Політичні дискусії архів

Но евреи то когда нападали на Украину???

Шапо тільки це і робить, за що весь час отримує мікропогроми.

Любое утверждение против Бандеры,ОУН/УПА - суть кремлевская пропаганда...

вы это полякам расскажите...

кстати гражданин Польши бандера был осуждён польским судом и вполне заслуженно, приговор давно уже вступил в силу и никогда ни кем не обжалывался, так что не стоит идеализировать польских преступников...

ватнік, учи історію, он даже російськомовна вікі пише
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B1%D0%B8%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%81_(1935%E2%80%941936)

Убийство Бронислава Перацкого — политическое убийство министра внутренних дел в правительстве Леона Козловского; произошло 15 июня 1934 года перед домом Товарищеского клуба на улице Фоксаль в Варшаве.

Так называемый Революционный трибунал ОУН принял решение о казни Перацкого как одного из главных организаторов «пацификации» — репрессивных мер польской власти в Галичине по отношению к украинскому населению. Перацкого ранил член Организации украинских националистов (ОУН) Григорий Мацейко.

... Степан Бандера отдал приказ, отменявший покушение на Перацкого. Но этот приказ не дошёл до Варшавы вовремя.

вы оправдываете терроризм?

а ти демагог

.. Степан Бандера отдал приказ, отменявший покушение на Перацкого. Но этот приказ не дошёл до Варшавы вовремя.

Через два дня после убийства Перацкого, 17 июня 1934 года, президент II Речи Посполитой Игнатий Мосцицкий издал указ о «создании мест изоляции для лиц, которые могут нарушать безопасность, спокойствие и общественный порядок». Первый и единственный в тогдашней Польше концлагерь создали 12 июля 1934 года на месте бывших российских казарм возле городка Береза-Картуська.

вы оправдываете терроризм?

а ти демагог

.. Степан Бандера отдал приказ, отменявший покушение на Перацкого. Но этот приказ не дошёл до Варшавы вовремя.

я больше верю в этом вопросе полякам, а они считают бендеру преступником...

а Мазепа зрадник... що там ще ?
Ісус Христос, за що його засудили, нагадаєш, теж "злочинець", нєа?

ладно читаєм книгу Естер
Главной героиней книги является Эсфирь — родственница и воспитанница еврея Мордехая, жившего в Сузах (Шушан) и однажды спасшего жизнь царю Артаксерксу (Ахашверошу). Когда перед царём встала проблема выбора новой жены (вместо отвергнутой им Астини (Вашти)), выбор его пал на Эсфирь.

Один из придворных Артаксеркса, Аман-амаликитянин был крайне раздражён тем, что Мордехай отказывался склоняться перед ним. Сплетя сеть интриг, Аман добился согласия царя на уничтожение всего еврейского народа: «И посланы были письма через гонцов во все области царя, чтобы убить, погубить и истребить всех Иудеев, малого и старого, детей и женщин в один день, в тринадцатый день двенадцатого месяца, то есть месяца Адара, и имение их разграбить[5].»

Узнав об этом, Мордехай потребовал от Эсфири, чтобы та заступилась перед царём за свой народ. Вопреки строгому придворному этикету, нарушение которого грозило ей потерей своего положения и самой жизни, Эсфирь явилась к Артаксерксу без приглашения и убедила его посетить приготовленный ею пир, во время которого и обратилась к нему с просьбой о защите евреев.

Узнав подоплёку интриг Амана, Артаксеркс приказал повесить Амана на той же виселице, которую Аман приготовил было для Мордехая. Поскольку царские указы не подлежали отмене, был разослан новый указ, дающий евреям право противиться исполнению первого: «о том, что царь позволяет Иудеям, находящимся во всяком городе, собраться и стать на защиту жизни своей, истребить, убить и погубить всех сильных в народе и в области, которые во вражде с ними, детей и жен, и имение их разграбить»[6]. В силу этого указа евреи с оружием в руках восстали на защиту своей жизни и уничтожили множество врагов (в тексте говорится о ~76 тысячах убитых), в том числе десять сыновей Амана. В ознаменование этих событий (спасение от истребления) у евреев был установлен праздник Пурим.
во євреї дають чосу, не те що ОУ-УПА

а Мазепа зрадник... що там ще ?
Ісус Христос, за що його засудили, нагадаєш, теж злочинець, нєа?

судя по тому что вы резко меняете тему, вы согласились с тем что бандера преступник?...

https://www.unian.ua/politics/315562-yuschenko-prisvojiv-banderi-zvannya-geroya-ukrajini.html

Президент України Віктор ЮЩЕНКО присвоїв звання Героя України провіднику ОУН Степану Бандері. Як передає кореспондент УНІАН, про підписання відповідного указу він сказав, виступаючи з промовою з нагоди Дня Соборності у Національній опері України Нагороду з рук Президента отримав онук С.Бандери.

Для українців герой, а для ольгінців і ватніків "преступник"
https://twitter.com/mugabebe/

Главное преступление ОУН-УПА:хотели жить на своей земле,не хотели умирать от голода,работать за трудодни,быть депортированными,но рабам этого не понять,они верят своим царям,которые с Гитлером парады устраивали.

а Мазепа зрадник... що там ще ?
Ісус Христос, за що його засудили, нагадаєш, теж злочинець, нєа?

судя по тому что вы резко меняете тему, вы согласились с тем что бандера преступник?...

якщо вам не доходить то зайдемо з іншої сторони.
а судді хто які вирішили що він злочинець?

flyman
Я уже запутался в критериях))

А Савченко - герой для украинцев?
Президентом же отмечена. Этого ведь достаточно, получается.

Говорил я - не надо военщину в герои возводить! Ученые бы подобных баталий не провоцировали... Кем гордиться, у нас хватает!

Хотя если реальная цель и состоит в поляризации общества, то все идет по плану...

Тьфу!

flyman
Я уже запутался в критериях))

А Савченко - герой для украинцев?
Президентом же отмечена. Этого ведь достаточно, получается.

так ще жива, чи ти хочеш проспект її іменем перейменувати?

Да ничем у него мозг не засран. Просто элементарный антисемит. Только не совсем пещерный (Христа распяли и "пьют кровь христианских младенцев"), а несколько более современный, так сказать "интеллектуальный".

Я хитродупих не люблю. Вам, як прихильнику комунізма, буде цікаво буде почитати про інтелектуального антисеміта:

Почнемо з Карла Маркса, — як його величає «Советский энциклопедический словарь» [4], — «основоположника наукового комунізму, великого вчителя і вождя міжнародного пролетаріату». А ось що про «вождя» пише Дагоберт Рунес у своїй книзі «Історія філософії»:

«Велетенська фігура Маркса була вельми зіпсована його антисемітськими тенденціями. Хоч сам він був з євреїв-вихрестів, він постійно ототожнював євреїв із грошима, банками, лихварством і матеріалізмом. У своїй праці «До єврейського питання» він дозволяє собі такі висловлювання: «Основою іудаїзму є себелюбність. Єдиний зв’язок, що з’єднує євреїв, це збереження їхнього майна та егоїзм...»; «Мирська культура єврея — це лихварство, його бог — гроші. Емансипація від лихварства і грошей, тобто від реального іудаїзму, буде звільненням нашого часу».

Цей антисемітизм затьмарював соціалістичний рух Європи від Прудона до Сталіна і, на жаль, ще не припинився» [5].

Далі в книзі — портрет Гітлера і підпис: «При створенні своєї націонал-соціалістської партії Адольф Гітлер перебував під сильним впливом антисемітських писань Карла Маркса, який часто закликав до знищення того, що він називав єврейським капіталізмом».

У своїй наступній книзі «Історія тиранії», що її Д. Рунес присвятив своєму батькові Ісидору, який загинув у сталінських концтаборах у Сибіру, та своїй матері Аделі, вбитій в Австрії штурмовиками, автор знову акцентує увагу на антисемітизмі Карла Маркса. Цитуємо: «...Карл Маркс, який твердив, що єврейський капіталізм є загрозою для перемоги комунізму і що світ повинен звільнитися від євреїв...»; «Антисемітизм Карла Маркса, сина єврея-вихреста, який у своїй книзі «Проблеми, що стосуються єврейського питання» писав, що євреї вінчають і розвінчують королів, що вони прагнуть світового уряду, яким командуватимуть євреї, що їхній бог — гроші і їхній фах — лихварство...» [6].

Потім Д. Рунес скаржиться, що антисемітизм досяг свого апогею (цитуємо дослівно) у «нібито документальній праці, озаглавленій «Протоколи сіонських мудреців», де наводяться «докази» тих обвинувачень, що їх робили Карл Маркс та інші» [7].

Залишається додати, що на суперобкладинці «Тиранії» для реклами вміщено схвальний відгук самого Альберта Ейнштейна [8].

До речі, ось що каже стосовно статті «До єврейського питання» Радянський енциклопедичний словник: «Перехід Маркса до матеріалізму і комунізму знайшов вираження у статтях «До єврейського питання» і «До критики гегелівської філософії права. Вступ» [9].

А тепер надамо слово Григорію Климову, відомому російському письменнику, військовослужбовцю-перебіжчику:

«Але Карл Маркс був не тільки жидожером. І про росіян він відгукувався як запеклий гітлерівець. Він писав про Росію і про росіян з неприхованою ворожістю, ненавистю і презирством — згустки наклепів і лихослів’я. Звісно, ви не знайдете цього в радянських виданнях творів Маркса...

І тоді можна сказати, що родоначальником ідеї про росіянина-«унтерменша» [«нижча за розвитком людина», недолюдина». – В.Ф.]. був не Гітлер, а Карл Маркс. Основною рушійною силою Маркса була патологічна ненависть до всіх і вся, сублімований садизм, що його фрейдисти називають комплексом руйнування» [10].

Там же є і про винних в поразці Німеччині, як вважали нацисти:

Він знав, звісно, що від часу виникнення (близько 1870 року) антисемітизму як політичної сили він був значно сильнішим і поширенішим у Німеччині, аніж в Англії та Франції. Але це було ще не все: як тільки стало ясно, що Німеччина програє війну, ті, хто вів країну до катастрофи, поспішили звалити провину на євреїв, яких оголосили відповідальними не лише за розв’язання війни, але й за поразку в ній.

Уже у січні 1918 року щомісячник правих «Дойчланд ернойерунг» опублікував деякі варіації на тему «Промови рабина», але доволі пристосовані до вимог поточного моменту. Щомісячник повідомляв, що в 1913 році в Парижі зібралася міжнародна група євреїв-банкірів і ухвалила: настав час для великих фінансистів скинути з престолів царів та імператорів і відкрито накинути свою владу усьому світу; те, що до цього контролювалося таємно, тепер повинне стати відкритою диктатурою. Саме ці люди утягли світ у війну. Вони також наполягали на тому, що «єврейські агітатори» повинні так підірвати суспільні підвалини Німеччини, щоб іноземні держави могли безперешкодно напасти на неї, заздалегідь знаючи, що ця війна перетвориться на революцію.

Цю «сміливу» ідею щорічника швидко сприйняли в правих колах. Так, протягом останніх запеклих місяців війни у Німеччині та Австрії на повсюдних страйках розкидали листівки, в яких стверджувалося, що «американські, англійські та російські євреї виділили 1500 мільйонів марок.., щоб нацькувати німців на німців, брата на брата». У серпні 1918 року, коли німецька армія спішно відступала на західному фронті, доктор Отто цу Зальм-Хоршмар (який потім став активним поширювачем «Протоколів») заявив: Німеччина програє війну через те, що демократична ідеологія підірвала укорінену в цій країні філософію аристократизму і що демократична ідеологія знайшла найбільшу підтримку в міжнародному єврействі, котре діє через масонські ложі. Для посилення своєї аргументації він додав, що Ленін також єврей і належить до масонської ложі в Парижі, — до тієї ж самої, що й Троцький. Усе це князь Зальм-Хоршмар висловив в офіційній промові у верхній палаті прусського парламенту.
Газета «Ауф форпостен» так прокоментувала остаточну поразку Німеччини: «Біло-блакитний прапор єврейського народу і криваво-червоний прапор старих, віддавна сприйнятих шотландських ритуалів (масонська система має 33 ступені; шотландський ритуал — один з них, який був запроваджений у Сполучених Штатах і поширився на багато країн. — В.Ф.), у даний час виграли! Трони романових, габсбургів і гогенцоллернів... спорожніли, а Німеччина стогне під тиранією робітничих і солдатських Рад» [17].

На початку 1919 року, коли німці переживали гіркоту поразки, з’явилися об’ємисті книги, які докладно витлумачували результат війни. Найбільшою популярністю серед них користувалися «Рахунки, що їх Німеччина повинна звести з євреями», які вийшли друком під псевдонімом Вільгельм Майстер (автором був Пауль Банг — експерт з економіки в Національній партії Німеччини — спадкоємиці існуючої до 1918 року консервативної партії Пруссії), та «Всесвітнє масонство, всесвітня революція, всесвітня республіка: дослідження походження і кінцевих цілей світової війни» доктора Ф. Віхтля. Обидві книги були надруковані в Мюнхені, де Адольф Гітлер тільки починав свою політичну кар’єру. Мету цих книг з чарівною наївністю пояснив сам Віхтль: «Ми хочемо переконати читача, що обвинувачувати у страхітливому кровопролитті необхідно не нас, німців, а єврейсько-масонську всесвітню змову, цього незримого пана усіх народів і держав» [18].

Тому Гітлер виник не на порожньому місті, як і Ленін чи Путін - для цього були певні підстави, певні бажання і переконання народів, які їх винесли на вершину. Тільки це не означає, що винні народи. Винні конкретні люди, а вперті спроби деяких персонажів розширити вину, за конкретні злочини, на невинних людей - це і є нацизм, як би він не називавася, хоч "інтернаціоналізм".