Чому ж стільки шуму від останнього мовного закону? Московитам він вельми не подобається. І місцевим русіш-троллям - також ((((
|
|
![]() Чому ж стільки шуму від останнього мовного закону? Московитам він вельми не подобається. І місцевим русіш-троллям - також (((( ![]()
Чудова новина. Через 5 років в Харківській і Сумських областях з'являться ракетні бази НАТО. І місцеві русіш-мени заскиглять про чергову зраду((( ![]() А венграм нравится? Венгрия раскритиковала языковой закон Украины Но больше всего шума, конечно, внутри страны. Ну не подходит он 60% граждан Украины, говорящим на отличном от украинского языке - создает бытовые проблемы, которых можно было бы легко избежать. Как это можно росчерком пера изменить? Никак... ![]()
Выучит язык никак ? Челюсть не та ? Или мозги не те ? ![]() Попри всі наші старання ми не можемо повністю контролювати свій язик. Отже, причина, з якої ми повинні стримувати свого язика, полягає в тому, що гріх і недосконалість підштовхують нас до зловживання мовою. Слова походять із серця, а «людське серце... схильне до зла» (Буття 8:21; Луки 6:45). Тому стримувати язик украй важко. (Прочитай Якова 3:2—4.) Хоча ми не можемо досконало контролювати свій язик, все ж ми маємо працювати над тим, щоб робити це ліпше. Подібно до плавця, який намагається піднятись угору по річці і мусить боротися з течією, ми повинні безупинно вести боротьбу з грішною схильністю ранити інших своїм язиком. Здатність розмовляти — це подарунок Божий. Бог дає нам «кожен добрий дар, кожен досконалий дарунок» (Якова 1:17). Завдяки дару мови, який відрізняє нас від тварин, ми можемо ділитися з іншими не тільки думками, а й почуттями. Однак, іноді цим даром зловживають. Як же боляче Богові, коли люди говорять необережно і ранять одне одного словами! Для того щоб перебувати в Божій любові, нам треба користуватися даром мови так, як хотів би той, хто його дав. Господь чітко пояснив, яка мова йому подобається. У Божому Слові говориться: «Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле слово, а лише добре, яке при потребі може зміцнити, принести пожиток слухачам» (Ефесян 4:29).
![]()
Я українською непогано володію! Проте із практичних позицій вона мені не додає - не допомагає заробляти гроші (мовою бізнесу в Україні є російська, у стосунках із закордонними партнерами з СНД - російська, з інших країн світу - англійська, або інша іноземна), та не надає переваг у побутовому спілкуванні (громадяни, для яких ані українська, ані російська не є рідними, скоріше розуміють останню - наприклад, ті ж кримські татари, або закарпатські угорці) ![]()
І це відсутність державної гуманітарної політики. Одне бла - бла - бла....І жодних реальних кроків для поширення державної мови, як способу спілкування між громадянами. А держава, дійсно повинна виробити механізми стимулювання вживання мови, передусім економічні. Лише на військово-патріотичну гордість зараз людей не візьмеш. Світ глобалізований. Риба шукає де глибше, а людина де краще жити. Там де краще жити і мова додасться органічно, і люди потягнуться до свого коріння. Це підкуп державою своїх громадян, в кращому розумінні цього слова. ![]()
![]() Кремлеботи точно не знають історії України, напевне в методичках нюанси не описані. Українська мова з 1991 року дуже активно розвивалась і все було чудово поки до влади не прийшов Кучма.
Ось і все, кремлеботи. Якби прийшов дійсно український президент, сьогодні мовне питання вже не було б таке гостре, тому що українська мова була б сьогодні сильно домінуючою.
![]() «Не сотвори собі ідола і нічого подібного до того, що на небі зверху, і що на землі знизу, і що у водах нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм» (Вих. 20, 4–5). Вкотре згадаємо слова апостола Павла, який страждаючи, в своєму Посланні до Римлян каже, і знову й знову повторює: «Ми знаємо, що закон духовний, а я із плоті, відданий гріху. Тому що не відаю, що роблю. Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю. Тому що за внутрішньою людиною знаходжу задоволення в Законі Божому, але в плоті моїй бачу інший закон, що воює проти закону розуму мого, який робить мене в’язнем закону гріховного, що знаходиться в членах моїх. Бідна я людина!..» Далі апостол Павло запитує: «Хто позбавить мене від цього тіла смерті?» І не знаходить відповіді… Чи задоволений я своїм текстом? Ні, не задоволений, бо відповіді на це земне питання своїм земним розумом так і не знайшов. І якщо вже апостол Павло не знайшов відповіді, то хто проти Нього я? І що мені з цим робити? Єдина втіха – щиро молитися. Звертаючись молитовно до Святого Духа, знову і знову повторювати: «Царю небесний, Утішителю. Душе істини, що всюди єси і все наповнюєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші». І нехай буде так – Амінь.
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість
Модератор: Модератор |
|