Макроекономіка України, розвиток регіонів і макроекономічні показники: індекс цін, платіжний баланс, експорт, імпорт, рівень промислового виробництва, ВВП, торговельний баланс і рівень безробіття. Політика, що межує з темою бізнесу та фінансів. Політика яка пов`язана з грошима - аспекти політики у грошовому контексті. Політекономія. Корупція. Хабарі.
vmlevchuk написав: Кстати идеальной системы не построил никто, ибо на то она и идеальная. Гавканье Дестроита о том что де социализма не было, можно с успехом игнорировать, ибо идеального капитализма также не было.
Мой юный друг
В капитализме, который был и есть, соблюдаются основные положения (принципы) данных (т.е. капиталистических) общественных отношений. То есть, они, как минимум, доминируют относительно принципов других типов отношений.
Я Вам, мой наивный собеседник, уже несколько раз раскрыл глаза, показал, что основные принципы, присущие социалистическим отношениям в обществе, ещё никогда и нигде (ни в одном обществе) не доминировали. Именно поэтому практики социалистического общества не было.
Если можете , то вместо многолетнего утверждения обратного и оскорблений просто напишите тут основные принципы социалистического (можно отдельно и коммунистического) общества --- и покажите их присутствие в СССР или др. соц. странах, как доминирующих (основных) общественных отношений не на словах или в речах деятелей КПСС и пр., а в реальности.
Иначе напоминает наших нынешних керивникив: на словах у них одно, а на деле у нас (т.е.) в обществе - другое.
Я же Вам не анализирую рыночный капитализм на примере украинского общества
З.Ы. Забавный Вы: доминирование капиталистических отношений в обществе видите, а того, что доминирования социалистических - не было, никак не можете (или не способны) разглядеть.
vmlevchuk написав:Прекращение репресий - это прекращений единственного движующего фактора в системе социализма.
Сомневаюсь, что единственного.
Да, вы правы. Кратковременных факторов было еще парочка штук, да и репресии нельзя назвать долговременыым фактором. Возможно тогда стоит заметить что прекращение репресий убрала и так уже исчерпывающий себя фактор развития для страны как репресии, новых долговременных факторов развития система не имеет - посему "Бада Бум".
vmlevchuk написав: Прекращение репресий - это прекращений единственного движующего фактора в системе социализма.
чи так вже й відрізняються соціалізм та капіталізм? звичайний дуалізм, щоб розділити людство на два ворогуючі табори на 70 років аналогічно війні білої та червоної троянд та решти історичних випадків
Вражда между тупоконечниками и остроконечниками — аллегорическое изображение всякого бессмысленного противоборства на идеологической почве. Источник выражения — сатирический роман Джонатана Свифта «Путешествия Гулливера». Данную аллегорию Свифт употребил для изображения борьбы между католиками и протестантами, заполонившей историю Англии, Франции и других стран войнами, восстаниями и казнями
обидві ідеології використовують грошову систему, індустріальне виробництво. Різниця в формі оплати праці та забезпечення необхідним (житло, їжа, безпека).
vmlevchuk написав: Прекращение репресий - это прекращений единственного движующего фактора в системе социализма.
чи так вже й відрізняються соціалізм та капіталізм? звичайний дуалізм, щоб розділити людство на два ворогуючі табори на 70 років аналогічно війні білої та червоної троянд та решти історичних випадків
обидві ідеології використовують грошову систему, індустріальне виробництво. Різниця в формі оплати праці та забезпечення необхідним (житло, їжа, безпека).
Слушно. Хоча мені здається, що різниці ще менше ніж здається на перший погляд.
І те, й інше по суті своїй є рабовласництвом. Добре, що не тим потворним (1.5-сотрічної давності), але все-таки... Про умови життя і праці за московських совєтів (і примусова та напів-примусова праця і дефіцит==прихованій інфляції) чи про Китай вже всі все мають знати.
Хибна практика британського уряду в сфері зайнятості та використання безкоштовної праці вже призвела до судових процесів. На всю Великобританію прогримів судовий процес К. Райлі і Дж. Вілсона проти Департаменту праці і пенсій. Молоді безробітні доводили, що схема громадських робіт на користь приватних компаній, яка застосовується консервативним урядом Британії, є по суті рабською. У лютому 2013 року постраждалим вдалося домогтися в апеляційній інстанції визнання незаконною схеми зайнятості, за якою вони працювали безкоштовно, але не вдалося домогтися визнання цієї схеми “рабською працею”.
Концентрація консервативного уряду на вирішенні проблем зайнятості через схему громадських робіт продовжує викликати критику – за контрпродуктивність – отримуючи безкоштовну робочу силу протягом декількох місяців, бізнес має можливість скорочувати робітників, збільшуючи конкуренцію на ринку праці. Платники податків по суті платять допомоги безробітним, які безкоштовно працювали на приватний бізнес. Подібними схемами скористалися у Великобританії такі компанії як McDonald’s, Tesco, Holland and Barrett, Asda, Maplin.
Втім, на мою думку, то лише верхівка айсбергу. Якщо в країні (світі) створено такий ринок праці, рушієм якого є значне безробіття (тобто в рази вище від природнього — при "повній зайнятості"), то навіть здавалося б вільно-працюючі люди фактично є в масі своїй рабами (бо мають весь час боятись втрати роботи, бо інакше потім довго й нудно шукати іншу; відтак мають погоджуватись на погані умови й оплату й т.д....)
Лише про одну країну я зустрічаю новини, які би свідчили про бажання змінити ситуацію. Франція. Зі статті вище:
Франція: Рік боротьби за зайнятість ... Передбачена також передача досвіду між літніми і молодими працівниками, яка ставиться під сумнів (в деяких секторах технологічні нюанси швидше освоїть молодий працівник). 58% опитаної агентством BVA молоді віком до 30 років були скептично налаштовані щодо контракту покоління в лютому 2013 року.
Втім, соціальні реформи не можуть мати повноцінний результат без підвищення конкурентоспроможності французької економіки, де триває найсильніша криза виробничих галузей. Для зменшення безробіття у французькому уряді заговорили про необхідність скорочення робочих годин і зарплат в обмін на гарантію збереження робочих місць. Однак ці заходи ще на стадії обговорення.
До речі, у французів вже давненько робочий тиждень по 35 годин. Але й вони не всесильні, бо рівномірний розподіл праці —> справедлива оплата —> і нерозбірливі капітали тікають в країни з офіційним рабовласництвом. Бо ж капітали, вони такі:
Оцінюючи політику, що проводиться в країнах ЄС, Нобелівський лауреат з економіки Джозеф Стігліц зазначив: “Новий раунд політики суворої економії впевнено призведе до ослаблення національних та глобальної економік і помітного уповільнення темпів відновлення. Ті, хто сподівається на значні скорочення дефіциту, будуть розчаровані, оскільки уповільнення темпів відновлення обвалить податкові надходження і призведе до зростання запитів на допомоги з безробіття та інші соціальні програми”. Політика консервативних урядів “суворої економії” переслідує мету максимально здешевити робочу силу для бізнесу – звідси лібералізація трудового законодавства, полегшення звільнень і вічні стажування, “громадські роботи” рабського зразка для молоді.
У результаті кризи великий бізнес доб’ється дешевої робочої сили, а невеликий буде використовувати найману працю нелегально. Але це здешевлення позначиться на майбутньому розвитку європейських країн. Молодь втратить дорогоцінний час і кваліфікацію у чергах за роботою/допомогою; через падіння народжуваності та еміграцію молоді посилиться демографічна криза, а це зруйнує пенсійні системи (навіть з урахуванням зростання пенсійного віку). У виграші кілька корпорацій і банків, у програші – вся країна. Зростає спадкова бідність, недоїдання вперше за багато років стало гостем у Південній Європі. Більше 30% південноєвропейських дітей вже зараз відносяться до категорії бідноти. З деградацією системи освіти та охорони здоров’я, за відсутності змін у європейській політиці їх чекає те ж, що і батьків – бідність і безробіття.
Багато є рецептів від вищеописаних жахів. Напр.:
Покоління безробітних Кількість безробітної молоді у світі майже дорівнює чисельності населення США
Найочевидніший спосіб вирішити цю проблему – відновити зростання економіки. Але у світі, який накрила боргова криза, сказати це легше, ніж зробити. Тим більше то лише частина відповіді. Країни, де зазначена проблема стоїть найгостріше (як-от Іспанія і Єгипет), потерпали від високого молодіжного безробіття навіть тоді, коли економіка була на підйомі. Протягом рецесії підприємства не перестають нарікати, що не можуть знайти молодих працівників із потрібною кваліфікацією. Це підкреслює важливість двох інших рішень проблеми: реформи ринку праці й поліпшення освіти. Рецепти давні, але їх потрібно дотримуватись. І робити це енергійно й по-новому.
І їх ніби не просто "декларують", а навіть і впроваджують, але чомусь таки мають жалюгідні наслідки:
Надлишок дипломованих випускників на ринку
У всіх країнах ОЕСР люди без вищої освіти потрапляють під удвічі більшу загрозу стати безробітними, ніж випускники університетів. Але звідси зовсім не випливає, що держава повинна просто продовжувати взятий курс на збільшення кількості людей з університетськими дипломами. І в Британії, і в Сполучених Штатах багатьом випускникам престижних та дорогих гуманітарних вишів неможливо знайти пристойну роботу. А в Північній Африці власники університетських дипломів стають безробітними вдвічі частіше за своїх менш освічених однолітків.
І маю таке відчуття, що причина проста: безробітні потрібні і "бізнесам" і владі (якщо десь є якась різниця) бо тоді раби керованіші...
От наші навіть і не приховують:
Проект Трудового кодексу: узаконюючи рабство? Режим президента Віктора Януковича навряд чи обмежиться нинішньою бюджетно-економічною «оптимізацією» шляхом впровадження адміністративної, податкової та пенсійної реформ. Цілком імовірно, що наступним кроком стане схвалення нового Трудового кодексу, яким буде остаточно закріплена перемога державно-олігархічної моделі вітчизняної економіки.
Найбільш загрозливою для трудових прав громадян є новела статті 143, яка передбачає збільшення тижневої тривалості робочого часу до 48 годин (себто встановлення де-юре 6-денного замість нинішнього 5-денного робочого тижня). При цьому, попри начебто згадану верхню «планку» у 12 годин, кодексом чітко не встановлюється обмеження щодо максимальної тривалості робочого часу, що, вочевидь, повністю розв’язуватиме руки господарю експлуатувати робітника на повну аж до буквального «згорання» на робочому місці. Саме цим остаточно перекреслюється одне з найбільших досягнень демократичного світу – 8-годинний робочий день, закріплений нормою Конвенції №1 МОП від 1919 року. І хоч законопроект передбачає «письмову згоду» працівника на «понадурочну працю» (ст. 151), останній, за нинішнього рівня безробіття, а отже, через побоювання втратити робоче місце, навряд чи вдаватиметься до відмови від пропозиції роботодавця.
То ж і не дивно, що все зростання продуктивності праці за майже 100 років не дало людям (крім французів?) хоч трохи більше вільного часу...
Бо хоч я (я може й ще хтось) радо би зменшив тривалість свого робочого часу (в 2 або й у 3-ри) рази навіть з пропорційним зменшенням зарплати (== ще одне або й два додаткові такі робочі місця), але ж хто мені дасть таке зменшення..? Наразі насилу видряпую 10-15 днів неоплач відпустки на рік (але користь і так вже є: ті 10-15 днів + активний відпочинок = краще здоров’я, тобто на лікарняні вже багато років не ходжу навіть у грипові періоди)
То ж і не дивно, що все зростання продуктивності праці за майже 100 років не дало людям (крім французів?) хоч трохи більше вільного часу... ,
Соглашусь лишь отчасти.
Рост производительности труда, и главное!!! -- изменение структуры капитала, а именно увеличение доли постоянного капитала, над долей переменного неизбежно даёт увеличение свободного времени (хотя тут нужно конкретизировать что именно понимать под данным выражением).
То есть причина того, что одни люди не имеют работы (безработицы), а другие вынуждены работать всё также много (работающие) кроется не в вышеозвученном, а в характере и целях производства и распределения материальных благ в обществе, в котором доминируют капиталистические отношения.
И даже в существующих рамках, не думаю, что можно хоть приблизительно сравнивать положение пересичных развитых (да и не только) капиталистических стран начала прошлого века и нынешнего. Пособия, социалка, защита прав, благотворительность, цены и т.д., дающие возможность меньше работать (да и вовсе не работать ... вспомните детский труд) --- это следствие роста уровня развития производительных сил.
Современный человек всё своё рабочее время (40 часов в неделю) тратит на то, чтобы продать - и всё для того, чтобы всё своё время на выходных потратить на то, чтобы купить.
detroytred написав:То есть причина того, что одни люди не имеют работы (безработицы), а другие вынуждены работать всё также много (работающие) кроется не в вышеозвученном, а в характере и целях производства и распределения материальных благ в обществе, в котором доминируют капиталистические отношения.
мало тексту а, відповідно – суть надто складно дешифрувати
Наразі мені здається, що шалені обсяги безробіття (зокрема в Україні) зумовлені лише й виключно характером і поведінкою людей (маси).
bezOtamana 17:15 26.06.2013 Найбільшою проблемою сучасного людства, на мою думку, є фактично олігархічний а не демократичний лад. І це стосується не лише нас, а й економічнорозвинутих країн. Бо олігархам сьогодні вигідне безробіття, бідність, стримування технічного прогресу, війни та економічні кризи
Олігархія і працьовитість. Що первинне?
Знайшов ще цікаві слова у Пратчета (кн. „Пані й Панове” = 14-та частина серії про Плаский Світ):
„ ... Всесвіту, загалом, байдуже --- розтоптали ви метелика, не розтоптали...
Пристрелити диктатора й запобігти війні? Але диктатор --- це лише кінчик соціального нариву, з якого й з'являються диктатори. Пристрель одного й через хвилину з'явиться інший. Пристрелити й цього? Чому б тоді не пристрелити всіх і не захопити Польщу? Через п'ятдесят, тридцять чи десять років світ все-одно рушить в попередньому напрямі. Історія володіє величезною інерцією. ”
що, власне, й бачимо, хоч би з новин про Єгипет...
Чи є якась суттєва різиця між диктаторами й олігархами? Навряд чи. Може останні просто дрібніші й слабші бо їх, зазвичай, більше (чит. про олігархів в путінській диктатурі), але суть і наповнення у фараонів-царів-...-олігархів та сама.
І творить їх всюди й зажди, мабуть, одне й те ж --- суттєве погіршення умов життя. Бо ж будь-яка з таких "хвігур" не може існувати сама по собі (то не "супермени"). Отже кожен стоїть на вершині пірамідки так само озлоблених... А всюди де вичерпується життєвий простір --- та озлобленість неминуча.
І, найімовірніше, роблять вони саме те, що майже всі люди бажають (може й несвідомо) зробити з оточуючими. І якщо проста людина посоромиться, напр., забрати зайву решту у нещасної продавщиці, яка (замордована за день?) обраховує саму ж себе на явно добрячий шмат денного заробітку, то які стримуючі чинники є у отих? (якщо перед очима не люди і навіть не конкуренти-бандюки, а прості папери типу "збери зі світу по нитці").
Таким чином, поки люди настільки нездатні розуміти потреби оточуючих, що не можуть навіть уявити, що мо тре працювати менше, напр., щоби поділитись з рештою справжньою роботою (чи не "помічаючи" безробіття, чи радіючи десь так: "добре, що то не я", чи просто тішачись "що в сусіда корова здохла"...), щоби та решта не мусила виживати чи жити на благо- або й НЕблаго-дійність, доти закономірним наслідком є і олігархія (як уособлення і "персоніфікація " такого ставлення) і нищення природи (бо як можна зрозуміти потреби "неживого" якщо навіть загальнолюдські незбагненні...)
Відповідно, важко уявити, що всілякі заходи боротьби з оліга-ми (які рівні наслідкам) щось таки дадуть. У того ж таки Пратчета у 12-тій книзі наочними прикладами розкрита тема сумнівності казок і їхніх щасливих кінцівок. Бо „не можна нав'язувати людям щасливі кінцівки... щастя так просто не створиш.” (до речі, слова проф. відьом )
І так само: навряд чи можливо нав'язати справедливість людям силою (напр., законодавчо скоротивши тривалість роб.часу й цим рівномірно поділивши працю) якщо самі люди люто не бажатимуть ділитися й затято тягнутимуться до старої, зручної несправедливості
Може насправді все не аж так жахливо, але це залежить від того: 1) чи дійсно олігархія вже вичерпала свої можливості (як от пишуть у статті про Бразилію:
журнал «Український тиждень»ПошукГалереяВідео 24 червня, 2013 ? Віктор Каспрук ? Версія для друку
Бразилія прокидається. Це може стати початком «латиноамериканської весни» У Бразилії наростають масові протести. Більше мільйона людей взяли участь у акціях протесту в 100 містах по всій Бразилії. Бразильці мають намір акції протесту розширювати
...
По суті події в Бразилії – це ще одне свідчення того, що олігархія вже більше не спроможна стримувати протести пограбованого нею народу. А полюси багатства і злиднів настільки віддалилися один від одного, що надприбутки для одних та злидні, насильство і поліцейське свавілля для інших, вже більше неможливо видавати за соціальну рівновагу і злагоду в суспільстві.
Це є першим дзвоником соціального будильника, який (якщо його відмовляться почути владоможці), у подальшому може зазвучати набатом революційних дзвонів.
)
2) і чи має Історія в наш час вибір: тобто рівноймовірні можливості майбутнього, одна з яких суттєво краща:
27.06.2013 14:00 Одним лише зростанням ВВП людей не ощасливиш
...
Демократія і самоврядування як джерела щастя
“Низький рівень безробіття, стійкий стан державних фінансів, хороша система охорони здоров’я, а також демократія і свобода. Ось цілі, яким учасники наших опитувань надають більше значення, ніж економічному зростанню”, – пояснює німецький економіст.
Звичайно, зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) може сприяти досягненню подібних цілей, але воно не є обов’язковою передумовою для цього. “Зниження безробіття можна домогтися шляхом скорочення тривалості робочого тижня. Люди згодні менше працювати, якщо це не позначиться негативно на їх доходи. Утримати рівень доходів можна шляхом підвищення продуктивності праці, економічне зростання для цього не потрібне”, – підкреслює Герт Вагнер.
Навести порядок у державних фінансах теж можна без збільшення ВВП, стверджує вчений: “Щоб знизити рівень державної заборгованості, досить скоротити бюджетні витрати. Або підвищити податки. Принаймні на економічному зростанні світ клином не зійшовся”.
Почуття задоволеності життям в значній мірі залежить також від політичних чинників. “У демократичних суспільствах люди більш щасливі, ніж ті, що живуть в умовах авторитарних або диктаторських режимів”, – стверджує Бруно Фрей. Його дослідження показали, що найбільшу радість жителям демократичних держав приносить можливість безпосередньо впливати на прийняття політичних рішень, особливо на місцевому рівні.
Безробітний чоловік завжди нещасливий
Сьогоднішньому Європейському Союзу демократії явно не вистачає, вважає вчений і посилається на результати різних опитувань, які говорять про падаючу довіру жителів ЄС до політичних інститутів. “Євросоюзу слід було б частіше проводити референдуми з ключових питань, – вважає швейцарець Фрей, звиклий у себе на батьківщині до плебісцитарної демократії. – Тоді люди відчули б взаємозв’язок між загальноєвропейськими питаннями і тими, що їх реально хвилюють”.
Щонайменше 20 мільйонів офіційно зареєстрованих в Євросоюзі безробітних в даний момент найбільше хвилює питання, як знайти роботу. Досліджуючи різні аспекти поняття щастя, переконуєшся в тому, що безробіття є для людей абсолютно особливою драмою, вказує Бруно Фрей.
Він пояснює: зіткнувшись з чимось украй неприємним, наприклад, нещасним випадком або ударом долі, люди певний час переживають важкий період, але потім ступінь задоволеності життям зазвичай повертається на вихідний рівень. Зовсім інша справа – втрата роботи. “Опинившись безробітним, людина дійсно стає куди менш щасливою, ніж була до цього”, і ніякі грошові допомоги не в змозі вивести її з цього стану – тільки нова робота, запевняє науковець.
...
Андреас Беккер, Андрій Гурков За матеріалами Deutsche Welle
Підсумовуючи: 1) суч. безробіття є наслідком несправедливості людини (передусім пересічної, яка нездатна відмовись навіть від одного дня [з 5] роботи задля безробітних); 2) пересічні отримують всю свою несправедливість назад (але вже від олігарх-кланів, які легко розростаються на дикій конкуренції ринку праці); 3) у сумі все є чесним і правильним
vmlevchuk написав: Кстати идеальной системы не построил никто, ибо на то она и идеальная. Гавканье Дестроита о том что де социализма не было, можно с успехом игнорировать, ибо идеального капитализма также не было.
, то вместо многолетнего утверждения обратного и оскорблений просто напишите тут основные принципы социалистического (можно отдельно и коммунистического) общества --- и покажите их присутствие в СССР или др. соц. странах, как доминирующих (основных) общественных отношений не на словах или в речах деятелей КПСС и пр., а в реальности.
таки мають жалюгідні наслідки:
Например, при "социализме" практически отсутствует конкуренция.
