Да, честно говоря, риторика budivelnik доставляет - зачем Зеленскому бездарный Бородянский, когда у нас тут такой одаренный начальник агитпропа есть?

|
|
![]() Про український капіталізм
Як нам вийти з феодальної моделі суспільства Cучасна україна має чимало спільного з розвинутими країнами Заходу: свобода слова й виборча система, роботодавці й наймані працівники, підприємці й банкіри, державні регулятори, відносно вільний ринок тощо. Але дивна річ: від радянських часів у нас уціліла система економічних відносин, яка сприяє радше знищенню, ніж накопиченню виробничих можливостей. Попри оголошення краху соціалізму, в нашій країні так і не постав той комплекс суспільних відносин, які зазвичай визначають таке поняття, як капіталізм. А отже, і робити гроші в нашій країні для того, щоб знову вкладати їх у свій бізнес, сенсу небагато. І немає в нас того особливого способу й порядку людських відносин, специфічного ставлення людей до суспільного виробництва й розподілу матеріальних благ, ставлення до своєї праці, яке Йозеф Шумпетер назвав творчим руйнуванням, а Білл Гейтс — творчим капіталізмом. Як відомо, капітал — це матеріальні та/або фінансові активи, грошова оцінка яких має тенденцію до зростання. Зумовлюють його дії власників капіталу. Мотивацію власників капіталу (капіталістів) до успіху визначають суспільні відносини приватної власності, захист цієї власності державою, активні дії держави з придушення спроб капіталістів-конкурентів повбивати одне одного та забезпечення рівних формально-юридичних умов для всіх учасників конкурентної боротьби. Обмежена таким чином конкуренція спонукає капіталістів невпинно домагатися безумовних ринкових переваг над своїми суперниками. Головним показником успіху тут є зростаюча грошова оцінка власного капіталу. Однак притаманна Україні система економічних відносин, на відміну від капіталізму, ґрунтується на діях окремих осіб та груп щодо встановлення контролю над певними територіями, державними установами, підприємствами тощо, здатними генерувати грошовий потік або цьому сприяти (найбажаніше встановити контроль над використанням державного бюджету через контроль над центром управління державою). Так, конкуренція в нас теж є рушійною силою, але конкурують передусім не за частку ринку, а за можливість керувати державою або впливати на суб’єкт державного управління. Читайте також: Реакції бродіння економіки Фактично політичний режим в Україні можна охарактеризувати як абсолютну монархію без можливості передачі престолу в спадок. У ролі короля президент країни, який тимчасово «приватизує» на свою користь усю повноту державної влади. Суті політичного режиму відповідає і суть економічного ладу. Українська держава засобами фіскальної системи через прямі й непрямі податки прагне привласнити таку частину суспільного продукту, яку вважає за потрібне. Для того щоб вона мала можливість успішно це зробити, чиновники державного апарату вимагають та силою змушують суб’єктів виробництва товарів і суб’єктів праці розкривати державі інформацію про джерела й обсяги їхніх грошових надходжень. Головним інструментом контролю за використанням засобів виробництва є відстеження величини виробленого продукту та примус до сплати державі визначеної нею кількості грошей. За встановленою в Україні системою економічних відносин, український «монарх» і його оточення, контролюючи витрати держбюджету, мають змогу розпоряджатися тією частиною продукту, яку фіскали відібрали в суб’єктів виробництва товарів і вітчизняних суб’єктів праці. «Монарх» розподіляє між своїми «васалами» легальні й нелегальні джерела грошових потоків: державні установи, підприємства, галузі, території тощо. А «васали» збирають «данину», яка має форму корупційного «податку». Зрозуміло, що, на їхню думку, виробничою є тільки та діяльність суб’єктів виробництва товарів і праці, яка забезпечує потік грошей, що можна привласнити. Тому пошук інноваційних технологій, які можуть дати прибуток не зараз, а в майбутньому, є безглуздям. За своєю суттю сучасне українське суспільство феодальне. Але відносини в ньому мають форму, запозичену в сучасних капіталістичних країнах Заходу. Використовуючи правові й політичні засоби західних демократій, система українських економічних відносин орієнтована на досягнення цілей, притаманних суб’єктам докапіталістичних суспільств. Наше суспільство засноване на засадах, принципово відмінних від тих, які лежать в основі суспільного устрою, наприклад, США, Канади, Німеччини, Великої Британії, Франції. Так, формально в нас демократія і капіталізм, але реально цього не існує. Ця невідповідність форми й змісту наявного в країні суспільного устрою ускладнює розуміння глибини проблеми й можливості її вирішення. Зрозуміло, що основна маса представників «третього стану» з такою ситуацією не погоджується і не має наміру відмовлятися від демократичного устрою держави, надії на економічне піднесення країни й укріплення свого матеріального благополуччя. Український «третій стан» ще не спромігся втілити свої вимоги в адекватну політичну форму, але фактично він вимагає відмови від феодальної суті економічних відносин та узгодження змісту й форми суспільних відносин. Ба більше, в українському політикумі постала пропозиція «вітчизняного Джона Кеннеді» з давно очікуваної українцями ідеї «суспільства загального благоденства». Проте не забуваймо: вимагати від людей того, на що вони не здатні, дещо наївно. Але така вже вдача представників нашого «третього стану»... Ситуація, що склалася сьогодні в країні, — це тільки передумова зміни суспільного устрою. Українському суспільству бракує важливої складової — політичної партії з програмою справжніх революційних соціально-економічних перетворень. На підтримку більшості активної частини населення така партія зможе сподіватися лише за умови, що її програма відповідатиме запитам українського «третього стану». Суттю протистояння в нашому суспільстві, що виникло внаслідок невідповідності форми й змісту відносин, є розрив між реальною та формальною власністю. Формально, тобто відповідно до законодавства, у нас є державна, колективна та приватна власність, відносини щодо якої врегульовані Цивільним кодексом і законодавчими актами. Реально будь-яким майном у нас може розпоряджатися той, кому право на захоплення цього майна передав його «феодал». У нинішній системі суспільних відносин такий суспільний інститут, як приватна власність, є явищем досить-таки умовно-формальним, а стабільне й довготривале відтворення національного капіталу неможливе. Крім того, антагонізм між реальними та формальними відносинами власності породжує таке явище, як значний тіньовий сектор економіки. Кожна група, що тимчасово «приватизує» державу, для досягнення своїх цілей використовує державний апарат, наявні політичні та юридичні інституції. Тому той, хто бажає захистити свою власність, мусить вжити заходів, щоб вона опинилася поза зоною досяжності формальних процедур держави, зробити так, щоб держава не могла знайти її. Тіньовий сектор економіки України є закономірним наслідком конкурентної боротьби сучасних «феодалів» за можливість «приватизувати» державу та умовою збереження суб’єктами українського суспільства їхньої власності. Політичним рішенням проблеми «феодалізму» в сучасній Україні є «націоналізація» своєї держави її народом. «Націоналізація» передбачає формування суб’єкта керівництва держави — вищої виконавчої і законодавчої влади — з представників політичного руху, озброєного політичною ідеологією «третього стану», а також таку зміну законодавства, яка встановить зрозумілі й однозначні формальні критерії оцінки результатів роботи державного апарату (саме результатів роботи, а не відповідності інструкціям) і дієві засоби відповідальності за ці результати. Представники «третього стану» мають різні політичні погляди, але домінує пріоритет інтересів суб’єкта виробництва товарів, який водночас є власником цього бізнесу. Він бажає бути його повноцінним власником не тільки формально, а й реально, мати змогу безперешкодно інвестувати в розвиток і розширення. Тобто панівний ідеологічний настрій «третього стану» — це пріоритет інтересів господаря-виробника (торговця). Що стосується зміни домінуючих у країні економічних відносин, то тут усе набагато складніше. Докорінна зміна економічного ладу в країні потребує серйозних економічних реформ. Успіх останніх потребує насамперед розуміння того, як саме та на яких засадах побудована сучасна українська економіка й передусім її реальна система грошового обігу. Адже наслідком антагоністичної суперечності між відносинами формальної і реальної власності, наслідком існування тіньового сектору економіки в Україні є розрив між реальною і формальною системою грошового обігу. Саме він є одним з найголовніших викликів для економіки країни і перешкодою для її реформування і відродження.
![]()
Рабочая сила - это товар. Оплата труда (цена рабочей силы) -- не отражает потребность в данном труде. А определяется спросом-предложением. У бюджетников и вовсе, как захотелось. Яркий пример уравниловка в низах и заоблачные зарплаты себе в верхах. Цель производства в рыночной экономике не обеспечение товарами-услугами населения, а получение прибыли. Вот для того, чтобы сгладить возникающие от данного фундамента негаразды и главное -- дать возможность развиваться всему обществу дальше, уже давно перешли к ... равноправию, несмотря на дотации. Проще: пока могли развиваться без равноправия (хоть по происхождению, хоть по дотационности, хоть по чему ещё либо), то без оного и развивались. Но уже давно это время прошло. Потому что общественный характер производства (дешевле дать дотации, чем поставить охрану у каждого люка, столба, рельсы; и т.п. траты). Потому что достаточный уровень производства, чтобы платить эти дотации.
![]() Сдается мне, все эти космические выплаты как минимум с половины делятся. Неспроста полумиллиардный бонус Коболеву и Витренко, выплаченный летом 2018-го, не пролежал в Ощаде и недели, как был отправлены, соответственно, в США и Люксембург. PS: кстати, сегодня решение о втором транше бонусов приехало - будет выплачено еще 29 млн долларов ![]() На рахунок обдарованості і таланту агітпрому, тут сумнівно... ![]() ![]()
![]() Тут утром Кудрявый отличное видео дал. Активные (и не бедные, имеющие неплохое образование и возможности) мелкие и средние предприниматели не смогли создать свою полтисилу, объединиться и *побороть* высоких можновладцив. Зато дали умный))) совет гораздо более многочисленным и с меньшими возможностями нищебродам -- объединяйтесь, боритесь, добивайтесь. Еще и всю ответственность на них повесили лёгко.
![]() Звязувати мене з Зеленським - може тільки бездарний читач ольгінських методичок Так само не варто мене звязувати з Кравчуком, Кучмою ,Ющенком,Януковичем чи Порошенком... - ці постаті приходили і йшли А от звязувати мене з Україною - можна , по тій простій причині ,що поки будуть ті хто платить податки для Держави Україна -доти буде існувати Україна.
![]()
Виділене червоним, це те, про що я казав Будівельнику. Його бізнес не захищений. Якщо у сильного виникне юажання відібрати, зруйнувати, збанкротити його, то захисту від держави не буде. І будь ти хоч тричі розумний, діє право грубої сили. І таланти підприємця тут ні до чого. П. С. І тут помилка в статті. Не абсолбтна, а сословна монархія. Абсолют - це до чого прагне кожний новий президент. Але олігархи - феодали бють такого царя, як Януковича. В нас сословна чи станова монархія - це форма феодальної держави, у якій поряд з королівською владою існує станове представництво. Тобто Верховна Рада.
![]() Re: Політичні дискусіїЦе написав той який мене поважає? Чи це страхопуд , який без зовнішньої підтримки - гімно , але як тільки бачить якогось ольгінця-так відразу й на коні? Що там релігія каже про клички,звинувачення? Я ж не такий релігійний балбєс як ти , мені можна й посту не притримуватись . а от тобі грозить гієна вогняна.... чи не грозить? батюшка кирилко-гундяєв -відмолив?
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість
Модератор: Модератор |
|