Напад росії і білорусі на Україну

Как вы преодолели 2 января 92года, когда "советская" "докторская" стала стоить в гос! магазинах вместо 9.50рэ/кг 99купонов/кило и поэтому лежала свободно, а ваша зарплата за январь и вклады с заначками на 10 соответсвенно никто не умножил?
Остальные госцены подтянулись соответственно, базарные ещё весь 91й динамично галопировали и не были заточены под зарплату 500-600рэ у моих родителей, "Солому" сапоги папа помню перед путчем за 1800 купил и без примерки толком и потом пришлось продавать, жали.

До дембеля было ещё 4 месяца и 5 дней...
Туфли Саламандер бело/серого (такого качества в дальнейшем не встречал, как кожа так и подошва)цвета купил в Саратове на стихийном рынке за 100 рублей(как сейчас помню, пачка 100шт. по 1 руб.) выданных в части на дембель

[quote="5798906:Wirująświatła"]барабашов а кожаные куртки? Коллективная шизофрения была, денег стоили космос, дороже только видаки. У меня подружка бредила кож.курткой, а видак сразу же означал статус и огромный выбор друзей / подруг. Хуже чем дикари были. За импортную шмотку могли душу продать. Тьпфу даже вспоминать противно. А как джинсы варили в кипятке с хлоркой?

я в 1986р почав зустрічатись з дівчиною, потім пійшов в рейс-вона вийшла заміж за курсанта (він ще навчався на 3 курсі, а я вже закінчив і працював), бо його батько електромеханік привіз з рейсу відеомагнітофон, о це так "багата родина".

гарна кожана куртка у мене була в 1987р (я в Бергені купив плакат А-На, хотів собі таку ж куртку).
https://www.gettyimages.com/detail/news-photo/photo-of-a-ha-news-photo/73987468?adppopup=true
саме цей плакат 10 років у мене був в кімнаті (курточка схожа на мою)

Варені джинси перший раз побачив в Бремерхафені в СА (десь за 80 марок), в Стамбулі аналог купили по 12-15 марок.Навіть німцецькі туристи торбами купували турецький хлам і раділи, що дешево (хоч у 1987-88р якість було на порядок нижче), в Кушадаси ми купували турецькі речі (кожу)-якість майже як в Німеччині, а ціна в 1,5 дороже ніж в Стамбулі на "золотом ринку", але якісні.
До речі, Німеччина і Італія (ще років 20 купували турецьку якісну кожу і шили гарні кожані вироби), десь після 1995, турки купували в Італії куртки-дивились викройки і копіювали, згодом самі навчились шити брендові товари (типу як китайці-коли робили репліки на японські/корейські товари, техніку, авто)

я в 1986р почав зустрічатись з дівчиною, потім пійшов в рейс-вона вийшла заміж за курсанта (він ще навчався на 3 курсі, а я вже закінчив і працював), бо його батько електромеханік привіз з рейсу відеомагнітофон, о це так "багата родина".

вышла замуж за видак. Среди моего круга жениться стали после 2000х, но встречаться с парнем у которого видак или который ездит челноком в польшу хотели многие.

Как знакомились. Находили посредника (друг-подружка) который вызывал нужного парня "на разговор", где говорилось кто хочет встречаться и спрашивали его согласие. Иногда тот разговор был похож на разборки. Моего друга вызвала толпа из 5 человек старше нас. Я боялся что побъют или деньги сбивают. А потом он рассказал что они хотели. "Руку и сердце" предлагали с лёгкиими угрозами если он откажется то пожалеет. Романтика. Ценности тех лет.

с челноков тоже сбивали деньги поэтому дата выезда группы в польшу держалась в огромной тайне.

видак сразу же означал статус и

Дай Боже пам'яті, десь у 1986-1987 році трубопрокатний завод Карлаганка по бартеру отримав відеомагнітофони..., відеомагнітофон у той час мінявся на квартиру

Та і мама розповідала "валютних туристів", які починаючи із 86-87 всі їздили у відрядження до Югославії чи Чехословаччини і привозили багато валюти, переважно дойчмарок, які можна було обмежено купити за "добові" по курсу 0,5 руб., а по цей бік кордону за ними стояла черга родичів, які хотіли купити по 2-3 рублі. Це було значно прибутковіше ніж возити спортивні костюми...

ніяких "добових" туристи не отримували, бо воні туристи (за "путевку" мали готель/ харчування і все)

В 90-91 рр. був "валютний туризм", коли відкривали візи в ту ж Югославію масово, тоді було можна на термін візи 5 діб поміняти 30$ вже комерційному 6 грн/$ (оце напевно "добові" у розумінні Дюрі-бачі), але базарний був 30 грн/$. Якраз їхали в прикордонні пункти по 5 осіб в машині, в тому числі на Закарпаття, міняли і отримували чуть не місячну зарплату за день. А з Югославії повивозили всі старі Волги.

З другого боку 88-92 рр. давав великі можливості для активних молодих людей, або для старих зі зв'язками.

В 90-91 рр. був "валютний туризм", коли відкривали візи в ту ж Югославію масово, тоді було можна на термін візи 5 діб поміняти 30$ вже комерційному 6 грн/$ (оце напевно "добові" у розумінні Дюрі-бачі),

Під добовими я мав на увазі саме добові. Ще раз перепитав схему: раз в місяць береш відрядження із роботи на 5 днів, там нараховували саме добові, десь 30 рублів, які міняли на 300 крон. А далі вже за ті крони можна було купити 60 дойчмарок чи 25$. Ще десь стільки ж власних рублів можна було поміняти, але курс був геть інший, десь вдвічі вищий.

видак сразу же означал статус и

Дай Боже пам'яті, десь у 1986-1987 році трубопрокатний завод Карлаганка по бартеру отримав відеомагнітофони..., відеомагнітофон у той час мінявся на квартиру

видак и кож.куртка были 2 клинические истерии охватившие огромной кол-во молодых людей. Видеокамера (на плечо) стоила намного дороже, но никакого статуса владельцу не придавала, у соседа была, он снимал свадьбы, жил как церковная крыса в однушке с мебелью 60х годов и ламповым телеком. Ещё он был фотограф и вся квартира была как склад фотоувеличителей, бочков, ванночек, хим.реактивов с кислым запахом.

А джинсы могли 2 месяца продаваться

це залежить в того, де ви продаєте.
я вже писав, що першій рік на пас.судні купував одяг для себе і міні.комбо.
На другий рік у Лас-Пальмасі купив косметику десь на 50 дол, (набір -де 10 помад, 10 різних тіней), здав трошки в коміс в Одесі по 30р, потім по 28р, далі вже не брали.
У мене залишилась коробка (10шт косметики) і я взяв її на всяк випадок до Мінську (це лютий 1989р), приніс до коміса-здав 2 набора- сказали 50р і гроші даємо на касі відразу, а запитали , чи є в мене ще. Я був з приятелем (він каже дві продав, зупинись).
Люди з комісу пійшли за нами на вулицю (хрен знає що у них в голові), кажуть стійте-продайте нам.Ми пійшли в центр (там був такий "ринок" 2-3 жіночки з Польші продавала по 20р маленькі тіні(2шт в наборі), я показав одну свою коробочку-почалась штуханина, купували по 80р , потім крик "тікаймо, кгбісти" і всі побігли по кущам, добре що вмене були гроші(а якби впіймали-конфіскація, штраф, хлопнули візу?)
тобто 80р у Мінську і 28р в Одесі (і то, треба 2 тижні чекати)

мабуть ваші друзі не здатні були до такого бізнесу (я теж не здатний )

мабуть ваші друзі не здатні були до такого бізнесу

В моём круге не было культа денег. Когда у кого-то появлялся рубль или чуть больше, он искал собутыльника и на халяву угощал пивом/вином или покрепче. Мне несколько раз предлагали, но я отказывался. 300 раз была ситуация сидим никого не трогаем, к нам подходит малознакомый чел. (как правило старше нас) и говорит "пацаны выпить хотите?" Может это и был пресловутый коммунизм?

видак сразу же означал статус и

Дай Боже пам'яті, десь у 1986-1987 році трубопрокатний завод Карлаганка по бартеру отримав відеомагнітофони..., відеомагнітофон у той час мінявся на квартиру

видак и кож.куртка были 2 клинические истерии охватившие огромной кол-во молодых людей. Видеокамера (на плечо) стоила намного дороже, но никакого статуса владельцу не придавала, у соседа была, он снимал свадьбы, жил как церковная крыса в однушке с мебелью 60х годов и ламповым телеком. Ещё он был фотограф и вся квартира была как склад фотоувеличителей, бочков, ванночек, хим.реактивов с кислым запахом.

Торговал в 90 -тые китайскими , благодаря этому вероятно в старости буду жить не на пенсию ....
В юности увлекался немного фотографией , фотоаппарат ФЕД ( он со стеклянными линзами) , чорно-белые плёнки Свема, фотоувеличитель, красная лампа , проявители, фиксажи, закрепители с глянцевателями, увлекательное занятие.