ЛАД написав:Насчёт С-60 и зенитных пулемётов ни он, ни, тем более, я не знаем, сколько и когда продали и сколько осталось на складах.
Він говорив про ДШК, а не про зенітні кулемети. Зараз він говорить про брак кулеметів у піхоті(і це правда), і я не вірю, що він не знав про це в серпні(була купа відео в мережі про використання РПД, про поставки М60). Але він розказував про тисячі ДШК на складах які треба(!) використовувати проти дронів. Про С-60 - враховуючи, що постачаються схожі системи L-70 з Литви - можна зробити логічний висновок, що їх нема. Коли ви про це писали - це було неочевидно. Про кулемети було очевидно ще в квітні-травні. P.S. Просто прогляньте кілька літніх ефірів з ним, і ваша думка сильно зміниться.
Катастрофическая ситуация сложилась с денежным довольствием участников СВО. Масштабы проблемы уже просто неприлично огромны. Эта проблема есть уже в каждой воинской части. В каждом батальоне, в каждой роте и каждом взводе. Тотальная не выплата обещанного и положенного денежного довольствия. Особо страдают в этом плане добровольческие подразделения типа БАРС. Людей, которые добровольцами шли на фронт ещё весной - летом 2022 года просто маринуют и душат бюрократией. Люди по пол года ждут печать на клочке бумаги, чтобы доказать что они участники боевых действий. Потом начинаются круги ада в военкоматах по оформлению статуса ВБД. Круги ада заключаются в том, что бюрократическая машина в воюющих частях просто отвратительно работает.
Та й щось останній місяць значно зросла його медіа активність. Можливо почалася боротьба за спадок?
як варіант: таз званим "воєнним" пенсіонерам повернути в держбюджет все що вони "заробили" за так звану "службу" плюс отриману "воєнну" пенсію
Так вони в більшості вже на фронті. А якщо ні, то їх ВОС зараз там не потрібний. Ну наприклад умовний викладач аеродинаміки на пенсії. Він на фронті без користі. Але це він вчив колись «привида Києва» . То що, у нього треба все забрати? Або опер, який ловив злодіїв і зараз на пенсї. Ти вважаєш, що він непотрібна персона в державі? А якби не було силового блоку всередині країни, і ти б боявся вийти на вулицю, щоб тебе не зґвалтували?? Або не було патрултної прліції, і всі б їздили сині , а тобі морду б били на кожному перехресті, де комусь здалось що ти підрізав?? А якби не було прикордонної служби і наркоту твоєму сину продавали б прямо в шкільній їдальні?? Ти мух в яку країну хотів би втікати від війни?? А там нема силового блоку?
1988—1992 роки - Курганське вище військово-політичне авіаційне училище[ru] (КВВПАУ), офіцер з вищою військовою спеціальністю «соціальний педагог». Отримав диплом з відзнакою.
21 травень, 2019 «Я, капітан Лапін Ігор Олександрович, військовослужбовець 24 окремого батальйону територіальної оборони оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 21.11.2014 №694 прикомандирований до Верховної Ради України, як народний депутат України, із залишенням на військовій службі. Прошу Вас звільнити мене з лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 №15 «Про часткову мобілізацію», – йдеться в опублікованому рапорті.
Окрім того, в документі зазначається, що Ігор Лапін підписувати контракт не бажає.
Експерти-блогери чи блогери-експерти для мене — явище із задзеркалля. Поясню: якщо ти експерт-експерт, то чому ти не у складі Сил оборони, чому не вкладаєш свій потенціал у перемогу в найефективніший спосіб? Боїшся відповідальності? Бо за висновки і пропозиції, рішення та їхнє втілення треба відповідати. А не просто проголосити, що ти, мовляв, знаєш, як краще зробити. За такі балачки відповідати не треба, але створити враження, блиснути розумом можна.
Воєнний експерт, якщо він справжній, у такій ситуації співпрацюватиме саме з армією та Міноборони, це очевидно. Якщо ні, то це не більше, ніж самопіар.
Багато говорять про "перемогу". Нажаль поняття "перемоги" у всіх РІЗНЕ.
Дивитись з 7:30. Отже коротко: США пропонувало путіну варіант коли Донецьк/Луганськ переходять РФ, не зрозуміло в яких кордонах, але припустимо по сьогоднішній лінії фронту. Крим стає "спірною територією" на 10-15 років, під контролем РФ звичайно. Херсонська/Запорізька обл. повертаються Україні. І путін відмовився від цієї пропозиції!!! Вважаючи(в деякій мірі слушно) що може "взяти" більше. Ось такі пироги. Я схильний вірити цій інфі.
Мене дивує тільки одне. ДЕ ТУТ ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ? Про яку нам так розказують США. По факту Україна втрачає(в порівнянні з 2014) ще частину Донецької, майже усю Луганську області. Статус Криму перетворюєте з "Крим це Україна, але окупований РФ" на "Крим це спірна територія яка контролюється РФ". Тобто це однозначна поразка України.
Востаннє редагувалось andrijk777 в Суб 18 лют, 2023 16:30, всього редагувалось 1 раз.
ЛАД написав:Вы же не назовёте батарею Успиха резервом, когда их отведут временно с нуля в относительный тыл. В лучшем случае, это тактический или, максимум, оперативный резерв
ЛАД написав:Это как раз примеры не реальных или малореальных пожеланий,которые сложно или вообще невозможно выполнить. При этом они не приведут к "чергам до воєнкоматів".
Може до черг і не приведуть, але й сильно б і не пручались/втікали "впіймані")) А головне - не було б "відтоку" теперішніх воїнів, які вже 6-11місяців на фронті!
Бо, тим часом (за таких умов/без змін на краще) - то... ( далі нехай це буде казкою)) - особливо, якщо це для протоколу - то це точно далі казка!
- перший "пішов"... "багатодітний"(3тя дитина народилась), хоч міг би і залишитись при бажанні! - другий вже подав документи/рапорт на звільнення по "догляду за батьками"(промовчу, чи це було не куплено... ) - ще п'ятеро - по здоров'ю можуть за місяць піти/звільнитись...(знову тут про деталі промовчу) І це - лише тільки "перші ластівки"!
А про настрої воювати, ще тут невизначений термін - то я, взагалі, промовчу!
Ну? Треба, мабуть, повністю відпустки скасувати і премії - люди і так занадто вмотивовані і будуть служити/віддаватись на всі 100500%!!!))))))))
andrijk777 написав:Мене дивує тільки одне. ДЕ ТУТ ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ? Про яку нам так розказують США.
А що таке перемога? Чому ви привязуєте перемогу/поразку до територій. Які території хоч якась із країн НАТО захопили в Югославії? Невже це була поразка НАТО? Хто що захопив і хто переміг в Іракській війні. Навіть в середньовічній історії було є приклади воєн НЕ за території. Перемога чи поразка у війні - це насамперед досягнення чи недосягнення цілей війни. Саме тому ввх так наполегливо міняє(приховує) свої цілі. Яка наша ціль у цій війні? Повернення Криму? Чи збереження незалежності(зокрема зовнішньополітичної)?
Коли Зеленський став президентом, війна на сході України тривала вже пʼятий рік. Залужний був заступником командувача у зоні ООС. Саме він мав поінформувати нового президента про бойові операції та командні структури. Він знав, що Зеленський ніколи не служив в армії, і не збирався навчати його тактичних тонкощів. На превеликий його подив, Зеленський погодився. Він дозволив своїм генералам командувати без прямого втручання у військові справи з боку президента.
Маневри, покликані імітувати напад Росії, виявили проломи в обороні України. На думку Залужного, командири поставилися до навчань недостатньо серйозно. «Я цілу годину кричав, – згадує він. – Я пояснив: якщо вони не впораються, ціною стануть не лише життя, а й уся країна».
Після цього спалаху гніву генерали активізували приготування. Вони перемістили та замаскували військову техніку, вивезли війська та озброєння з пунктів дислокації.
«Запах війни неможливо ні з чим сплутати, – каже Залужний, – і він уже витав у повітрі». Але деталі своєї стратегії Залужний тримав у суворій таємниці. «Я боявся, що ми втратимо елемент несподіванки, – згадує він. – Нам потрібно було, аби противник думав, що ми всі сидимо на базах, куримо траву, дивимося телевізор і пишемо пости у Facebook».
Коли вранці 24 лютого почалося вторгнення, генерал мав дві стратегічні цілі для оборони України. «Ми не могли допустити падіння Києва, – каже він. – І за всіма іншими напрямками ми мали пролити їхню кров, навіть якщо в деяких місцях це коштуватиме нам території». Іншими словами, мета полягала в тому, щоб дозволити росіянам наступати, а потім знищити їхні колони на передовій та лінії постачання у тилу. До шостого дня вторгнення він дійшов висновку, що це спрацювало. Росіяни не змогли взяти аеропорти навколо Києва і просунулися досить глибоко, щоб лінії постачання були незахищеними.
«Знаючи про росіян те, що я знаю з перших рук, наша перемога стане можливістю перевести дух і підготуватися до наступної війни», – каже Залужний.