Проекти, події та конкурси на порталі Finance.UA. Фінанси України, курси валют, котирування акцій, ставки кредитів і депозитів, економічні новини в Україні та фінансовий аналіз.
shapo написав:Не совсем. Некоторые ранее уважаемые кем-то люди показывают истинное лицо. Хоть форум не есть срез социума, но кое-какие тенденции в стране обнажает
Вам об этом из-под КМУ в 15м об этом рассказывал. "Никто кроме Вас не мутит воду" - Но для людей со стороны это дико! Уймитесь.
Вы не могли бы выражаться яснее кто, что и кому рассказывал в 15? И что такое КМУ, неужели кабмин? По поводу "мутить воду" вначале перечитайте кто и в чей адрес начал постить свой набор оскорблений. Моя вина только в том, что такие вещи этому персонажу спускать не собираюсь ни сейчас, ни когда-либо
Козак-характерник написав:Соборність - це коли різні люди з різних регіонів і з різним минулим свідомо приходять до розуміння, що в них є одна-єдина країна, яка починається на У. І в ній усе, що починається на «у» (мова, культура, історія, музика) має абсолютну першість і вищість. Інші варіанти не розглядаються, тому що для інших варіантів є інші країни: спакував валізу і полетів транзитом через Мінськ.
Соборність - це одна-єдина Україна як свідомий вибір кожного, хто живе тут і любить цю землю проклятущу. Соборність - це коли дуже різні минувшини сходяться на одному-єдиному майбутньому, і воно Українське. Не совкове. Не малоросійське. Не «какаяразніца яке». А Українське.
Чи існує поділ між східною та західною Україною? Хто створює негативні образи «східняків» та «західняків»? Чи долає сучасна молодь стереотипи про схід та захід України, якими так маніпулюють політики і зумисно створюють проблему розколу держави? Чи вірить молодь стереотипам?
На сході та заході України є різні уявлення про державу, шляхи її розвитку, ставлення до української та російської мов, історичного минулого.
Так, у Львові існує стереотип, що донеччани та луганчани – «совки», що на сході процвітає криміналітет, а ось себе галичани називають «європейцями». Тим часом «східняки» переконані, що саме вони «годують» усю Західну Україну, і називають галичан «бандерівцями» і «фашистами».
Цікаво, що цими стереотипами «забиті» голови літніх людей, які не були ані в Луганську, ані в Донецьку і, навпаки, у Львові. А ось молодь більше мандрує Україною і менше зважає на якісь міфи.
Молодь зі сходу не відчувала ворожого ставлення у Львові
Збереження традицій, релігійної культури у Львові вразило студентів зі сходу та півдня України, які Великдень провели у місті Лева. Молоді люди не відчували ворожого ставлення до себе з боку львів’ян – навіть коли між собою розмовляли російською. Хоча перед поїздкою у Західну Україну чимало знайомих, які тут не бували, попереджали, щоб говорили у «бандерівському» місті лише українською.
Які стереотипи про Львів, галичан зокрема, виділили молоді люди?
– Про Західну Україну у нас на сході кажуть, що тут не люблять москалів, що краще не спілкуватись російською мовою, бо можуть виникнути конфлікти. Але ми просто йшли і між собою розмовляли, запитали, як знайти пам’ятник, і нам жінка все розповіла і сказала, що добре, що ми приїхали у Львів. До нас усі ставились ввічливо і привітно;
– Я не дуже вірила якимсь стереотипам, бо вважаю, що спершу маю приїхати, побачити. Поки сама не побачу, то не повірю;
– Багато у нас розповідають, що у Західній Україні не люблять російськомовних, що прийдеш до магазину і запитаєш російською, то не дадуть відповідь. Такого тут немає, і люди навіть більш привітні, ніж у нас;
– Різниця між західною та південною Україною дуже велика. Для прикладу, я навчаюсь у Мелітополі, там усі розмовляють російською, хоча там переважають українські школи;
– Я з Луганщини. Там культура «килими на стінах і самовари на столах». У нас немає такої культури, як тут. У нас одна держава, і нам усім потрібно об’єднуватись і будувати разом сильну країну;
– Для мене неприємно порівнювати схід і захід, а взагалі Західна Україна – це щось цілком для мене окреме. Я не сприймаю українську мову.
Розкол нації роблять політики
Про те, які існують стереотипи у Львові про «східняків», я поцікавилась у молодих львів’ян.
– У мене не було стереотипів про схід. Я там бував і був у Криму, спілкувався з людьми. Ніхто мене там не побив, і в нас ніхто їх не побив. Саме політики роблять оцей розкол нації;
– У нас немає таких стереотипів про схід чи південь України. Мене здивувало, що люди з Запоріжжя розповідали, що не розуміють, чому потрібно запроваджувати другу державну мову. Вони скаржились, що у Запоріжжі немає україномовного середовища. Можливо, цей стереотип про російську мову на сході та півдні неправдивий.
Чим краще житимуть люди у своїй країні, чим успішнішою буде Україна, тим менш помітними будуть якісь стереотипи, а на регіональні відмінності ніхто й не зважатиме, зазначили чимало моїх співрозмовників.
А ще вони переконані, що саме приватне спілкування, мандрівка державою розвіює неправдиві уявлення один про одного. Нині людей сходу та заходу об’єднують злидні, несправедливість у державі і шлях у нікуди.
Павло Вольвач – уроженець Запоріжжя. Доволі пізно дебютував у літературі, проте швидко зажив слави оригінального поета і прозаїка. Встиг послужити в армії, попрацювати на заводах, у магазинах, у різних кооперативах. Здобув журналістську освіту. Із 1999 року живе у Києві. Працював редактором відділу інформації на телебаченні, був кореспондентом української служби радіо «Свобода». Сьогодні Павло Вольвач – гість «Волинського Монітора».
– Ваш роман «Кляса» чи не найкраще розкриває життя індустріального українського Сходу. Чому політики досі успішно намагаються «зіштовхувати лобами» східняків і західняків? Невже ми маємо більше відмінного, аніж спільного?
– Відповідь лежить на поверхні, й Ви її знаєте, не гірше, ніж я. Це щодо «зіштовхування лобами». Зрештою, легше ж розглагольствувати про «мову» й «язик», канонічність одних церков і «неблагодатність» інших, і робити це десятиріччями, ніж створювати робочі місця чи, наприклад, взятися за каналізацію або ремонт роздовбаних доріг... Що ж до відмінності й спільності теж все зрозуміло, і теж не від учора. Навмання приклад: зараз ось читаю «Записки генерал-хорунжого» Юрка Тютюнника, де згадуються й взаємини між наддніпрянцями з Армії УНР і західняками з УГА, характер яких приводить до єдино можливого висновку – все це «сини одного народу». З того часу вже майже сто літ минуло, то що, ми «подвоюріднішали»?
– Попри те, що народилися у російськомовному мегаполісі, усе ж увійшли саме в українську літературу, а не російську...
– Все просто – в мене в паспорті, в тому, ще радянського зразка, було записано: «українець». Ним себе й відчував і відчуваю, вже й без відповідного запису. Щоб довго не розводитися, зазвичай кажу жартівливо: «Так історічєскі сложилось». А вже чому воно так склалося – ну, це вже різні фактори вплинули... І українська література, зокрема.
Приєднання тупоголової породи «а-мне-все-равно» до усвідомленого проекту Української України, де цінності ітимуть попереду олів’є.
"тупоголову породу" комментировать не буду. Элементарное высокомерие, пренебрежение к "массе" (которая, в общем, и составляет народ) + обычное хамство. А насчёт "оливье" ... "Ценности", как правило, идут впереди "оливье" в результате обмана народа и попыток заставить его драться за чужие и чуждые ему интересы. Все реальные движения основывались именно на "оливье". Этим привлекали и во Французскую революцию, и большевики, и Гитлер, и Путин (Крым), и Трамп, и в Украине в 1991, и ...
Приєднання – це коли ніхто нікого не запитує, а просто встановлює свої правила гри.
Т.е. объединение трактуется как поражение и подчинение оппонентов. Возможен и такой вариант, но в конечном итоге, чревато. Или требует применения сталинских методов. То, о чём всё время и говорю - крайности сходятся. Наиболее ярые ниспровергатели "совка" хотят использовать (и используют по мере возможности) самые грубые "совковые" (сталинские) методы.
freeze написав:........... + Я уже несколько раз предлагал модераторам. Давайте евреев и историю 20 века выделим в отдельную ветку. Или современные политвопросы в отдельную ветку.
Вы же видите, не получится. Вы написали о 8 Марта и Вятровиче. Сегодня это прошло незаметно из-за срача по др. вопросу/-ам. Не было бы этого, на Вас набросились бы и и через пару страниц обсуждали бы уже историю не только 20, но и 17, 16, ... века, татаро-монгольское нашествие, князя Владимира, Андрея Первозванного... Уж не знаю, на чём бы остановились.
Козак-характерник написав: Які стереотипи про Львів, галичан зокрема, виділили молоді люди?
– Я не дуже вірила якимсь стереотипам, бо вважаю, що спершу маю приїхати, побачити. Поки сама не побачу, то не повірю;
Вот вам реальный факт:
Днями знову виник скандал із львіським ліцеєм №45, а точніше адміністрацією закладу. Ігор Девбич у Фейсбуці написав, що у ліцеї знову оголошено набір до 1 класів з російською мовою навчання. Нагадаємо, раніше цей заклад освіти був російськомовним.
"Чому у львівському ліцеї №45 продовжує процвітати «рускій мір»? 7 рік війни з росією, а львівський ліцей №45 нещодавно знову оголосив про прийом учнів у 1 клас з російською мовою навчання!!! Вперто не бажає директор ліцею переводити ліцей на українську мову. Напевно «рускій мір» їй ближче, тому варто очікувати ліцею на нових сепаратистів, біженців, переселенців, малоросів, новоросів та інші українофобів. Деякі батьки так прямо і заявляють: "єтат ліцей рускіх в абіду нє даст"", - пише Ігор Девбич.
В одной единственной львовской школе решили по просьбе родителей открыть русскоязычный начальный класс, что не противоречит новому закону о языках. Свидомые активисты подняли гвалт, в результате директору вынесли выговор:
Набор претензий активистов к лицею доставляет сам по себе, например:
Вересень 2016 року: на першому дзвонику учні просто ганебно виконують Гімн України: практично ніхто не співає, а солістка не може правильно заспівати практично жодну ноту. Відео цього «дійства» дивним чином зникло з мережі інтернет.
Или вот:
Ще донедавна тут працював музей Пушкіна
(вероятно, пришлось его закрыть)
При этом сами пишут, что:
Весна 2019 року: всіх батьків учнів цього ліцею опитали, чи бажають вони перейти на українську мову навчання: 80% категорично відмовилися переходити на українську мову, а у багатьох класах взагалі не було жодного бажаючого перейти на державну мову!
И при этом наезжают на директора, которая всего лишь решила удовлетворить законное право детей и их родителей.
Kudrjavuy написав:Подпевая кликушам, шо Право на торговлю есть Священное Право организованной экономической преступности поглотившей Власть в Украине. Продающей не только результаты их труда на самостоятельно установленных Законах, но и продавая их средства производства, с производствами, городами, отраслями,..... Да бы холопы не брали оружие в руки не "приватизировали самостоятельно средства производства". - Собаки добре розуміють, чиє м'ясо вкрали! Але питання не закрито: Українцям не буде життя в Україні, коли не буде свої Держави.
Причиной этого судя из "теории заговора, замусоленной на параллельной ветке, о золотом миллиарде" ЕСТЬ "вирус". Что в совокупности с глобальным потеплением, и появлением иных "оттаявших" болезней принесёт нам, как шестой цивилизации на Земле вымирание.
Вирус, судя по специфике работы - не позволит работать в замкнутом пространстве людям. - Практически Государство окажется не в состоянии нести страховую нагрузку за жизнь и здоровье рабочих в шахтах(замкнутом пространстве). - И наоборот в соляных шахтах - самые лучшие пульмонологические реабилитационные лечебницы - восстановления после болезни с поражением бронхо-лёгочного аппарата. - Попытки создать такие лечебницы было в Солотвино(Закарпатье). - Но не слишком пошло, ибо дорого.
К сожалению по перспективам развития шахт, приватизация как предприятий с ограниченным срокам работы - была докторская в 95м.
К сожалению есть другой способ и путь "приватизации" - без чёрного криминала, но тогда рабочим придётся в нашем случае брать на себя как законодательную так и исполнительную власть в рамках Закона Украины, и как носители этого Закона, а тем более в Военное Время. - А Воры этого ни как допустить не могут.
Востаннє редагувалось Kudrjavuy в Нед 08 бер, 2020 12:31, всього редагувалось 1 раз.
Kudrjavuy написав:
