Сибарит написав:Человек из человейника вряд ли сможет себя прокормить
каким-то сельским хозяйством. По крайней мере на таком уровне, чтобы сохранить привычный комфорт. Вряд ли устроит жизнь в сельской хате, а построить комфортный дом стоит дороже, чем ячейка в человейнике.
Со школой все еще печальнее. Если приходится возить детей через полгорода, значит уровень школы рядом с домом не устраивает. Сельская школа точно лучше не будет. В результате придется ездить 40-60 км до города, а потом и через полгорода. Зарабатывать тоже, скорее всего, придется в городе.
Природа то будет, но времени кайфовать не останется.
Побег из города - хороший вариант для пенсионера или человека, доход которого не привязан к рабочему месту, с поправкой на уровень сервиса и доступность медицины.
Як завжди у пана Сибарит самі цікаві думки та роздуми.
Світ багатогранний. Його роздуми правильні і цікаві.
Ось нижче текст на тему «Еміграція, заробітчанство»
News from France.
Моя оселя у Франції розташована на околиці старовинного містечка, де ж два палаци 17…19 сторіччя (один зараз продається за 1,5 мільйона євро, житловий, але потребує значного ремонту будівель та головне - парку, який заріс так, що палацу не видно. Другий викупили, житловий, проводять рестараційно-відновлювальні роботи), залишки жіночого монастиря 13-го сторіччя, та на відстані в 5 км один діючий житловий палац справжнього маркіза (відвідати можна тільки один раз на рік - у вересні), і дві церкви християнського «романського періоду».
До комплекса величезних магазинів, супермаркетів, станцій ТО та АЗС - 18 км майже лісової дороги з дозволеною швидкістю 80 км/год.
Саме цікаве, це саме моя вулиця.
Праворуч - величезний маєток колишнього мера міста, він був мером 19 років. Тепер має комплекс камʼяних будинків, власні гектари лісу, чудовий парк та головне - це пасовиська для коней. Коні в нього ті, на яких вчаться люди їздити по полях та ланах. Я все це бачу з вікна своєї веранди. Три рази на день приїжджають фахівці на авто - годують тих коней, бо сам він їх не годує.
Раз на 10 днів приїжджає робітник, який косить газони на тиж ланах, де будуть гуляти клієнти на конях.
Як бачите, і так можна жити.
Ще цікавіше - сусід ліворуч.
Книгу хочеться написати.
Йому 35 років, одружений, двоє синочків. Жінка працює в лікарні - в лабораторії.
Він справжній професійний фермер, а такий працьовитий, що має у місцевих назву «Скажений».
Він ще не мешкає в своєму новому двоповерховому будинку сучасної архітектури, будинок ще не закінчено: перед Новим роком всередині робив стяжку, зовні - доріжки і всяке інше.
На стінах будинка вже висять зовнішні блоки кондиціонерів. Під справжньою черепицею, вікна із ставнями (місцевий стиль: всі вікна квартир в будинках мають ставні, які закривають на піч). Все це красивого фарбування в одному стилі.
Цікава територія маєтку: ніяких городів щ картоплею та колорадськими жуками: газони, кулі та декоративні дерева в тому числі оливи та інжир.
Сам ще живе в іншому місці, точно не знаю де, але неподалік.
Зазвичай працює сам - в нього купа техніки всілякої, обслуговує поля в цьому регіоні.
Скупив десятки гектарів - кукурудза, соняшник, пшениця та соя.
Ніколи раніше такого не бачив: всі поля в нього обладнані системою поливу.
Соняшник влітку поливає майже цілодобово.
Ще цікаво: нижче наших будинків протікає невелика річка. Можливо, трохи нагадує нашу річку Оріль. У вихідні на березі сидять рибалки.
З неї той хлопець проклав водовід на вершину пагорба - там штучне озеро. Він туди закачую воду а потім та вода використовується для поливу ланів.
Я весь час дивуюся, як розумно все зроблено.
Шикарний технологічний сільськогосподарський процес.
Двоє хлопчиків ходять в місцеву школу.
Теж цікаво: шкіл тут три в різних будинках - в залежності від класу навчання.
Ну наприклад 1-4 клас вчаться в одному місці, в одному будинку, а інші класи - в іншій будівлі, в іншому місці: привозять або шкільні автобуси, або батьки.
Школярі в школі з 07:30 до 18:00. Все безкоштовно, в тому числі -,крім вчителів - мінімум два вихователя на кожні 25 учнів, які «підхватують» дітей під час перерв між уроками - а перерви по 1,5…2 години.
Цікаво, що школярів та вчителів кормлять обідом да рахунок мерії.
Ще цікаво: влітку, коли батько працює на полях, два його сина (мабуть 6 та 9 років) часто перебувають в кабіні трактора чи комбайну.
Це дуже зворушливо…
Ну ось і так можна жити…
P.S. Можливо, Льолік-алкаш, який вперся на цю гілку, до якої він не мав та не має відношення, і якого в шию виштовхали з «київської гілки» - а зараз линдає тут - він із славетного працьовитого Дніпра - але скажу правду: написано в Римі. Після того, як прокинувся після вчорашньої прогулянки вечірнім Римом та вечері в ресторані з нашими українцями української діаспори.
І в Римі люди живуть… на вулицях вчора два рази чув саме українську мову…
