Ринок нерухомості. Ціни на квартири та земельні ділянки, аналітика, прогнози. Купівля та продаж нерухомості, оренда квартир та офісів, пропозиції комерційної нерухомості. Ріелтори та агентства нерухомості в Україні
Shaman написав:в ЄС так - на початку будемо бідними - але це все можна швидко виправити. гадаю не надто велика проблема стати на рівні Польщі.
50 років до рівня Польщі - не кожен доживе до того моменту. Да і ці роки Польща теж буде розвиватись. З останнього вони домовились з Intel по побудові фабрики біля Вроцлава. Зараз американці та європейці переводять все з Китаю, тому Польща підсуєтилась.
є кілька варіантів:
1. Як каже будівельник, чекати коли хтось зробить так, що Україна дожене. 2. Робити самому, піднімати свій рівень, і оточення, відповідно і України. 3. Емігрувати на готове і звідтки чвякати, що Україні 50 років чекати.
Згідно з результатами дослідження Світового банку, без швидкого проведення реформ Україна може досягти рівня розвитку Європейського Союзу через 50-100 років. Для Польщі це може означати серйозну кризу кадрів.
Згідно з результатами дослідження Світового банку, без швидкого проведення реформ Україна може досягти рівня розвитку Європейського Союзу через 50-100 років. Для Польщі це може означати серйозну кризу кадрів.
Якось не тулиться одне другого, яка ще криза кадрів у Польщі? ЄС за кілька років розпадеться: буде ЄС А (топчик), ЄС В (так собі), ЄС С (для лузерів)
Згідно з результатами дослідження Світового банку, без швидкого проведення реформ Україна може досягти рівня розвитку Європейського Союзу через 50-100 років. Для Польщі це може означати серйозну кризу кадрів.
Якось не тулиться одне другого, яка ще криза кадрів у Польщі? ЄС за кілька років розпадеться: буде ЄС А (топчик), ЄС В (так собі), ЄС С (для лузерів)
Про який з тих ЄСів мова?
Из Польши наши уже начинают потихоньку релоцироваться дальше. У нас уже такие стали появляться. Логика в общем понятна: если без разницы, где начинать, то лучше в более богатой стране с хорошим социалом. Так что у поляков будет и так постепенно нарастать дефицит кадров. Через 50-100 лет? Когда начинают оперировать поколениями и столетиями, подразумевается "возможно когда-нибудь при большой удаче"
Я приїхала у Францію, знаючи лише слово Bonjour. Раз на тиждень займалася з викладачем онлайн. Знайшла підручник французької у бібліотеці в Карпантрі. Також завантажила застосунок Duolingo, який щодня нагадує: «Давай вчити французьку, ти не вчилася сьогодні!». Важливо не припиняти вчитись. Крім цього, читала французькі книжки дитині. Це теж був мій спосіб опановувати мову, а дітям книжки з картинками подобаються будь-якою мовою. Мій рівень французької вже дозволяв мені легко сприймати сюжет дитячих казок, а на ранок я гуглила незнайомі слова.
Мовна практика є, щойно виходите з дому. Коли йдете у банк, то маєте попіклуватись про те, щоб вас зрозуміли. Ідете до лікаря, який не хоче спілкуватися через Google-перекладач, — треба ж пояснити, що вас турбує. Більшість людей терпеливо ставились до мого рівня французької, але були й випадки, коли казали, що геть не розуміють мене.
Врешті я склала мовний іспит в Університеті Авіньйона: аудіювання у мене було B2 (Upper-Intermediate), письмова частина B1 (Intermediate) і читання B2.
Щодо вступу до університету, то у Франції є спеціальний сайт Campus France, де ви повинні створити досьє. Зареєструватися як міжнародний заявник і вказати, яку спеціальність обираєте. Університети бачать ці заявки й відгукуються, якщо їм цікаво. Спочатку я обрала медичну сферу. Після відмови змінила напрям профілю на Computer Science.
Загальні умови — це володіння французькою на рівні B2-C1 і перекладені документи. Якщо ви перебуваєте у Франції, вам потрібен присяжний перекладач, що виконує і функції нотаріуса. Ще просять резюме і супровідний лист: чому саме цей університет і ця спеціальність, що вас мотивує вступити сюди? Ви все це можете подати як онлайн, так і особисто. Щовечора і щоранку я перевіряла скриньку, щоб вчасно відповідати на листи.
Я хотіла піти на мовні курси при університеті. Але представники вишу запропонували вступити на перший рік licence, як у Франції називають бакалаврат, на напрям «Інформатика».
Я приїхала у Францію, знаючи лише слово Bonjour. Раз на тиждень займалася з викладачем онлайн. Знайшла підручник французької у бібліотеці в Карпантрі. Також завантажила застосунок Duolingo, який щодня нагадує: «Давай вчити французьку, ти не вчилася сьогодні!». Важливо не припиняти вчитись. Крім цього, читала французькі книжки дитині. Це теж був мій спосіб опановувати мову, а дітям книжки з картинками подобаються будь-якою мовою. Мій рівень французької вже дозволяв мені легко сприймати сюжет дитячих казок, а на ранок я гуглила незнайомі слова.
Мовна практика є, щойно виходите з дому. Коли йдете у банк, то маєте попіклуватись про те, щоб вас зрозуміли. Ідете до лікаря, який не хоче спілкуватися через Google-перекладач, — треба ж пояснити, що вас турбує. Більшість людей терпеливо ставились до мого рівня французької, але були й випадки, коли казали, що геть не розуміють мене.
Врешті я склала мовний іспит в Університеті Авіньйона: аудіювання у мене було B2 (Upper-Intermediate), письмова частина B1 (Intermediate) і читання B2.
Щодо вступу до університету, то у Франції є спеціальний сайт Campus France, де ви повинні створити досьє. Зареєструватися як міжнародний заявник і вказати, яку спеціальність обираєте. Університети бачать ці заявки й відгукуються, якщо їм цікаво. Спочатку я обрала медичну сферу. Після відмови змінила напрям профілю на Computer Science.
Загальні умови — це володіння французькою на рівні B2-C1 і перекладені документи. Якщо ви перебуваєте у Франції, вам потрібен присяжний перекладач, що виконує і функції нотаріуса. Ще просять резюме і супровідний лист: чому саме цей університет і ця спеціальність, що вас мотивує вступити сюди? Ви все це можете подати як онлайн, так і особисто. Щовечора і щоранку я перевіряла скриньку, щоб вчасно відповідати на листи.
Я хотіла піти на мовні курси при університеті. Але представники вишу запропонували вступити на перший рік licence, як у Франції називають бакалаврат, на напрям «Інформатика».
Історія дуже хороша, але є декілька але. Ця історія для емігрантів, які можуть собі дозволити жити (знімати житло, харчуватись, купляти одяг тощо) і не працювати протягом 4-5 років + отримати безкоштовне навчання. Займаючись раз на тиждень французською, і вже має B2? Вона скоріше всього геній, або те що сама довчила - займало дуже багато її часу. За вивчення мови програмування - однозначно лайк.