Проекти, події та конкурси на порталі Finance.UA. Фінанси України, курси валют, котирування акцій, ставки кредитів і депозитів, економічні новини в Україні та фінансовий аналіз.
freeze написав:Я могу считать, что угодно, поэтому это моё право. Засыпали суд лживыми алиби, если суд начинается с перманентного вранья, значит всё не так просто, честным людям врать массово не надо.
Засыпали суд лживыми обвинениями, чтобы взять подозреваемых под стражу
Суд решит по поводу обвинений позже, а вот по поводу лживых алиби суд уже определился.
Так что не надо истерить, есть адвокаты, есть прокуроры, есть суд, это их работа, ваша работа бухгалтерию вести.
Истерите именно вы. Обвиняя подозреваемых И замещая собой все суды
pesikot написав:Некто похожий на freeze, гулял по Дерибасовской. После чего на Дерибасовской взорвали авто Подозреваемый freeze, ведь он там гулял до взрыва авто
Ваше дело бухгалтерия, а не юриспруденция. Если бы было видео, где похожий на меня подходил к машине и закладывал мину, которая взорвалась, надо было бы разбираться с этим случаем.
зелені клоуни та їх бувші виборці)) Українські міністри заробляють більше коллег у Європі: статистика Нещодавно стало відомо, що найвищі зарплати в уряді України отримують працівники Міністерства юстиції – зарплати українських міністрів більші, ніж в урядах Чехії і Польщі.
Сьогодні німці відзначають разом з нащадками альянтів початок визволення Європи від нацистів, визволення і Німеччини. Чому це було можливо? Бо німці подивились у свою історію і назвали речі своїми іменами. Для примирення важливо є називати речі своїми іменами. Нюрнберзьке осудження нацистського минулого і цілий ряд різносторонніх соціальних, освітніх, політичних процесів дозволили німцям стати на відстань цього минулого, його належно осудити і рухатись вперед. Це, до речі, і було передумовою економічного благополуччя країни, яка сьогодні має провідну економіка, після того, що вона була вщент зруйнована. В наших теренах, червоний тоталітаризм, на відміну від коричневого, ніколи не був названий своїм іменем. І його рецидиви, мутації, ще є з нами. Але сьогодні вони є менше з нами, ніж це було півроку тому. Тому, мені здається, що те, що ми бачимо в нашому суспільстві, ті рани, ті втрати – вони пов’язані з тим болісним процесом називання речей своїм іменем. . Хто думав 70 років тому в Нормандії, що німці і французи примиряться? Сьогодні онуки тих, які воювали на крутих берегах, навіть не уявляють собі смертельної ворожнечі, жертвами якої стали мільйони. Хто міг уявити, що німці з поляками примиряться? Я мрію про те, що є сьогодні немислимим: про примирення України і Росії, про таку трансформацію, яку пережили німці і французи, німці і поляки. Таке повинні пережити українці і росіяни.
Ми всі охоче живемо в мирі з людьми, у мирі з самими собою. Але ми знаємо, що будь-який мир починається з миру з Богом, бо Він - джерело миру і любові. Першим кроком на шляху примирення з Богом є покаяння, що ми самі по собі неспроможні примиритися. Усвідомлення цієї неспроможності і власної провини приводить нас до рук люблячого Батька, який примиряє нас із Ним у нашому відступі. І в цей непростий для нашої країни час ми повинні усвідомити і нашу власну провину, щоб Господь пробачив нас, за Своєю милістю і воцарив Його мир у наших душах. Хай Він дарує мужність розуміти, що ми багато що зробили не за Його волею і шукати примирення в джерелі миру, любові і прощення.
Сьогодні бажання людей, які мешкають на Сході та Заході, на Півночі та Півдні України однакові. Усі бажають жити гідно, бути матеріально забезпеченими, мати громадську та релігійну свободу, будувати безпечне майбутнє для своїх дітей. Однак, прагнучи спільних цілей люди не чують одне одного, не довіряють своєму ближньому, проявляють агресію по відношенню до своїх братів. Усе це свідчить про те, що наше суспільство охопила не стільки політична чи економічна криза; нас вразила моральна криза, криза довіри.
Сьогодні нам треба зрозуміти, що усі ми, незалежно від нашої національності, мови, віри та культури, є громадянами однієї країни. Україна – наш спільний дім. І тільки через ПРИМИРЕННЯ та суспільну злагоду ми можемо відновити спокій та добробут в нашому домі.
ПРИМИРЕННЯ – це, перш за все, здатність прийняти свого ближнього таким, який він є. Це визнання за кожною людиною права розвивати свої культурні та релігійні традиції і тим самим творити єдність в різноманітті та стверджувати неповторну красу сучасної України.
ПРИМИРЕННЯ – це вміння залишити Богові минуле, в якому були конфлікти і протистояння, щоб воно не тяжіло над нами, коли ми прагнемо будувати спільне майбутнє.
ПРИМИРЕННЯ — це не тільки подолання прірви між людьми, це і крок назустріч Богу, Який очікує нашого навернення. Маємо визнати, що наші численні гріхи стають причиною розбрату, який панує сьогодні у нашому суспільстві. Нам слід, перш за все, примиритися з Богом шляхом покаяння і жалю за наші вчинки. Господь наш Ісус Христос, який омив усі наші гріхи Своєю кров’ю, завжди готовий прийняти нас та простити наші провини. Мир з Богом має стати фундаментом і для примирення між людьми.
Ми, представники Церков України, усвідомлюючи власну відповідальність перед Богом і людьми за долю України і кожного її мешканця, заявляємо про власну готовність сприяти ініціативам, які будуть мати за мету побудову довіри і порозуміння між громадянами України та слугуватимуть справі загального Примирення.
Ми радо констатуємо, що незважаючи на усі складні випробування останніх місяців, нам вдалося зберегти в Україні міжконфесійний, міжнаціональний та міжетнічний мир. Ми рішуче засуджуємо спроби розпалювати ворожнечу на релігійному чи національному ґрунті.
Ми підносимо молитви до Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, аби Він відкрив нам шлях до взаємного прощення та примирення і допоміг побудувати нову Україну.»
Це - текст, який підтримують Церкви, які входять до групи «Примирення». Текст, який ми би хотіли, щоб народ України почув, щоб молився разом з нами за примирення, яке потрібно не лише нашим людям, але й нашим сусідам
Ми дійсно здатні приймати свого ближнього таким, яким він є, а отже, маємо це зробити сьогодні заради відновлення національної єдності. І дійсно, потрібно жити майбутнім. У минулому всі всім завдавали болючих ран. Вимірятися у тому хто постраждав більше за інших можна нескінченно, і все це лише розпалюватиме старі рани, але не сцілюватиме їх. Душа народу буде продовжувати кровоточити. А можна спрямувати свої зусилля у майбутнє, і відкритися до Бога, який приходить кожної літургії не лише з вічності, але й того майбутнього свого Царства, в якому лев і ягня будуть лежати поруч. Здатність відритися назустріч дару нового життя за новими правилами – це найбільша здатність людини, закладено у кожного із нас Богом. Тому всі народу можуть почати жити у правовій та демократичній країні, у толерантності та цивілізованості. І сама людська природа відкрита до того, щоб здійснювати мрію про щасливе безконфліктне життя, якщо не у всьому світі, то хоча б межах національного та регіонального простору.
Козак-характерник написав:Сьогодні німці відзначають разом з нащадками альянтів початок визволення Європи від нацистів, визволення і Німеччини. Чому це було можливо? Бо німці подивились у свою історію і назвали речі своїми іменами. Для примирення важливо є називати речі своїми іменами. Нюрнберзьке осудження нацистського минулого і цілий ряд різносторонніх соціальних, освітніх, політичних процесів дозволили німцям стати на відстань цього минулого, його належно осудити і рухатись вперед. Це, до речі, і було передумовою економічного благополуччя країни, яка сьогодні має провідну економіка, після того, що вона була вщент зруйнована. В наших теренах, червоний тоталітаризм, на відміну від коричневого, ніколи не був названий своїм іменем. І його рецидиви, мутації, ще є з нами. Але сьогодні вони є менше з нами, ніж це було півроку тому. Тому, мені здається, що те, що ми бачимо в нашому суспільстві, ті рани, ті втрати – вони пов’язані з тим болісним процесом називання речей своїм іменем. . Хто думав 70 років тому в Нормандії, що німці і французи примиряться? Сьогодні онуки тих, які воювали на крутих берегах, навіть не уявляють собі смертельної ворожнечі, жертвами якої стали мільйони. Хто міг уявити, що німці з поляками примиряться? Я мрію про те, що є сьогодні немислимим: про примирення України і Росії, про таку трансформацію, яку пережили німці і французи, німці і поляки. Таке повинні пережити українці і росіяни.
Ми всі охоче живемо в мирі з людьми, у мирі з самими собою. Але ми знаємо, що будь-який мир починається з миру з Богом, бо Він - джерело миру і любові. Першим кроком на шляху примирення з Богом є покаяння, що ми самі по собі неспроможні примиритися. Усвідомлення цієї неспроможності і власної провини приводить нас до рук люблячого Батька, який примиряє нас із Ним у нашому відступі. І в цей непростий для нашої країни час ми повинні усвідомити і нашу власну провину, щоб Господь пробачив нас, за Своєю милістю і воцарив Його мир у наших душах. Хай Він дарує мужність розуміти, що ми багато що зробили не за Його волею і шукати примирення в джерелі миру, любові і прощення.
Сьогодні бажання людей, які мешкають на Сході та Заході, на Півночі та Півдні України однакові. Усі бажають жити гідно, бути матеріально забезпеченими, мати громадську та релігійну свободу, будувати безпечне майбутнє для своїх дітей. Однак, прагнучи спільних цілей люди не чують одне одного, не довіряють своєму ближньому, проявляють агресію по відношенню до своїх братів. Усе це свідчить про те, що наше суспільство охопила не стільки політична чи економічна криза; нас вразила моральна криза, криза довіри.
Сьогодні нам треба зрозуміти, що усі ми, незалежно від нашої національності, мови, віри та культури, є громадянами однієї країни. Україна – наш спільний дім. І тільки через ПРИМИРЕННЯ та суспільну злагоду ми можемо відновити спокій та добробут в нашому домі.
ПРИМИРЕННЯ – це, перш за все, здатність прийняти свого ближнього таким, який він є. Це визнання за кожною людиною права розвивати свої культурні та релігійні традиції і тим самим творити єдність в різноманітті та стверджувати неповторну красу сучасної України.
ПРИМИРЕННЯ – це вміння залишити Богові минуле, в якому були конфлікти і протистояння, щоб воно не тяжіло над нами, коли ми прагнемо будувати спільне майбутнє.
ПРИМИРЕННЯ — це не тільки подолання прірви між людьми, це і крок назустріч Богу, Який очікує нашого навернення. Маємо визнати, що наші численні гріхи стають причиною розбрату, який панує сьогодні у нашому суспільстві. Нам слід, перш за все, примиритися з Богом шляхом покаяння і жалю за наші вчинки. Господь наш Ісус Христос, який омив усі наші гріхи Своєю кров’ю, завжди готовий прийняти нас та простити наші провини. Мир з Богом має стати фундаментом і для примирення між людьми.
Ми, представники Церков України, усвідомлюючи власну відповідальність перед Богом і людьми за долю України і кожного її мешканця, заявляємо про власну готовність сприяти ініціативам, які будуть мати за мету побудову довіри і порозуміння між громадянами України та слугуватимуть справі загального Примирення.
Ми радо констатуємо, що незважаючи на усі складні випробування останніх місяців, нам вдалося зберегти в Україні міжконфесійний, міжнаціональний та міжетнічний мир. Ми рішуче засуджуємо спроби розпалювати ворожнечу на релігійному чи національному ґрунті.
Ми підносимо молитви до Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, аби Він відкрив нам шлях до взаємного прощення та примирення і допоміг побудувати нову Україну.»
Це - текст, який підтримують Церкви, які входять до групи «Примирення». Текст, який ми би хотіли, щоб народ України почув, щоб молився разом з нами за примирення, яке потрібно не лише нашим людям, але й нашим сусідам
Ми дійсно здатні приймати свого ближнього таким, яким він є, а отже, маємо це зробити сьогодні заради відновлення національної єдності. І дійсно, потрібно жити майбутнім. У минулому всі всім завдавали болючих ран. Вимірятися у тому хто постраждав більше за інших можна нескінченно, і все це лише розпалюватиме старі рани, але не сцілюватиме їх. Душа народу буде продовжувати кровоточити. А можна спрямувати свої зусилля у майбутнє, і відкритися до Бога, який приходить кожної літургії не лише з вічності, але й того майбутнього свого Царства, в якому лев і ягня будуть лежати поруч. Здатність відритися назустріч дару нового життя за новими правилами – це найбільша здатність людини, закладено у кожного із нас Богом. Тому всі народу можуть почати жити у правовій та демократичній країні, у толерантності та цивілізованості. І сама людська природа відкрита до того, щоб здійснювати мрію про щасливе безконфліктне життя, якщо не у всьому світі, то хоча б межах національного та регіонального простору.
а потім одного разу ні з яких причин німці проголосували гітлера до влади
Козак-характерник написав:Сьогодні німці відзначають разом з нащадками альянтів початок визволення Європи від нацистів, визволення і Німеччини. Чому це було можливо? Бо німці подивились у свою історію і назвали речі своїми іменами. Для примирення важливо є називати речі своїми іменами. Нюрнберзьке осудження нацистського минулого і цілий ряд різносторонніх соціальних, освітніх, політичних процесів дозволили німцям стати на відстань цього минулого, його належно осудити і рухатись вперед. Це, до речі, і було передумовою економічного благополуччя країни, яка сьогодні має провідну економіка, після того, що вона була вщент зруйнована. В наших теренах, червоний тоталітаризм, на відміну від коричневого, ніколи не був названий своїм іменем. І його рецидиви, мутації, ще є з нами. Але сьогодні вони є менше з нами, ніж це було півроку тому. Тому, мені здається, що те, що ми бачимо в нашому суспільстві, ті рани, ті втрати – вони пов’язані з тим болісним процесом називання речей своїм іменем. . Хто думав 70 років тому в Нормандії, що німці і французи примиряться? Сьогодні онуки тих, які воювали на крутих берегах, навіть не уявляють собі смертельної ворожнечі, жертвами якої стали мільйони. Хто міг уявити, що німці з поляками примиряться? Я мрію про те, що є сьогодні немислимим: про примирення України і Росії, про таку трансформацію, яку пережили німці і французи, німці і поляки. Таке повинні пережити українці і росіяни.
Ми всі охоче живемо в мирі з людьми, у мирі з самими собою. Але ми знаємо, що будь-який мир починається з миру з Богом, бо Він - джерело миру і любові. Першим кроком на шляху примирення з Богом є покаяння, що ми самі по собі неспроможні примиритися. Усвідомлення цієї неспроможності і власної провини приводить нас до рук люблячого Батька, який примиряє нас із Ним у нашому відступі. І в цей непростий для нашої країни час ми повинні усвідомити і нашу власну провину, щоб Господь пробачив нас, за Своєю милістю і воцарив Його мир у наших душах. Хай Він дарує мужність розуміти, що ми багато що зробили не за Його волею і шукати примирення в джерелі миру, любові і прощення.
Сьогодні бажання людей, які мешкають на Сході та Заході, на Півночі та Півдні України однакові. Усі бажають жити гідно, бути матеріально забезпеченими, мати громадську та релігійну свободу, будувати безпечне майбутнє для своїх дітей. Однак, прагнучи спільних цілей люди не чують одне одного, не довіряють своєму ближньому, проявляють агресію по відношенню до своїх братів. Усе це свідчить про те, що наше суспільство охопила не стільки політична чи економічна криза; нас вразила моральна криза, криза довіри.
Сьогодні нам треба зрозуміти, що усі ми, незалежно від нашої національності, мови, віри та культури, є громадянами однієї країни. Україна – наш спільний дім. І тільки через ПРИМИРЕННЯ та суспільну злагоду ми можемо відновити спокій та добробут в нашому домі.
ПРИМИРЕННЯ – це, перш за все, здатність прийняти свого ближнього таким, який він є. Це визнання за кожною людиною права розвивати свої культурні та релігійні традиції і тим самим творити єдність в різноманітті та стверджувати неповторну красу сучасної України.
ПРИМИРЕННЯ – це вміння залишити Богові минуле, в якому були конфлікти і протистояння, щоб воно не тяжіло над нами, коли ми прагнемо будувати спільне майбутнє.
ПРИМИРЕННЯ — це не тільки подолання прірви між людьми, це і крок назустріч Богу, Який очікує нашого навернення. Маємо визнати, що наші численні гріхи стають причиною розбрату, який панує сьогодні у нашому суспільстві. Нам слід, перш за все, примиритися з Богом шляхом покаяння і жалю за наші вчинки. Господь наш Ісус Христос, який омив усі наші гріхи Своєю кров’ю, завжди готовий прийняти нас та простити наші провини. Мир з Богом має стати фундаментом і для примирення між людьми.
Ми, представники Церков України, усвідомлюючи власну відповідальність перед Богом і людьми за долю України і кожного її мешканця, заявляємо про власну готовність сприяти ініціативам, які будуть мати за мету побудову довіри і порозуміння між громадянами України та слугуватимуть справі загального Примирення.
Ми радо констатуємо, що незважаючи на усі складні випробування останніх місяців, нам вдалося зберегти в Україні міжконфесійний, міжнаціональний та міжетнічний мир. Ми рішуче засуджуємо спроби розпалювати ворожнечу на релігійному чи національному ґрунті.
Ми підносимо молитви до Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, аби Він відкрив нам шлях до взаємного прощення та примирення і допоміг побудувати нову Україну.»
Це - текст, який підтримують Церкви, які входять до групи «Примирення». Текст, який ми би хотіли, щоб народ України почув, щоб молився разом з нами за примирення, яке потрібно не лише нашим людям, але й нашим сусідам
Ми дійсно здатні приймати свого ближнього таким, яким він є, а отже, маємо це зробити сьогодні заради відновлення національної єдності. І дійсно, потрібно жити майбутнім. У минулому всі всім завдавали болючих ран. Вимірятися у тому хто постраждав більше за інших можна нескінченно, і все це лише розпалюватиме старі рани, але не сцілюватиме їх. Душа народу буде продовжувати кровоточити. А можна спрямувати свої зусилля у майбутнє, і відкритися до Бога, який приходить кожної літургії не лише з вічності, але й того майбутнього свого Царства, в якому лев і ягня будуть лежати поруч. Здатність відритися назустріч дару нового життя за новими правилами – це найбільша здатність людини, закладено у кожного із нас Богом. Тому всі народу можуть почати жити у правовій та демократичній країні, у толерантності та цивілізованості. І сама людська природа відкрита до того, щоб здійснювати мрію про щасливе безконфліктне життя, якщо не у всьому світі, то хоча б межах національного та регіонального простору.
Я за примирение. Нас разделяют политики-манипуляторы.
freeze написав:
