это ситуация "развал государства" и что интересно, вклады в ВАЛЮТЕ после СССР таки были возвращены и именно в ВАЛЮТЕ!
Байки про банки і не тільки....Теперь по ситуации СССР –
1. Вклады были заморожены 22 января 1991, по представлению последнего премьер-министра СССР В.С Павлова был издан Указ президента СССР об обмене денежных знаков Госбанка СССР достоинством в 50 и 100 рублей - была ограничена сумма наличных денег, доступных для снятия в Сберегательном банке СССР — не более 500 рублей.
2. При реформе цен, предпринятой под руководством последнего премьер-министра СССР Валентина Павлова в 1991 году, суммы 40-процентной компенсации вкладов населения и государственных облигаций зачислялись на так называемые специальные счета.
С каждого такого счёта, согласно указу президента СССР от 22 марта 1991 года № УП-1708 разрешалось снимать не ранее 1 июля того же года не более 200 рублей, а оставшиеся суммы предполагалось заморозить на три года с начислением 7 % годовых. Тем же указом снимались ограничения на снятие денег со счетов, введённые одновременно с обменом 50- и 100-рублёвых банкнот двумя месяцами ранее.
Комментарий. Под занявший все умы шумок «обмена денег» Павлов заморозил вклады граждан в Сбербанке, которые были «разморожены - не более 200 рублей» им только после проведенного им же и явно запланированного заранее повышения цен в три раза! Т.е. истинной целью Указа от 22 января 1991 года была именно заморозка вкладов ввиду намеченного через два месяца Правительством СССР повышения цен, а «обмен денег» послужил к ней поводом и отвлекающим маневром.
В конце декабря 1991 года указом "О либерализации внешнеэкономической деятельности на территории РСФСР" фактически была введена внутренняя конвертация рубля. Вводился официальный курс рубля -- 99 рублей за $1. Hа валютных биржах курс подскочил до 340 рублей за $1. Оба курса явились результатом ажиотажного спроса населения после повышения цен. Hачалась гиперинфляция.
Однако, вклады оставались ЗАМОРОЖЕННЫМИ с 22 января 1991! Это конечно «пара месяцев».
26 грудня 1991 р. СРСР як держава офіційно і юридично припинив своє існування і розпався на 15 незалежних держав. У зв'язку з цим перестали існувати всі владні структури СРСР, яким були підпорядковані союзні республіки (президент СРСР, Рада Міністрів СРСР, ВР СРСР, Держбанк СРСР та Ощадбанк СРСР).
Наприкінці грудня 1991 р. Українська республіканська контора Держбанку СРСР почала роботу з переформатування її в Національний банк України, про що було повідомлене Українське управління Ощадбанку СРСР. Ощадбанк України 31 грудня 1991 р. (на 5-й день після розпаду СРСР) переказав в Москву на коррахунок Ощадбанку СРСР всі додатково залучені в 1991 році в Україні кошти. Були переказані не залишки по заморожених вкладах, як про це 16 років пояснювали політики (щоб зняти відповідальність з Ощадбанку: мовляв, вкладів нема — відповідальності нема), а лише обороти за 1991 рік (Дт К-Т). І Ощадбанк України лише частково залишився без ресурсної бази цих вкладів, а ресурсами їх залишилася лише рубльова готівка в касах та сховищах відділень в регіонах.
У 1993 р. Верховна Рада прийняла закон «Про структуру внутрішнього державного боргу України», в якому вся сума боргу по заморожених вкладах в сумі 132 млрд. рублів станом на 1.01.1992 р. була включена в державний борг України. Це було наслідком підписання договору «Про нульовий варіант з Росією», згідно з яким Україна відмовлялася від усіх боргів та зобов'язань колишнього СРСР, а вклади станом на 1.01.1992 р. визнавалися внутрішнім державним боргом України. Росія відмовлялася від виплати цих вкладів, мотивуючи це тим, що кошти, які залучалися Ощадбанком СРСР, спрямовувалися на фінансування держбюджету СРСР, а значить — і держбюджету України. Це досить сумнівно. Але ж переговори вели недостатньо компетентні особи, які й підписали договір. Однак він не ратифікований до цього часу, бо Росія не передає Україні весь баланс боргів і зобов'язань.
Втім, внутрішній державний борг України в сумі 132 млрд. рублів перевищував три тодішні річні бюджети. З державою, яка має такий внутрішній борг, ніхто не хотів мати справи, інвестори боялися йти в Україну. Тому 23.01.1997 р. був прийнятий новий закон «Про структуру внутрішнього державного боргу України», в якому станом на 1.01.1992 р. вже не було суми заморожених вкладів — 132 млрд. рублів. Ощадбанк України залишився наодинці з проблемою виплати заморожених вкладів. 21.11.1996 р. було прийнято закон «Про державні гарантії відновлення заощаджень», в якому, крім грошової виплати в сумі 50 грн., було передбачено низку безготівкових виплат (від яких потім відмовилися).
Останній удар по вкладниках заморожених вкладів був здійснений Ощадбанком в 1997 р. Вкладні рахунки станом на 1.01.1991 р. були виведені за баланс, їм було присвоєно статус компенсаційних (безгрошових, порожніх) рахунків, які наповнюються лише з держбюджету. На балансі вкладів немає, облік цих рахунків запущений, а тому для відновлення обліку пан Гулей просить в держави ще 310 млн. грн.
Ще е Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей
7, 8 Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян
Україн № 13-рп від 10.10.2001
Суть цих зобов’язань полягає у береженні та відновленні реальної вартості зазначених заощаджень громадян шляхом їх одноразової компенсаційної індексації установами Ощадного банку України протягом грудня 1996 року – березня 1997 року, що й було зроблено та засвідчено видачею ощадних книжок вкладникам (статті 2, 5). Подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян відповідно до положень частини другої статті 3 Закону здійснюється під час видачі вкладів.
«Відновлення заощаджень громадян шляхом компенсаційної індексації в установах Ощадного банку України означає не тільки поновлення їх реальної вартості, але й право вкладника як власника своїх грошових заощаджень вимагати повернення відновленої і проіндексованої суми цього вкладу.»
Висновок – НЕ ИНФЛЯЦИЯ А БАНК СССР И ЕГО ПРИЕМНИКИ УНИЧТОЖИЛИ ВКЛАДЫ! Все, крапка!
Что там было а России
Но люди старшего поколения не забыли, как практически за одну темное время суток с 1 на 2 января 1992 года их сделали нищими: цены на основные продукты питания взлетели эдак в 10 раз. Началась сумасшедшая гиперинфляция…
Она разом превратила в ничто все сбережения: в Сбербанке - 315,3 миллиарда рублей СССР, в Госстрахе - 29,4 миллиарда, по облигациям и казначейским обязательствам - 0,84 миллиарда рублей.
Все это, как объясняли народу, в начале девяностых ушло на закупку продовольствия, оплату западных консультантов правительства и неизвестно ещё на что. В июле 1993 года, когда президент России Б. Ельцин находился в отпуске, Центральный банк России, поддержанный правительством, проводит молниеносную операцию: было объявлено об изъятии из обращения денежных знаков образца 1961, 1991-1992 годов и заменой их российскими денежными знаками образца 1993 года. В российских банках для своих граждан меняют до 35 тысяч рублей на одного человека о оставшиеся переводят на шестимесячный депозит, для иностранцев - по 15 тысяч. Интересна судьба этих «депозитов»…
Затем в августе 1998 г. был дефолт, и опять руководители крупнейших российских банков не выполнили свои обязательства перед вкладчиками. По рублевым вкладам предполагалось стопроцентное возмещение (правда после инфляции). В отношении валютных вкладов стопроцентное возмещение предполагалось по курсу на 1 сентября 1998 г. Реально, с учетом инфляции, это означало потерю для вкладчиков, хранивших свои средства в иностранной валюте. Как отмечают эксперты, вкладчики получили менее половины своих денег. А «виновата инфляция»?!
По долларовому вкладу в Украине… То что Юр. Персоны своих счетов лишились мы «забудем»… Про физ. лиц.
В такій самій ситуації, як і Ощадбанк України опинився інший державний банк — Укрексімбанк (колишній Внешэкономбанк СРСР), який мав заборгованість перед вкладниками України в іноземній валюті станом на 1.01.1992 р. у сумі $14 млн. (в еквіваленті різних валют). Цей банк на території України мав лише дві обласні контори, міське управління у Києві та 4 відділення в різних регіонах. Ресурсом цих вкладних рахунків на 1.01.1992 р. залишилася лише готівкова іноземна валюта в касах та грошових сховищах. Переговори Укрексімбанку з Внешэкономбанком Росії тривали 5 років (1992—1997 рр.). У 1997 р. була підписана угода, згідно з якою Внешэкономбанк Росії зараховував залишки іноземної валюти в касах відділень Укрексімбанку, а решту сплачував в безготівковому порядку. Всім вкладникам Укрексімбанку була сплачена заборгованість в іноземній валюті. Проблема виплат закрита.
Т.е. конечно «снять деньги» через 5…6 лет получилось, а вот о «надежности»… хм…
Ах да… «и без жодных вариантов»!
varjag-2007.livejournal.com/54878.html
donbudinvest.com/blog2/archives/155
livejournal.ru/themes/id/17346
ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0_%D0%B2_%D0%A1%D0%A1%D0%A1%D0%A0_%281991%29
bonistikaweb.ru/KNIGI/baura.htm#6.2
systema.biz/622.html
netskop.ru/denmzgi/news_2010-05-22-09-20-03-386.html
Внешэкономбанк России долго упирался, но в 1997 году таки вернул в Украину все валютные вклады, понятно их было тогда не много...