Пенсійна реформа в дії: майже половина українців не...

Для мене їжа подорожчала інакше: 2017/2013=1.936рази (за 4 роки). А у валюті знизилась(!) до 58%. Як для Вас вона зросла у валюті(!) вдвічі – то є загадка, страшна загадка, відповідь на яку навіть знати не хочу...

Налякаю вас ще - зараз вже 2018 закінчується і в цьому році ціни на продукти росли і будуть далі зростати, але 2018-2015=3 роки, як відносно стабільний курс валюти, а вартість продуктів (м'яса, молока і т.д.) в гривнях і в у.о. за цей час приблизно подвоїлась. Відносно 2013 р. в гривнях прошу картинку https://www.slovoidilo.ua/2017/08/19/in ... ukrayincya:

Яка пречудова інфографіка.
Знайшов сторінку, на якій вона буде більша і можна прочитати: https://www.slovoidilo.ua/2017/08/19/in ... ukrayincya
Хлч у мене зростання витрат повільніше, але тут цікава інфо: я й не знав, що за одну тисячу гривень можна було так гарно, і здорово, і навіть якоюсь мірою смачно харчуватись у 2017.
Звісно ж, розумію, що гривень за 300 і нині можна купити місячний запас калорій (гречка, горох, вівсянка, олія, цукор, сезонні овочі). Але що в тисячу ввійде і м'ясо, і риба...
А от брати за базу 2015р, коли валютні ціни були майже вдвічі менші за 2013 – то якось недоречно.

І знову ж таки. Коли ми говоримо про довгострокові інвестиції, то сезонні стрибки, або навіть десятирічні глибокі цикли – то не привід впадати в паніку.
Просто треба привчитись мати мультивалютний кошик і завжди витрачати найдорожчу його частину. До старості – це можна довести до автоматизму!

До чого тут склад сім'ї?

Йдеться не про сім'ю гіпотетичного пенсіонера, а про наявність/відсутність її у вас. Якщо би мали на утриманні декілька осіб, то жити з % півтора року не зменшуючи капіталу було би трудніше.
Тому ще раз стверджую, що майбутнє не в заначці, а в дітях, але поки їх поставити на ноги, то значне навантаження у сучасному світі споживання для багатьох непідйомне і не тільки з матеріальних мотивів.

Ні. Знову не бачу проблеми.
Ситуація з "особами на утриманні" – якась незрозуміла.
По-перше – елементарна логіка підказує, що будь-яка особа не має права вимагати більше утримання, аніж те, що я витрачаю на себе самого.
По-друге – утримання має означати, що ті особи виконують якісь корисні функції. Але, якщо я не працюватиму, сам прибиратиму, готуватиму, то за що ж тоді платити? За секс? wtf??? Бо от мене, наприклад, будь-коли не цікавила проституція...
І нарешті – утримання дітей. Як Ви слушно натякаєте, за останнє століття воно дуже ускладнилось. Бернард Вербер гарно і чітко описав суть проблеми:

Бернард Вербер – Империя ангелов

33. ЭНЦИКЛОПЕДИЯ

Материнский инстинкт. Многие думают, что материнская любовь – это естественное и автоматическое человеческое чувство. Нет ничего более ложного. До конца девятнадцатого века большинство женщин, принадлежащих к западной буржуазии, отдавали ребенка кормилице и больше им не занимались. Крестьянки были не намного внимательнее. Они очень крепко пеленали детей, а потом подвешивали поближе к печной трубе, чтобы им было не холодно. Поскольку уровень детской смертности был очень высоким, родители были фаталистами, зная, что у их ребенка лишь один шанс из двух дожить до подросткового возраста.

Лишь в начале двадцатого века правительства поняли экономический, социальный и военный интерес этого пресловутого материнского инстинкта. В частности, во времена сокращения численности населения начали понимать, что это происходит из-за того, что многие дети недоедают, с ними плохо обращаются, их бьют. В перспективе последствия могли быть очень тяжелыми для будущего страны. Стали уделять больше внимания информированию людей, профилактике, и понемногу прогресс медицины в области детских заболеваний позволил родителям вкладывать все больше привязанности в своих детей без боязни их преждевременно потерять. На повестку дня был выдвинут «материнский инстинкт».

Постепенно появился новый рынок: памперсы, соски, детские горшки, искусственное молоко, игрушки. По всему миру распространился миф про Деда Мороза.

С помощью массированной рекламы детская промышленность создала образ ответственной матери, и счастье ребенка стало современным идеалом.

Как это ни парадоксально, но именно в тот момент, когда материнская любовь проявляется и расцветает, становясь единственным неоспоримым чувством в глазах общественности, дети, став взрослыми, постоянно упрекают своих матерей в недостаточном внимании к ним в детстве. А позднее они выплескивают у психоаналитика свои горечи и обиды по отношению к родительнице.

Эдмонд Уэллс.

«Энциклопедия относительного и абсолютного знания», том 4

(вже говорили про це: viewtopic.php?p=3116974#p3116974 )
А ще пригадую сюжет в новинах: тата й маму – на смітники, а квартиру на себе... Так і живуть...
Як підсумок – вкладення зростають, а шанси на віддачу дедалі менші! І це варто би враховувати...

Крім того, вже починається ера генних корекцій. Подумайте, чи зможете їх оплатити? А якщо ні, то яке майбутне чекає на ту дитину? І на Вас, який сподівався на повернення інвестицій, теж...

5 березня, 2017   ▪   The Economist   ▪   Версія для друку

The Economist: Секс і лабораторія

Безстатевих способів репродукції стає дедалі більше. Історія вчить, що від них не варто відмовлятися



Матеріал друкованого видання

№ 8 (484) 
від 23 лютого

«Український тиждень»



The Economist: Секс і лабораторія

Раніше все було просто. Зустрічаються він і вона. Через систему «трубопроводів», удосконалену мільйонами років еволюції, передаються гамети. Через дев’ять місяців частина тієї трубопровідної системи видає світу готовий продукт. Зараз процес починає набагато ускладнюватися. Оприлюднена американською Національною академією наук 14 лютого доповідь кваліфіковано обґрунтовує дослідження генокоригуючих прийомів. Вони настільки точні, що дають змогу лікувати генетичні хвороби на зразок гемофілії або серповидної анемії раніше, ніж зародок почне розвиватися.

Ідея клонування людини викликала справжній фурор, коли рівно 20 років тому світові показали клоновану овечку Доллі. «Подумаєш, велике діло», — скаже хтось, озираючись на минуле. Адже тепер завдяки іншим технологічним успіхам дедалі ближим стає клонування людини.  
Когось перспектива того, що люди «гратимуться в Бога» у питаннях розмноження, жахає. Хтось, чиє життя зламала бездітність або генетична хвороба, палко обстоює право на полегшення страждань. Так чи інакше наука рухається вперед, і суспільству доведеться сформувати якусь позицію з цього приводу.

Де ти, синьоокий сину?

Вибір способу репродукції постійно розширюється. AID (штучне запліднення донором, яке почали практикувати ще в ХІХ столітті) та IVF (ЕКЗ, екстракорпоральне запліднення, вперше застосоване в 1970-х роках) уже стали повсякденними. Те саме стосується ICSI — інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда, коли клітина сімені фізично вводиться в яйцеклітину. Це дає змогу ставати батьками безплідним чоловікам. Торік додалася ще одна техніка — мітохондріальна трансплантація, або, як її називають у ЗМІ, «дитина від трьох батьків». Незабаром може з’явитися можливість «вирощувати» яйцеклітини й сперматозоїди з клітин інших тканин потенційних батьків (швидше за все, шкіри), а не в яєчниках і яєчках.

Репродуктивні технології піднімуть легіон питань. Чи можна батькам клонувати дитину? Чи можуть багаті платити за те, щоб їхні діти були розумними й старанними, коли інші собі цього не дозволять?

Такі методи роблять статевий контакт і розмноження окремими явищами. Більшість цих нових способів дають змогу вибирати, який ембріон житиме, а який ні. Спочатку вони можуть здаватися шокуючими, навіть відразливими. Але досвід показує, що в царині репродукції огида — це не найкраще керівництво до дії. Тим часом один американський суд уже визнав метод AID виявом подружньої невірності, а народжену дитину незаконною. ЕКЗ викликало стурбованість серед частини теологів із приводу того, чи матимуть «діти з пробірки» душу.
Відраза часто супроводжується уявними страхами. У науково-фантастичних історіях про генну корекцію розповідають, скажімо, про створення суперлюдей із надзвичайним інтелектом або фізичною силою. Коли стало відомо про овечку Доллі, преса зарясніла заголовками про армії клонів. Насправді ніхто не має ані найменшого уявлення про те, як створити «уберменша», навіть якби й хотів. Проте ми бачимо свідчення того, як швидко може рухатися вперед репродуктивна наука. Тож цілком доцільно замислитися над етикою в цій царині навіть щодо варіантів, які на сьогодні недоступні.

Починати зручно з IVF та AID, які вже перетворилися з химери на буденне явище. Обидві технології дають здорових дітей щасливим батькам, які інакше були б приречені на самотність. Те саме, поза сумнівом, можна буде сказати й про мітохондріальні трансплантації, що допомагають уникати рідкісних, але небезпечних захворювань, які впливають на виробництво енергії в клітинах.

Читайте також: «Наукові» смітники

Щасливі батьки й здорові діти — це вже цілком достатнє правило для будь-якої продуктивної технології. Головна проблема — безпечність процедури. Гарантувати її дуже складно. Науковцям дозволено (хтось вважає, що абсолютно несправедливо) експериментувати з людськими ембріонами, коли ті складаються лише з кількох клітин. Проте їм не можна, наприклад, проводити досліди над людським плодом. Також нелегко їм експериментувати з плодом найближчих родичів людини — людиноподібних мавп, позаяк це рідкісні тварини й вони часто перебувають під захистом закону. Тому досі доводилося робити «стрибокг віри»: застосовувати на практиці технологію, максимально випробувану в дозволених законом межах. Так має бути й далі, щоб не допустити «фрилансерських» операцій поза межами адекватних юрисдикцій. Цяг проблема існує не тільки в полі теоретичних припущень. Першою технологію мітохондріальної трансплантації розробила Британія, вона ж стала першою країною, де ця процедура отримала ліцензію. Утім, перша пара, яка її пройшла, поїхала робити це з Йорданії до Мексики.

Дещо складніше визначити межі дозволеного. Але знову ж таки ключем тут слугує правило щасливих батьків і здорових дітей. Вирощування сперматозоїдів і яйцеклітин із клітин інших тканин — це точно найменш проблематична нова технологія, яку незабаром запропонують. Одна з її переваг — гомосексуальні пари зможуть мати дітей від обох батьків. Але закон повинен вимагати, щоб у процесі були задіяні дві особи. Адже якби одна людина спробувала стати і батьком, і матір’ю дитини без застосування суцільної генної корекції в отриманих яйцеклітинах та сперматозоїдах, то зросла б концентрація шкідливих мутацій — це найвища форма близькоспорідненого схрещування.

Читайте також: На світ з'явилась перша у світі дитина з ДНК від «трьох батьків»

У генетичній корекції та клонуванні йдеться не лише про щастя батьків і здоров’я дітей. Перша корекція генів виключає генетичні хвороби — зараз для цього потрібна селекція ембріонів. Багато хто такий прогрес вітатиме. Дорослі повинні мати змогу клонувати точні копії самих себе як вияв самовизначення. Але вирощування дітей із новими рисами та клонування інших людей порушує питання рівності, а також допустимості використання тканин людей без їхньої згоди.

Відчуття індивідуальності

Репродуктивні технології піднімуть на поверхню легіон питань. Чи можна буде батькам, що втратили дитину, клонувати її? Або вдові — покійного чоловіка? Чи матимуть змогу багаті платити за те, щоб їхні діти були розумними й старанними, коли ніхто більше не дозволить собі цього?

Для пошуку відповідей знадобляться цілі комісії експертів, а судам доведеться захищати інтереси ненароджених. Вони зможуть скористатися прецедентами, як-от існування однояйцевих близнюків, адже суспільство прекрасно сприймає таких клонів, або сестер чи братів-рятівників, які за допомогою відбору через ЕКЗ можуть стати джерелом стовбурових клітин для порятунку важко хворого старшого брата чи сестри. При цьому будь-який режим правил має піддаватися адаптації, тому що думки змінюються з часом, коли люди звикають до нових прийомів. Проте, зважаючи на минуле, небезпека не в тому, що хтось стрімголов кинеться в репродуктивні крайнощі, а в тому, що люди стримуватимуться й змушуватимуть інших страждати через недоречне відчуття «правильного».

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

0mage0
"Для цього передбачений перехідний період, протягом якого максимальний розмір пенсії буде знижуватися поступово від 10 (зараз) до 1 (через 20 років) прожиткового мінімуму."

От припустимо Вам через рік виходити на пенсію, Ви не маєте інших джерел, бо все життя працювали а сподівались, що держава відповідно до Законів та сплачених Вами на протязі всього життя податків буде платити відповідну пенсію. Припустимо три прожиткові мінімуми. А Вам кажуть: от починаємо з трьох і постійно зменшуючи через деякий час будете(якщо доживете до 80 років, а може і раніше) отримувати 1 ПМ. Ви згодні?
А якщо порахувати скільки було офіційно сплачено, то які тоді майбутні покоління
матимуть гарантії, що при накопиченні коштів в майбутньому вони отримують все накопичене?

Це значення фіксується на момент виходу на пенсію. Скільки ПМ вам нарахували на момент виходу на пенсію, стільки ви і отримаєте. Зниження буде стосуватися майбутніх пенсіонерів.

Тоді інше питання: звідки брати кошти на виплату цим пенсіонерам, якщо всі будуть платити на свої пенсійні рахунки?

Я перефразую.
Люди здебільшо совісливі і думають: "а на що житимуть пенсіонери, якщо ми всі, замість 156% податків (якщо платити ЄСВ і прожити потім пару років на якій дадуть держ.пенсії), перейдемо на 100% (якщо самостійно збирати на пенсію і жити на ній 46років! на 30%)"???
Розрахунок податків тут: viewtopic.php?p=4452117#p4452117
Можливі відповіді:
1) 100% має вистачити. На все. Зовсім на все. (бо пенси отримують зд., 30% від зарпллати) Але це – якщо не красти з бюджету!!!
2) Навіть 5% вистачило би... Якщо потроху приватизувати всі держ.фонд і активи. Якщо продавати землю на аукціонах, а не роздавати "безплатно"...!

Але пенси – дуже завзято виконують свій громадянський обов'язок і щоразу обирають для нас дедалі жадібніших популістів. Яким не вистачає ні 156% податків від працюючих людей, ні тіньових прибутків від "безплатної роздачі" держ.активів.

То яким же чином, дозвольте поцікавитись, наша мовчазна згода платити щонайменше 156% податків і терпіти розкрадання держ.власності (до речі – не бездонної), може вирішити цю зациклену проблему?
А якщо податки ще піднімуть? У скільки разів більше від власних витрат ви готові пожертвувати в бездонний "общак" з купою дірок на його дні...?

А якщо податки ще піднімуть? У скільки разів більше від власних витрат ви готові пожертвувати в бездонний "общак" з купою дірок на його дні...?

закончится это тем, что либо избирательный ценз либо всем болт. затем половина вымрет, а остальным хватит.

Тоді інше питання: звідки брати кошти на виплату цим пенсіонерам, якщо всі будуть платити на свої пенсійні рахунки?

Більшість ваших питань - технічні, і мають вирішення, за наявності бажання їх вирішувати. Але у влади не має, і навряд чи буде таке бажання. З однієї простої причини: владі потрібен пенсіонерський залежний електорат, який здатен продати свій голос на виборах за пакет гречки і обіцянку підвшищити пенсію у наступному році після виборів (до речі, обіцянка дійсно може бути виконана, про що дуже голосно можна повідомити по телебаченню, замовчуючи, що інфляція вже давно з'їла це підвищення).
Якщо пенсіонери стануть заможнішими, і пакет гречки брати вже будуть відмовлятись, та ще й пенсійне забезпечення виявиться поза компетенцією влади, то це буде чорний вирок для влади популістів.
Виборчий ценз за ознакою отримання від держави соціальної допомоги (до речі, будь-якого виду) може бути гарною ідеєю, але не в ситуації, коли таких отримувачів - більше половини населення. Тому простого вирішення саме цього питання - немає.

Тоді інше питання: звідки брати кошти на виплату цим пенсіонерам, якщо всі будуть платити на свої пенсійні рахунки?

Більшість ваших питань - технічні, і мають вирішення, за наявності бажання їх вирішувати. Але у влади не має, і навряд чи буде таке бажання. З однієї простої причини: владі потрібен пенсіонерський залежний електорат, який здатен продати свій голос на виборах за пакет гречки і обіцянку підвшищити пенсію у наступному році після виборів (до речі, обіцянка дійсно може бути виконана, про що дуже голосно можна повідомити по телебаченню, замовчуючи, що інфляція вже давно з'їла це підвищення).
Якщо пенсіонери стануть заможнішими, і пакет гречки брати вже будуть відмовлятись, та ще й пенсійне забезпечення виявиться поза компетенцією влади, то це буде чорний вирок для влади популістів.
Виборчий ценз за ознакою отримання від держави соціальної допомоги (до речі, будь-якого виду) може бути гарною ідеєю, але не в ситуації, коли таких отримувачів - більше половини населення. Тому простого вирішення саме цього питання - немає.

Я з Вами згоден: для вирішення цього питання (як до речі і інших в Україні) треба перш за все бажання. Так його, на жаль, немає і невідомо коли буде, бо у нашої "еліти" інші задачі.
Але що я хочу сказати: невирішення технічних, як Ви сказали, задач на протязі 27 років незалежності і в подальшому, міняє психологію людей. Ми входимо до замкненого кола: мала пенсія, бо мала кількість платників єсв -> мала кількість платників, бо потім все одно буде мала пенсія. І чим далі тим все важче буде вибратись з цього кола.

Тоді інше питання: звідки брати кошти на виплату цим пенсіонерам, якщо всі будуть платити на свої пенсійні рахунки?

Більшість ваших питань - технічні, і мають вирішення, за наявності бажання їх вирішувати. Але у влади не має, і навряд чи буде таке бажання. З однієї простої причини: владі потрібен пенсіонерський залежний електорат, який здатен продати свій голос на виборах за пакет гречки і обіцянку підвшищити пенсію у наступному році після виборів (до речі, обіцянка дійсно може бути виконана, про що дуже голосно можна повідомити по телебаченню, замовчуючи, що інфляція вже давно з'їла це підвищення).
Якщо пенсіонери стануть заможнішими, і пакет гречки брати вже будуть відмовлятись, та ще й пенсійне забезпечення виявиться поза компетенцією влади, то це буде чорний вирок для влади популістів.
Виборчий ценз за ознакою отримання від держави соціальної допомоги (до речі, будь-якого виду) може бути гарною ідеєю, але не в ситуації, коли таких отримувачів - більше половини населення. Тому простого вирішення саме цього питання - немає.

А як щодо податкового цензу!?
Пенс, з 50% податків має право на 1 голос.
То чому штатний працівник, зі 156% податків, не має права на 3 (три голоси)?! Видайте йому 3 бюлетні. Або спец.бюлетень (іншого кольору), який має потрійну значимість!
Або іншу градацію – залежно від суми податків. 1000 = 1 голос
Крім того, що люди-годувальники країни вперше отримають справжнє право голосу, то ще й бачитимемо точку зору різних груп населення.

Тоді інше питання: звідки брати кошти на виплату цим пенсіонерам, якщо всі будуть платити на свої пенсійні рахунки?

Більшість ваших питань - технічні, і мають вирішення, за наявності бажання їх вирішувати. Але у влади не має, і навряд чи буде таке бажання. З однієї простої причини: владі потрібен пенсіонерський залежний електорат, який здатен продати свій голос на виборах за пакет гречки і обіцянку підвшищити пенсію у наступному році після виборів (до речі, обіцянка дійсно може бути виконана, про що дуже голосно можна повідомити по телебаченню, замовчуючи, що інфляція вже давно з'їла це підвищення).
Якщо пенсіонери стануть заможнішими, і пакет гречки брати вже будуть відмовлятись, та ще й пенсійне забезпечення виявиться поза компетенцією влади, то це буде чорний вирок для влади популістів.
Виборчий ценз за ознакою отримання від держави соціальної допомоги (до речі, будь-якого виду) може бути гарною ідеєю, але не в ситуації, коли таких отримувачів - більше половини населення. Тому простого вирішення саме цього питання - немає.

А як щодо податкового цензу!?
Пенс, з 50% податків має право на 1 голос.
То чому штатний працівник, зі 156% податків, не має права на 3 (три голоси)?! Видайте йому 3 бюлетні. Або спец.бюлетень (іншого кольору), який має потрійну значимість!
Або іншу градацію – залежно від суми податків. 1000 = 1 голос
Крім того, що люди-годувальники країни вперше отримають справжнє право голосу, то ще й бачитимемо точку зору різних груп населення.

Обережніше, це називається дискримінацією. Це ж скільки голосів буде у Ахметова?

Обережніше, це називається дискримінацією. Це ж скільки голосів буде у Ахметова?

у меня была другая идея. экзамен на избирательное право. язык, базовые вещи из истории, что-то из госустройства, не очень тяжелое, чтобы большинство все-таки могло сдать.
хотя после этих "сокращений дробей на ЗНО" подозреваю что может выйти нежданчик ))

либо вариация - пока не сдал у тебя 1 голос, если сдал - 3-5 голосов. и плюс отдельный углубленный и уже серьезный экзамен для политологов, историков, людей что серьезно и интенсивно в это вникают, для невысокой доли населения, там уже к примеру 20-50 баллов.

однако в Конституции все эти "лайфхаки" предусмотрены и явно запрещены.

quote="4455577:coulthard"Тоді інше питання: звідки брати кошти на виплату цим пенсіонерам, якщо всі будуть платити на свої пенсійні рахунки?/quote

Більшість ваших питань - технічні, і мають вирішення, за наявності бажання їх вирішувати. Але у влади не має, і навряд чи буде таке бажання. З однієї простої причини: владі потрібен пенсіонерський залежний електорат, який здатен продати свій голос на виборах за пакет гречки і обіцянку підвшищити пенсію у наступному році після виборів (до речі, обіцянка дійсно може бути виконана, про що дуже голосно можна повідомити по телебаченню, замовчуючи, що інфляція вже давно з'їла це підвищення).
Якщо пенсіонери стануть заможнішими, і пакет гречки брати вже будуть відмовлятись, та ще й пенсійне забезпечення виявиться поза компетенцією влади, то це буде чорний вирок для влади популістів.
Виборчий ценз за ознакою отримання від держави соціальної допомоги (до речі, будь-якого виду) може бути гарною ідеєю, але не в ситуації, коли таких отримувачів - більше половини населення. Тому простого вирішення саме цього питання - немає.

А як щодо податкового цензу!?
Пенс, з 50% податків має право на 1 голос.
То чому штатний працівник, зі 156% податків, не має права на 3 (три голоси)?! Видайте йому 3 бюлетні. Або спец.бюлетень (іншого кольору), який має потрійну значимість!
Або іншу градацію – залежно від суми податків. 1000 = 1 голос
Крім того, що люди-годувальники країни вперше отримають справжнє право голосу, то ще й бачитимемо точку зору різних груп населення.

Обережніше, це називається дискримінацією. Це ж скільки голосів буде у Ахметова?

А скільки він платить податків?
Саме він, а не його підприємство, яке, фактично, перекладає їх на споживачів (бо закладає то все у ціну товарів). І яке мінімізує експортні податки за допомогою "трансфертного ціноутворення".
То скільки ж заплатив сам таварісч Ахметов? І чи є у нього взагалі таке явище як "зарплата" з якої б він хоч щось платив?

Але, якщо раптом він і справді платить податків в мільйон разів більше за середнього працівника (припустімо, що це 6100 з 10000). якщо він сам платить 6.1млрд грв щомісяця в бюджет (73.2млрд на рік), якщо, гіпотетично, він годує величезний шмат країни, то чому він не повинен мати 1млн голосів напряму (без підкупу й фальсифікацій)? Якщо інших людей-працівників це не влаштовує, то в будь-яку мить можна відмовитись від його податків, і відібрати 1млн голосів! І годувати країну, але вже без його податків.

Та насправді, є підозра, що він не лише не платить (в сухому залишку) податки, а ще й обкрадає держ.бюджет. А отже – треба було би відібрати у нього млн.голосів пенсів, куплених задешево (гречка, і купка сумнівних газеток і телеканалів...) Або, якщо це неможливо, дати йому можливість самостійн(іше) їх годувати. Без наших прямих внесків в держ.пенс.фонд...


От що більше про це думаю – то більше дивуюсь, що крупним працедавцям дозволили наймати людей за цивільно-правовими угодами.
Може спочатку це здавалось їм вигідним (економити фонд зарплати, не сплачуючи ЄСВ). Але щойно люди розсмакують цю тему і почнуть вимагати ЄСВ "на руки", почнуть масово мігрувати зі штатного рабства (156% податків) на волю (контракт = 86...100% податків), то це буде весело...

Виборчий ценз за ознакою отримання від держави соціальної допомоги (до речі, будь-якого виду) може бути гарною ідеєю, але не в ситуації, коли таких отримувачів - більше половини населення. Тому простого вирішення саме цього питання - немає.

А як щодо податкового цензу!?

Це одне й те саме. Тут йдеться про те, що людина або забезпечує своє існування самостійно (тобто без державної допомоги), і, відповідно, платить податки, або не забезпечує, і знаходиться на утриманні. Я за те, щоб ті, хто знаходиться на утриманні держави, не мали права вирішувати, як жити тим, на чиїй шиї вони розташувались. І це не обов'язково пенсіонери, а також отримувачі всіляких соціальних пільг, багатодітні, отримувачі субсидій тощо. А пенсіонер, якщо він живе на накопичені і заощаджені кошти, не є на утриманні держави - він живе на зароблені кошти. Тільки зараз таких пенсіонерів немає: всі кормляться з держави, навіть кому воно й не потрібно, бо немає ніяких причин відмовлятись.
А ставити вагу виборчого голоса в залежність від матеріального статку - це неправильно.