Євген Дикий: Маємо разом створити умови для демобілізації військових, які воюють понад півтора року
29/09/2023 19:45
тепер стає зрозуміло, що ця війна – не просто марафон, а ультрамарафон, і не відомо, чи ця війна закінчиться хоча б у 2024-му.
За таких умов командування ставить завдання – збільшити кількість наших боєздатних частин. Створити новий резерв, який поступово буде вводитися в бій.
Та, крім цього, на мою думку, треба вже чітко ставити інше завдання. І от тут ми як суспільство маємо натиснути на командування. При всій повазі до нього. Я зазвичай прихильник того, щоб якомога менше тил давив на фронт. Але це трошки про інше.
Тож я думаю, що треба все-таки жорстко поставити питання: щоб упродовж наступних пів року замінити тих, хто пішов воювати в перше півріччя цієї війни. Потім ще за пів року – замінити тих, хто мобілізувався в друге півріччя.
Потрібно, щоб усе ж таки в людей була перспектива. Хай би як довго тривала ця війна загалом, але
ПОТРІБНО, ЩОБ ПЕРСОНАЛЬНО КОЖНИЙ СОЛДАТ ЗНАВ: ВІН ХОЧА Б ЧЕРЕЗ ПІВТОРА-ДВА РОКИ ПОВЕРНЕТЬСЯ ДОДОМУ. ЯКЩО ВИЖИВЕ, ЗВИЧАЙНО.
Зараз є два шляхи виходу – через цвинтар або через госпіталь із дуже важкою інвалідністю. Третього шляху просто не існує. Так от, цей третій шлях має бути. Має бути окреслена чітка часова перспектива.
Так, це не зробиш за один день. Тут не може бути популістського рішення – опа, взяли і за раз дембельнули всіх, хто відслужив півтора року. В такому випадку армія просто розвалиться.
Але якщо зараз має бути рішення, що все – оті, що служать із весни й літа 2022-го, мають бути звільнені в межах наступних шести місяців, – то це задача абсолютно адекватна, яку можна розв’язти. Щоб шість місяців їм підбирали, готували і ставили заміни.
Я вважаю, що як суспільство в тилу маємо цю задачу ставити. Але це рух двосторонній.
Ми не можемо вимагати в командування замінити всіх тих, хто воює півтора року, якщо при цьому тут буде саботаж мобілізації.
...
Є просто небажання йти на фронт – і є панічний, тваринний страх. Через нього чоловіки не виходять із дому – їм дружини все приносять, все купують.Чоловіки ховаються в багажниках
...
Я ще зрозумію людину, яка заявить: я настільки категорично проти війни, ніколи в житті не візьму до рук зброю, саджайте мене за це в тюрму. Наприклад, у Радянському Союзі свідки Єгови йшли на багатолітнє ув’язнення, аби тільки не служити в армії. Це заслуговує на повагу, бо це вже позиція, а не звірячий страх.
...
Ми торік дуже багато речей хотіли відкласти на “після перемоги”. У випадку короткої війни це було абсолютно правильним підходом. Але затяжна війна міняє цей розклад. У таких умовах нам треба переглянути підхід до того, що втілювати і виправляти “після перемоги”, а що – вже тут і зараз.
Я вважаю, що потрібно поступово демобілізувати “півторарічників”. Можна поставити часову планку – за шість місяців ви маєте їх звільнити. І вже шукайте шляхи, як це краще зробити.
...
– Скільки часу маємо на розв’язання цих проблем?
– Насправді цей блок проблем має бути розв’язаний у найближчі місяці. Інакше нас наступного року чекає дуже велика криза. Якщо зараз середній показник комплектування підрозділів – 65-67%, то невдовзі
МИ МОЖЕМО ВПЕРТИСЯ В ДУРНУ СИТУАЦІЮ, КОЛИ ЗАХІД ЗБІЛЬШИТЬ ПОСТАВКИ ТЕХНІКИ, А ВИЯВИТЬСЯ, ЩО НЕМА ДЛЯ КОГО.
Особовий склад – це те, що нам Захід ніколи не закриє. Люди тільки наші в цій війні.
Я не вважаю, що це безвихідь. Безвихідь – це коли є проблеми, які неможливо розв’язати. А тут все ще можливо. Усі ми разом маємо попрацювати над мотивацією людей.
Шизофренічна роздвоєність у бажанні перемоги та толерування ухилянтів
Адже, слід визнати, що наше суспільство зараз живе в стані такої собі роздвоєності, а роздвоєність називається шизофренією.
З одного боку, всі хочуть перемоги. Абсолютно правий Павло Казарін в своєму одному з крайніх дописів, де він пише, що це неправда, що суспільство втомилося від війни. Насправді суспільство не хоче компромісів, якихось територіальних поступок. Суспільство не хоче заморожування конфлікту. І соціологія це дуже чітко показує. Реально абсолютна більшість українців хоче перемоги.
Але водночас абсолютна більшість українців хоче, щоб цю перемогу зробило якесь абстрактне ЗСУ. Люди повторюють, як мантру, “вірю в ЗСУ”, та хочуть просто сидіти на дупі й чекати перемоги.
....
І з цього ставлення витікає наша, я б сказав, абсолютно надмірна, абсолютно неправильна толерантність до ухилянтів.
У нас в суспільстві поки не прийнято при вигляді фізично здорового мужика ставити йому запитання: “Чувак, а чого ти не воюєш? Чого ти не в армії?”. Насправді в багатьох є цілком адекватні відповіді.
Повертаючись до теми, ми маємо змінити парадигму зі ставленням до ухилянтів.
У багатьох із тих, хто не служить, є на це підстави й адекватні пояснення. Але багато хто просто починає ховати очі. І от коли йому десять раз доведеться ніяковіти після нагадувань, можливо, надалі він замислиться, чи варто так уже ховатися від повістки, чи краще мати повагу до себе самого і відслужити.
Так, дуже важко психологічно цей бар’єр здолати. І я тут не виняток. Але ми маємо почати косо дивитись на тих, хто не служить і ставити питання: власне, а чому?
Тобто ми маємо зробити крок назустріч Збройним силам та забезпечити тим, хто служить, здорову заміну.
МІЖ ДЕРЖАВОЮ, СУСПІЛЬСТВОМ ТА ВІЙСЬКОМ МАЄ БУТИ ДВОСТОРОННІЙ РУХ.
Ми маємо ставити певні вимоги до держави в тому сенсі, що слід виправляти нинішню криву систему вже зараз. Ми маємо всіляко підтримувати тих, хто йде воювати – і ми, як мінімум, маємо перестати підтримувати тих, хто ухиляється від війська.
...
повинні подумати всі, і в тому числі й законодавці. Підготувати законодавчу та нормативну базу, підготувати умови для зміни. Можливо, продумати варіанти зі збільшеною оплатою, ще більшими відпустками. Можливо, з поверненням тих, хто вже відслужив, по колу.
– …При тому, що в нас ще аж такий великий відсоток фізично здорових і боєздатних взагалі не служили, говорити про нову мобілізацію “по колу”, мені здається, ще ранувато.
– Звичайно, але я перебираю різні варіанти “перестраховки” на той випадок, якщо не вдасться призвати ті пів мільйона, про які ти кажеш як про умову перемоги. Ми для цього маємо провести цілий комплекс змін. Але, на жаль, цього наразі не видно.
|
|
Додано: Сер 06 гру, 2023 20:21
Двомісячне, але, на жаль, і досі актальне, мабуть:
Додано: Сер 06 гру, 2023 20:27
главная проблема в том, что у нас в старне нет контроля доходов-расходов физ лиц. и любое послабление в учете сразу же будут использовать в целях наживы. и так думаю не без хищений а то вообще все упростится. а контролировать откуда у физ лица деньги на машину в 100К баксов при ЗП 1000 баксов никто не будет.
Додано: Сер 06 гру, 2023 20:30
Главная проблема страны - КОРРУПЦИЯ...
Додано: Сер 06 гру, 2023 20:36
Коррупция не существует отдельно от конкретных граждан, она не может быть сама по себе Типа, вот есть КОРРУПЦИЯ, а граждане не при чём Коррупцию делают конкретные персоналии
Додано: Сер 06 гру, 2023 20:45
Тож треба, щоб мені таке наснилось))) Востаннє редагувалось Успіх в Чет 07 гру, 2023 00:21, всього редагувалось 1 раз.
Додано: Сер 06 гру, 2023 20:52
Востаннє редагувалось Успіх в Чет 07 гру, 2023 00:22, всього редагувалось 1 раз.
Додано: Сер 06 гру, 2023 20:57
Тіпа умний?))) У мене теж є велика автівка))) зіл-131, з витратою 50л, на нього і списуєм а-80 і мішаємо з а-92-95, бо на чистому 80-му генератор гавкнеться. Навіть є крутілка спідометра)))
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
є одна військова велика автівка, яка "жере бензин, що дурна")) але ми нею не користуємось(хіба тільки при повнім переїзді), але по документах, вона їздить всюди 
