Купуємо для себе, а не в ОРЕНДУ, закордонну нерухомість

Коли прочитаєш про те, що пишуть пани на київській гілці, то виникає 2 враження:
- точно, що Рай.
- якось дивовижно бідно люди живуть, сидячі на цьому форумі по 18 годин на добу.
Львів, сьогодні:
- картопля - 20 гривень.
- полуниця - 50 гривень (2 тижні тому - 200 гривень).
- крім хека нормальна людина нічого не може купити, риба по ціні алмазів та смарагдів (в Туреччині - від 13 лір кефаль свіжа - то 42 гривні кіло).
- 2 стейки на вечір - Львів - 400 гривень.
- Львів - готові квартири на продаж з ремонтом по 1200-1600 доларів за квадрат.
Дивовижно.
Як на мене, я би видавав квартири бекоштовно.
Де ще в світі знайдеш такий соціум, щоби за курку, привезену із моргу та таку, що має сіро-трупний колір, платили по 60 і більше гривень за кіло?
Слава Богу: свинина здешевшала - без кості по 85 гривень кіло.
Але я свинину не їм...

P.S. Ввечері так наплавався в басейні свого будинка, що ледве до квартири доповз. Плавав один. Вода дуже тепла. Обіцяють на тиждень вперед +32.
В будинку - 19 квартир, реально живуть не більше 14. В басейні за останній рік більше 2-х людей не бачив. Працює зараз підсвітка - можна із кобітою плавати. Файно...
Як ви там сказали? "Рай" - так і є.
"Занублений" - теж вірно. Для когось - загублений.
Весь вечір умовляв одних поважних панів (вважають себе дуже мудрими) продати:
- Волга ГАЗ-21.
- Гараж.
- Волга ГАЗ-24.
- Гараж.
- Мерседес Віто - не продавати. Ще їздить...
- Двушку в Криму неподалік Судака (не були там з 2013 (!!!) року) - продати.
- дачу в 36 км від Дніпра (комарі, жаби, амброзія).
[b]Не умовив.
Сказали, що 77 років - то не вік, щоби щось розпродувати, ще є час почекати, а огірок, зірваний за 36 км від квартири в жалюгідній смердючій панельці 1975 року - то найсмачніше.[/b]
Дочка 30 років (не працює) та син 35 років (10 000 на руки) - разом четверо онуків дідуся не зрозуміли, бо на тій дачі не бувають зовсім.
Ще й така халепа - двушка в Криму оформлена на сина, а син - офіцер і був в АТО...
От біда...
Як ви там сказали "Загублений Рай"?
Для них - так і є...
(Син вирішив звільнитися з роботи - 10 000 на руки, ну трохи менше, та поїхати в Китай працювати, типу в Китаї як раз його таланти будуть чи оцінені. Чи знецінені...
Я спитав: а є хоча б 20 000 доларів, щоби стартонути?
- Немає. А навіщо?
Ну тоді найкращі побажання.
Не умовив. І в мене бувають "проколи"...
Наллю трохи віскі на дно сткана із льдом та на закуску - "цвітна капуста" запечена із пармезаном.
Свинину тут не купиш.
Є така біда...

... за виділене +1
НУ, НЕВЖЕ ЛЮДИ НЕ РОЗУМІЮТЬ РЕАЛЬНИХ РЕЧЕЙ???
... невже, думають прожити 100500 років і там.... десь... колись.... буде по їхньому?!

Господин shapo, так никто и не призывает вас лично что-то понимать.

Вообще мне нравится очень, что граждане все время пытаются найти у меня какой-то недостаток, изъян или ошибку - это может быть все, что угодно: например, совершенно безобразно безграмотный парнишка нашел в моих - согласитесь, чрезмерно длинных текстах - ОДНО одно слово (это ОДНО слово касается его места жительства, где он уже лет 10 делает ремонт в квартире и до сих пор даже фото не может сделать - по просьбе форумчан - ибо зона ремонта замусорена и захламлена так, что там и комнат не видно), которое я вроде как поставил не в том - по его мнению (редко какой его пост содержит менее 5-ти грамматических ошибок) падеже. Ха-ха-ха...

Мои ответные предложения написать форумчанам про свои успехи, про свои достижения, про то, в каком чудесном городе и районе живешь - или хотя бы просто ответить на простые/непростые вопросы пана Долярчика - в 100% (В СТА ПРОЦЕНТАХ) СЛУЧАЕВ натыкаются на то, что люди немеют, язык где-то западает ниже гланд, клавиатура ломается и экран монитора гаснет.
Аллес капут, даст ист антракт!

Кроме того, есть известное выражение Салтыкова-Щедрина, написанное под псевдонимом "Кузьма Прутков": "Зри в корень".
Есть мнение примитивное типа того, как написано выше.
А если ДРУГАЯ реальная цель таких публикаций.
НЕ ПРИМИТИВНАЯ.

В принципе я благодарен вам за идею еще не опубликованного текста, но забегая немного вперед и прыгая "в сторону", скажу вам:
1. Примитивный банальный подход состоит в том чтобы написать роман "Война и мир" или "Анна Каренина". Теми же буквами, но например, справа налево.
2. Примитивный и банальный подход состоит в том, чтобы продать эту книгу, скажем - как мои - по 35 евро за экземпляр и получить от этого 12% гонорара.
3. Примитивная банальная мысль состоит в том, чтобы дарить напечатанную книгу своим приятелям за пьяным/непьяным столом (так делает один мой коллега по работе - выпустил книгу в соавторстве со своим сыном - тоже доктором технических наук - как и папа - семейка докторов, не видящих белый свет - о глобальном развитии одного из видов транспорта в Украине после того, как будет построен мост типа с позором открытого на днях в Киеве, но ведущего в Гренландию. Прямо из Киева. Прямо в Гренландию.

Рассказываю реальную и не примитивную цель.

1. Есть в мире очень много - вы не поверите - умных людей. Они "шерстят" все публикации, которые появились по той теме, за которую они отвечают в солидных журналах типа Applied Mathematics - is an international journal dedicated to the latest advancement of applied mathematics. Это их работа, за которую они получают от 50 000 долларов в год до 150 000 долларов в год. Работа такая...
Они вам присылают приглашение сперва опубликовать у них в журнале статью по данной тематике. За деньги. Обычно это 300 долларов, реже - 100 долларов.
Это такой бизнес. Платите вы.
Потом вам присылают приглашение принять участие в Конференции где-нибудь в заброшенном Нью-Йорке, или в Дели, или в Париже. Это тоже платно. Обычно 300-500 долларов.
В эту цену входит проживание, например в отеле для участников конференции, скажем, в Лондоне и фуршеты там же.
Ничего странного: у каждого свой бизнес. Вы платите за то, что получаете возможность ПРОРЕКЛАМИРОВАТЬ ваши умения не в торговле на рынке мужскими трусами типа "боксер", а в той сфере, где вы чувствуете себя чем-то значительным.
Цель проста: в какой-то фирме, расположенной в Сиэттле или в Гамбурге, нужно решить ту или иную проблему.
Вот вам контракт. Тысяч на 200 долларов.
- Отлично, Григорий!
- Годится, Константин!
Сейчас мой друг Петр как раз в Италии, в Болонье, по такому контракту.
Кто-то не буду говорить кто - всю жизнь до пенсии будет (удалено автором).
А кто-то умеет работать головой.

2. Про вторую цель/метод скажу тихо и не громко. В США очень хитрая и сложная система виз.
Наши люди ОБЫЧНЫЕ получают визу В1/В2 - она позволяет попасть на территорию USA посетить, например, музей изделий из стекла в Сиэттле или там же - авиастроительный концерн Боинг.
А вот среди всех типов виз есть виза "О" (произносится "оу").
О! Это настоящее "О".
Всё, дальше молчу.

Кстати, вынашиваю новую идею, рабочее название: "Ракета и самолет: дальнейшее развитие математических методов моделирования полета".

Господин shapo, а не поделитесь ли впечатлениями от недавнего визита в Турцию. Как я понял, вы были не на отдыхе, а по делам. Было бы интересно.

Всё, дальше молчу. Не буду развенчивать мнение господина shapo том, что он еще помнит что-то о математическом моделировании движения.

Кстати, вынашиваю новую идею, рабочее название: "Ракета и самолет: дальнейшее развитие математических методов моделирования полета".

Господин shapo, а не поделитесь ли впечатлениями от недавнего визита в Турцию. как я понял, вы были не на отдыхе, а по делам.

1) В математическом моделировании движения ничего не понимаю, а вот в механике деформированного твердого тела приходилось разбираться, в т.ч. с использованием аппарата бесселевых функций ( у меня был научный руководитель из днепропетровской школы Динника).
И, помнится, в давние времена просматривал журнал РЖ "Механика" под редакцией Челомея и там встречал ссылки на статьи из небесной механики.
Сам же давно из этого ушел, да и наша прикладная строительная наука пошла в сторону от точных решений для чего этот аппарат и использовался к МКЭ и МКР.
Но иногда почитываю статьи в которых все больше исследований в нелинейной механике, даже у примитивных строителей.
2) Никаких дел в Турции у меня нет и не было. Ездил повидаться с внучками и сыном которые прилетели туда на недельный отдых, и ничего более.

А вот мне понравилось: "...и ничего более."
И ничего более...

НУ, НЕВЖЕ ЛЮДИ НЕ РОЗУМІЮТЬ РЕАЛЬНИХ РЕЧЕЙ???
... невже, думають прожити 100500 років і там.... десь... колись.... буде по їхньому?!

Пан Долярчик: я сподіваюся, що будете мати нагоду дізнатися про неймовірні пригоди одного цікавого для мене мрійника щодо подій в Китаї.
Він мені вчора написав одну цікаву річ:
- Штатьі с жиру бесятся, Европа в нирване, а Азия еще чего то хочет...
(це він так сподівається - кинувши з 15 червня роботу на кафедрі, та дипломи кандидата наук, атестат доцента, жінку, двох дітей - вивести Китай на новий рівень.)
Побачимо.
Мене лякає тільки одна фраза:
- Я не готов 20к тратить...
Подивимося. Хто зна...

P.S. Ви ж не сумніваєтеся в тому, що він не був ні в Штатах, ні в Європі?

— ... Или вы можете сесть в свою машину и уехать.
— И почему это вдруг?
— Потому что есть пути, на которые лучше не вставать. Раньше такие на картах отмечали «Здесь живут драконы». Теперь не отмечают. Но это не значит, что драконов там нет.
("Фарго", сезон 1, серия 1).

КАК ЗАРАБОТАТЬ ДЕНЬГИ НА КВАРТИРУ В ПАРИЖЕ
(идея текста подана форумчанином shapo - за что я ему искренне благодарен).

Часть вторая.
Эпиграф:
"То, что имеет последствия, редко происходит случайно!" ("Фарго", сезон 3 серия 6.)

Так вот, в те времена массово двинулись в ученые кто? Мэры городов и всякие разные чиновники среднего уровня.
Заседая в Специализированном совете, я дивился массовости развития науки в Украине.
Ну прямо всплеск научной мысли! Какой там Илон Маск, вы о чем?????
В кои веки Специализированный совет рассматривал по 3 -4 диссертации на соискание ученой степени кандидата и доктора наук в один день и заседал по 2-3 дня подряд???
А тут: ну вот какого мэра города не берёшь - вот тебе и диссертация.
Ученый!

Самый большой смех у меня вызвала защита диссертации на соискание ученой степени кандидата технических наук мэром города-миллионника.
Ученый стал ученым так:
На одной из ЦЕНТРАЛЬНЫХ улиц крутизна через взятку ему же - мэру - добилась разрешения на надстройку на старинном здании постройки 1910 года еще одного этажа - кто-то себе создал уютное гнездышко за бесплатно.
Мэру сразу предложили кроме взятки извлечь еще одну пользу - и вот уже готова диссертация типа "Научные основы надстройки этажей для размещения пентхаузов на зданиях постройки 1910 года".
Как говорится: "два-в-одном".
Ларчик раскрывался просто: если раньше Диссертация была плодом долголетней научной работы - самая короткая работа длилась у сына Первого проректора одного университета - через 2,5 года после окончания университета - он уже нёс Авторефераты (но это - редкое и ОЧЕНЬ большое исключение), то теперь Диссертация стала взяткой или способом зарабатывания денег.
Я лично знаю очень пожилого "многостаночника" который лично написал столько ДОКТОРСКИХ диссертаций, что столько девушек не бывает у студента-ловеласа за все 5 лет обучения в университете. Та у какого там студента-ловеласа: у целой группы таких студентов - половых гангстеров. И все - докторские (!!!).
Что интересно, дедушка-многостаночник "кропает" докторские одну за одной и в эти дни.
Так что если идете на приём к "доктору наук", то относитесь с иронией...

Итак, я тогда сообразил, что можно сделать "ход конем".
И предложил приятелям НАГЛУЮ - признаюсь - противную схему.
Можете бросать в меня камни. Сейчас бы это назвали "стартап"...
Находишь молодого бедного, как церковная мышь, только что защитившегося кандидата наук - платишь ему "подъёмные" - и вот готова диссертация.
Необычность моего плана была в том, что это нужно было сделать ГОРАЗДО ХИТРЕЕ.
Все дело в отборе кандидата на кандидата.
Новинка - ноу-хау - была такая: нужен студент-второкурсник или третьекурсник. Не дурак, нормальный парень-хорошист (как известно, существует известный парадокс - все отличники университета в дальнейшей жизни становятся - за редким исключением - неудачниками по жизни.)
Вот если был двоечник-урод или троечник - то как минимум сейчас директор фирмы и как минимум - на БМВ). Это не потому, что он тупой, просто частные стрессовые ситуации во времена студенчества научили его находить ОПТИМАЛЬНЫЕ решения самых трудных вопросов. Отличник же привык действовать ТОЛЬКО по правилам, и только по Закону. Потому и неудачник потом...
Итак, пока парень учится, сдаёт курсовые проекты и зачеты, в тиши жуткой грязной ободранной общаги денно и нощно работает золотой самородок - парень умница. Он "кропает" кандидатскую диссертацию и параллельно публикует статьи в научных журналах. Их нужно не меньше трех, а лучше штук 5. По теме диссертации.
Таксы тех лет были такие:
- кандидатская с доведением до защиты - 3 000 долларов.
- статья в научном журнале - 50 долларов (в наши дни статья за докторанта - 100 долларов).

Идем дальше: студент заканчивает университет. Уже готова диссертация и статьи в научных журналах.
Что не хватает?
- "Кандидатского" экзамена по специальности - сдаёт.
- "Кандидатского экзамена по английскому языку" - обычная такса - 600 евро и экзамен - в кармане.

Соискателю очень ученой степени оставалась малость: получить "Акт внедрения" очень ценных результатов диссертации в какое-нибудь предприятие или очень умное НИИ АН Украины (напомню: президенту АН Украины Б.Патону в этом году исполнится 1000 лет, ой, ошибся, 101 год.)
Вуа-ля, новый ученый, приносящий пользу людЯм - готов!
И всего-то через 1 год после окончания университета.

Итак, найти молодого бедного, как церковная мышь, настоящего ученого - была моя работа.
Первый молодой ученый жил в просто скотских условиях: общага из белого кирпича, какой-то там 6-ой занюханный этаж, жуткий блок из 8-и комнат с неработающими душевыми и туалетами.
Комната на двоих студентов, в которой жил Николай - назовем его так, в комнате - его жена - и - я не поверил - двое детей.
Скажу вам точно, такой бедности не увидите даже в кино.
Сказано-сделано.
Все, что было дальше, я в интересах следствия пропускаю, ибо мы приближаемся к главному.
Его научный руководитель, доктор физмат наук был тогда и сейчас "нарасхват" - Италия, Германия, Нидерланды.
Человек нашел свои нишу в том, что как мудро cказал shapo - открыто и известно уже 200 лет.
Ха-ха.
Наивный и доверчивый наш shapo.
Реально "запыхавшись" от валютных контактов в Италии, Германии, Нидерландах, наш доктор физматнаук отказывается от выгодного контракта в Германии. Немцы становятся на колени.
Чисто из научной любви доктор предлагает заключить контракт не с ним, а с тем 30-ти летнем парнем, который не знает, куда вынести горшок от ребенка, ибо туалеты в общаге не работают...
Тут вдруг: контракт с Германией, куча бабла - и вот уже Гамбруг, Мюнхен и Ганновер гордятся парнем, который решает с помощью уравнений, открытых - как мудро заметил shapo - 200 лет назад ЛЮБЫЕ проблемы.
Есть такая "фишка" у математиков.
Что вам надо? Описать процесс превращения смеси из лимонной кислоты, уксуса, спирта и красителя в чудесное грузинское или французское вино, стоящее в наши дни на полках "Сільпо"? Не вопрос.

В один из вечеров в Дюссельдорфе наш герой, обросший уже жирком и протирающий бархоткой новый БМВ, получает предложение прибыть в Париж. Столицу мира.
Упаковав в чемодан уравнения, как мудро заметил shapo , открытые 100 или 200 лет назад, наш герой прибывает в Париж.
Кстати, если нужен экскурсовод, могу рекомендовать себя.

Язык математики - он и есть язык математики.
Французы крайне не любят английский язык - сколько бы вы не говорили на английском, никто и нигде вас не поймет.
Но язык математики - есть язык математики.
И вот уже в Париже вся семья и чудная квартира в дорогом квартале - аристократичные округа Парижа, как вы знаете - 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8 и 16 - по которой бегают подросшие дети, зачатые и рожденные в жуткой ужасной из белого кирпича общаге...
Вот таковы они, формулы, которые, как мудро заметил shapo придуманные 100 или 200 лет назад.
Главное - среди 123 456 формул - выбрать верную...

— Не доверяй тому, что вышло из моря.
— Мы вышли из моря.
("Фарго", сезон 2, серия 2).

[2]

наш герой прибывает в Париж.

І рушив в кабак на бордельєро.

Так, в Парижі всім жилося погано...
До речі, у фільмі "Оперція "Трест", що наведений, цю пісню співає саме той актор, що показано у фрагменті - це артист Олександр Льовушкін. Якщо я не помиляюся, його немає вже 19 років...
Вважається, що це - найкраще виконання відомої пісні.

Якось я йшов від плац Пігаль в бік "Церкви на крові", що є на вершині пагорба, та на якійсь зовсім непримітній вуличці раптом побачив ресторан - очам не повірив - ресторан "Свєтлана".
(52 Rue d'Orsel, 75018 Paris, Франція).
Зайшов: все як, у фільмі, мені - почувши, що я з України - пропонували борщ... Я відмовився.
Справжній український борщ може приготувати тільки мама, або тільки жінка, і тільки в Україні...

А так да: в Парижі все зовсім погано.
Навіть свати продали там квартиру (160 000 ойро) та перебралися на південь Франції.
Всі люблять південь. Ну, як я приблизно...

P.S. В Анталії у вівторок +34. На море не ходив: весь день провів у басейні нашого будинка із друзями... жваво обговорювали мою ідею про оренду шикарної нової квартири за 3 000 лір (менше 500 доларів на місяць), доцільність здачи своєї квартири за 1500 або більше лір, доцільність купівлі квартири готвікою за 130 000 доларів.
Прийшли до таких висновків:
- в Україні достатньо купити квартиру, обладнати її - все вийде десь в 50 000 доларів - та здавати за 500 доларів на місяць.
- В Туреччні найсучаснішу квартиру із дизайнерським ремонтом та всією побутовою технікою та німецькою сантехнікою в шикарному комплексі із плавальним басейном та підземним паркінгом можна орендувати за ті самі 500 доларів на місяць.
- Прийшли до висновку про таке: навішо вкидати в купівлю квартири та її ремонт 130 000 доларів в Україні для себе (наприклад, в моєму будинку у Львові є дворівневі квартири, де геть розвалили всі перегородки і зробили чудову дорогу "лялечку"), коли краще за ті гроші купити 3 дешевенькі однушки, або 2 чудові двушки (купівля разом із ремонтом обійдеться десь в 65 000 доларів кожна), здавати за 500х2=1 000 доларів та за ті гроші жити, танцюючі та приспівуючи, на березі Середземного моря...

P.Р.S. Подумавши трохи біля басейну, дав пораду своїм респондентам - вони задавали питання про те - забрати готівкою 240 000 гривень та 30 000 доларів із українського банку, за 240 000 гривень купити долярів та все те заховати під подушкою.
Ну трохе не все - сьогодні веселою сімейною компанією у 8 осіб виїхали трохи відпочити в Карпати. Планують витратити за 4 доби не більше 1 000 доларів.
Їх восьмеро: включаючі 4 онуків... 1000 доларів за 4 дні в Карпатах то не дорого, вірно?
Десь біля Славського... Щоби гори були... Жалілися на дивний клімат Львова: огірки у них не погнили після того, як все геть залило по коліно водою, не погнили, але й не ростуть: завмерли... Мабуть, будуть огірки по ціні золотих 5-грамових зливків.
В Туреччині - від 1 ліри або від 4 гривень кг.

НЕРУХОМІСТЬ ЗА КОРДОНОМ: МІСТО ЗУСТРІЧІ ЗМІНИТИ НЕ МОЖНА
(ну, майже... перехрещуся)

В цю середу приятелі відлітають зі Львова в свою квартиру в Іспанії - я писав раніше, що купили, яка площа, яка ціна.
Квартира здається, приносить прибуток. Зв"язуються із компаніїю, що керує тим активом/пасивом - призначають дату прибуття у власну оселю.
Купили, як на мене не дешево - там ціна майже в 150 000 ойро, але коли людям подарував Господь багато грошей - то гріх не витрачати марно/немарно.
Ми перед від"їздом обговорювали план їх дій З НЕРУХОМОСТІ:
- фазенду у селі під Дніпром нарешті продали - виставили за 600 000 доларів - віддали за 450 000 доларів. Хороша фазенда. Немає поруч ніякої річеньки - комарів немає, немає поруч ніяких балок та посадок - щоби вдалі жовніри не водили доню нюхати квіти по посадках. Та й - слава Богу - неподалік розташовану маненьку військову частину - там за штатом всього 40 солдат та офіцерів - не так давно закрили. Так би й жінка володаря хоч раз на тиждень сходила би віднесла хлопцям баночку сметанки - там в лівому дальньому кутку за свинарником є в хлопців дірка у паркані - вони виходять на галявинку з гарною травичкою чекати селянок із баночками сметанки (місцевим хлопцям не дають - жебраки та наркомани геть майже всі) - та вже йти немає куди. То продали. Але не за 600 000...
- Порада моя проста, як помаранч: "...навіщо вам купувати щось біля метро Житомирьска у Києві, або нюхати запах сміття десь у забутих Богом Позняках - збудуйте копію своєї фазенди біля Львова." За моєю порадою дивилися ділянки у Малечковичах, в Зимній Воді та неподалік Рясне-Руське - напроти Фуджикури є заїзд у котеджне містечко у лісі.
Всюди є плюси/мінуси. Шевченкову хату хочуть побудувати за зразком того, що залишилося у Дніпрі - щоби паркан був кований, з позолотою, та щоби кожна квітка не повторювалася. Паркани та брами десь у Макачевому, Хусті або Ужгороді - "відпочивають"...
- Я їм сказав так: знаючи ту шевченкову хату, що полишили в селі під Дніпром - мацав її руками визначаючі реальну ціну - та знаючи вашу прискіпливість до кожної деталі залишеної шевченкової хати - скажу Вам, що будівництво вашої хати у селі під Львовом займе щонайменше 2 роки.
- Тому варто не брати щось нещасне десь в Сокільниках в оренду та когось збагачувати - а варто купити ГОТОВУ квартиру НОВУ із ремонтом (а - буває таке у Львові - і з меблями).
Орієнтир ціни - двушка - 90 000 - 95 000 доларів США.
Гроші ж є... Я спеціально зайшов у самому центрі Анталії - в старовинну частину "Калєчії" - у православну церкву - ПЦУ - та спитав у священика "Чи вже можна забирати на небеса із собою готівкою тисяч 500 доларів?" Священик сказав, що ще не дозволяється, поки що - без грошей беруть.
За оренду купленої квартири - заплатити за 2 роки 2х12х450=10 800 доларів США.
Ці 10 800 доларів США - то ваш збиток, а для когось - прибуток.
Тому - краще купити двушку за 90 000 - 95 000 доларів, керувати ремонтом та - наглядати за ремонтом та будівництвом (я нагадав їм відомий принцип кожного виконроба: "Виконроб, прокидаючись зранку, першим ділом думає не про секс, а про те, що саме він сьогодні вкрадЕ у хазяїна!")
Через 2 роки - чудову тендітну нову майже двушку - здати в оренду.
Все просто.
Вважайте, що, вклавши (90000-10800)=79 200 в "цех" по виробництву грошей, будете отримувати з того цеху 450 - 500 доларів щомісячно безподаткового прибутку.

Таким чином - справ багато.
ПРАЦЮЄМО? ВПЕРЕД!

Туреччина. Фото - сьогодні.


Як ви знаєте, я своєму - як тут хВахівці визначили - клону - на ім’я Долярчик - його черговий раз заблокували - мабуть тому, що людина не пише бруд та образи в адресу інших учасників форуму - пообіцяв я привезти із-за кордону пакунок пива.
Вже все визначено:
- 30 травня 2019 виїзд о 10-00 з Анталії на Стамбул. 719 км.
В Стамбулі: милуємося Стамбулом. Смакуємо Шавурму. 8 лір або 37 гривень. Готель: номер на двох із сніданком 27 доларів. Політика готелю: з собакою можна.

- 31 травня виїзд за маршрутом "Istanbul-Edirne-Свиленград-Велике Тирново-Русе-Бухарест-Фокшани". 830 км. Закупка румунського пива пакунками. Готель - номер на 2-х без сніданку - 20 ойро або 93 леї. Готівкові леї в меен є. Політика готелю: з собакою можна. Закупка румунських кавунів - "органік". Фото - сьогодні на ринку в Анталії.

- 1 червня - виїзд за маршрутом Фокшани-Чернівці-Івано-Франківськ-Львів. 628 км. Дегустація вдома в моїй квартирі - двушка - 75 кв. м. - румунського пива.
- 2 червня (неділя) урочиста зустріч у Львові з паном Долярчиком для вручення призу від мене.
Дегустація та смакування румунського пива з 2 червня по 9 червня.
В цей період, смакуючи з паном Долярчиком пиво, будем вал"яжно оглядати ті залізобетонні параллелопіпеди (їх зараз така сила-силенна у Львові будується, що місцеві львів"яни вже жахаються), один із яких мріє - тільки мріє - купити собі бравий сміливий безхатченко з форуму, що зазвичай копає цибулю під вікном своєї хати. В перервах між викопуванням пише всілякі дурниці та думки із к.п.д.=0 на цьому форумі.
В програмі також: румунське вино. Болгарське вино. Ірландське віскі (не знаю чому, але в Румунії в продажу саме ірландське віскі по помірній ціні).
- 10 червня - відбуття в столицю України - славетне місто Київ!

[2]

смакуючи з паном Долярчиком пиво

Ну да...

"Грустные снимки на стену ведь не вешают".
("Фарго", сезон 1 серия 9).