Примат написав:некомпетентность привела к провалу внешней и внутренней политики государства, а цена этому провалу - жизни людей
Завжди мав і досі не змінив свою точку зору -- справа не стільки у незнанні, некомпетентності, справа в цілях. В цілях осіб, які приймають рішення, які тримають в своїх руках інструменти в суспільстві-країні.
Якщо мета перебування на посаді зробити по мінімуму. Якщо мета олігарха ... То звідки інший результат, ніж отой, що є, візьметься?
detroytred написав:Тому сама логіка таких артилерійських воїн призведе до того, що країни почнуть об'єднуватися в союзи і клуби заради того, аби кожна з них могла перекидати снаряди під час конфліктів, рятуючи один одного.
кто в союзе с рф уже понятно, а с нами кто? Для Кима нет проблемы падение уровня жизни его народа. Для наших партнеров важнее собственный уровень жизни, чем снаряды для Украины.
Примат написав:некомпетентность привела к провалу внешней и внутренней политики государства, а цена этому провалу - жизни людей
Завжди мав і досі не змінив свою точку зору -- справа не стільки у незнанні, некомпетентності, справа в цілях. В цілях осіб, які приймають рішення, які тримають в своїх руках інструменти в суспільстві-країні.
Якщо мета перебування на посаді зробити по мінімуму. Якщо мета олігарха ... То звідки інший результат, ніж отой, що є, візьметься?
но что бы осознанно делать минимум "чего-то" - нужно же иметь понимание "а что, собственно, нужно делать"...
ЛАД написав:Интересно у вас выходит - партнёры не здатні нарастить производство, а в 100 раз более слабая Украина должна была "підготуватись, як написав По до Зе за півроку". Почему ваш любимый вождь за 5 лет не освоил производство пороха и снарядов? Наверное не смог? Или не хотел? А теперь вы рассказываете "за півроку". Тьфу.
Прочитайте, врешті-решт, про Зимову війну. Як можна підготуватись за півроку - мобілізація, евакувція, окопи, мінування. Для цього треба не роки, а місяці. На лінію Маннергейма було витрачено менше бетона, ніж на столичний оперний театр. "Масло замість зброї", ні літаків, ні танків, і навала на порядок більша, ніж у нас. Вам про це вже сто раз було сказано, а ви про одне й те саме - ніхто нічого не зміг би зробити. Тьху...
Так і вам 100 раз було сказано: чому По за 5 років правління не зупинив війну, коли в рази менші території було охоплено, відповідно в рази менше людей і зброї було потрібно, щоб вибити кацапів? Чому він носився з Томосом замість того, щоб носитися з Будапештським меморандумом, вимагаючи від партнерів зброю, як це зробив Зе? Нагадаю, що Трамп був Президентом з 20 січня 2017 до 20 січня 2021. Що завадило По з ним домовитись у 2017, 2018 роках хоча б про ленд-ліз? Це все риторичне, звісно.
а зеле о лендлизе что помешало договориться? А так-то По прекрасно понимал - что можно просить, а что нельзя...
fox767676 написав:Первые экспериментальные посадки хлопчатника появились в этом году в измаильском районе в этом году, урожай средненький. Более-менее подходящие условия в Болгарии. Вот с ней надо будет дружить и запрофилировать ее на производство снарядов. По нашим временам это может стать драйвером экономического роста . Ещё есть экспериментальные наработки по пороху из конопли, но информации мало
Непогане пояснення:
Що можна зробити? На мою думку, жодна країна, яка не є тоталітарною… Тобто всі країни у світі, окрім Північної Кореї, насправді не можуть виробляти снаряди в такій кількості, які будуть покривати витрати у війнах на кшталт нашої, з такою протяжністю лінії зіткнення. Бо це потребує виділити і зарезервувати величезні ресурси, які навіть не може собі дозволити авторитарна країна. Тому сама логіка таких артилерійських воїн призведе до того, що країни почнуть об'єднуватися в союзи і клуби заради того, аби кожна з них могла перекидати снаряди під час конфліктів, рятуючи один одного.
Тобто декілька країн виготовляють снаряди в такій кількості, яка буде покривати витрати однієї під час війни. Так само весь західний світ: вся їхня кількість металургії, хімпрому та снарядних підприємств зможуть виготовляти ту кількість, яка буде покривати потреби України в війні, але однієї України. Може, ще щось залишиться, що вони можуть перекинути на склади. _________________________________ Але суть))) --- заробляння бабла окремо; війна окремо. Разом ми єдині)))
Навіть гармати, якщо ми кажемо про ті «три топора», не можуть використовуватися в такому самому режимі, як [гаубиця] Д-30. Вони просто розплавляються, виходять з ладу. Бо їхні розробники навіть не уявляли, що в сучасній війні можуть бути такого розміру взаємні артилерійські обстріли.
золото-ювелірною технікою Заходу бідна країна багато не навоює. треба мати своє виробництво, чи таких же бідних але технологічно не відсталих країн партнерів. в ідеалі - з автократій 3-го світу, але це не про нас. Україні треба мати партнерство з виробництва снарядів-ракет з нерозбещеними постмодерном Болгарією та Румунією, а бронетехніку робити у себе, можна за німецькими ліцензіями
Востаннє редагувалось fox767676 в Сер 30 жов, 2024 10:46, всього редагувалось 1 раз.
· Буквально на днях дізнався інформацію, яка просто на голову не налазить. Виявляється, що зараз в нас є виробники, які на свій страх і ризик зробили десь 50 тис корпусів мінометних мін, але вони нікому не потрібні. На перший погляд тут може здатись, що ці корпуси не відповідають певним характеристикам. Насправді ні - ніхто з Міноборони на них навіть не дивився. І ось ця ситуація це яскравий показник трешу, що відбувається в нашій оборонці. Коротко весь цей треш можна продемонструвати просто порівнявши підходи у нас і у ворога. Як це працює у ворога? Коли їм треба певну кількість снарядів чи мін, то вони збирають за столом всіх ключових промислових виробників, в тому числі і цивільних. На цій зустрічі всім озвучують потребу і запитують в кожного виробника хто, скільки може зробити та що їм для цього необхідно. Якщо підприємству необхідна технологія виробництва - йому дають технологію, якщо треба обладнання - йому допомагають його купити або ж забезпечують з власних запасів. Аналогічно вирішується питання з сировиною. Можливо сам підхід не відрізняється від традиційних радянських методів, але він працює. Як це працює в нас? В нас є декілька ключових виробників боєприпасів, які давно працюють з МО. А всі інші мусять, різними правдами та неправдами, спочатку бігати та шукати саму технологію виробництва. Далі виробити партію дослідних зразків і просити їх випробувати. А потім просити підписати контракт. Треш тут полягає в тому, що кожен виробник має бігати, принижуватися і просити, щоб хтось його взяв у сам процес. Бо не державі це потрібно, а виробнику. Зрозуміло, що тут можуть бути свої ризики, але ж саме для цього і існує держава для того щоб координувати процес. В чому проблема зібрати виробників? В чому проблема визначити чи достатній рівень компетенції має виробництво, щоб виробляти снаряд чи міну? Якщо відповідає, то в чому проблема допомогти їм освоїти технологію, щоб зменшити ризики? Всі ж технології є в наявності!!! В чому проблема організувати процес незалежного контролю за якістю виробництва? В чому проблема створити механізм закупівлі та подальшої передачі в оренду обладнання для виробництва? В країні нема пороху? В чому проблема зібрати всі хімічні підприємства і озвучити їм завдання? В чому проблема передати зацікавленим сторонам технологію виробництва? Технологія пороху є, але вона ж засекречена!!? Десь заважає законодавство? В чому проблема внести пропозиції щодо законодавчих змін? Насправді, будь-яка проблема має певне організаційне рішення, яке мало б виконуватись людьми, що займають ключові державні посади. І саме до них тут виникає найбільше питань, бо ніякої з вище вказаних проблем вони навіть не намагаються вирішити.
Додано: Сер 30 жов, 2024 10:13
