Напад росії і білорусі на Україну

prodigy вам бы мемуары писать. А то ЛАДа послушать при совке все ходили строем и пели советские песни. Я ездил в шоптур в Польшу где то в 89-90. Официально танцевальный коллектив. Оплачивали поездку мы сами (вроде 300 руб емнип) валюты нам не меняли. Вывозили что угодно (то что на тот момент продавалось в магазинах). А продавалось ровно нихрена. Я неплохо продал 1000 поэтиленовых пакетов на 2 млн злотых. Весили они под 30 кг и на каждом была реклама одного завода. На эти деньги можно было купить 20 джинсов мальвина, или 20 свитеров или 20 маек шанель, или 5 пар кроссовок (забыл название). Только беда у меня был список "заказов" что кому и почти все 2 млн ушли на него. Потом уже заказы не брал. Если продавать джинсы через комиссионку подъем был х10 (без учёта затрат на поездку). Интересно что такой подъем (о котором все знали) не мотивировал моих друзей, и группа на поездку еле еле набиралась за 1 месяц. В основном одни и теже, успевшие за месяц распродать то что привезли ранее. Потом из польши я начал возить запчасти для жигулей. Бензонасос, карбюратор. Подьем был х2 но улетали они за 3 часа таксистам. А джинсы могли 2 месяца продаваться. Дефицит был такой что из Польши можно было везти что угодно и иметь подъем. Кто то батарейки пальчиковые вёз, кто то ящик суперклея.

Как вы преодолели 2 января 92года, когда "советская" "докторская" стала стоить в гос! магазинах вместо 9.50рэ/кг 99купонов/кило и поэтому лежала свободно, а ваша зарплата за январь и вклады с заначками на 10 соответсвенно никто не умножил?
Остальные госцены подтянулись соответственно, базарные ещё весь 91й динамично галопировали и не были заточены под зарплату 500-600рэ у моих родителей, "Солому" сапоги папа помню перед путчем за 1800 купил и без примерки толком и потом пришлось продавать, жали.

До дембеля было ещё 4 месяца и 5 дней...
Туфли Саламандер бело/серого (такого качества в дальнейшем не встречал, как кожа так и подошва)цвета купил в Саратове на стихийном рынке за 100 рублей(как сейчас помню, пачка 100шт. по 1 руб.) выданных в части на дембель

[quote="5798906:Wirująświatła"]барабашов а кожаные куртки? Коллективная шизофрения была, денег стоили космос, дороже только видаки. У меня подружка бредила кож.курткой, а видак сразу же означал статус и огромный выбор друзей / подруг. Хуже чем дикари были. За импортную шмотку могли душу продать. Тьпфу даже вспоминать противно. А как джинсы варили в кипятке с хлоркой?

я в 1986р почав зустрічатись з дівчиною, потім пійшов в рейс-вона вийшла заміж за курсанта (він ще навчався на 3 курсі, а я вже закінчив і працював), бо його батько електромеханік привіз з рейсу відеомагнітофон, о це так "багата родина".

гарна кожана куртка у мене була в 1987р (я в Бергені купив плакат А-На, хотів собі таку ж куртку).
https://www.gettyimages.com/detail/news-photo/photo-of-a-ha-news-photo/73987468?adppopup=true
саме цей плакат 10 років у мене був в кімнаті (курточка схожа на мою)

Варені джинси перший раз побачив в Бремерхафені в СА (десь за 80 марок), в Стамбулі аналог купили по 12-15 марок.Навіть німцецькі туристи торбами купували турецький хлам і раділи, що дешево (хоч у 1987-88р якість було на порядок нижче), в Кушадаси ми купували турецькі речі (кожу)-якість майже як в Німеччині, а ціна в 1,5 дороже ніж в Стамбулі на "золотом ринку", але якісні.
До речі, Німеччина і Італія (ще років 20 купували турецьку якісну кожу і шили гарні кожані вироби), десь після 1995, турки купували в Італії куртки-дивились викройки і копіювали, згодом самі навчились шити брендові товари (типу як китайці-коли робили репліки на японські/корейські товари, техніку, авто)

я в 1986р почав зустрічатись з дівчиною, потім пійшов в рейс-вона вийшла заміж за курсанта (він ще навчався на 3 курсі, а я вже закінчив і працював), бо його батько електромеханік привіз з рейсу відеомагнітофон, о це так "багата родина".

вышла замуж за видак. Среди моего круга жениться стали после 2000х, но встречаться с парнем у которого видак или который ездит челноком в польшу хотели многие.

Как знакомились. Находили посредника (друг-подружка) который вызывал нужного парня "на разговор", где говорилось кто хочет встречаться и спрашивали его согласие. Иногда тот разговор был похож на разборки. Моего друга вызвала толпа из 5 человек старше нас. Я боялся что побъют или деньги сбивают. А потом он рассказал что они хотели. "Руку и сердце" предлагали с лёгкиими угрозами если он откажется то пожалеет. Романтика. Ценности тех лет.

с челноков тоже сбивали деньги поэтому дата выезда группы в польшу держалась в огромной тайне.

видак сразу же означал статус и

Дай Боже пам'яті, десь у 1986-1987 році трубопрокатний завод Карлаганка по бартеру отримав відеомагнітофони..., відеомагнітофон у той час мінявся на квартиру

Та і мама розповідала "валютних туристів", які починаючи із 86-87 всі їздили у відрядження до Югославії чи Чехословаччини і привозили багато валюти, переважно дойчмарок, які можна було обмежено купити за "добові" по курсу 0,5 руб., а по цей бік кордону за ними стояла черга родичів, які хотіли купити по 2-3 рублі. Це було значно прибутковіше ніж возити спортивні костюми...

ніяких "добових" туристи не отримували, бо воні туристи (за "путевку" мали готель/ харчування і все)

В 90-91 рр. був "валютний туризм", коли відкривали візи в ту ж Югославію масово, тоді було можна на термін візи 5 діб поміняти 30$ вже комерційному 6 грн/$ (оце напевно "добові" у розумінні Дюрі-бачі), але базарний був 30 грн/$. Якраз їхали в прикордонні пункти по 5 осіб в машині, в тому числі на Закарпаття, міняли і отримували чуть не місячну зарплату за день. А з Югославії повивозили всі старі Волги.

З другого боку 88-92 рр. давав великі можливості для активних молодих людей, або для старих зі зв'язками.

В 90-91 рр. був "валютний туризм", коли відкривали візи в ту ж Югославію масово, тоді було можна на термін візи 5 діб поміняти 30$ вже комерційному 6 грн/$ (оце напевно "добові" у розумінні Дюрі-бачі),

Під добовими я мав на увазі саме добові. Ще раз перепитав схему: раз в місяць береш відрядження із роботи на 5 днів, там нараховували саме добові, десь 30 рублів, які міняли на 300 крон. А далі вже за ті крони можна було купити 60 дойчмарок чи 25$. Ще десь стільки ж власних рублів можна було поміняти, але курс був геть інший, десь вдвічі вищий.

видак сразу же означал статус и

Дай Боже пам'яті, десь у 1986-1987 році трубопрокатний завод Карлаганка по бартеру отримав відеомагнітофони..., відеомагнітофон у той час мінявся на квартиру

видак и кож.куртка были 2 клинические истерии охватившие огромной кол-во молодых людей. Видеокамера (на плечо) стоила намного дороже, но никакого статуса владельцу не придавала, у соседа была, он снимал свадьбы, жил как церковная крыса в однушке с мебелью 60х годов и ламповым телеком. Ещё он был фотограф и вся квартира была как склад фотоувеличителей, бочков, ванночек, хим.реактивов с кислым запахом.

А джинсы могли 2 месяца продаваться

це залежить в того, де ви продаєте.
я вже писав, що першій рік на пас.судні купував одяг для себе і міні.комбо.
На другий рік у Лас-Пальмасі купив косметику десь на 50 дол, (набір -де 10 помад, 10 різних тіней), здав трошки в коміс в Одесі по 30р, потім по 28р, далі вже не брали.
У мене залишилась коробка (10шт косметики) і я взяв її на всяк випадок до Мінську (це лютий 1989р), приніс до коміса-здав 2 набора- сказали 50р і гроші даємо на касі відразу, а запитали , чи є в мене ще. Я був з приятелем (він каже дві продав, зупинись).
Люди з комісу пійшли за нами на вулицю (хрен знає що у них в голові), кажуть стійте-продайте нам.Ми пійшли в центр (там був такий "ринок" 2-3 жіночки з Польші продавала по 20р маленькі тіні(2шт в наборі), я показав одну свою коробочку-почалась штуханина, купували по 80р , потім крик "тікаймо, кгбісти" і всі побігли по кущам, добре що вмене були гроші(а якби впіймали-конфіскація, штраф, хлопнули візу?)
тобто 80р у Мінську і 28р в Одесі (і то, треба 2 тижні чекати)

мабуть ваші друзі не здатні були до такого бізнесу (я теж не здатний )

мабуть ваші друзі не здатні були до такого бізнесу

В моём круге не было культа денег. Когда у кого-то появлялся рубль или чуть больше, он искал собутыльника и на халяву угощал пивом/вином или покрепче. Мне несколько раз предлагали, но я отказывался. 300 раз была ситуация сидим никого не трогаем, к нам подходит малознакомый чел. (как правило старше нас) и говорит "пацаны выпить хотите?" Может это и был пресловутый коммунизм?