Валютний ринок в контексті ДС

Медіана зарплата зараз 12.5 тис., що вдвічі нижче середньої

Моя не витримала такого меду і... 1,5міс тому, як звільнилась!

Медіана зарплата зараз 12.5 тис., що вдвічі нижче середньої

Моя не витримала такого меду і... 1,5міс тому, як звільнилась!

Зарплата 4000$ на місяць для вчителя це вже не мед?

Медіана зарплата зараз 12.5 тис., що вдвічі нижче середньої

Моя не витримала такого меду і... 1,5міс тому, як звільнилась!

Зарплата 4000$ на місяць для вчителя це вже не мед?

Доллар нынче уже не тот. Для учителя ещё два года назад минималка была 4к евро. 12.5к медианная, как я понял, тоже в евро. Ведь Україна це Європа.

Шановні форумчани, пропонуємо до обговорення👇

Що нині вигідніше: переводити заощадження у валюту, продавати чи купувати

наче очевидні речі, але треба час від часу їх повторювати
Розподіляти вигідніше, ніж створювати
для доступу до статті потрібно ввести email

Випадково натрапив на «Національне дослідження мільйонерів», яке проводить у США компанія Ramsey Solutions. Воно про те, як мільйонери заробили свої статки, і хоч мова про Америку, все одно цікаво

Вважається, що найшвидший та найпевніший шлях до грошей — це власна справа. Може й так, але, по-перше, не у всіх до цього є хист і бажання. По-друге, як правило, подібні висновки ми робимо з огляду на успіхи відомих бізнесменів і ніхто не рахує тих, хто все втратив. Насправді ж, лише половині компаній вдається проіснувати більше п’яти років і тільки третині більше десяти. І це в США, де підприємництво — це свята святих і підтримується та заохочується суспільством та державою. Думаю, що в Україні частка неуспішних бізнесів більше, хоча б з огляду на те, що ризики набагато вище. По-третє, за даними американської статистики, доходи найманих працівників з вищою освітою, на кшталт інженерів чи бухгалтерів, перевищують середні доходи підприємців. Не впевнений, що в Україні все так само, але ризикну припустити, що доходи найманих професіоналів в гарних міжнародних та українських компаніях легко конкурують з середніми доходами підприємців.

Де ж взяти «перший мільйон»? Переважна більшість (79%) опитаних мільйонерів в США взагалі не отримали ніякої спадщини. З тих 21%, кому родичі все ж таки щось залишили, лише 3% отримали один мільйон доларів або більше. Думаю, що у нас ситуація схожа. Заможні комуністи, комсомольці та цеховики теж щось залишили своїм дітям, але більшість заробляла самостійно.

Цікаво, що жоден з опитаних не вказав, що йому вдалося розбагатіти швидко і завдяки якійсь унікальній можливості, що принесла нечувані прибутки. Ні, запорукою успіху стало саме системне інвестування в гарно диверсифікований портфель активів. Отже, міфи про юних геніїв-мільйонерів та мільярдерів, що бачать крізь стіни інвестиційного світу і створюють супералгоритми для заробітку на біржі, потрохи розвіюються.

Ще один цікавий факт — багаті люди мають непогану освіту: 88% мільйонерів закінчили коледжі, порівняно з 38% населення, в цілому. 52% мільйонерів, які брали участь у дослідженні, мають ступінь магістра або доктора, що теж вище загальнонаціонального рівня в 13%. Але цікаво, що дві третини мільйонерів закінчили державні навчальні заклади, і лише 8% - відомі престижні школи. В цьому ми з американцями схожі, адже престижних університетів в Україні немає, хіба що вони самі себе такими вважають, тож і елітних випускників теж. Але, як бачите, в цілому, при накопиченні капіталу освіта грає велику роль, принаймні, кореляція кількості багатих та освічених дуже висока.

Але скільки б ви не заробляли, згубна звичка розкидатися грошима може стати на перешкоді багатству. Навіть, коли мільйонерам більше не потрібно турбуватися про гроші, вони все одно обережно ставляться до своїх витрат. 94% відсотки опитаних відзначили, що вони витрачають менше, ніж заробляють...

у висновку більше жарту, але на жаль поки жарт сумний... так й живемо, й рухаємося далі

наче очевидні речі, але треба час від часу їх повторювати
Розподіляти вигідніше, ніж створювати
для доступу до статті потрібно ввести email

Випадково натрапив на «Національне дослідження мільйонерів», яке проводить у США компанія Ramsey Solutions. Воно про те, як мільйонери заробили свої статки, і хоч мова про Америку, все одно цікаво

Вважається, що найшвидший та найпевніший шлях до грошей — це власна справа. Може й так, але, по-перше, не у всіх до цього є хист і бажання. По-друге, як правило, подібні висновки ми робимо з огляду на успіхи відомих бізнесменів і ніхто не рахує тих, хто все втратив. Насправді ж, лише половині компаній вдається проіснувати більше п’яти років і тільки третині більше десяти. І це в США, де підприємництво — це свята святих і підтримується та заохочується суспільством та державою. Думаю, що в Україні частка неуспішних бізнесів більше, хоча б з огляду на те, що ризики набагато вище. По-третє, за даними американської статистики, доходи найманих працівників з вищою освітою, на кшталт інженерів чи бухгалтерів, перевищують середні доходи підприємців. Не впевнений, що в Україні все так само, але ризикну припустити, що доходи найманих професіоналів в гарних міжнародних та українських компаніях легко конкурують з середніми доходами підприємців.

Де ж взяти «перший мільйон»? Переважна більшість (79%) опитаних мільйонерів в США взагалі не отримали ніякої спадщини. З тих 21%, кому родичі все ж таки щось залишили, лише 3% отримали один мільйон доларів або більше. Думаю, що у нас ситуація схожа. Заможні комуністи, комсомольці та цеховики теж щось залишили своїм дітям, але більшість заробляла самостійно.

Цікаво, що жоден з опитаних не вказав, що йому вдалося розбагатіти швидко і завдяки якійсь унікальній можливості, що принесла нечувані прибутки. Ні, запорукою успіху стало саме системне інвестування в гарно диверсифікований портфель активів. Отже, міфи про юних геніїв-мільйонерів та мільярдерів, що бачать крізь стіни інвестиційного світу і створюють супералгоритми для заробітку на біржі, потрохи розвіюються.

Ще один цікавий факт — багаті люди мають непогану освіту: 88% мільйонерів закінчили коледжі, порівняно з 38% населення, в цілому. 52% мільйонерів, які брали участь у дослідженні, мають ступінь магістра або доктора, що теж вище загальнонаціонального рівня в 13%. Але цікаво, що дві третини мільйонерів закінчили державні навчальні заклади, і лише 8% - відомі престижні школи. В цьому ми з американцями схожі, адже престижних університетів в Україні немає, хіба що вони самі себе такими вважають, тож і елітних випускників теж. Але, як бачите, в цілому, при накопиченні капіталу освіта грає велику роль, принаймні, кореляція кількості багатих та освічених дуже висока.

Але скільки б ви не заробляли, згубна звичка розкидатися грошима може стати на перешкоді багатству. Навіть, коли мільйонерам більше не потрібно турбуватися про гроші, вони все одно обережно ставляться до своїх витрат. 94% відсотки опитаних відзначили, що вони витрачають менше, ніж заробляють...

у висновку більше жарту, але на жаль поки жарт сумний... так й живемо, й рухаємося далі

В Китаї люди статки заробляють організовуючи реальні виробництва, в США складаючи "правильні" портфелі акцій.
Не на тих Україна поставила, не на тих.

Навіть, коли мільйонерам більше не потрібно турбуватися про гроші, вони все одно обережно ставляться до своїх витрат. 94% відсотки опитаних відзначили, що вони витрачають менше, ніж заробляють...

Я бы не стал так выделять фразу, а рассматривал бы процитированный текст целиком.
Дело в том, что необходимость беспокоиться о деньгах исчезает тогда, когда доходы покрывают абсолютно все потребности. Т.о. выделенная часть фразы является непосредственным следствием предыдущей. Это не требует дополнительных усилий.
Т.о. все это можно коротко выразить так: "Большинство миллионеров не ставят перед собой задачу во что бы то ни стало потратить все деньги" 😎

[10]

Наведу думки одного ізраїльського військового і аналітика. Даний текст перегукується з останніми працями Генерала Залужного. Тільки в Залужного акцент зміщений в більш дорогу і технологічну сторону (мабуть з надією на фінанси і можливості європейських країн і економік, включаючи Британію) а ізраїльтянин більше зосереджений на реаліях, коли результат треба досягати обмеженим і вже наявним ресурсом.

Масса, дешевизна и масштабирование.

Российско-украинская война перевела мир в режим активного военного строительства и задала тон для будущих конфликтов. Закончилась эпоха "войны с терроризмом" — государства и военные блоки вновь задаются вопросом: как и чем воевать с равным по техническому уровню противником? Я выделяю три ключевых параметра — масса, дешевизна и масштабирование. Эти параметры применимы как к людским ресурсам, так и к "средствам убиения" и всей инфраструктуре, что вокруг них выстраивается.

Масса.

Европоцентризм простим — этот континент вёл историю военной мысли, поэтому выкладка здесь релевантна. С момента падения Рима формирование армий проходило через несколько стадий:

Рыцарские клинки, вассалы, ополчения и ранние наёмники.

Эпоха кондотьеров — профессиональные наёмные отряды.

Линейная пехота — суверен формирует армию из собственных поданных.

Массовые армии — "конвейер" линейных полков в гигантские механизированные силы.

"Война с терроризмом" — небольшие профессиональные контрактные формирования.

И вновь тренд идёт в сторону массовости. Будущие задачи потребуют оперирования не только корпусами и армиями, но, возможно, группами армий. При этом критически важно сохранять "качественные" человеческие ресурсы — война будущего по-прежнему остаётся технологической. Массовость — это не просто количество людей или техники, а способность быстро восполнять потери и держать производственную и логистическую линию на пике.

Дешевизна.

Эпоха "мало и дорого" прошла. Даже крупнейшие державы вынуждены искать дешёвые альтернативы дорогим решениям. Это касается всего — от FPV-дронов до крылатых ракет. Если раньше военным технологическим драйвером служила гражданская техника, теперь тренд обратный: гражданские решения быстро "мигрируют" в милитарку для удешевления и масштабирования. Хрестоматийный пример — массовое использование коммерческих "мавиков" и "матрисов": от рекогносцировки до повышения огневой эффективности. И да — цена одного танка "Леопард-2" свежей модификации в десятки миллионов евро вызывает законное беспокойство по части устойчивости массового производства и логистики.

Масштабирование.

Когда времени и денег нет на долгие эксперименты, первостепенным становится фактор масштабирования. Берётся эффективное решение и запускается в поток: стандартизация, упрощение конструкции, оптимизация производства и ремонта, унификация боекомплектов и запчастей. Чем проще и дешевле единица — тем быстрее она идёт в серию и тем меньше критическое влияние потерь. Масштабирование — это не только заводы и конвейеры; это обучение персонала, логистика, подготовка инфраструктуры и построение цепочек снабжения, которые выдержат постоянный стресс боевых потерь. Вместе эти три фактора создают синергетический эффект: масса требует дешёвых решений, дешёвизна делает возможным масштабирование, а масштабирование превращает отдельный технологический успех в устойчивый боевой ресурс. Стратегии, основанные на эксклюзивных, дорогих и сложных системах, уязвимы в условиях затяжных конфликтов с высокими потерями и ограниченным доступом к цепочкам поставок. Побеждает тот, кто умеет быстро переводить инновацию в поток, снижать издержки и одновременно поддерживать достаточный уровень качества и обученности личного состава.

В итоге, масса + дешевизна + масштабирование — новый минимально необходимый набор атрибутов современного вооружения и военной логистики. Планирование и закупки должны фокусироваться не на "идеальной" единице техники, а на способности производить, снабжать и быстро внедрять проверенные решения в серию. Кто сумеет это делать — получит преимущество в длительном конфликте. (THE TACTICAL JEW)

Дана тенденція швидко виводить на сцену нових гравців на ринку озброєнь. Це значно піднімає вагу і цінність в сучасних ВВП продукції РЕАЛЬНОЇ економіки, зменшуючи роль і вартість «продавців мрій», навіть коли мова йде про ШІ. Необхідно вже, багато, дешевого, простого, але дієвого. В цьому сенсі значно легше переорієнтуватися і стати в тренді цивільним компаніям, аніж переорієнтовуватися всяким монстрам. Саме така гонка озброєнь відсуне на довгі роки нову економічну кризу, переорієнтує і перерозподілить кошти (включаючи макулатуру емітовану під ковід світовими центробанками). Тому найбільшими загрозами для світової економіки залишаються політичні кризи, які в тій чи іншій мірі зараз накрили всі провідні країни світу.

[10]

Майстри теханалізу кажуть що пару євро/дол можна очікувати на 1,146. Як на мене, то зараз головними чинниками, які впливають на євро є політичні кризи у Франції, Чехії, складна політична ситуація в Німеччині, частково результат місцевих виборів у Грузії. Франція взагалі може залишитися без бюджету на 2026. Крім того, Британію ковбасить від про та анти палестинських, антимігрантських мітингів. Не слід забувати й про стару-нову передвиборчу гру в США, в результаті чого доларом немає кому зайнятися. Тому євро може опинитися не лише на рівні 1,146 а й значно нижче. Ірано-ізраїльська війна відновиться найближчим часом.

В Китаї люди статки заробляють організовуючи реальні виробництва, в США складаючи "правильні" портфелі акцій.
Не на тих Україна поставила, не на тих.

Але чомусь ці портфелі акцій в США складаються в основному з американських компаній. Причому успішних, якщо вони ростуть.
А у Китаї вже давно почалася криза перевиробництва. Так, будують та виробляють вони багато. Проте чи потрібно настільки багато? Наприклад, хтось в Україні побудує швидкий платний хайвей Дніпро-Львів. У нього буде якась дохідність x(Євро) та окупність y(роки). Але якщо ще одна компанія побудує подібний з трохи іншим маршрутом, то дохідність обох буде вже ближче до x/2, а окупність буде наближатися до 2y. Це в дуже грубому порівнянні. Але дозволяє зрозуміти, що в Китаї вже не буде такої віддачі інвестицій як була останні 30 років.
Бо вже все перебудовано та перевироблено.
П.с. Зараз там навіть по офіційним даним є навіс з нероспроданих квартир близько 400 млн квадратних метрів. А деякі неофіційні інсайдери вказують цифри 700 млн - 1 млрд. Автомобілі так само штампують пачками, а потім вони роками стоять на майданчиках, бо перенасичення ринку