Letusrock написав:а тим часом наші мудрі командири продовжують балуватись шикуваннями неподалік ЛБЗ. Б-безкарність
слышали? балистика прилетела
Ворог завдав удару по полігону з нашими військовими на Дніпропетровщині. 100-130 км від ЛБЗ.
Коригування під російський розвідБПЛА.
Його не збили, бо досі не діє повноцінна система. ПВК Схід наразі має найгірші показники по впровадженню дронової ППО. Раніше командувач цього ПВК забороняв навіть тренувальні польоти з FPV. Наслідки вже були — удар по Patriot. Відповідальності не було. Жодної.
«Змінимось або загинемо» це не просто гасло. Це реальність. Ми платимо надто високу ціну за таку халатність.
Востаннє редагувалось Wirująświatła в Нед 02 бер, 2025 23:39, всього редагувалось 2 разів.
fler написав:Шось мені підказує, шо партнери вже розглядають варіант його поміняти на більш адекватного. Якщо не вдастся зараз розрулити конфлікт із трампом, то Зе запропонують самоусунутись з посади, а у разі його відмови можуть задіяти спецслужби.
Словами долярчика: "за крок до переверту думок"
Ні. Немає перевороту думок, є відчуття, що зробив велику помилку, причому спіткнувся на рівному місці. Досадно, лаюсь на нього. У вашому житті були такі помилки? У мене було таке, теж себе сварила за тупість. Чи вплинуло це на моє ставлення до нього? Ні, загальне враження не змінилося. Не кожний на його місці зміг би так триматися стільки років війни. Ніхто не застрахований від помилок. Одне втішає, хоч і слабо, світ побачив ху із ху. Нехай Зе програв цей батл, але війна ще не закінчилася і є всі шанси, що наші партнери (50 країн, на секундочку) збільшать підтримку, тому що прозріли за один вечір ТАК, як ніколи раніше. Чи треба його міняти? Хз. Якщо ще раз не зможе говорити з США, то може й треба. Не можна втрачати країну через помилки на рівному місці.
Я не дуже тямлю у політиці , але як ЗЕ не ламали , як не вимагали щось там підписати , він просив для України найкращі умови . Я за тебе ЗЕ .
Дональд Трамп — не дипломат і не політик у класичному розумінні. Для нього переговори — це не пошук компромісу, а гра, в якій перемагає той, хто вміє тиснути, маніпулювати, змінювати правила на ходу у свою користь і нав’язувати свої умови. Неважливо, хто перед ним — партнер, ворог, держава чи навіть ціла країна. Важливе лише одне: хто зламається першим.
Його заяви, епатаж, погрози та шантаж — не прояв імпульсивності, не світогляд, а відточена роками стратегія і навички, які він детально описав у своїй книзі Мистецтво укладати угоди (The Art of the Deal). Вона була написана, коли автору було 41 рік, але з того часу його методи не змінилися. Я прочитав її і вважаю, що цю книгу має вивчити кожен, хто збирається мати справу з Дональдом Трампом у майбутньому.
Ця книга — не зовсім мемуари, у ній немає місця моралі та дипломатії; радше це наочна інструкція, як ухвалювати рішення, створювати кризи й виходити переможцем усупереч усьому. Дональд Трамп наводить безліч прийомів і правил, але якщо узагальнити, можна виділити кілька ключових, які він використовував у бізнесі та продовжує застосовувати у переговорах із союзниками, у торгових війнах та в міжнародній політиці.
Цей текст — не про геополітику. Ми не знаємо його справжніх цілей, але його методи давно відомі — він сам їх детально описав.
Трамп ніколи не грає на рівних і не сідає за стіл переговорів без важелів тиску. Якщо вони неочевидні, він створює їх сам. Провокаціями, невизначеністю, інформаційними вкидами та маніпуляцією страхами він формує штучну кризу й ілюзію сили, щоб подати себе як єдиний вихід і змусити опонента поступитися.
Трамп не розглядає переговори як пошук компромісу. Для нього поступки — це слабкість. Якщо противник не погоджується на його умови, він не шукає точок дотику, а посилює тиск, поки той не здасться. Його мета — не переконати опонента, а поставити його в таке становище, де простіше поступитися, ніж продовжувати боротьбу.
При цьому він рідко діє за заздалегідь зрозумілим сценарієм. Він свідомо створює плутанину, робить суперечливі заяви, змінює позицію. Його завдання — змусити опонентів нервувати, втрачати контроль, заплутатися настільки, щоб вони самі почали шукати вихід, вигідний йому.
Для Трампа переговори — це не питання справедливості, моралі чи поваги до іншої сторони. Він розглядає будь-яку ситуацію як гру на виживання, де важливий лише кінцевий результат, вигідний йому. Якщо він бачить можливість узяти більше — він бере, не замислюючись про наслідки.
Дональд Трамп веде переговори як боротьбу за домінування, а не пошук компромісу. Його тактика — це тиск, хаос і створення ілюзії сили. Він не прагне до чесних переговорів, а нав’язує свою гру, де противник має зламатися першим. Він створює плутанину, змінює правила на ходу, грає на страхах і руйнує довіру до поточної стратегії опонента.
Для нього важливе не саме укладення угоди, а відчуття перемоги. Він торгується жорстко, не чекає запрошень, а сам нав’язує свою роль у переговорах. Він не прив’язаний до моральних принципів і легко відмовляється від зобов’язань, якщо це йому вигідно. Будь-яка домовленість із ним — це не фінальна точка, а лише частина гри, в якій він залишає за собою право переписати умови.
— Не реагувати на погрози та різкі заяви — вони можуть бути частиною тиску, а не реальних намірів.
— Дотримуватися жорсткої лінії в переговорах — поступки він сприймає як слабкість, а не як жест доброї волі.
— Працювати з усією американською елітою — не можна залежати лише від однієї людини та його примх.
— Позиціонувати підтримку України як особисту вигоду для США — Трамп діє не з принципів, а винятково з інтересів.
— Контролювати медійний простір — він грає на емоціях суспільства, отже, цей інструмент має працювати і на користь України.
І головне. Трамп — не друг і не ворог, він гравець, і перемогти його може той, хто розуміє його правила, але не грає за ними. Трамп не звик довго битися об стіну — якщо він бачить, що опонент стоїть твердо, він швидше відступить, ніж продовжить безглузде протистояння. Він поважає силу, навіть якщо не визнає цього вголос. У його світі переговорів перемагає не той, хто першим іде на поступки, а той, хто змушує супротивника повірити, що у нього немає іншого виходу.
Він любить говорити про гнучкість як про свою головну зброю, але його гнучкість — це не поступливість, а інстинкт виживання. Коли обставини стають нездоланними, він не ламається, а змінює курс, як капітан, що не таранить айсберг, а обходить його, щоб повернутися пізніше, коли лід розтане. Україна має стати цим айсбергом — непохитним, твердим і небезпечним для будь-кого, хто спробує диктувати їй свої правила.
detroytred написав:Так а якже тоді з НАТО, як гарантищем безпеки? Летусрок дуже влучно звернув увагу на те, що на поверхні, але чомусь ніхто не замічав.
А в нас ще й досі в голові кута про необхідність гарантій повторного ненападу.
О мозги промыли,да? НАТО не поможет, но нам туда надо,бо нам поможет. Какой там повторный,тут этот не закончится. Повторного не будет просто потому что так нажарить шашлычками уже не выйдет- при малейшем намеке на демократов у руля-сразу все пересичные выедут ,не дожидаясь пока мышеловка захлопнется,и будут зазирать,а задние у передних спрашивать- "ну шо,напало хуйло?-та пока нет,но точно скоро нападэ" Никакого повтора не будет.Все решится в этот раз, но не исключено что "этот раз" растянется еще лет на 10.
Дональд Трамп — не дипломат і не політик у класичному розумінні. Для нього переговори — це не пошук компромісу, а гра, в якій перемагає той, хто вміє тиснути, маніпулювати, змінювати правила на ходу у свою користь і нав’язувати свої умови. Неважливо, хто перед ним — партнер, ворог, держава чи навіть ціла країна. Важливе лише одне: хто зламається першим.
Його заяви, епатаж, погрози та шантаж — не прояв імпульсивності, не світогляд, а відточена роками стратегія і навички, які він детально описав у своїй книзі Мистецтво укладати угоди (The Art of the Deal). Вона була написана, коли автору було 41 рік, але з того часу його методи не змінилися. Я прочитав її і вважаю, що цю книгу має вивчити кожен, хто збирається мати справу з Дональдом Трампом у майбутньому.
Ця книга — не зовсім мемуари, у ній немає місця моралі та дипломатії; радше це наочна інструкція, як ухвалювати рішення, створювати кризи й виходити переможцем усупереч усьому. Дональд Трамп наводить безліч прийомів і правил, але якщо узагальнити, можна виділити кілька ключових, які він використовував у бізнесі та продовжує застосовувати у переговорах із союзниками, у торгових війнах та в міжнародній політиці.
Цей текст — не про геополітику. Ми не знаємо його справжніх цілей, але його методи давно відомі — він сам їх детально описав.
Трамп ніколи не грає на рівних і не сідає за стіл переговорів без важелів тиску. Якщо вони неочевидні, він створює їх сам. Провокаціями, невизначеністю, інформаційними вкидами та маніпуляцією страхами він формує штучну кризу й ілюзію сили, щоб подати себе як єдиний вихід і змусити опонента поступитися.
Трамп не розглядає переговори як пошук компромісу. Для нього поступки — це слабкість. Якщо противник не погоджується на його умови, він не шукає точок дотику, а посилює тиск, поки той не здасться. Його мета — не переконати опонента, а поставити його в таке становище, де простіше поступитися, ніж продовжувати боротьбу.
При цьому він рідко діє за заздалегідь зрозумілим сценарієм. Він свідомо створює плутанину, робить суперечливі заяви, змінює позицію. Його завдання — змусити опонентів нервувати, втрачати контроль, заплутатися настільки, щоб вони самі почали шукати вихід, вигідний йому.
Для Трампа переговори — це не питання справедливості, моралі чи поваги до іншої сторони. Він розглядає будь-яку ситуацію як гру на виживання, де важливий лише кінцевий результат, вигідний йому. Якщо він бачить можливість узяти більше — він бере, не замислюючись про наслідки.
Дякую!
Тепер зрозуміло чому на вершину боротьби з воуками, еджендою було обрано саме Трампа. Геніально... Тільки отакий проти них підходить і має великі шанси на перемогу. А демократи загралися, заживотіли, постаріли або деградували. Тому отримали отакий руйнівний удар.
Ще один пазл для однієї почутої мною думки-картини склався.
Letusrock написав:а тим часом наші мудрі командири продовжують балуватись шикуваннями неподалік ЛБЗ.
