Коли розпочнеться обвал нереальних цін на житло у Києві?

Этажом выше заехали конченые соседи с ударными пятками при ходьбе и ваш план оказывается не рабочим.
К квартире в многоэтажке нужно относится как к одежде/обуви.

В обидві квартири зверху в'їхали однакові неадеквати? Варіант звісно можливий але вирогідність такого не дуже висока. В моєму випадку спальні можуть бути буть-де тому що планування з чималими кухнями-вітальнями.
На самий крайній випадок квартири можна здати або продати одну чи дві. Однушки мають гарну ліквідність.
А взагалі то да, ідеальних планів не існує.

А що тут смішного? Я саме так і зробив-купив в новобудові не трикімнатну а дві сусідні однушки. План простий як двері: в одну селиться дитина, іншу сдаю; якщо дитина заведе нащадків, квартирантів на вихід, квартири об'єднуються. Онук/онуки виросли-кватира знову ділиться на дві однухи і молоде покоління має своє окреме житло поряд з батьками та знайомим з дитинства оточенням. Перевага такого рішення в тому, що не потрібно зриватися зі звичного місця і кудись пертися, або як ви шукати чорну кішку в темній кімнаті.

схема очень чувствительна к планировкам.

в моем случае одни соседи со стороны санузла и кухни, в теории можно выломать стенку кухни но на практике низзя, там идут вентканалы всего стояка. с другой стороны соседи в зале, если выпилить к ним дверь, зал окажется проходным. А разобрать всю стену зал получится неоправданно большим - 40м2. это если детей много детская 40м2 - норм. в остальных случаях решение спорное, особенно если остальные комнаты кухни по 12-15м2.

Добавится ненужный 2й коридор, который надо будет объединять со 2й кухней. Или делать там кладовку. Крч я бы этим не занимался. Это в новострое можно играться, а в квартирах с ремонтами только испортить ремонт.

Проще две квартиры рядом, без этих переделок. И гибкости больше, хочешь или друзей/тещу приглашаешь, которые не будут ходит перед глазами в неглиже. Детей после 14 можно туда выселить.

А що тут смішного? Я саме так і зробив-купив в новобудові не трикімнатну а дві сусідні однушки. План простий як двері: в одну селиться дитина, іншу сдаю; якщо дитина заведе нащадків, квартирантів на вихід, квартири об'єднуються. Онук/онуки виросли-кватира знову ділиться на дві однухи і молоде покоління має своє окреме житло поряд з батьками та знайомим з дитинства оточенням. Перевага такого рішення в тому, що не потрібно зриватися зі звичного місця і кудись пертися, або як ви шукати чорну кішку в темній кімнаті.
Можливо і не довелеться нічого об'єднувати але я й так не в програші.
Тепер розглянемо ваш варіант: спочатку ви купуєте однушку, потім шукаєте двуху, далі цілком можливо доведеться шукати трикімнатну, а коли дитини/діти виростуть, будете скоріш за все продавати ту велику квартиру та перебиратися в меншу. Це 3-4 переїзди за життя а не дарма кажуть, що навіть один переїзд прирівнюється до пожежі.

В програші сама концепція. Діти що отримали на халяву житло, ще й знаючи, що поруч інша для розширення - скоріше за все виростуть туніядцями і неробами, не усвідомлюючи матеріальну цінність житла, еквівалент результатів праці.
У дитини має бути стимул з'їхати від батьків. Для цього треба щось робити.

Варіант заробити на половину чи частину житла, іншу частину оплатять батьки - більш дієвий.

В програші сама концепція. Діти що отримали на халяву житло, ще й знаючи, що поруч інша для розширення - скоріше за все виростуть туніядцями і неробами, не усвідомлюючи матеріальну цінність житла, еквівалент результатів праці.
У дитини має бути стимул з'їхати від батьків. Для цього треба щось робити.

контурно вы правы но есть нюанс. Если в окружении вашего ребёнка родители всем покупают айфоны, авто и квартиры, ваш будет хромой уткой среди них, а это травмы другого порядка. Для начала надо помочь ребёнку выбрать окружение, которое разделяет ваши ценности. Иначе любой педагогический приём обернется вагоном побочных проблем и в итоге обесценит усилия родителей.

А що тут смішного? Я саме так і зробив-купив в новобудові не трикімнатну а дві сусідні однушки. План простий як двері: в одну селиться дитина, іншу сдаю; якщо дитина заведе нащадків, квартирантів на вихід, квартири об'єднуються. Онук/онуки виросли-кватира знову ділиться на дві однухи і молоде покоління має своє окреме житло поряд з батьками та знайомим з дитинства оточенням. Перевага такого рішення в тому, що не потрібно зриватися зі звичного місця і кудись пертися, або як ви шукати чорну кішку в темній кімнаті.
Можливо і не довелеться нічого об'єднувати але я й так не в програші.
Тепер розглянемо ваш варіант: спочатку ви купуєте однушку, потім шукаєте двуху, далі цілком можливо доведеться шукати трикімнатну, а коли дитини/діти виростуть, будете скоріш за все продавати ту велику квартиру та перебиратися в меншу. Це 3-4 переїзди за життя а не дарма кажуть, що навіть один переїзд прирівнюється до пожежі.

В програші сама концепція. Діти що отримали на халяву житло, ще й знаючи, що поруч інша для розширення - скоріше за все виростуть туніядцями і неробами, не усвідомлюючи матеріальну цінність житла, еквівалент результатів праці.
У дитини має бути стимул з'їхати від батьків. Для цього треба щось робити.

Варіант заробити на половину чи частину житла, іншу частину оплатять батьки - більш дієвий.

Вчора на малого відкрив депо в банку. Поставили відповідний додаток на телефон. Ну і показую, як користуватись. Зайшли в календар виплат відсотків. Кажу, що тут гроші, що тобі будуть виплачувати щомісяця. Він:'' Вау! Що мені просто так гроші будуть давати?! "
🤦‍♂️

Він:'' Вау! Що мені просто так гроші будуть давати?! "

Реакция абсолютно здоровая, у него нет сформированной нейронной связи "деньги-труд". Когда понимаешь, что заработанные трудом деньги ты на время дал банку в ренту, понятие "шара" испаряется. Современные дети растут в тепличных условиях поэтому обладают скудным опытом. Любой сельский пацан 13 лет знает и умеет больше, чем городской одногодка.

В програші сама концепція. Діти що отримали на халяву житло, ще й знаючи, що поруч інша для розширення - скоріше за все виростуть туніядцями і неробами, не усвідомлюючи матеріальну цінність житла, еквівалент результатів праці.
У дитини має бути стимул з'їхати від батьків. Для цього треба щось робити.

Варіант заробити на половину чи частину житла, іншу частину оплатять батьки - більш дієвий.

Все то Зебра знає, скрізь він бував! А допепетрати, що можливість отримати щось не означає 100% вірогідність і тим більше безкоштовнісь, ну ніяк?
п.с. Коли твої діти тунеядці і нероби то це звісно біда але не слід думати що і у інших неодмінно буде так. Моя дитина зараз працює на двох роботах оф і он-лайн + навчається далі. Але що таке реальність в порівнянні з твоїми фантазіями. Рука-обличчя.

drevlyanin годна ідея. Я, доречі, зараз будую дім для себе з перспективою розділити на дві частини і одну здавати коли діти з'їдуть. Цікава задача, щоб забезпечити зручність та приватність собі і орендарям

Все то Зебра знає, скрізь він бував! А допепетрати, що можливість отримати щось не означає 100% вірогідність і тим більше безкоштовнісь, ну ніяк?
п.с. Коли твої діти тунеядці і нероби то це звісно біда але не слід думати що і у інших неодмінно буде так. Моя дитина зараз працює на двох роботах оф і он-лайн + навчається далі. Але що таке реальність в порівнянні з твоїми фантазіями. Рука-обличчя.

Людина що працює не означає, що вона щось заробить і досягне. Можна все життя пропрацювати і нічого не мати.

Пам'ятаєте мого другана, який уклав угоду про інвестування у новобуд в Одесі 23.02.22 у другій половині дня. Ще й встиг там 4% вартості оплатити. Це незважаючи на мої волання: "ідіот, що ти робиш???!!!"
Так ось, продовження історії: запропонував забудовнику оплатити залишок зараз. 96% вартості. Попросив знижку. Після тривалих переиовин, забудовник запропонував знижку від довоєнної ціни в долярах... 3.6%
Не хочете - ну то платіть у розстрочку.
Занавіс.
І це в Одесі, куди кожного дня прилітає, галузь що генерувала робочі місця і кеш лежить. Частково вже зруйнована. Купа платоспроможних втікли.