|
|
Додано: П'ят 07 лют, 2020 20:30
К "часи тоді були такі" хотел бы добавить - они никогда сильно не отличались. Всю историю были войны, восстания, революции. Да и сейчас относительно тихо разве что в Европе. Недаром Маркс писал: "Насилие - повивальная бабка истории". Цитата не совсем точная, но ладно.
Додано: П'ят 07 лют, 2020 20:32
Re: Політичні дискусії
Добрі адвокати мали би добитись серйозних компенсацій з шаурмена з Ко.
Додано: П'ят 07 лют, 2020 20:36
 Во-во, где Волгарь? А ведь это официальное лицо(язык) правительства РФ. Востаннє редагувалось Kudrjavuy в П'ят 07 лют, 2020 20:53, всього редагувалось 1 раз.
Додано: П'ят 07 лют, 2020 20:37
Я не вижу противоречия в моём пасквиле. Вы видите? Хотя существует ещё и "национальные предрасположенности", что в Украине, ..."огнём и мечом".
Додано: П'ят 07 лют, 2020 20:47
Про милосердя75 років тому радянськими військами було визволено Аушвіц-Біркенау — концтабір, який займав центральне місце в нацистській політиці масового знищення євреїв. Саме в цей день, 27 січня, у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Офіційно визнано, що близько 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона — на території колишнього Радянського Союзу. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у ямах. Тисячі євреїв було знищено і на території Калинівського району. Масові поховання євреїв знаходяться у Пикові, Іванові, Лісовій Лисіївці, Мізякові, Калинівці. Але в усьому цьому морі зла, ненависті, жорстокості знаходилися люди, які рятували євреїв, переховували їх, годували. Яд Вашем визнав понад 2500 українців Праведниками. Серед визнаних Праведників народу світу були й мешканці Калинівщини. Параска Володіна-Ворона У січні 1996 року Параска Вікторівна Володіна — отримала повідомлення від директора відділу Праведники світу Мордехай Палдіеля про те, що на засіданні спеціальної комісії, в знак глибокої вдячності за допомогу, наданої єврейському народу в роки Другої світової війни, їй присвоєно почесне звання Праведника світу з врученням медалі. Крім того, ім’я Праведниці буде вигравіювано на Стіні Пошани в Алеї праведників Яд Вашем. Удостоєна такої нагороди Параска Володіна-Ворона за порятунок єврейської дівчинки Софії Марківни Мільштейн. Параска і Софія були знайомі ще до війни, дружили, ходили в гості одна до одної. Коли розпочалася віна, чоловік Параски — Петро Володін пішов на фронт, вдома залишилася його дружина зі своєю матір’ю. Сім’я мешкала на околиці Калинівки — на Шевченівці. Неподалік було поле, колгоспні конюшні, в яких німці влітку 1942 року влаштували табір для євреїв та полонених. Параска Вікторівна дізналася, що й подруга з матір’ю потрапила до табору. Полонених та євреїв гонили на роботу — на будівництво злітної смуги аеродрому. Шлях їх пролягав біля будинку Ворони. Маму Софії фашисти розстріляли. А порятунком для дівчини стала криниця на подвір’ї. Полонені часто зупинялися, щоб напитися води. В один з таких вечорів і Софія підійшла до колодяза напитися. Вона зізналась подрузі, що спробує утекти. Під прикриттям ночі Параска відвела подругу від натовпу, переховувала її у льоху, на горищі. Жодна жива душа не знала де Софія — це було великою таємницею, бо інакше на всіх чекав розстріл. Переховувалася Софія Мільштейн у сім’ї Параски Ворони до жовтня 1942 року. Зустрілися Параска Вікторівна та Софія Марківна вже після вигнання нацистів з Калинівки. Жили, як рідні, до самої смерті Софії Мільштейн у 1983 році. Наум та Марія Харченки Марія та Наум Харченки з села Мізяківська Слобідка з листопада 1942 по березень 1944 року, ризикуючи своїм життям і життям своїх дітей, переховували в себе Нухіна та Лею Шахтманів. Про це через роки розповіли онуки порятованих Рахія Усач та Жанна Літинська. Чимало довелося пережити у війну Харченкам. Забрали на примусові роботи в німецьке рабство старшу з шести доньок — Ганну. Згодом був етапований на збірний пункт для відправки у Німеччину сам глава численного сімейства Наум Харченко. На щастя, втік від варти. А потім ще довго поневірявся в незатишних схронах поблизу рідної домівки аж до вигнання нацистів. Тоді, більше як після дворічного утримання, розпрощалися зі своїми рятівниками і старенькі Нухін та Лея Шахтмани. Вже покійним Наумові та Марії Харченкам присвоєно звання Праведник народів світу, а їхні імена було викарбувано на меморіальному комплексі Яд Вашем. Марина Броварник Ім’я Марини Броварник (Липової) пам’ятають та шанують в Іванові, хоча жінка відійшла у вічність сорок п’ять років тому. Під час війни вона врятувала від смерті єврейську сім’ю — Песю Шац та її сина Якова. Цей подвиг міг коштувати життя не лише для Марини Ахтимонівни, а й для всієї її родини — чотирьох дітей та чоловіка. 30 травня 1942 року в Іванові нацисти знищили тисячі євреїв. Їх зганяли цілими родинами до викопаних величезних ям, роздягали догола і розстрілювали. По кілька годин приречені до смерті люди вистоювали у черзі на розстріл, нацистська куля не жаліла ні дітей, ні старих. Лише одиницям вдалося врятуватися. Десь в дев’яностих роках в Іванів приїжджав Яків Шац. На той час він вже став дорослим чоловіком, мешкав у Москві, а його мама виїхала до Ізраїлю. Він розповів, що ім’я Марини Броварник викарбуване в Єрусалимі на меморіалі Яд Вашем, присвяченому жертвам Голокосту. Правда, там трішки наплутали і замість імені Марина, викарбували Марія. На жаль, Марина Броварник про все це так і не дізналась, вона померла у 1973 році Марина Броварник та Песя Шац працювали разом кухарями на МТС. Там молоді жінки й подружилися. У кожної з них вже була сім’я та діти. Коли усіх євреїв зігнали у стайню, Песя Шац зрозуміла, що нічого доброго це не обіцяє й вирішила боротися за життя до останнього. Жінка непомітно вилізла на горище, там попід стріху були виїмки. Вона їх розчистила і поклала туди сина та прикрила сміттям. Таке ж сховище підготувала і для себе. Коли німці вигнали людей із стайні, один із них піднявся на горище та оглянув його. На щастя, там він нікого не побачив. До пізнього вечора мати та син пролежали у схованці, а потім попід річку, кущами та чагарниками дісталися до Марини Броварник. Сховати у себе втікачів означало наразити на смерть не лише себе, а й всю родину. Однак, порадившись, подружжя вирішило вдень ховати матір із сином у чагарниках вишні, а на ніч впускати їх до комори. Недалеко від будинку жив поліцай, тому згодитися на такий вчинок було дуже ризиковано. Кілька днів втікачі переховувалися у Марини Броварник, а потім вона відвела їх до родичів у Пиків, а звідти у Колибабинці. До своєї смерті жінка так і не знала як склалася доля врятованих нею людей. Після свого порятунку Песя та Яків Шац пам’ятали про вчинок української жінки й були вдячні. А через сорок п’ять років після смерті Марини Броварник, її пам’ять вирішили вшанувати земляки, які встановили у селі в пам’ять про її подвиг меморіальну дошку. Матвій, Ганна, Тетяна Богачуки В Іванові є ще одна пам’ятна дошка на честь праведників світу — родини Богачуків — Матвія, Ганни та їхньої доньки Тетяни, які в роки війни переховували єврейську дівчину Хану Квашу, за що їм присвоєно звання Праведників народу світу. Під час Другої світової війни родина Богачуків разом з родиною Горупаїв з Пикова врятували життя єврейської дівчини Хани Кваші. Влітку 1941 року Хана Кваша закінчила школу у Вінниці. Коли німецькі окупанти були уже близько біля Вінниці мати відправила дівчину до родичів у Пиків, сподіваючись, що у невеликому містечку на периферії легше буде пережити війну. 30 травня 1942 року у Пикові, як і в Яневі, відбувся масовий розстріл євреїв. Хану прихистили у себе Михайло та Олександра Горупаї, чим вберегли її від смерті. Потім після багатьох митарств, у липні 1943 року Хана потрапила в родину Богачуків, котрі переховували її до весни 1944 року, до часу вигнання німецьких окупантів з Янева. Після війни Хана Кваша підтримувала тісні зв’язки з родиною, яка її врятувала. Потім вона виїхала на проживання в Ізраїль, де розповіла історію свого порятунку. І у жовтні 2001 року родинам Горупаїв та Богачуків, яких уже не було на світі, присвоїли звання Праведників народів світу. Фото
Додано: П'ят 07 лют, 2020 21:08
Re: Політичні дискусії
Эту Клаву не посадят по любому, никто не ставил ее в известность о предстоящем подрыве Шеремета, а ходить и фотографировать камеры наблюдения по просьбе товарищей не является преступлением по уголовному колексу. А многочисленные алиби основных подозреваемых рассыпались в суде как лживые, именно поэтому суд принял решение продлить их сроки задержания. Я бы на месте суда привлек бы к ответственности всех, кто пытался лгать, обеспечивая подложные алиби. Но у нас суды с тонкой кишкой.
Додано: П'ят 07 лют, 2020 21:12
Re: Політичні дискусії
Почнуть зі свідків, потім підуть прокурори і експерти, завершать справу Аваковим.
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей
Модератор: Модератор |
|
