Еміграція, заробітчанство

Я не знаю почему потерли вот это, но судя по всему, не должны:
https://www.youtube.com/watch?v=HoDqrGXPaxs

без привязки к конкретным деталям - потому что этот "юрист" из тех расплодившихся в ютюбе мудил, которые всегда специально факты перевирают и трактуют законы шопопало, и из каждой даже реально безобидной мухи делают огромных катастрофических слонищ, по любому инфоповоду раздувают панику и затем на ней же "решая вопросы" зарабатывают.

Ну, я выложил первое, что подкинул Ютьюб, там еше много таких "юристов".
Собственно, хлеб юристов - проблемы других людей.

Но есть и здравое зерно в том, что он говорит конкретно в данном видео.
Я повторюсь по поводу своей точки зрения.
В мире около 60 млн украинцев.
На начало большой войны в Украине проживало около 30 млн.
Предположим, треть от 30 млн закордонных украинцев - это М18-60. Порядка 10+/- млн. Часть из них уже имеет гражданство других стран, часть - ВНЖ/ПМЖ и тп.
То есть, это эмигранты. Многие не живут в Украине более 10 лет.
Их всех госстат "видит" гражданами Украины и данный закон пытается дотянуться до них.
Я не хочу ставить ярлыки на данном "юристе", но если говорить откровенно, то он прав - не дотянется. Это фактическая сторона вопроса.
Если говорить о моральной, то если правда то, что я слышал в начале войны, то несколько десятков тысяч украинских мужчин вернулись в Украину с целью выполнения своего гражданского долга перед государством Украина.
Равно как и десятки или сотни тысяч в первые дни\недели\месяцы стояли в очередях в военкоматы. Даже не брали.
Очевидно, что закончились как те, кто едут из заграницы так и те, кто сам идет воевать внутри Украины.
Поэтому государство вынуждено вводить ...скажем так...принудительные или даже репрессивные меры.
Только я не вижу как оно может дотянуться до условного Василя, который давно продал свой дом где-то на ЗУ, переехал с семьей в Канаду, получил ПР или уже паспорт. Ну, не вышел он из украинского гражданства, так это и не так просто сделать, практически невозможно.
Да, этот условный Василь теперь десять раз подумает или навещать когда-нибудь своих родственников в Украине или "уж лучше вы к нам" (с).
А все остальное - без фактических последствий.

Только я не вижу как оно может дотянуться до условного Василя,

Василь не цільова аудиторія даного закону, а от наприклад мій шеф, який поїхав 5 років тому, але в Україні досі працює на 0,25 ставки, має долю (здається 1/6) власності в квартирі матері, чи друг, який виїхав восени 2023, квартиру мав у власності (продав кілька днів тому), а його дружина отримує гроші на сина, якому 1 рік...

+4 громадянина Польщі, -4 громадянина України.

Мій прогноз, що Україна отримає -кілька мільойнів і ще сотні тисяч ФОП закриються...

Думаю вони порахували, що плюси (+500 тис чмобиків) перекривають невелику втрату населення в еміграції + додаткове бабло.

Я не знаю. Если малой сдаёт НМТ и поступает, на что-то более менее приличное то остаётся. Если нет то свал.

Инерционно рассуждаете.

Ну,, если ТЦК в бусик на запакует, то мне тут явно комфортне, чем там. А вывозить малого туда, с целью поступления это Напрягаться нужно во всех смыслах этого слова. А это влом.А вывозить просто, от возможной мобилизации, через семь, ну пусть пять лет не имеет особого смысла. К тому времени думаю все рассосётся.

Я не знаю. Если малой сдаёт НМТ и поступает, на что-то более менее приличное то остаётся. Если нет то свал.

Инерционно рассуждаете.

Ну,, если ТЦК в бусик на запакует, то мне тут явно комфортне, чем там. А вывозить малого туда, с целью поступления это Напрягаться нужно во всех смыслах этого слова. А это влом.

А что, вы можете законно выехать? На каких основаниях?

А вывозить просто, от возможной мобилизации, через семь, ну пусть пять лет не имеет особого смысла. К тому времени думаю все рассосётся.

А если не пять, а три?

Я не знаю. Если малой сдаёт НМТ и поступает, на что-то более менее приличное то остаётся. Если нет то свал.

Инерционно рассуждаете.

Ну,, если ТЦК в бусик на запакует, то мне тут явно комфортне, чем там. А вывозить малого туда, с целью поступления это Напрягаться нужно во всех смыслах этого слова. А это влом.А вывозить просто, от возможной мобилизации, через семь, ну пусть пять лет не имеет особого смысла. К тому времени думаю все рассосётся.

А Ви бачите, що навпаки не розсасується, а закручуються гайки? Через рік будуть мобілізувати зеків і М25-27, потім жінок з мед спеціальністью і чиновників категорії Б, потім М20-25 ітд. Тенденцію не бачите?

Инерционно рассуждаете.

Ну,, если ТЦК в бусик на запакует, то мне тут явно комфортне, чем там. А вывозить малого туда, с целью поступления это Напрягаться нужно во всех смыслах этого слова. А это влом.

А что, вы можете законно выехать? На каких основаниях?

А вывозить просто, от возможной мобилизации, через семь, ну пусть пять лет не имеет особого смысла. К тому времени думаю все рассосётся.

А если не пять, а три?

Посмотрел, не смотря на весь трешак, как супровид инвалида(у жены второя группа вроде ещё можна без ТЦК).
Если поступит то отсрочка, думаю, в любом случае на 4-ре года будет. А за бугром работать всю жизнь ручками то печалька, даже за их ЗП.

Саме так розмірковував три чи чотири роки тому мій колишній підлеглий, сина якого я ретельно інструктував, як вступити до одного з університетів США.
Паралельно хлопець вивчав ситуацію зі вступом до університетів Німеччини, бо практично ідеально знав німецьку мову (ще школярем запрошували бути перекладачем під час візиту німецьких делегацій.). Ну, навчання в Німеччині, так навчання в Німеччині, думав я толерантно. Тим більше, що мама того випускника школи дуже хотіла, щоби «син був поближче».
Обговорювали з його батьком - дуже не бідною людиною - вкладався в ділянки землі біля Азовського моря - в яку суму обійдеться навчання сина за кордоном.
Оцінювали від 100 000$ до 200 000$ - за ціною 1 чи 2 ділянок на березі Азовського моря…
Потім щось з головою у батька сталося, та вирішив він, що ділянки землі на березі Азовського моря і через 1000 років будуть ділянками землі на березі Азовського моря, тобто о «Будіт токА дАрАжАть» (с), і що Інститут міжнародних відносин в Києві мріє прийняти на навчання його сина, а МЗС України мріє призначити його сина послом України в Німеччину, або у Велику Британію, або і там, і там за сумісництвом. Можна ще і Швейцарію додати. За сумісництвом.
«Гуляти - так гуляти!» (с)

Тому подав той син документи в Інститут міжнародних відносин. Батько сказали - син зробив!
Дивно - батьки не могли в те повірити - але сайт vstup не обманював, що пролетів, як фанера над Парижем із свистом та гуркотом. Ні на бюджет, ні на контракт…
«Вас тут не стояло»! (с).

Рятуючись, попали на контракт до КАУ (як виявилося, там є прийом за спеціальністю “міжнародна економіка».)

Ну і так добре, подумав я тоді…
Приїхав той першокурсник 29 серпня року вступу чи 2020, чи 2021 на навчання: видали ордер на заселення в такий гнидник (обшага), що батьки злякалися та на 2 тижня зняли хлопцеві якусь кімнату в славетному Києві.
«До выяснения» (с).

Слава Богу, що тільки на 2 тижня: 15 вересня того року всіх студентів розпустили по домівках на «дистанційне навчання».
Ну це типу «Чи їв, чи музику слухав» (с).
Повернувся син до мами, яка так мріяла, щоби був син поближче….
Але виглядав вже інакше: мав в кишені справжній студентський квиток.
Показував його дівчатам.
Дівчата люблять студентів!

Тоді почав батько того студента потилицю чухати: треба було якось рятуватися.

Єдине, що змогли до війни зробити: сина на якесь там дистанційне навчання в якомусь тем грецькому університеті влаштувати. На дистанційне навчання…
(«В Греции все есть» (с) Чехов).
Потім війна почалася… схованку для сина знайшли десь в Карпатах…
Я вже і не питаю в того свого колишнього підлеглого ні про долю його земельних ділянок на березі Азовського моря, ні про сина-студента…
Ні про те, що говорить своєму чоловікові його жінка, ні про те, що вона про нього думає…

Ну, щоби не сипати сіль на рани…
Не питаю…
Спілкуємося майже щодня, але є «Табу»: ні про сина, ні про посаду посла, ні про численні земельні ділянки на березі Азовського моря з 1000 або з із 100 000-річною історією того моря…

Примітка: в тексті знаком (с) позначені застосовані крилаті фрази різних авторів.
Перевірені часом.

Саме так розмірковував три чи чотири роки тому мій колишній підлеглий, сина якого я ретельно інструктував, як вступити до одного з університетів США.
Паралельно хлопець вивчав ситуацію зі вступом до університетів Німеччини, бо практично ідеально знав німецьку мову (ще школярем запрошували бути перекладачем під час візиту німецьких делегацій.). Ну, навчання в Німеччині, так навчання в Німеччині, думав я толерантно.
Обговорювали з його батьком - дуже не бідною людиною - вкладався в ділянки землі біля Азовського моря - в яку суму обійдеться навчання сина за кордоном.
Оцінювали від 100 000$ до 200 000$ - за ціною 1 чи 2 ділянок на березі Азовського моря…
Потім щось з головою у батька сталося, та вирішив він, що ділянки землі на березі Азовського моря і через 1000 років будуть ділянками землі на березі Азовського моря, тобто о «Будіт токА дАрАжАть» (с), і що Інститут міжнародних відносин в Києві мріє прийняти на навчання його сина, а МЗС України мріє призначити його сина послом України в Німеччину, або у Велику Британію, або і там, і там за сумісництвом. Можна ще і Швейцарію додати. За сумісництвом.
«Гуляти - так гуляти!» (с)

Тому подав той син документи в Інститут міжнародних відносин.
Дивно - батьки не могли в те повірити - але сайт vstup не обманював, що пролетів, як фанера над Парижем із свистом та гуркотом.
«Вас тут не стояло»! (с).

Рятуючись, попали на контракт до КАУ (як виявилося, там є прийом за спеціальністю “міжнародна економіка».)

Ну і так добре, подумав я тоді…
Приїхав той першокурсник 29 серпня року вступу чи 2020, чи 2021 на навчання: видали ордер на заселення в такий гнидник (обшага), що батьки злякалися та на 2 тижня зняли хлопцеві якусь кімнату в славетному Києві.
«До выяснения» (с).

Слава Богу, що тільки на 2 тижня: 15 вересня того року всіх студентів розпустили по домівках на «дистанційне навчання».
Ну це типу «Чи їв, чи музику слухав» (с).

Тоді почав батько того студента потилицю чухати: треба було якось рятуватися.

Єдине, що змогли до війни зробити: сина на якесь там дистанційне навчання в якомусь тем грецькому університеті влаштував
(«В Греции все есть» (с) Чехов).
Потім війна почалася… схованку для сина знайшли десь в Карпатах…
Я вже і не питаю в того свого колишнього підлеглого ні про долю його земельних ділянок на березі Азовського моря, ні про сина-студента…

Ну, щоби не сипати сіль на рани…
Не питаю…

Примітка: в тексті знаком (с) позначені застосовані крилаті фрази різних авторів.
Перевірені часом.

Сусід вчить старшу доньку у Вроцлавській коецерваиорії. Я його запитав колись, що головне, для навчання за кордоном, він відповів, що гроші Зара він свого малого, якому 17 років, який тут типа в школі в 10-му класі на сімейному навчанні 😏 і в політехнічному коледжі з якого по схемі без НМТ на третій курс львського політеха можна попасти вивіз до польші(в сусіда там старі батьки у Вроці живуть вже досить давно) Наскільки, я зрозумів, що він в результаті ні там не вчиться ні тут. Внук маминої подружки вернувся з Німеччини до Києва (6 - й клас) не зайшло навчання в інтеграційному класі з дітьми бидло біженців зі сходу).
Малого бувший однокласник, чухнув два роки тому до Іспанії(досить щамодна родина) Збирається поступати в Нідерландах.
Трохи погуглив цю тему. Виявилося, що рік навчання для українських біженців був з початку війни 2-3 тис євро, з цього року майже у всіх вузаз підносять до 10-15 кілоєвро на рік.Це не говорячи, що там мабуть з тими знаннями, що дають у нас в школах туди фіг поступишь.
Короче, в якись львівський полутех, його ще якось зажену. А потім вдасця чути. В разі, чого доведеться Тису перепливати.

Було таке, давали знижки. Правда давали лише тим діткам, що вступили до війни. Мотивували тим, що, мовляв, розуміємо, змінились у батьків обставини. Тим хто вступив після початку війни не давали. Мотивували тим, що ви, друзі, вже все бачили і повинні були правильно оцінити свою (батьківську) фінансову спроможність. У мене дитина знайомих з Канади в Нідерланди збирається вступати.