Напад росії і білорусі на Україну

То може тому і ти вирішив не йти в сзч, а клепанути ще третю доцю і повоювати ще якихось 9міс?))

Тоді треба надіятись, щоб влада не скасували, чи змінила той закон про багатодітність))
А то приймуть закон, що з січня 2026р - треба мати вже 4 дитини, щоб не мобілізували!

ні, я рішив перекваліфікуватись в кровосісі) ти ж здогадуєшся, що не вся сметана на службі тобі діставалась? Що хтось жирував за вашими спинами?

А як же 8-ма заповідь Божа - Не кради! ?

Чи ти по ночах це робишь ? )

дивлячись на приклад того ж Паші-мерседеса, то дуже схоже, що внутрішним циркуляром кількість заповідей зменшили

а якщо згадати ще й чарівний годинник патріарха, то як мінімум додали про Божу росу

ні, я рішив перекваліфікуватись в кровосісі) ти ж здогадуєшся, що не вся сметана на службі тобі діставалась? Що хтось жирував за вашими спинами?

А як же 8-ма заповідь Божа - Не кради! ?

Чи ти по ночах це робишь ? )

Не всі божі закони суперечать державним, як і не всі підтримують державні...)
хто казав що красти треба? ) це коли миєш снаряди, мож сосиски красти, чи гільзи від снарядів для виробництва сувенірів))) ну на крайняк розчинник.... соляру нє, соляру вкрадуть без тебе.
ти собі думав я тут буду клювом щолкати іще 10 років?))) Бо я за європейські цінності? Чи мож проти корупції? )

ти точно з Буковини? бо один в один з Донецьку. багато розповідей про святість, а тим часом руки без діла не зупиняються

ти дивись, ми зараз до Європи ближче. тому замість пожертви в кілька млн можуть запропонувати спокутувати гріхи років 10-15

ти дивись, ми зараз до Європи ближче.

сказав би я тобі до чого ви близько)))
не баісь, поки я в армії мені можно багато, що з того шо тобі нізя. Від вживання наркотиків, продажу дрібних партій до пяного хуліганства і домашнього насильства) чи ти думаєш шо якщо прєдположим тобі при зустрічі носа зламаю мені дадуть 3 роки тюрми?))) Якби воно так було багато хто замість іти в сзч розбив би вітрину і сів би на півроку в сізо. Чи уколовся і в наркодиспансер.

Україна у стані війни: чи можлива перемога без тотальної мобілізації ресурсів?

Станом на сьогодні Україна веде виснажливу війну з агресором, що володіє потужним військово-промисловим комплексом, підтримкою авторитарних союзників і великою кількістю мобілізаційного ресурсу. Попри героїзм Збройних сил, зусиль волонтерів і допомоги західних партнерів, складається враження, що держава досі не перейшла у справжній воєнний режим.

Перемога у війні такого масштабу неможлива без повного переведення економіки країни на військові рейки. Це означає: мають функціонувати лише експортно орієнтовані підприємства, оборонно-промисловий комплекс (ВПК), а також об’єкти критичної інфраструктури — лікарні, аптеки, заправки, водоканали, електростанції, енергетичні компанії, оператори зв'язку, продуктові магазини, ферми, підприємства з виробництва одягу тощо. Усе інше — надмірне і неактуальне в умовах воєнного часу.

Продуктова дисципліна та принцип "хто не працює — той не їсть"

Одним із кроків до справжньої мобілізації може стати запровадження продуктових та товарних талонів. Їх отримуватимуть виключно ті громадяни, які працюють у сферах, що забезпечують функціонування країни під час війни. Це може бути тимчасовий, але вкрай ефективний захід. Такого роду "воєнна колективізація" змусить суспільство усвідомити, що війна — це не фон для розваг і споживання, а боротьба за виживання нації.

Працездатне населення, не залучене до критичної інфраструктури чи продовольчої галузі, повинне бути переорієнтоване на ВПК. Навіть школярі можуть і повинні допомагати фронту — від виконання елементарних робіт у середніх класах до участі в технологічному виробництві у старших (наприклад, пайка дронів). Жінки також мають займати активну роль у виробництві озброєння та спорядження.

Це — не крайнощі. Це — реальність війни.

Мобілізація — це не тільки про армію, а про весь народ

Сьогоднішня ситуація, коли заповнені ресторани, працюють торгові центри, продаються люксові автомобілі, імпортується дорога техніка, а полиці магазинів заповнені делікатесами, не викликає довіри до того, що країна справді у стані війни. У Другу світову мої дід та прадід воювали без жодної заробітної плати. Сама думка про виплати військовим у війні такого масштабу з погляду економіки виглядає парадоксально.

Не менш дивним є й те, що зарплати отримують ті, хто працює у сферах, не дотичних до військової або критичної інфраструктури. Під час Другої світової школярі в СРСР працювали на заводах, і ніхто не ставив питання про відвідування школи — на кону було виживання держави.

Чи вистачить сміливості на державні рішення?

Якщо ми справді хочемо перемогти Росію, що має підтримку Північної Кореї, ми повинні виробляти озброєння більше, швидше і ефективніше. Для цього потрібно заборонити імпорт усього, окрім товарів першої необхідності, компонентів для ВПК та предметів, необхідних для підтримки критичної інфраструктури. Навіщо нам телевізори, посудомийні машини, музичні колонки чи автомобілі преміум-класу, якщо постає питання самого існування держави?

Без рішучих і непопулярних рішень перемога буде віддаленою і болючою. Сьогоднішній стан речей — не війна, а її імітація. Імітація, яка дорого коштує — людськими життями, втраченими можливостями та розмитою перспективою перемоги.

в стані війни про жодну демократію мова йти не може

Перемога у війні такого масштабу неможлива без повного переведення економіки країни на військові рейки. Це означає: мають функціонувати лише експортно орієнтовані підприємства, оборонно-промисловий комплекс (ВПК), а також об’єкти критичної інфраструктури — лікарні, аптеки, заправки, водоканали, електростанції, енергетичні компанії, оператори зв'язку, продуктові магазини, ферми, підприємства з виробництва одягу тощо. Усе інше — надмірне і неактуальне в умовах воєнного часу.

Продуктова дисципліна та принцип "хто не працює — той не їсть"

Одним із кроків до справжньої мобілізації може стати запровадження продуктових та товарних талонів. Їх отримуватимуть виключно ті громадяни, які працюють у сферах, що забезпечують функціонування країни під час війни. Це може бути тимчасовий, але вкрай ефективний захід. Такого роду "воєнна колективізація" змусить суспільство усвідомити, що війна — це не фон для розваг і споживання, а боротьба за виживання нації.

Працездатне населення, не залучене до критичної інфраструктури чи продовольчої галузі, повинне бути переорієнтоване на ВПК. Навіть школярі можуть і повинні допомагати фронту — від виконання елементарних робіт у середніх класах до участі в технологічному виробництві у старших (наприклад, пайка дронів). Жінки також мають займати активну роль у виробництві озброєння та спорядження.

Це — не крайнощі. Це — реальність війни.

Мобілізація — це не тільки про армію, а про весь народ

Сьогоднішня ситуація, коли заповнені ресторани, працюють торгові центри, продаються люксові автомобілі, імпортується дорога техніка, а полиці магазинів заповнені делікатесами, не викликає довіри до того, що країна справді у стані війни. У Другу світову мої дід та прадід воювали без жодної заробітної плати. Сама думка про виплати військовим у війні такого масштабу з погляду економіки виглядає парадоксально.

Не менш дивним є й те, що зарплати отримують ті, хто працює у сферах, не дотичних до військової або критичної інфраструктури. Під час Другої світової школярі в СРСР працювали на заводах, і ніхто не ставив питання про відвідування школи — на кону було виживання держави.

це якийсь троллінг? для кого ці заклики?
школярі самі мають організувати виробництво? я маю сам у себе в гаражі точити стволи для Богдан? нахєра талони, якщо виробництва працюють і люде отримують зарплатню?
і ні слова нема про скорочення витрат на дерслужбу, слабовиків, утримання пенсіонерів-суде та інвалідів прокурорів. Я писав минулого тижня, що в центрі мого міста кубометри тротуарної плитки прямо зараз вкладають. Це вже рельси, чи ні? І хто в цьому винен?

ні, я рішив перекваліфікуватись в кровосісі) ти ж здогадуєшся, що не вся сметана на службі тобі діставалась? Що хтось жирував за вашими спинами?

А як же 8-ма заповідь Божа - Не кради! ?

Чи ти по ночах це робишь ? )

Не всі божі закони суперечать державним, як і не всі підтримують державні...)
хто казав що красти треба? ) це коли миєш снаряди, мож сосиски красти, чи гільзи від снарядів для виробництва сувенірів))) ну на крайняк розчинник.... соляру нє, соляру вкрадуть без тебе.
ти собі думав я тут буду клювом щолкати іще 10 років?))) Бо я за європейські цінності? Чи мож проти корупції? )

Одразу видно - віруюча людина ) ступінь віри дуже варіативна )

Диви, ти нещодавно бив себе в груди - на Пасху в СЗЧ стопудово

Але якось підвернулась кровосісьня посада, то ти залишився.
Так ти і 10 років будешь в ЗСУ ) навіть більше )

Україна у стані війни: чи можлива перемога без тотальної мобілізації ресурсів?

Коли за станок ? )

ти дивись, ми зараз до Європи ближче.

сказав би я тобі до чого ви близько)))
не баісь, поки я в армії мені можно багато, що з того шо тобі нізя. Від вживання наркотиків, продажу дрібних партій до пяного хуліганства і домашнього насильства) чи ти думаєш шо якщо прєдположим тобі при зустрічі носа зламаю мені дадуть 3 роки тюрми?))) Якби воно так було багато хто замість іти в сзч розбив би вітрину і сів би на півроку в сізо. Чи уколовся і в наркодиспансер.

там твій один із святош на болотах глаголив що від укропівських дронів рятує скрєпний РЕБ звона колокола, можеш перевірити чи на орковські діє

Україна у стані війни: чи можлива перемога без тотальної мобілізації ресурсів?

Станом на сьогодні Україна веде виснажливу війну з агресором, що володіє потужним військово-промисловим комплексом, підтримкою авторитарних союзників і великою кількістю мобілізаційного ресурсу. Попри героїзм Збройних сил, зусиль волонтерів і допомоги західних партнерів, складається враження, що держава досі не перейшла у справжній воєнний режим.

Перемога у війні такого масштабу неможлива без повного переведення економіки країни на військові рейки. Це означає: мають функціонувати лише експортно орієнтовані підприємства, оборонно-промисловий комплекс (ВПК), а також об’єкти критичної інфраструктури — лікарні, аптеки, заправки, водоканали, електростанції, енергетичні компанії, оператори зв'язку, продуктові магазини, ферми, підприємства з виробництва одягу тощо. Усе інше — надмірне і неактуальне в умовах воєнного часу.

Продуктова дисципліна та принцип "хто не працює — той не їсть"

Одним із кроків до справжньої мобілізації може стати запровадження продуктових та товарних талонів. Їх отримуватимуть виключно ті громадяни, які працюють у сферах, що забезпечують функціонування країни під час війни. Це може бути тимчасовий, але вкрай ефективний захід. Такого роду "воєнна колективізація" змусить суспільство усвідомити, що війна — це не фон для розваг і споживання, а боротьба за виживання нації.

Працездатне населення, не залучене до критичної інфраструктури чи продовольчої галузі, повинне бути переорієнтоване на ВПК. Навіть школярі можуть і повинні допомагати фронту — від виконання елементарних робіт у середніх класах до участі в технологічному виробництві у старших (наприклад, пайка дронів). Жінки також мають займати активну роль у виробництві озброєння та спорядження.

Це — не крайнощі. Це — реальність війни.

Мобілізація — це не тільки про армію, а про весь народ

Сьогоднішня ситуація, коли заповнені ресторани, працюють торгові центри, продаються люксові автомобілі, імпортується дорога техніка, а полиці магазинів заповнені делікатесами, не викликає довіри до того, що країна справді у стані війни. У Другу світову мої дід та прадід воювали без жодної заробітної плати. Сама думка про виплати військовим у війні такого масштабу з погляду економіки виглядає парадоксально.

Не менш дивним є й те, що зарплати отримують ті, хто працює у сферах, не дотичних до військової або критичної інфраструктури. Під час Другої світової школярі в СРСР працювали на заводах, і ніхто не ставив питання про відвідування школи — на кону було виживання держави.

Чи вистачить сміливості на державні рішення?

Якщо ми справді хочемо перемогти Росію, що має підтримку Північної Кореї, ми повинні виробляти озброєння більше, швидше і ефективніше. Для цього потрібно заборонити імпорт усього, окрім товарів першої необхідності, компонентів для ВПК та предметів, необхідних для підтримки критичної інфраструктури. Навіщо нам телевізори, посудомийні машини, музичні колонки чи автомобілі преміум-класу, якщо постає питання самого існування держави?

Без рішучих і непопулярних рішень перемога буде віддаленою і болючою. Сьогоднішній стан речей — не війна, а її імітація. Імітація, яка дорого коштує — людськими життями, втраченими можливостями та розмитою перспективою перемоги.

в стані війни про жодну демократію мова йти не може

) ніхто ні на які рейки не переходив і переходити не збиоається ми не ссср. Ссср платило військовослужбовцям під час 2ї світової, особливо старшим офіцерам.

yama передайте своїм єрмасьонкам з соросьонками
що тільки після повної репатріації бігунців