Еміграція, заробітчанство

rjkz
Недопонял - бизнес в ауте у вас как у нас, от того что оборот падает, и народ кроме еды и чего-то на распродажах ничего не покупает, или от зажатого и дорогого кредитования?
Вам лично зарплату или что там у вас режут или норм? Или вы в окологосструктурах работаете?

Якби не програма Ю4Ю ,то нам було б дуже складно (бо страховки, рент квартири, ціна на продукти - сильно бʼє по кишені)

А що там були якісь особливі бенефіти ?
Здається, там дозволили в'їхати, дали дозвіл на роботу і далі -пливи сам.
Сильні-випливуть, слабкі -ой.

До речі, мій безпосередній керівник відчалив ще в кінці 22 року по Ю4Ю в Каліфорнію. В Україні працював у всім відомій компанії з тайтлом "лід".
Там йому з великими потугами знайшли позицію, не знаю скільки точно грошей але ні про які 500к чи навіть 200к мови не йшло.
Він сильно матюкавася та казав що з урахуванням всіх витрат на оренду, страхівки і т.п. йому жилося в Україні в рази краще. Із гарного - тільки фоточки океанського узбережжя слав, все інше - його враження були скажімо "так-собі".
У мене на останньому проекті менеджер сидів в NY, причому вже років 20-25,
тайтл "тім-ліда" в нього був ще 20 років тому, так казав що повна дупа.
Люди-нейтіви -випускники американських універів та коледжів роботу знайти не можуть вид слова взагалі, як немає 3-х років досвіду - відразу "до-побачення". Купа скорочень, люди з досвідом по 20 років сидять тишком-нишком і моляться що-б їх не зачепило. Кого звільнили з 300к - помикавшись декілька місяців погоджуються на 120к, кого звільнили з 80к - опановують роботу розвозчиками піци та автомеханіками.
По словам того менеджера - загальна тенденція - різати кости - все що можна зкинути на аутсорс індусам чи в Мексику - виводиться туди. Все йде до того що на місці залишиться тільки старший менеджмент та керівники розробки, все інше - буде робитись "десь-там" за миску рису.

якось не в"яжеться з "мейк Юсей грейт агейн"

Это такая "розовая мечта голубого детства" , когда трава была зеленее, а небо голубее.
В США была низкая инфляция и даже один работающий в семье мог обеспечить семью, выплату мортгиджа (под смешные %%), выплаты за машины (фактически это были рассрочки. Даже я еще застал варианты кредитов под 0,01% годовых - по Хонде и Фольксу. А про то, что можно было взять Джип Компас в лизинг под 174 доллара в месяц писал много раз). При этом все производители мира мечтали продавать на американском рынке в 2-3 раза дешевле, чем на европейском.
При этом работая на самом щедром рынке труда.
Вот американцы и ностальгируют. И их на этом словили. Чтобы не сказать "поимели".
Эти времена не вернутся никогда.
И инфляция будет прогрессировать.
Мало того, если это чувак уведет США с роли всемирного жандарма, а по факту это уже произошло. То и доллар будет сдавать и уже сдает позиции как мировой резервной валюты. Да, он все еще самый сильный и американская экономика самая большая, но...динамика не радует.
Так что врядли.

Як завжди, допис від es77 змістовний та інформативний.
Приємно, що на форумі - крім нещасних (видалено) - ображених життям та власними хибними жадібними рішеннями, які тут бовтаються із слиною на шиї, та все шукають винних в своіх дурних вчинках та дурному житті - є нормальні та досвідчені люди.

З приводу першої частини:
- безкоштовний сир тільки в мишоловці. Просто щоби існувати на території США, треба мати в кишені близько 4 500 $. З них 1500$ медична страховка мінімальна на двох, а 1500 - мінімальна ціна оренди житла. Разом із витратами на авто, страховку на авто, пальне, звʼязок та інші дрібниці треба мати на родину щ двох осіб не менше 4 500$ на місяць.
Тому, якщо за програмою U4U допомагають хоч в чомусь з цього - то але добре.
Головне, що дають можливість працювати.
Беремо калькуятор:
4500/26/10=17,3$ за годину роботи (орієнтовно).
Мінімалка залежить від штату та може складали 16…21$ за годину.
21$ на годину ви можете заробити в MacDinalds.
Або на пошті.
Тобто, родина з двох може вижити, якщо один щ родини працює на мінімалку.
Фактично все краще, тому що, якщо хтось працює, то витрати на медичне страхування будуть дорівнювати нулю.

В другій половині допису я не з усім погоджуюся, але поважаю позицію дописувача.
Єдине на що зверну увагу, треба мати високу кваліфікацію та шукати солідних відомих роботодавців.

Не совсем понял с цифрами.
И со страховками.
Если один работает?
Вариант номер раз
-имеет страховку с шикарным покрытием на себя и жену (после 10 лет работы - пожизненно, даже если уволится) и детей до 26 лет. МТА.
-Не имеет страховку.
-Имеет страховку, которую оплачивает работодатель, но с дичайшими дидактибл и копейментами.
Вот если мало зарабатывает или вообще не работает, то имеет или медикейд или субсидированную страховку.

[
Если не секрет, Вы где в Канаде?

Пригород Эдмонтона, Альберта

Если не секрет, чего туда понесло?
Знакомые приехали в Торонто, покрутились пару недель и уехали на Ваше побережье.
Муж из-за баранки трака не вылазит, даже спит, хотя работает локал.

За то, что повернешься назад в 99 году, инструктор - мастер дал бы подзатыльник и выпихал носаком из газона

Нет. Я сдавал в то-же время, требовали что-бы закидывал правую руку за сидение пассажира и голова полностью разворачивалась назад.
На ЗИЛ-е тоже ездил, но там езда задом сводилась к тому что заехал задом в гараж и все, хватало выровнять край борта по зеркалу.

Я схитрил немного.
Выезжал из "вешек" на Урале после только заехавшего (мы это сдавали толпой).
Надо было под 90 градусов заехать задним ходом.
Да, так выезжал и вывернул руль влево и остановился.
Потом по той-же траектории поехал задним ходом, возвращая руль в нормальное положение, как раз в створ попал.
После Урала, ЗИЛ 131 вообще как легковушка чувствовался.

Какие фудстемпы?
Это налоги для бизнеса.
Мы о них говорили.
Делавер - официальный оффшор в США.
Есть штаты с нулевым подоходным налогом.
В НЙС есть и федеральный налог и штата и города.
Так что везде все по-разному и только федеральные налоги едины для всех...хотя там есть послабления для Аляски, и(кажется) Пуэрто-Рико.
На Аляску пытаются население завлечь, а с Пуэрто-Рико не хотят, чтобы местные в остальную Америку ехали.
Про налоги на продажу - вообще везде разный.
Праперти таксы - разные даже в разных городках.

работаю в Германии, ЗП выше, чем была в Украине, но чувствую себя практически нищебродом, по сравнению с той жизнью.

Я вже писав: кум на 5 тратить десь 6 тис. є в місяць. Каже, що рівень життя як в Україні при 1500$...

спойлер:
Україна в цьому рейтингу посідає 45-те місце, випереджаючи Данію, Фінляндію, Сінгапур та Нову Зеландію. При номінальному курсі ~42 UAH/USD, «паритетний» курс гривні становить чуть більше 10 UAH/USD, тобто всередині країни наша валюта значно «сильніша», ніж здається.

Андрій Масло

Про міжнародний курс і купівельну спроможність
Ви мабуть вже бачили цей графік, він активно гуляє мережею в останні дні. Тут порівнюються економіки країн світу по «Паритету Купівельної Спроможності» (Purchasing Power Parity, PPP).
Я спочатку подумав, що це якесь мокшанське ІПСО, оскільки рашка з Китаєм надто високо в рейтингу, але насправді ніт — це реальні дані Міжнародного Валютного Фонду за жовтень 2024 року (посилання в коментарі). Що ж це все означає? Давайте розбиратися…
Паритет Купівельної Спроможності обчислює не номінальний ВВП, а реальну купівельну спроможність грошей у конкретній країні. Іншими словами, це показник того, скільки товарів і послуг можна придбати на місцеву валюту. Наприклад, за даними МВФ, у 2024 році ВВП Китаю за PPP становив $37.1 трлн, тоді як номінальний ВВП — $17.7 трлн. Для США ці показники становили $29.2 трлн та $26.9 трлн відповідно.
Механізм простий — спочатку рахують ВВП в національній валюті, а потім перераховують у «міжнародні» долари за спеціальним курсом. Наприклад, якщо обід у США коштує $10, а в Китаї аналогічний обід — 30 юанів, то реальна купівельна сила юаня вища, ніж показує офіційний курс. За даними МВФ, для розрахунку паритету для Китаю зараз використовується курс 1 USD ~ 3 CNY замість ринкових ~7 CNY. Це пояснює, чому номінальний ВВП Китаю $17.7 трлн, а за паритетом — $37.1 трлн.
Китай лідирує завдяки поєднанню потужного виробництва, величезного внутрішнього ринку та відносно низької вартості життя. США на другому місці через високі внутрішні ціни, хоча номінальний ВВП у них суттєво більший. Індія на третьому місці теж завдяки великій кількості населення та низьким цінам. Цікаво, що за Паритетом Купівельної Спроможності індійська економіка вдвічі більша за японську. Мабуть тому, що за ціною одного японського робота можна найняти ціле село індійських програмістів )
Україна в цьому рейтингу посідає 45-те місце, випереджаючи Данію, Фінляндію, Сінгапур та Нову Зеландію. При номінальному курсі ~42 UAH/USD, «паритетний» курс гривні становить чуть більше 10 UAH/USD, тобто всередині країни наша валюта значно «сильніша», ніж здається.
Це явище добре помітне заробітчанам, які, повертаючись додому, дивуються низьким цінам. За той самий долар, чи євро в Україні вони можуть купити набагато більше, ніж у країнах, де їх заробили. Однак, така «сила» гривні всередині країни — не привід сильно задирати носа. Вона не відображає ані добробуту населення, ані економічної стабільності, а лише показує, як економіка підлаштовується під свої можливості, знаходячи баланс між доходами та цінами.
Загалом, контроль курсу національної валюти — важливий інструмент економічної політики. Той самий Китай протягом багатьох років свідомо утримує юань на низькому рівні для збереження експортної конкурентоспроможності. Якщо юань стане дорожчим, китайські товари автоматично подорожчають для інших країн, що може підірвати їхній експорт, який є основою економіки. Саме тому Китай відбивається від спроб США та інших західних країн змусити його відпустити курс у вільне плавання.
Отже, Purchasing Power Parity (PPP) — лише один із способів оцінки «ваги» економік, який показує реалістичну купівельну спроможність грошей. Через цю призму економічна карта світу виглядає по-іншому, ніж ми звикли. Втім, якщо дані розрахунки здаються вам надто складними — не заморочуйтесь. Всі ці складні економічні теорії можна замінити одним бургером )
The Economist використовує для порівняння економік «індекс Біг Мака». Виходячи з того, що підхід McDonald's найбільш ефективний у визначенні вартості і ціноутворенні на свою продукцію. Їх бургер у всіх країнах коштує по-різному: у США — $5.58, у Китаї — $3.22, у Швейцарії — $6.70, в Україні — $2.87. Це свідчить про те, що швейцарський франк переоцінений, а китайський юань та українська гривня відносно долара США недооцінені.
P.S. І чому всі так розхвалюють ту французьку та італійську кухню? Був я і в Парижі, і в Мілані. Спробував — нічого особливого: МакДональдс, як МакДональдс ) А загалом, Біг Мак — це найбільш ефективна інвестиція. Купуєш лише 200 грам їжі, а отримуєш +2 кг зайвої ваги — 10Х за день )

Что там в компаниях, которые платят всем подряд 500К со старта - я как был не в курсе так и остался.

Такие компании как и снежного человека видели многие но почему-то никто не может показать.
Реальность другая, например:
Sr. Developer $50,000–$60,000 a year https://ca.indeed.com/cmp/Panda-Hub-2/jobs?jk=7f095f5acf4db8f8&start=0&clearPrefilter=1
Это зарплата в CAD которое сейчас 1,45 к USD и до налогов, уметь надо все - и фронт и бек и мобилку. И жить при этом в Торонто, где за аренду конуры хотят от 2500 в месяц.
Ладно, ищем джуна на 500k, только почему-то нет никто.
А есть например такое:
https://ca.indeed.com/cmp/Nirix-Inc./jobs?jk=b420d644abaa4541&start=0&clearPrefilter=1
Предлагаемую зарплату стыдливо умалчивают, сберегая нервную систему кандидата от нервного тика, надеюсь там хотя-бы на уровне уборщика в Маке есть.
"Радует" ожидаемый от джуна стек технологий: Angular,C#,.Net,MS SQL,Flutter, 3 года опыта.

ЗЫ. Прошу пардону за обилие технических деталей - но здесь вроде-бы достаточное количество людей "в теме".

спойлер:
Україна в цьому рейтингу посідає 45-те місце, випереджаючи Данію, Фінляндію, Сінгапур та Нову Зеландію. При номінальному курсі ~42 UAH/USD, «паритетний» курс гривні становить чуть більше 10 UAH/USD, тобто всередині країни наша валюта значно «сильніша», ніж здається.

Так і є. Якщо в Україні той кум відчував себе середнім класом заробляючи $1500, то в Німеччині він буде злиднем з $4500. Тому що Західні держави свідомо завищували цінність своєї валюти видаючи з неї такий собі "біткоїн", який постійно росте. Це дає плюси економіці - приплив мігрантів, закриття усіляких малоприбуткових сфер. Тобто щоб нормально жити людям доводиться більше заробляти і відповідно більше працювати - що корисно для країни. Але є і мінуси. Великий обсяг виробництв піде на аутсорс до менш заможних країн. А в зворотньому напрямку потече злочинність, наркотики, торгівля людьми. Бандити ж не грабують бідних - в цьому сенсу нема - вони намагаються потрапити туди де грошей більше.

Ось і виходить що за більшими зарплатами ховається фактична бідність пересічного населення та небезпечні райони з сумнівним контингентом в безкоштовних школах.

В Україні, зрозуміло, що теж є сумнівні школи і депресивні райони. Але заробити на зйомну хату у тому ж Львові і втулити там своїх дітлахів в спеціалізований ліцей з хорошим рейтингом все ж таки набагато легше ніж у Німеччині. Мабуть саме тому, що багато хто виїхав з країни саме з середнього класу - просто звільнивши свої місця для інших. Бо наприклад при Союзі потрапити в якусь нормальну спеціалізовану школу чи поступити в відомий ВИШ на притомний факультет було набагато складніше - просто тому, що людей було більше, а місць менше.

З емігрантами зіграло поганий жарт те, що вони вірили у державу, яка начебто має їх всиновлювати - забезпечувати роботою, мед.обслуговуванням безкоштовним, безкоштовною освітою. Коли в СРСР це все накрилося мідним тазом, то вони зневірилися у ній і у вітчизняних державних інститутах. Але замість того щоб почати розраховувати лише на себе (що не було зайвим і в СРСР) вони чомусь поїхали шукати іншу державу яка би їх всиновила.

Але воно в світі не так працює. Будь-яка держава бере собі на баланс лише тих хто самі не взмозі дати собі раду. Бо ті хто можуть - і так знайдуть собі гроші на життя, освіту дітям і хорошому лікарю заплатить, якщо буде треба - будь-яка держава радше буде намагатися обдерти податками таких людей, аніж влаштовувати їх в себе на посади чи дарувати їм житло. Всі ж інші ж знедолені не мають куди піти окрім як до державних інституцій - тому з них усі ці муніципальні школи і лікарні і збирають. Тобто якщо в вас нема грошей піти до приватного лікаря, то ви підете до муніципальної лікарні, де сидить лікар, в якого рівень знань такий, що йому теж нема куди піти звідти.

Если не секрет, чего туда понесло?
Знакомые приехали в Торонто, покрутились пару недель и уехали на Ваше побережье.
Муж из-за баранки трака не вылазит, даже спит, хотя работает локал.

Мои "думки" почему вообще Канада:
1. Язык который я уже в какой-то мере знал. Я согласен потратить год-два на то что-бы догнать имеющийся B1-B2 до нормально-комфортного уровня, но учить с нуля немецкий или еще какой-то язык не было ни малейшего желания.
2. Экономически-развитая страна в которой есть богатые природные ресурсы - боюсь, одного немецкого трудолюбия или испанского климата может быть маловато.
3. Иммигрант-френдли страна.
4. Понятная и относительно быстрая программа иммиграции.

Почему Эдмонтон:
Отбрасываем сразу Бритиш Коламбию и Онтарио тк пройти там иммиграцию слабо реально, цены на аренду-космические, о покупке своего без наличия работы за 200-300к думать нечего.
Отбрасываем Квебек ибо французский и с иммиграцией маловероятно.
Отбрасываем атлантические провинции тк с вакансиями для меня очень слабо, зарплаты низкие а идти чистить рыбу я пока не готов.
Остается Альберта,Манитоба,Саскачеван.
Из них выбрана Альберта тк здесь хоть какая-то цивилизация, есть горы и куда поехать а не просто тысячи километров степи вокруг. К тому-же есть международные аэропорты от куда можно быстро улететь на отдых или еще куда-то.
Нормальные (сравнимые с Онтарио ЗП), отсутствует локальный такс.
Эдмонтон - во-первых -это дешевле и по аренде и по покупке. Все еще реально снять 2-3бедрум за 1000 USD (1500CAD). Во вторых - здесь есть масса производств и разных фирмочек где можно найти работу. В третьих - здесь есть украинское консульство (от меня к нему 15 км), что упрощает многие вопросы.
Ничего не имею против Калгари, но там дороже и аренда и покупка жилья, более резкие перепады погоды, меньше технической работы (но больше беловоротничковой - однако на нее еще надо устроиться)

Минусы тоже есть, всегда приходится искать какой-то компромисс.