Еміграція, заробітчанство

Тут ще треба розуміти кожну конкретну ситуацію. Колись був дуже популярний вислів в українських банках "после 6-ти работа только начинается". Воно нічого не давало тобі особисто, твоїй кар'єрі, твоєму заробітку, але всі сидять, то й ти сиди, бо так принято. А ще була у нас "свята трійця" як ми їх називали, наших керівників, все як ви пишете - без сім'ї (або розведені вже), без друзів, а діти виросли і емігрували. То їх зовсім додому не тягло, бо там пусто, навіть кішка не чекає, а з інтересів - тільки робота. То сиділи до 8-9 і всім іншим намагалися закинути якусь непотрібну роботу тільки щоб подовше затримати. Я зразу ситуацію просік, то записався в спортивну секцію на 7-му годину (навіть виступав в команді банку), то мене принаймні 3 рази в тиждень не чіпали. А от дівчат-коліжанок молоденьких було мені дуже жаль, коли стара карга сама своє життя про..ла на роботі, і їх не відпускала на побачення сходити)), у дівчат молоденький вік швидко минає

... без сім'ї (або розведені вже), без друзів, а діти виросли і емігрували. То їх зовсім додому не тягло, бо там пусто, навіть кішка не чекає, а з інтересів - тільки робота.

З інтересів - "тільки робота" - це класно.
Гірше реальність: платіж за електрику такому знавцю прийшов - статус на форумі "Мудрець" (! хай Бог милує!) ) та "Наставник" - а грошей оплатити як не було - так і немає...
Ну реально: не де ж взяти 40 гривень... чи навіть 50...

... без сім'ї (або розведені вже), без друзів, а діти виросли і емігрували. То їх зовсім додому не тягло, бо там пусто, навіть кішка не чекає, а з інтересів - тільки робота.

З інтересів - "тільки робота" - це класно.
Гірше реальність: платіж за електрику такому знавцю прийшов - статус на форумі "Мудрець" (! хай Бог милує!) ) та "Наставник" - а грошей оплатити як не було - так і немає...
Ну реально: не де ж взяти 40 гривень... чи навіть 50...

блогеру, напр. є дохід з платної підписки:

Тут ще треба розуміти кожну конкретну ситуацію. Колись був дуже популярний вислів в українських банках "после 6-ти работа только начинается". Воно нічого не давало тобі особисто, твоїй кар'єрі, твоєму заробітку, але всі сидять, то й ти сиди, бо так принято. А ще була у нас "свята трійця" як ми їх називали, наших керівників, все як ви пишете - без сім'ї (або розведені вже), без друзів, а діти виросли і емігрували. То їх зовсім додому не тягло, бо там пусто, навіть кішка не чекає, а з інтересів - тільки робота. То сиділи до 8-9 і всім іншим намагалися закинути якусь непотрібну роботу тільки щоб подовше затримати. Я зразу ситуацію просік, то записався в спортивну секцію на 7-му годину (навіть виступав в команді банку), то мене принаймні 3 рази в тиждень не чіпали. А от дівчат-коліжанок молоденьких було мені дуже жаль, коли стара карга сама своє життя про..ла на роботі, і їх не відпускала на побачення сходити)), у дівчат молоденький вік швидко минає

Думаю то десь до початку 2000х таке могло бути. Взагалі, як пішла мода на економістів і потекли нові кадри, а це вже десь з початку 2000х, почав потроху вимиватися отой менталітет ср*ки що вростає в крісло. Хоча "стара гвардія" пручалась, особливо в заскорузлих установах, наприклад, Промінвест, де "стара гвардія" працювала ще з часів, коли він був Промбудбанк.

Там же зрозумілою мовою написано: продуктами якої користуються багато ІТ-ників з України.
Тобто Ви хочете залишити багато ІТ-ників з України без роботи?
На тему "Я б звільнився" - Вас ніхто - всі 7,951 міл"ярди мешканців планети Земля - не брав на роботу.
Тобто звільнитися можете прямо зараз. Наслідків не буде.

akurt. Ви не розумієтеся в темі IT. Я писав людей які тут розуміються. Я показував вирізку зі свого оффера, де був Rank - Associate Director. На відміну від Вас я потрапляв на проекти де треба було кваліфіковоно працювати дуже багато. В результаті - починають страждати всі інші сфери життя, а гроші просто ніколи витрачати... Рівень задоволення від життя падає. А в Україні, що в тебе кілька тисяч доларів з/п, що вдвічі більше - рівень життя не буде відрізнятися значно. Це якщо дуже коротко.

Думаю то десь до початку 2000х таке могло бути. Взагалі, як пішла мода на економістів і потекли нові кадри, а це вже десь з початку 2000х, почав потроху вимиватися отой менталітет ср*ки що вростає в крісло. Хоча "стара гвардія" пручалась, особливо в заскорузлих установах, наприклад, Промінвест, де "стара гвардія" працювала ще з часів, коли він був Промбудбанк.

Червоні директори були ще до кінця 00-х як мінімум. Адже тоді це могли бути навіть люди, що народилися в 1950-му році або навіть раніше. Тому що ці кадри намагалися досидіти на посаді інколи й до 65-ти.
До речі, я ні в якому разі не заперечую, що на Заході хто більше працює, той зазвичай більше має. Особливо це стосується емігрантів, яким у новій країні нічого просто так у спадок не дісталося, навіть мови та документів/громадянства. Про США не скажу, але в Англії жив декілька років, то чітко можна було розмежувати тих, хто сидів роками на мінімалці, а то й на дотаціях. І тих, хто вчив мову, поступав у свої 30+/40+ у коледж для здобуття місцевої професії/допусків, постійно намагався вдосконалити скіли.
Я лише хочу сказати, що в Україні ця формула (більше працюєш - більше маєш) є під великим сумнівом. Ну камон, признайтесь, хто з тутешніх форумчан може похвалитися як він рвав жили по 12 годин в день і це допомогло йому стати заможним (а не щоб родичі допомогли / бабуся на Печерську хрущика залишила/ отримав "подарунки" як держслужбовець за відмінну роботу і т.п.)? В Україні таке рідко діє, на жаль. Керівниця МСЕК Хмельницької обл. не дасть збрехати, навряд чи вона працювала понаднормові заповнюючи свої тумби "нікому непотрібним"))

Там же зрозумілою мовою написано: продуктами якої користуються багато ІТ-ників з України.
Тобто Ви хочете залишити багато ІТ-ників з України без роботи?
На тему "Я б звільнився" - Вас ніхто - всі 7,951 міл"ярди мешканців планети Земля - не брав на роботу.
Тобто звільнитися можете прямо зараз. Наслідків не буде.

akurt. Ви не розумієтеся в темі IT. Я писав людей які тут розуміються. Я показував вирізку зі свого оффера, де був Rank - Associate Director. На відміну від Вас я потрапляв на проекти де треба було кваліфіковоно працювати дуже багато. В результаті - починають страждати всі інші сфери життя, а гроші просто ніколи витрачати... Рівень задоволення від життя падає. А в Україні, що в тебе кілька тисяч доларів з/п, що вдвічі більше - рівень життя не буде відрізнятися значно. Це якщо дуже коротко.

Це не тільки з айті так. А з усіма професіями. Наприклад, коли наші люди ідуть працювати в Європу, то так як там погодинна оплата праці, вони намагаються назбирати якомога більше "годінок". Довелося попрацювати колись на заводі в Чехії, коли мій банк накрився, а іпотека не погашалась сама собою). По своєму досвіду - чехи працюють 8 годин і йдуть додому, ми залишаємося і працюємо 11-12 годин. І ще в суботу виходимо, а кому дуже треба то і в неділю. Але ж українці компенсують це тим, що потім на півроку їдуть додому. І відлежуються. Коли ж якийсь українець переїздить в Чехію назавжди, то він вже не працює 11-12 годин, бо він вже чех, ніхто йому потім не дасть піврічної відпустки, щоб він прийшов до тями після "вджобування". Тому дійсно, понаднормові зачасту можуть мати місце або на початку кар'єри, або як тимчасове явище, коли ти потім це компенсуєш собі у вигляді додаткового відпочинку. Ніякі гроші не варті перманентного
щоденного перепрацювання

Я лише хочу сказати, що в Україні ця формула (більше працюєш - більше маєш) є під великим сумнівом. Ну камон, признайтесь, хто з тутешніх форумчан може похвалитися як він рвав жили по 12 годин в день і це допомогло йому стати заможним (а не щоб родичі допомогли / бабуся на Печерську хрущика залишила/ отримав "подарунки" як держслужбовець за відмінну роботу і т.п.)? В Україні таке рідко діє, на жаль. Керівниця МСЕК Хмельницької обл. не дасть збрехати, навряд чи вона працювала понаднормові заповнюючи свої тумби "нікому непотрібним"))

Не знаю, як кваліфікувати "заможний" чи ні, я працював з 4 курсу університету (повний робочий день), був період доводилося вставати о 4:00 а повертатися близько опівночі, було що працював і до 20 вечора, і до 22, було що брали овертайми і працювали з п'ятниці до ранку понеділка. Різне бувало.
Чогось в результаті досяг. Не жебракую. Є де жити і на чому їздити. І все з нуля. Чи заможний? Хз, тумбочки від баксів не ломляться.
Взагалі, коректніше не "більше працюєш", а "краще працюєш". І це працює. Навіть в Україні.

akurt. Ви не розумієтеся в темі IT. Я писав людей які тут розуміються. Я показував вирізку зі свого оффера, де був Rank - Associate Director. На відміну від Вас я потрапляв на проекти де треба було кваліфіковоно працювати дуже багато. В результаті - починають страждати всі інші сфери життя, а гроші просто ніколи витрачати... Рівень задоволення від життя падає. А в Україні, що в тебе кілька тисяч доларів з/п, що вдвічі більше - рівень життя не буде відрізнятися значно. Це якщо дуже коротко.

Дуже правильний та цікавий допис.
Особливо приємна сміливість в оцінці роботи українців, які працюють в одній із самих відомих у світі фірм, як я написав - продуктом якої користується велика частка IT-ників України.
Ви оцінили наполегливу роботи тих українців на оцінку «0» за 12-ти бальною системою.
І з цим не погодився.
Маєте право.

Не знаю, як кваліфікувати "заможний" чи ні, я працював з 4 курсу університету (повний робочий день), був період доводилося вставати о 4:00 а повертатися близько опівночі, було що працював і до 20 вечора, і до 22, було що брали овертайми і працювали з п'ятниці до ранку понеділка. Різне бувало.

Прямо приємно та цікаво було прочитати.
Справа в тому, що в мене теж були періоди, коли я реально приходив на роботу о 4:00 ранку або о 04:30. І реально виходив з установи о 22-00 або і в 01:00 ночі: охорона була попереджена та мовчки відкривала двері що зранку, що вночі. Не лаялася, що я розбудив охорону. Все мовчки…
Ночував на роботі декілька разів; не було сенсу їхати додому. Слава Богу була канапа. В холодильнику завжди дівчата залишали якусь їжу. Кавоварка працювала…
Часи роботи з 04-00 до 09-00 - коли починався "дурдом" - були самим великим кайфом: ніхто не заважав дурними та не дурними питаннями, ніхто не гримав дверима, ніхто не навантажував проблемами, телефони не дзвонили...
Кайф!