Еміграція, заробітчанство

Цікаво, а чому слово «заробітчанство» раптом почало розглядатися як якесь чи диво, чи новинка, чи щось погане?
Відкриємо Словник:

Семантичні властивості
- бурлакування, перебування у пошуках заробків, перебування на цих заробках тощо ‖ робота, пов'язана з такими діями;
- гонитва за грішми з метою наживи (Приклад: «Служителі церкви не проти Дня святого Валентина. Їх непокоїть тільки одне — щоб свято не виявилося пропагандою розбещеності та заробітчанства»

А що хтось зараз не перебуває в «гонитві за грішми»? Робота - це дар Божий чи рабство/каторга/необхідність?
І гонитва за грошима - хіба це погано?
Після закінчення університету я отримав персональний стіл, папери, папки, креслення, таблиці, ручку і навіть службовий телефон на столі (не тому, що я був «крутим», а тому шо всім набридло піднімати слухавку та відповідати) - і при цьому найнижчу в підрозділі зарплатню.
Саме це і спонукало мене думати, що робити далі та як підвищити свою зарплатню. Думав думав думав.
Написав заяву про зміну (суттєву) своєї посади, підпорядкування та напрямку діяльності. Керівник установи почитав, подивився на мене і сказав: «А я можу і не підписати…»
Потім подумав (слава Богу - був розумною людиною) та підписав…
А пішов я на зарплатню ще нижчу, ніж мав (!).
Було справжнє заробітчанство. Років на 7…
А як же без того?
Так що, хто проти «заробітчанства»? Чому проти?

Цікаво, а чому слово «заробітчанство» раптом почало розглядатися як якесь чи диво, чи новинка, чи щось погане?

Я навпаки: розглядаю заробітчанство як додаткову можливість для мешканців бідних країн. У тих же німців нема куди їхати на заробітки з на порядок більшою ЗП.

Для мешканців бідних... Хм...
Тоді цікаво, чому ІТ-ник - син приятелів, який зараз живе та працює в Іспанії є заробітчанином (як вище визначено), а ось його шкільний товариш - кваліфікований плиточник-кахельщик, який вчора в Україні отримав за готовий санвузол (можливо для когось із форумчан) 55 000 гривень готівкою (в примітивному перерахунку на площу підлоги санвузла 16 000 гривень за 1 кв. м) - НЕ є заробітчанином?
Перший сидів в орендованій квартирі з видом на Середземне море.
Другий до пізніх вечорів сидів в чужій квартирі та вирішував питання про те, що буде робити у випадку, якщо в цю суботу не вистачить однієї кахельної плитки і він не зможе закінчити об"єкт.
Хто з них є заробітчанином?

P.S. Я не впевнений, що іспанці рахують свою країну багатою по відношенню до України. Я в листопаді ходив по королівському палацу в Мадриді та думав, що наші чиновники очевидно багатші за короля Іспанії. Скромно, пане Felipe VI de Borbón y Grecia, Фели́пе Хуа́н Па́бло Альфо́нсо де То́дос лос Са́нтос де Бурбо́н и Гре́сия, скромно...

[2]

Цікаво, а чому слово «заробітчанство» раптом почало розглядатися як якесь чи диво, чи новинка, чи щось погане?

Я навпаки: розглядаю заробітчанство як додаткову можливість для мешканців бідних країн. У тих же німців нема куди їхати на заробітки з на порядок більшою ЗП.

Оно-то так. Для людей это возможность заработать.
Для государства это потери. Потери ВВП, доходов, налогов. Соответственно, снижение экономического потенциала, в конечном итоге и обороноспособности страны.
Из "стран соцлагеря" заробитчанство было развито, если не ошибаюсь, только в Югославии. Не хочу сказать, что то, что произошло с Югославией объясняется этим (конечно, это не так), но некоторая связь есть.

Ви впевнені про заробітчан з Югославії?
Два яскравих приклади:
- в останній чверті 20 сторіччя в Ялті саме працівники з Югославії будували готель "Інтурист" в Масандрі. Це був мабуть найкрутіший готель в СРСР з найкрутішими номерами та комплектуючими. А про працівників і говорити годі: найвища кваліфікація та вміння працювати з тим, що наші люди вперше побачили мабуть через 1/4 сторіччя.
- в Польщі на "нічній дискотеці" група лижників з України, серед яких був і я, познайомилися з хлопцями з Югославії - то ми всі у порівняні з ними були жебраками, які міряли стати заробітчанами...
Причини розпаду штучно створеної держави ("Королівство Югославія" існувало всього 1/4 сторіччя) зовсім інші: "Мова, Армія, Віра"...

[2]

Для мешканців бідних... Хм...
Тоді цікаво, чому ІТ-ник - син приятелів, який зараз живе та працює в Іспанії є заробітчанином (як вище визначено), а ось його шкільний товариш - кваліфікований плиточник-кахельщик, який вчора в Україні отримав за готовий санвузол (можливо для когось із форумчан) 55 000 гривень готівкою (в примітивному перерахунку на площу підлоги санвузла 16 000 гривень за 1 кв. м) - НЕ є заробітчанином?
Перший сидів в орендованій квартирі з видом на Середземне море.
Другий до пізніх вечорів сидів в чужій квартирі та вирішував питання про те, що буде робити у випадку, якщо в цю суботу не вистачить однієї кахельної плитки і він не зможе закінчити об"єкт.
Хто з них є заробітчанином?

P.S. Я не впевнений, що іспанці рахують свою країну багатою по відношенню до України. Я в листопаді ходив по королівському палацу в Мадриді та думав, що наші чиновники очевидно багатші за короля Іспанії. Скромно, пане Felipe VI de Borbón y Grecia, Фели́пе Хуа́н Па́бло Альфо́нсо де То́дос лос Са́нтос де Бурбо́н и Гре́сия, скромно...

Вы сильно расширяете понятие "заробітчанство". Если так подходить, то и вахтёра можно назвать "заробітчаніном". Он тоже работает за деньги, а не за спасибо.
Но в Вашем примере с плиточником какая-то ошибка. 420 долларов за кв. м как-то многовато, а 55 000 грн общая сумма означает, что он положил всего 3,5 кв. м - как-то маловато для ванной комнаты.

[2]

akurt
Вы либо не внимательны, либо специально передёргиваете.
У меня написано: "Не хочу сказать, что то, что произошло с Югославией объясняется этим (конечно, это не так), но некоторая связь есть."
Но и не ""Мова, Армія, Віра".
Но спорить по поводу Югославии не буду. Далеко уйдём от темы. Не интересно.

Вы сильно расширяете понятие "заробітчанство". Если так подходить, то и вахтёра можно назвать "заробітчаніном". Он тоже работает за деньги, а не за спасибо.

Конечно "расширяю"...
Товарищи выше "в заробітчани" - как следует из текстов - записали только IT-ников...
Я чего и задал вопрос - кроме наших IT-ников - кого еще можно/следует включить в это понятие.

В расценках на работу плиточника вы ошибаетесь реально.
У квалифицированного плиточника вопрос "Сколько вы берете за 1 кв. м работы" (речь идет о санузле) вызывает ухмылку и желание не работать с этим Заказчиком.

ЛАД , по плиткарю ясно що є ж і стіни)
А от щодо заробітчанства… Ну якщо виїхав і все йде в бюджет куди виїхав, то так, користі менше. Але якщо гроші заходять в Україну і платиш в свій бюджет, то що поганого в такому «заробітчанство»? Навпаки, як виклали картинку на військовій гілці, ми були на рівні з коцабами , і вони посипались, а ми на рівні тримаємось.

Цікаво, а чому слово «заробітчанство» раптом почало розглядатися як якесь чи диво, чи новинка, чи щось погане?

Я навпаки: розглядаю заробітчанство як додаткову можливість для мешканців бідних країн. У тих же німців нема куди їхати на заробітки з на порядок більшою ЗП.

Оно-то так. Для людей это возможность заработать.
Для государства это потери. Потери ВВП, доходов, налогов. Соответственно, снижение экономического потенциала, в конечном итоге и обороноспособности страны.
Из "стран соцлагеря" заробитчанство было развито, если не ошибаюсь, только в Югославии. Не хочу сказать, что то, что произошло с Югославией объясняется этим (конечно, это не так), но некоторая связь есть.

В моїй уяві чомусь найбільшими заробітчанами є поляки. А Югославія розвалилась через свою мультіетнічність. Але якщо є під рукою сова і глобус, то чому б і не потренуватись) А оце от «для государства потери» треба вирішувати не по совковій схемі. У нас вже як при срср люди з труп театральних вночі з готелів линяють тощо. А мери польських міст білборди проплачували в Юкей. Мовляв зварювальник заробляє в Польщі стільки-то, муляр - стільки-то. І спрацювало. Багато хто повернувся. Але якщо запропонувати нічого, то як наслідок - кількість заробітчан лише збільшуватиметься. Народ вже лежачих інвалідів вивозить, бо хоче жити, і владі не довіряє. Якось так. Та й літати над Африкою якось спокійніше і прибутковіше.