yanyura написав:Только что посмотрел - bwin, marathonbet - ставки есть по-прежнему.
Да марафон не досмотрел, но две сняли. bwin изначально не слушает Авакова.
|
|
Додано: Суб 30 бер, 2019 16:45
Немного истории. Малиновый цвет был принят для - тульи фуражек, окантовка петлиц и др., органов ОГПУ (до 1934), НКВД (с 1935 по 1943).
Зеленый цвет - аналогично для административно-хозяйственный, юридический, военно-медицинский и ветеринарный (темно-зеленый) в РККА (до 1960), для войск путей сообщения (светло-зеленый).
Додано: Суб 30 бер, 2019 17:09
Слуга народу або клоунНе дивився жодної серії, не цікаво і бажання не було. А після промоушна Долярчика, взагалі відраза.
 І рожа Зеленського з його голосом вже остогидла в зомбоящику... Востаннє редагувалось Козак-характерник в Суб 30 бер, 2019 17:15, всього редагувалось 2 разів.
Додано: Суб 30 бер, 2019 17:09
1+1 не нарушает?
Додано: Суб 30 бер, 2019 17:12
Тут полагается выскочить антикоррупционерам и припомнить лавочки . И заодно оплакать судьбу нищих, которые из-за колеса лишились средств к существованию 
Додано: Суб 30 бер, 2019 17:14
За кого голосувати?Останній тиждень перед виборами — завжди гаряча пора. Табори прихильників визначились, і суперечки між ними стають все більш непримиренними — із неминучим переходом на особистості. Але напередодні найсерйознішого вибору, який має зробити країна, спиратись слід не на емоції та пропаганду, а на логіку і факти. Бо від результату залежатиме не більше, не менше — а саме існування України.
Вибори президента для українців завжди завершувались черговим негативним досвідом, за винятком хіба що Леоніда Макаровича Кравчука. Решта президентів між українським народом та власною кишенею чомусь стабільно надавали перевагу кишені. А чинний президент, який опинився при владі після беспрецедентної звитяги людей на Майдані, взагалі побив всі негативні рекорди. Завдяки його “мудрій і виваженій” політиці на нас насувається як мінімум три системні кризи, які загрожують вже не просто добробуту та безпеці громадян, а існуванню держави як такої. Причому це — на додачу до війни, яка точиться на Сході. Давайте на мить відставимо емоційні аргументи, наївні сподівання та особисту позицію, і подивимось, які грозові хмари збираються над нашими головами. Перша криза уже розгортається на міжнародному рівні. Якщо коротко, ми стрімко втрачаємо підтримку світової спільноти. Вітчизняна дипломатія так і не спромоглась навіть почати створення антипутінської коаліції. Численні розслідування оборудок Порошенка, які пов’язані із агресором, створюють Україні токсичний імідж країни, яка потурає терористам з невизнаних республік. А враховуючи, що ось буквально на днях було знято санкції із заводу, який належить найближчому оточенню В. В. Путіна, може взагалі постати питання про послаблення санкцій проти Росії в світовому масштабі. Скасування кримінальної статті за незаконне збагачення ставить під удар безвізовий режим з ЕС. А скандал із виступом проти США генерального прокурора Луценка ставить під загрозу відносини і з ключовим нашим союзником — Сполученими Штатами. Чи багато навоюємо без союзників? Відносини з ними треба буде відновлювати прямо в перший же день після обрання на посаду. Для цього треба мати хоча б мінімальний авторитет в світі, а також сильних міжнародників в команді. Друга криза — фінансова. За даними Мінфіна цього року Україну очікують найбільші в історії виплати по зовнішнім і внутрішнім боргам. Це 360,69 мільярдів гривень, або 12,9 мільярдів доларів. В перерахунку на кожного громадянина — 305 доларів з кожного. Просто для порівняння, цьогорічний транш МВФ становить всього 2.6 млрд. доларів. Ці гроші десь треба буде взяти. Але про що взагалі можна говорити, якщо найбільшими платниками податків є нафтогазовий сектор та тютюнові компанії. Це, насправді означає страшну річ: наш внутрішній ринок мертвий, а індустріальний сектор не розвивається. Що і означає, що навіть оті жалюгідні 3.3% росту, який показує державна статистика, є дутими. А держава живе виключно за рахунок визиску власного населення. Що, в свою чергу, викликає втечу робочої сили від цього визиску. В Україні ця втеча уже схожа на евакуацію, адже міграція уже досягла позначки мільйону громадян на рік. Чи зможемо ми втримати економіку без робочої сили та реального сектору? Новому президенту треба буде з елементарного — провести перепис, мінімальний аудит всіх наявних ресурсів і запропонувати такі зміни в законодавстві, які дадуть швидкий ефект, уже до кінця року. Тільки в цьому випадку ми, якщо не подужаємо виплат, то хоча б матимем солідний аргумент для переговорів по відтермінуванню чи списанню. Для цього необхідні талант жорсткого переговорника, глибоке розуміння української економіки та економічна програма. Третя криза — інфраструктурна. Найбільша проблема — само собою — із житлово-комунальним господарством. Тарифи досягли уже такого захмарного рівня, що населення їх не може платити. Рівень проплат населення досяг 46%, а ще недавно (в 2017 р.) він становив 71%. Це називається “валом неплатежів”, і Україна уже одного разу його переживала, на межі 2000-х років, під час енергетичної кризи. Він буде тільки наростати, а відтак події в містах Сміла, Нікополь і Марганець наступної зими повторяться в масштабах країни. Отже, новообраному президенту необхідно буде як мінімум знизити ціни на газ — вони є базою в усіх тарифах. Конче необхідний також аудит газової інфраструктури, адже нині це є питання державної безпеки. Для цього необхідні знову ж таки, глибокі знання реалій нафтогазового сектору України і команда фахівців з ЖКХ. Украині потрібний гетьман, а не генеральний обозний. Не забуваймо при цьому і про найбільший на сьогодні кризовий виклик – війну. Війни виграються не стільки готовністю полководця жертвувати своїми солдатами, а, перш за все, сильною економікою та підтримкою війська, в тому числі й найкращими зразками озброєння. Для цього у президента має бути сформований військовий кабінет, хоча б на рівні військових експертів. Безумовно, не обійтися тут і без спільної роботи із НАТО: тільки так можна підняти вітчизняну оборонку — а це повертає нас до наявності команди міжнародників. І нарешті, є іще одна криза, про яку мало хто говорить. Це криза довіри. На сьогодні за дослідженнями інституту Геллапа всього 9% українців довіряють владі. Це антирекорд не лише на пострадянському просторі, де люди традиційно владі не довіряють, а й в усьому світі. Із таким рівнем довіри неможливо здійснити будь-які реформи. Так що новообраний президент перш за все має бути пасіонарним і мати яскраве бачення майбутнього, яким зможе захопити громадян і повести їх за собою. Очевидно, що це також одна із ключових якостей і для Головнокомандувача армією в часи війни. Виходить, що із кризами картинка не те щоб невесела, а відверто пікова: від того, кого саме ми виберемо в президенти, залежить виживання країни. Тепер давайте новими очима поглянемо на лідерів передвиборчих перегонів. Момент такий, що емоційність чи особисті вподобання не мають заважати розглядові по суті справи.
Додано: Суб 30 бер, 2019 17:36
Суть не в участниках форума, а в их знакомых, кто взял. Важно донести до всех информацию, что никто не сможет проверить как вы проголосовали. Поэтому пусть голосуют как хотят, а организаторам могут сказать, что голосовали "как договаривались".
Додано: Суб 30 бер, 2019 17:39
У меня нет такого контингента среди знакомых. И я подозреваю, что клиенты этих "тысяч" в масштабе страны - капля в море.
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість
Модератор: Модератор |
|
