Вопросы юристу по недвижимости

ПЕРЕЛІК
правовстановлювальних документів, на підставі
яких проводиться державна реєстрація права
власності на нерухоме майно


1. Договір, за яким відповідно до законодавства
передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу,
міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є
нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у
зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір
іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог
іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя,
спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів
цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи
померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна,
що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у
спільній власності.

2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні
подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом.

3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом.

4. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів), видане нотаріусом.

5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане
нотаріусом.

6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане
органом місцевого самоврядування.

7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації
наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового
фонду.

8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право
власності на частку в спільному майні подружжя, видане
консульською установою України.

9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у
податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового
біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового
зобов'язання.

10. Рішення суду про визнання права власності на об'єкти
нерухомого майна, про встановлення факту права власності на
об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого
майна до комунальної власності.

11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

12. Рішення засновника про створення державної (національної)
акціонерної компанії, державної (національної) холдингової
компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі
приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання
нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий
засновником чи державним органом приватизації.

13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий
нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом
приватизації, копія архівного правовстановлювального документа,
видана державним архівом.

14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно
загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається
Фондом державного майна.

15. Свідоцтво про право власності, видане Державним
управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що
беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві
нового житла.

за что мне извинятся? за то, что я максимально подробно, со ссылками на нормативные акты и судебную практику доказал, что дама явно ошибается? да кто бы мне так разжевал, я бы только спасибо сказал нужно иметь мужество признавать свои ошибки, а упертость - это не от большого ума.

Вы совершенно правы (на мой взгляд) по сути спора, большое Вам спасибо за детальную предметную аргументацию. Но тональность шутки по отношению к топикстартеру прочитывается не комильфо

Если свою собственность вы не можете продать, распоряжаться(а именно это имеет место в период между государственной регистрацией у нотариуса - и государственной регистрацией в БТИ, то о каком реальном праве собственности вы ведете речь?

наконец-то вы стали быть в самое уязвимое место! поздравляю! но не все так просто, как вам кажется на первый взгляд. для начала вернитесь на пару страниц назад, и почитайте, что такое право собственности и из чего оно состоит.

если человек купил квартиру, но до БТИ не дошел, это не значит, что он от этого перестал быть собственником. да, оформить у нотариуса сделку по перепродаже он не сможет, но ведь не нотариусом единым!

Стаття 220. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору
1. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

логику улавливаете? теперь по порядку

1. иванов купил квартиру, согласно ст. 334 ЦК у нему перешло право собственности
2. в нарушение ст. 182 ЦК иванов свое приобретенное право собственности не зарегистрировал, допустим по религиозным соображениям
3. вдруг иванову за эту квартиру петров предлагает вдвое больше, чем она стоит. как быть? у нотариусу ведь не пойдешь - там требуют справку характеристику, которую без регистрации в БТИ не получить
4. но умный иванов знает, что есть еще ст. 220 ЦК. он предлагает петрову - а давай мы письменно согласуем с тобой все необходимые условия для совершения купли-продажи, я тебе эту квартиру передам по акту приема-передачи, а ты мне передашь деньги под расписку. в суде сошлешься, что я отказался от нотариального заверения и будешь просить признать свой договор действительным
5. суд признает такой договор действительным на основании ст. 220 ЦК и право собственности переходит от иванова к петрову, хотя иванов так до БТИ и не дошел

ах да, право собственности петрова возникает в момент вступления в законную силу решения суда, которым простой письменный договор между ивановым и петровым признан действительным. вот таким макаром право собственности может гулять туда-сюда и без обращения к нотариусу или БТИ.

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до Суб'єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і просила суд витребувати в останніх нежиле приміщення (складське приміщення) вартістю 117 800,0 грн. по АДРЕСА_1 та зобов'язати звільнити зазначені приміщення.
Позовні вимоги ґрунтуються на належному позивачеві праві власності на спірне приміщення та мотивовані протиправністю дій відповідачів, що полягає у незаконному заволодінні ними об'єктом нерухомості.
Заперечуючи проти задоволення заявленого позову, відповідачі стверджують про те, що позивач відчужив ним зазначене приміщення, що підтверджується рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23.01.2009р., яким визнано дійсним укладений між позивачем та відповідачами договір купівлі-продажу нежилого спірного приміщення.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.09.2010р. (суддя Шпак В.О.) у задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд керувався ст.ст.328, 346, 387 ЦК України та виходив з того, що здійснивши відчуження нерухомого майна, позивач припинив своє право власності на нього. Що ж до не здійснення відповідачами державної реєстрації права власності, то, за висновком суду, це не позбавляє їх права володіти цим майном та можливості здійснити державну реєстрацію права власності у майбутньому.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2011р. (головуючий, суддя Щепанська Г.А., судді Бригінець Л.М., Демидюк О.О.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: зобов'язано відповідачів звільнити та повернути позивачу за актом приймання-передачі нежиле приміщення (складське приміщення) вартістю 117 800,0 грн. у АДРЕСА_1.
Вказана постанова мотивована безпідставним володінням відповідачами спірним приміщенням.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідачі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників –осіб, названих у ст.1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Так, відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
При вирішенні даного спору наведені обставини, які мають істотне значення для справи, судом апеляційної інстанції були з’ясовані у повному обсязі.
Встановлено, що спірне нерухоме майно є власністю позивача, що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.10.2005р. (а.с.91), Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.05.2008р. (а.с.10), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.16), технічним паспортом (а.с.12-13), довідкою Старокостянтинівського БТІ від 17.05.2008р. (а.с.14), а також договором оренди землі, де знаходиться спірне приміщення, укладеним між позивачем та Старокостянтинівською міською радою (а.с.166-170).
Безпідставність володіння відповідачами спірним нерухомим майном підтверджується закінченням 01.06.2009р. терміну дії укладеного між позивачем та першим відповідачем договору оренди приміщення від 01.06.2006р. (а.с.15, 126) та відсутністю у відповідачів правовстановлюючих документів на це майно.
Посилання скаржників на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23.01.2009р., яким визнано дійсним укладений між позивачем та відповідачами договір купівлі-продажу спірного нежилого приміщення (а.с.22), як на доказ набуття ними права власності на спірне нерухоме майно, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
В силу частини 1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За приписами ст.ст.220, 640 ЦК України, момент вчинення правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, пов'язуються з державною реєстрацією. Тому вони є укладеними і створюють права та обов'язки для сторін лише з моменту державної реєстрації.
Частинами 3, 4 ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особа, яка відчужила нерухоме майно за договором, втрачає право власності на нього, а новий власник набуває таке право лише з моменту державної реєстрації права власності.
Факт того, що перехід права власності на спірне нерухоме майно від позивача до відповідачів у встановлений чинним законодавством спосіб не відбувся підтверджується матеріалами справи та відповідачами не спростований.
Отже, доводи скаржників, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для поновлення порушеного права позивача, на захист якого ним подано позов, шляхом усунення судом наслідків такого правопорушення та застосування до відповідачів примусу щодо здійснення ними певних дій –повернути нерухоме майно, яке безпідставно ними утримується.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 та суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2011р. у справі №12/1291-10 –без змін

Решений ВССУ, ВХСУи ВСУ - здесь можно скопировать с сотню. И все они будут вступившыми в законную силу и обжалованию не подлежать.

Но это никак не меняет положений ст. 182 и ч.4 ст. 334 ГК Украины

Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість

1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

2. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Я объясняла Вам несколько раз, что у меня просто нет ни времени, ни желания с Вами состоять в переписке. Но у Вас, просто, маниакальная потребность быть во всем правым и последнее слово должно быть только за Вами.

Данная тема закрыта. Каждый, кто прочитает Ваши доводы, для себя сам решит, какими нормами закона ему руководствоваться. Пожалуйста прекратите засорять эту тему, для обсуждения вопроса регистрации права сосбтвенности 5 страниц форума вполне достатчно.

С уважением, адвокат по недвижимости ЮК "АДВОКАТ КИЕВ".

kiynka
да, согласен, дайльнейшие споры ни к чему не приведут. каждый сам может почитать ст.334 и сделать для себя вывод, о чем там идет речь.

Ситуация. Есть обект - нежилое помещение в 17 кв метров в девятиэтажке жилого дома. Помещение скорее всего бывшая жилая квартира на 1 этаже. Есть отдельный вход.
Вопрос - какие документы (ну кроме акта на право собственности) должны быть у продавца такой коммерчиской недвижимостьи? И как быть с недавним нововведении о невозможности использовать жилъё для коммерческой деятельности? Если есть какой-то документ указывающий о том что эта площадь выведена из жилого фонда (какой именно документ?) - то можно ли покупать такое помещение под магазин скажем? Или в дальнейшем можно оказаться у "розбитого корыта"?

Михасик

Проверить, что именно было ранее в этих 17 кв.м. можно абсолютно спокойно в ЖЕКе.

Для того, чтобы ответить на Ваш вопрос, какие еще должны быть документы - напишите точно, что именно написано сейчас в документе о праве собственности

roman tr.

я, як практикуючий адвокат та магістр права

державної реєстрації чого? договору!

Вам як адвокату, магістру (цікаво якої кафедри і якого вузу), соромно не розрізняти зобов'язальне і речове право.
Порівняння про дитину - нонсенс порівнювати суб'єкт і об'єкт правовідносин.
якщо посилатись на порівняння, то дайте собі відповідь, право власності виникне на підставі протоколу про наміри чи попереднього договору?
Дискусія пов'язана із тим, що Ви помилились із моментом виникнення зобов'язання із з моментом виникнення речового права.
Правочин (договір к/п) вважається невчиненим в належній формі доки він не зареєстрований в БТІ. Його просто немає, і те, що він зареєстрований в реєстрі, немає суттєвого значення.
Нотаріус не створює договір, нотаріус не підтверджує розрахунок між сторонами (хоча таке іноді прописують в договорі).
Нотаріус здійснює одну примітивну дію, посвідчує, що Іванов - це Іванов, Петров - це Петров, і саме вони цей папірець на державному бланку підписали. Не більше, і не менше.
kiynka
+пяцот за обгрунтування

Правочин (договір к/п) вважається невчиненим в належній формі доки він не зареєстрований в БТІ. Його просто немає, і те, що він зареєстрований в реєстрі, немає суттєвого значення.

нісенітниця. яке відношення має БТІ до вчинення правочину? правочин вважається вчиненим із моменту його реєстрації в державному реєстрі правочинів.

Нотаріус не створює договір, нотаріус не підтверджує розрахунок між сторонами (хоча таке іноді прописують в договорі).
Нотаріус здійснює одну примітивну дію, посвідчує, що Іванов - це Іванов, Петров - це Петров, і саме вони цей папірець на державному бланку підписали. Не більше, і не менше.

ще більша нісенітниця. нотаріус встановлює цивільну правоздатність сторін, встановлює факт належності предмету купівлі-продажу продавцю, встановлює факт розрахунку за вимогою сторін. нотаріус проводить державну реєстрацію правочину, на підставі чого у продавця право власності припиняється, а у покупця - набувається. читайте цивільний кодекс, там все є.

дайте собі відповідь, право власності виникне на підставі протоколу про наміри чи попереднього договору?

право власності виникає на підставі договору купівлі-продажу. предметом попереднього договору не може бути перехід права власності, згідно вимог цивільного кодексу предметом права власності є зобовязання сторін укласти основний договір. протокол про наміри взагалі не має жодних правових наслідків.