Психологія та саморозвиток

Та отож
Пыво по трЫ грЫвны и это Гёссер или Будвайзер
Помню девок на бывшую обкомовскую сауну заказывал по 30грн час пацанам и себе самособой
На НГ 99 или 00 - не помню
Но реально модели стоили по 30грн/час
Короче одна бракованная дублёнка что ушла дешевле закупки за косарь или чуть меньше(больше? если НГ-99) двух франклинов обеспечила пятичасовую содомию нашей партячейке на высшем уровне и даж с шампанским с ананасом!

твої фантазії кажуть все про твій рівень розвитку... єдине, що з цього має до тебе відношення - це "содомия"...

й Бандерлог, й Хотаб неявно пишуть, що в 17 років дівчата ще молоді та щирі. якщо тобі вже тоді доводилося купувати дівчат - в мене для тебе погані новини...

Зараз думаю, а як я без їжі обходився?

На рахунок їди теж помітив, що десь після 30 перейшов на регулярне 3х разове харчування. Бо якщо слабо снідав і без обіду то до вечері вже зявлялась вялість.
З іншого боку, затяжні обжираловки теж були в кайф. В нас по селах 3 дня весілля робили, щитай 3 дня за північ пянки- гулянки, православні славята теж. з Миколая до йордана українське рамадана.
А зара я вже і на новий рік бурчу, що порушення режиму і жрать після півночі дикарство
скупість появилась щодо здоровя і часу. А головне пропало бажання всім доказувати, хто сама більша обізяна)

Мож світ і відчувається несправедливим за те не відчуваєш своєї огранічєності

Доречі правда.
Грошей не було, але і не було відчуття нещастя без них. Навіть голод (умовний звичайно, молодий організм завжди хоче їсти, але ясна справа від вітру не падав і навіть на спорт була енергія) не парив.
Яскраво пам’ятаю як в 94-95р пішов на базар Барабашова (і так було інколи коли отримав увольняшку ти сам, з друзів/приятелів цього разу ніхто) просто позирити що по чому , по лазити по місту . А в кишені буквально жодної копійки. Проїзд безкоштовно, а більше і нічого не треба.
Зараз думаю, а як я без їжі обходився? Ну ок, поснідав в «бурсі» в їдальні, ввечері вже знов там (якщо встиг, а це не факт) , але виходить шарився без обіду.
А, ще на останні міг додому зателефонувати з переговорного на Пд вокзалі, що у мене все добре, я дуже щасливий що скоро стану пілотом 😅😅

Сравнил xyi с пальцем. Тебя кормили и одевали. Обеспечивали жильем и медициной. Конечно это не все потребности, но основные. Хз были ли у тя в учебе друзья и общение. Если да то в совокупности с жильем и питанием это почти все что нужно подростку. Я сейчас работаю с подростком 18л который находится в Дубае. У него нет денег ни на еду ни на жилье ни на обратный билет (чат скинулся на билет туда с с целью выживания). Варианты выживания в Мск. там не канает попрошайничество и азартные игры в ОАО запрещены. Остаются только уличные продажи и случайные заработки типа уборки помещений, стрижки газонов. Вчера на цуефа проиграл арабам куртку в которой прилетел. Типа говоришь давай на цуефа (камень ножницы бумага) если я проигрываю то дарю тебе куртку, если выигрываю ты не покупаешь за 20 долларов. Вместо куртки может быть что угодно.

Мож світ і відчувається несправедливим за те не відчуваєш своєї огранічєності

Доречі правда.
Грошей не було, але і не було відчуття нещастя без них. Навіть голод (умовний звичайно, молодий організм завжди хоче їсти, але ясна справа від вітру не падав і навіть на спорт була енергія) не парив.
Яскраво пам’ятаю як в 94-95р пішов на базар Барабашова (і так було інколи коли отримав увольняшку ти сам, з друзів/приятелів цього разу ніхто) просто позирити що по чому , по лазити по місту . А в кишені буквально жодної копійки. Проїзд безкоштовно, а більше і нічого не треба.
Зараз думаю, а як я без їжі обходився? Ну ок, поснідав в «бурсі» в їдальні, ввечері вже знов там (якщо встиг, а це не факт) , але виходить шарився без обіду.
А, ще на останні міг додому зателефонувати з переговорного на Пд вокзалі, що у мене все добре, я дуже щасливий що скоро стану пілотом 😅😅

а точно в 94-95рр? якщо не плутаю, барабан або ще планували, або ще будували - й основним ринком ще був Благбаз. оце вже називається вік - точне й не пам'ятаєш.

так, можливо 94-95 це ще був ЦР, а старші курси 97-98 - Барабан.
Загалом Харків залишився як в тумані. З 1998 року по суті там і не був. Посадка на ХАЗ чи в Коротичах за (або З) пораненими не в счет, міста я по суті не бачив з середини.