Потому что он успел первым...
|
|
Ваша правда. Схожі приклади є в історії. Я знайомий з лікарем у Франції: йому десь 65 років. Мама його прожила 92 (!!!) роки - відійшла у засвіти в січні 2024 року. Так там неймовірна історія: В середині ХХ сторіччя Алжир (це теж Африка) був для французів чимось як Куба для американців: - чудовий клімат; - все дешево; - працівники - як раби. Не життя, а малина. Мама нашого лікаря народилася в 1930 році саме там. Жила підспівувала реально. Але поступово ті алжирці почали боротьбу за незалежність. Незалежності заважали саме люди білого кольору та ще й балакають французькою мовою. Мама нашого лікаря вийшла заміж та десь в 1960-му році якраз завагітніла. Чоловік її з числа «білих комірців» (це така каста людей, яких на попередніх двох сторінках намагаються ліквідувати та перетворити на сантехніків та фахівців з каналізації деякі фахівці). …Саме приблизно в тих роках (1960-1961) почалася різанина французів в Алжирі та алжирців у Франції. В наших підручниках історії про це мовчать, але там було вирізано десятки тисяч людей. Французи масово почали тікати з Алжиру, який в 1962 році отримав незалежність. Потім Алжир навіть почав було під керівництвом СРСР, який мав величезні здібності з різанини та розстрілів) будувати «кАмУніЗьм з людським обличчям»: старші люди памʼятають алжирські вина та алжирське взуття, яке надсилали як плату за автомати АК-47, пушки та танки. Мама нашого лікаря виїхала в чудове французьке місто Страсбург (те місто не в ПАР), сина разом з чоловіком вивчили в медичному університеті, він зараз тримає приватний кабінет. Також має віллу в Піренеях. В чудовому місці. Я влітку відвідував. А мама після того, як вивчила сина, десь в 1984 році переїхала від суєти великого міста та прожила на півдні Франції до віку в 92 роки. Мені навіть показували справжній великий камінь, який притягнув до себе у двір її чоловік з залишків фортеці: він любив сидіти на тому камені та дивитися на схили пагорбів, залишки жіночого монастиря 13-го сторіччя, на два палаци маркізів, на фазанів та на косуль, які тут вільно бродять і по сей день… Він - як говорить син - часто повторював приказку «Inutile de gaspiller votre énergie, monsieur le parrain !» (Аналог нашої приказки «Не тратьте, куме, сили!») Аргентина
Франція.
🇫🇷 Субсидіарний захист у Франції офіційна інформація з сайту Service-Public.fr та OFPRA. Процедура надання міжнародного захисту у Франції регулюється державою та розглядається OFPRA (Office français de protection des réfugiés et apatrides). 📌 Згідно з офіційною інформацією на сайті Service-Public.fr, субсидіарний захист надається особі, яка не відповідає умовам для отримання статусу біженця, але доведе, що у разі повернення до своєї країни вона наражається на: • смертну кару • катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження • серйозну та індивідуальну загрозу життю внаслідок збройного конфлікту. 📄 Що надає субсидіарний захист? (відповідно до інформації OFPRA та Service-Public) ✔ Карту перебування (titre de séjour pluriannuel). ✔ Право на працевлаштування. ✔ Доступ до соціальних прав (CAF, медичне страхування тощо). ✔ Можливість отримати документ для подорожей. ✔ Право на возз’єднання сім’ї (за встановленою процедурою). ⏳ Захист надається строком на 4 роки з можливістю поновлення. 📌 Кожна справа розглядається індивідуально. Важливо правильно підготувати формуляр OFPRA, описати особисту історію та додати всі підтверджуючі документи. УВАГА! Це НЕ «Тимчасовий захист». Це дещо інше і є суттєві відмінності: - людина повинна віддати свій український закордонний паспорт, внутрішній паспорт та Свідоцтво про народження. - людина НЕ МАЄ право заїжджати в Україну ні в якому випадку (!!!!!!!!). - людина буде отримувати досить суттєву грошову допомогу (здається більше 1000€ на людину). Не всім підійде! Але я знаю багато українців, які оформили такий статус. Організація, зазначена вище дуже буде суттєво та прискіпливо розглядає кожну справу. Днями дивився Варламова про Лесото. Велика проблема це питна вода. Тобто вода ніби-то є, але на експорт до ПАР. А місцеві у селах біля водогонів сидять без води. Якісь там білі благодійники в сільській школі встановили величезну діжку для збору дощової води. Місцеві швиденько пошкодили кран (ціна питання - 2-3$) і діжка стоїть порожньою. Мешканці продовжують жалітися на важке життя та чекати, що хтось (уряд чи благодійники) їм щось зроблять. В цілому, Україна недалеко від Лесото пішла. Тільки масштаби трохи більші.
|
|