Політичні дискусії архів

Что такое, не нравится, когда я рашкинских пропагандистов тыкаю мордочкой в их же лужицы?

Вот же незадача.

Ты сам похож на двойного рашкинского агента типа ковтунов, показывающих невоспитанность, короткий ум

Какой-какой ум? (facepalm)

Хочешь дискутировать - пож-ста, с контр-аргументами!

Да, конечно. Контр-аргументы будут сразу после того как только увижу твои аргументы.
И нет, твои выдумки аргументами не являются.

[2]

......
РФ юридически является правопреемницей СССР, поэтому и «вимагають» от РФ именно на этом основании, а не потому, что там проживают именно русские по национальности.

Не стоит увлекаться правопреемственностью, а то на этой основе может оказаться что РФ надо отдать Зап.Украину и Бессарабию.

Я рассматриваю эти требования как элемент идеологической борьбы с агрессором, в т.ч. как контрпропаганду.

Для идеологической борьбы оснований хватает. Не обязательно придумывать нереальные.

поцреоты молчат...

Кудрявый не молчит. И довольно часто не молчит.

Он не поцреот, а просто ***.

Устроитель Голодомора – советский режим, а не какая-либо конкретная нация – русские, украинцы или кто-либо еще.

Тогда не геноцид, и вообще всю дискуссию придется перестроить

Страны, признавшие Голодомор геноцидом, считают, что геноцид. И это не зависит от конструкции нашей дискуссии.

Я рассматриваю эти требования как элемент идеологической борьбы с агрессором, в т.ч. как контрпропаганду.

Не та ситуация. Знаете поговорку "живя в стеклянном доме, не бросайся камнями". Так вот с учетом того, что именно решениями советской власти мы получили половину территорий в современных границах (включая и Крым), этой темы касаться весьма чревато.

Это не имеет никакого значения. От слова «совсем».
Границы современной Украины признаны после распада СССР всеми государствами мира, в т.ч. и РФ (большой договор 1996 года). Это факт, который также не зависит от нашей дискуссии. И санкции на РФ также подтверждают нерушимость границ Украины, независимо от того, чревата или нет тема, о которой Вы упомянули.

[2]

.....
Не та ситуация. Знаете поговорку "живя в стеклянном доме, не бросайся камнями". Так вот с учетом того, что именно решениями советской власти мы получили половину территорий в современных границах (включая и Крым), этой темы касаться весьма чревато.

Это не имеет никакого значения. От слова «совсем».
Границы современной Украины признаны после распада СССР всеми государствами мира, в т.ч. и РФ (большой договор 1996 года). Это факт, который также не зависит от нашей дискуссии. И санкции на РФ также подтверждают нерушимость границ Украины, независимо от того, чревата или нет тема, о которой Вы упомянули.

Всё остальное Вами перечисленное (или почти всё) тоже подтверждено договорами после распада Союза.

Правда, подтверждает мою правоту о том, что в советскую историю и наследие плевать чревато!

Ой, ты обижаешься не только за рашкинскую, но еще и за совковую историю?

Не жалеешь ты себя.

Ты сам похож на двойного рашкинского агента типа ковтунов, показывающих невоспитанность, короткий ум

Какой-какой ум? (facepalm)

Родное сердце, книги лучше читай, а не глупости здесь строчи

https://classes.ru/all-russian/dictiona ... -29097.htm

[2]

Патріарх української історичної романістики, поет, громадський діяч, один із засновників Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Народного Руху України, заслужений діяч культури України, член Спілки письменників України (з 1960 року), Герой України Роман Іваничук.

17 вересня 2016 року на 87-му році життя видатний письменник пішов у засвіти. Внесок Романа Іваничука в українську літературу важко переоцінити, бо він, безсумнівно, один із тих, кого варто читати і ким варто пишатися.

До 90-річчя від дня народження письменника, журналіст ІА ZIK підготував добірку цитат та висловлювань Романа Іваничука про його життя та творчість.

Я почав писати, відколи навчився тримати в руках перо. Так інші хлопці малюють на стінах, а потім стають художниками. Я ж ще дитиною почав складати віршики. Мене ніхто у цьому не підтримував, але ніхто й не забороняв. Це була моя внутрішня потреба, і вже десь у старших класах я почав писати прозу…. За мене вирішив Бог. Письменником я ур**. Таким як є – невеличким і немаленьким. Змалку я знав, що ним стану. Коли навчився писати – писав твори, занотовував думки, робив книжечки. І під кожним зі своїх творів підписувався – Роман Іваничук. Мовляв, це не плагіат, не хтось написав, а я. Батько був розумним чоловіком і бачив, що у його дитини непоправне горе – син писатиме. Тому він спрямовував мене, щоб я ніколи не оступився, не заспівав оду тиранові, бо буду проклятим батьком і людьми.

Справжнє натхнення, це коли ти відчуваєш наближення до Бога і розумієш, що ти можеш. Але воно довго не триває.

Я майже ніколи не починаю нової речі, доки не погортаю Біблію і твори Франка. Біблія мені важлива в такі моменти не тому, що я хочу помолитися, бо молюся я завжди своїми словами, а як текст.

Моє справжнє досягнення полягає в тому, що у своїх романах я будив історичну пам’ять народу чи нагадував про неї.

Я ніколи не був радянською людиною. Я не вірив у комуністичну ідеологію, бо так мене виховав батько. Якби я був старший, то, як і мій брат Євген, теж би пішов в УПА. Тоді всі вступали або в повстанську армію, або в дивізію «Галичина». Але моя сім’я була проти «Галичини» і того, щоб українці йшли під німецькі герби. Батько нам говорив, що ми маємо підтримувати УПА, хоча він увесь час повторював, що то безнадійна боротьба.

Тема відступництва, яничарства – вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші. Все це почалось дуже давно – Юда, який зрадив Христа за срібняки, полковник Ніс за Івана Мазепи, що провів у Батурин каральні полки Меншикова. Це теми, які висять у повітрі і спонукають мислячих людей думати.

В Україні така ситуація, що є регіони зрусифіковані, то не з їхньої вини, а з вини тої імперської діяльності, яка існувала сотні літ у нас. З того ми будемо якось вибиратися. Може, будуть іти нові покоління, й українська мова буде ще більше завойовувати свій мовний простір. Але якоїсь трагедії я не бачу. Тут є намагання ворогів української держави запровадити другою державною мовою російську. То була би катастрофа. Але цього народ не допустить.

Завжди був націоналістом, пишаюсь цим. Негативних підтекстів цьому означенню надають неграмотні люди, плутають його із шовінізмом. Націоналізм – це любов до Батьківщини, а шовінізм передбачає ненависть до інших націй.

Страны, признавшие Голодомор геноцидом, считают, что геноцид. И это не зависит от конструкции нашей дискуссии.

А сам факт признания, в свою очередь, не зависит ни от чего, кроме политических разборок. Не верите - смотрите, когда именно США признали геноцид армян в Османской империи. С чем это совпало, и какие цели носило. Сам геноцид армян я не отрицаю, а, наоборот, признаю, причем намного дольше, чем США. Но интересен цинизм решения - пока Эрдоган был послушной тушкой, не признавали...

Я тоже признаю геноцид армян в Османской империи. Я также признаю Голодомор геноцидом украинской нации. И мне все равно, чем руководствовались те или иные страны, когда признавали геноцид геноцидом на официальном уровне – хоть украинцев, хоть армян. С точки зрения исторической справедливости это правильно.

Это не имеет никакого значения. От слова «совсем».
Границы современной Украины признаны после распада СССР всеми государствами мира, в т.ч. и РФ (большой договор 1996 года). Это факт, который также не зависит от нашей дискуссии. И санкции на РФ также подтверждают нерушимость границ Украины, независимо от того, чревата или нет тема, о которой Вы упомянули.

Ага, значит про санкции за Крым вы вспомнили, а про аннексию Крыма - нет? Интересный подход. Правда, подтверждает мою правоту о том, что в советскую историю и наследие плевать чревато!

Вот это я совсем не понял. Когда я писал про санкции на РФ, я и имел в виду аннексию Крыма со стороны РФ. Это подразумевается само собой. И причем тут советская история и наследие?
Еще раз. После 1991 года границы Украины были официально признаны во всем мире. Советское наследие при этом ушло в небытие, никто о нем не вспоминал, в т.ч. и РФ, когда подписывала договор 1996г. Только Вы зачем-то педалируете эту тему.

Вам пофиг превращение Украины в отсталую с/х державу?

1 Головне це люди
2 Ми перетворюємось у відсталу державу тільки в мріях старіючих совкофілів
3 На зустрічі в Омані-пропозиції росії по не визнанню ПЦУ - не були прийняті,а зустрічатись представникам церков - корисно.
Так і в цій зустрічі - голові РПЦ показали що його місце-десяте...

1. Не понял, это к чему?

А до того ,що держави будуються сотні років. а люди живуть десятки.
Тому якщо треба щоб люди жили добре,тимчасово перестати будувати танки для агресивного сусіда і перекваліфікуватись на випуск жрачки для населення - то це правильно
А весь мир ми разрушим до основанья...це ми вже проходили ,пора подумати й про людей.

2. Ми перетворюємось в передову державу тільки в мріях молодящихся знатоков арифметики.

Не в передову, а в самодостатню
Поки було так як вам подобалось - ми газ крали,як тільки стало так як мені - виявилось що той хто нас в крадіжці звинувачував- нам винен

3. Решение о признании ПЦУ было принято?

Так збирались не для того щоб визначитись приймати ПЦУ чи ні...Збирались для тго щоб призначити РПЦ-Церквою матірью...Мета не виконана
А зубоскалити по питанню,яке не було метою - верх тупості.

Вандалы!

На унікальній фресці в парадному залі Апостольського палацу у Ватикані виявили надряпаний напис: "Лена Тамара Вінниця". Найімовірніше, його залишили дві туристки з України.

https://www.unian.ua/curiosities/109092 ... video.html

Видео - https://www.facebook.com/ItalyForUs/vid ... 993315541/