Напад росії і білорусі на Україну

Краткий пересказ
Видео под названием "ПОЧЕМУ ПУТИН НЕ МОЖЕТ ОСТАНОВИТЬСЯ? | Пять ловушек без выхода" от канала "Вне Истины" (загружено 26 января 2026 года, около 132 тыс. просмотров) анализирует, почему война в Украине, начатая Россией в 2022 году, продолжается уже почти четыре года, несмотря на огромные потери (сотни тысяч убитых, экономический ущерб). Автор отвергает простые объяснения вроде "Путин сошел с ума" и объясняет ситуацию через "пять ловушек", в которые попало российское руководство, делая остановку войны практически невозможной без катастрофы для режима. Структура видео — введение с историческими параллелями (Первая мировая, Вьетнам, Афганистан), затем разбор ловушек и заключение о неизбежном кризисе.
Ключевые ловушки:

Пропаганда: С 2014 года она эскалировала от "спецоперации" к "войне с НАТО", оправдывая жертвы как "борьбу за выживание". Остановка войны равносильна признанию обмана, что приведет к народному гневу (как в Первой мировой).
Элиты: Олигархи, чиновники и силовики боятся революции, трибуналов или хаоса 1990-х; война сплачивает их как соучастников, а вера в антизападный нарратив усиливает лояльность.
Историческое наследие: Для 72-летнего Путина важно остаться "собирателем земель" (как Петр I), а поражение сделает его "неудачником" вроде Николая II или Горбачева — хуже смерти.
Военная экономика: Бюджет на войну (>100 млрд долларов, 6–10% ВВП) создает рабочие места и "стабильность", как наркотик; демобилизация вызовет социальный взрыв (как после Вьетнама или Второй мировой в Германии).
Личность Путина: КГБ-шное мышление ("мы против них"), 25 лет жесткости и изоляция в "пузыре" с льстецами не позволяют компромиссов.

Заключение: Все сценарии (победа, переговоры, эскалация, смена режима) ведут к катастрофе (цугцванг). Война выгодна Путину и элитам для выживания, но закончится кризисом (экономический коллапс, поражение, переворот). Автор подчеркивает, что война была предотвратима жесткими санкциями после 2014 года.
Критика
Видео предлагает интересный структурный анализ, опираясь на исторические аналогии и открытые данные (потери, бюджеты, замороженные активы), что делает его информативным для понимания динамики авторитарных режимов в затяжных конфликтах. Сильные стороны: логичная разбивка на "ловушки", избегание упрощений и фокус на механизмах власти, а не на политике. Оно стимулирует размышления о том, как пропаганда и личные интересы элит с реальными примерами вроде судьбы Милошевича или Горбачева.

### Взвешенная научная перспектива на тему "почему Путин не может остановить войну в Украине"

Видео, которое вы упомянули, представляет популярный анализ через призму "ловушек" (пропаганда, элиты, наследие, экономика, личность Путина), подчеркивая, что остановка войны приведет к краху режима. Это интересный нарратив, но он упрощает сложную динамику, фокусируясь на внутренних факторах и предполагая неизбежный кризис. С научной точки зрения, политологи, историки и эксперты по международным отношениям (например, из Journal of Democracy, RAND Corporation, Institute for the Study of War) анализируют ситуацию шире: через комбинацию внутренних угроз режиму, стратегических расчетов, экономической инерции и внешних факторов. Ниже я приведу сбалансированный обзор, опираясь на академические и аналитические источники, без предвзятости. Это не "за" или "против" войны, а попытка понять механизмы на основе эмпирических данных и теорий (например, теории bargaining в конфликтах или авторитарной устойчивости).

#### Внутренние "ловушки" и угрозы режиму
Многие аналитики соглашаются, что остановка войны несет риски для стабильности путинского режима, но подчеркивают, что это не "безвыходные" ловушки, а расчетные барьеры. Например:
- **Угроза демократизации и идеологическая несовместимость**: Путин видит в независимой, демократической Украине экзистенциальную угрозу своей автократии, так как успех Украины мог бы вдохновить оппозицию в России. Согласно bargaining-моделям разрешения войн, конфликт продолжается, потому что стороны не могут договориться из-за фундаментальных разногласий (не территория, а режим в Киеве как "проблема"). Это эхом отзывается в теориях "демократического заражения": авторитарные лидеры опасаются соседних демократий как катализаторов внутренних протестов.
- **Пропаганда и социальный контроль**: Государственная пропаганда создала нарратив "войны с Западом за выживание", что сплачивает элиты и общество. Остановка без "победы" может вызвать разочарование, но исследования показывают, что авторитарные режимы устойчивы к таким шокам благодаря репрессиям и манипуляции информацией.
- **Экономическая зависимость от войны**: Военная экономика (6–10% ВВП на оборону) стимулирует занятость и рост в секторах, связанных с ВПК, но это "наркотик" с рисками инфляции и дефицита. Демобилизация могла бы вызвать социальный взрыв (как после Афганистана), но эмпирические данные из RAND указывают, что Россия адаптируется к санкциям, и экономика не на грани коллапса.
- **Личностный фактор и наследие**: Путин, как 72-летний лидер с КГБ-фоном, фокусируется на историческом статусе "собирателя земель". Поражение могло бы подорвать его легитимность, но психологические модели лидеров (например, из Tocqueville Review) связывают это с общим трендом авторитарных режимов: война как инструмент консолидации власти.

Эти факторы подтверждаются историческими параллелями (Первая мировая, Вьетнам), но не делают ситуацию "безвыходной" — режимы вроде России демонстрируют resilience через адаптацию (например, после 2014 года).

#### Альтернативные перспективы: Почему война продолжается (и может закончиться)
Не все эксперты видят "ловушки" как доминирующие; некоторые подчеркивают рациональные расчеты и внешние влияния:
- **Стратегический расчет на выигрыш**: Путин может продолжать войну, веря в победу через attrition (войну на истощение), где Россия имеет преимущество в ресурсах. Аналитики из ISW отмечают, что когнитивная война (манипуляция восприятием) — ключевой инструмент, и Кремль зависит от убеждения Запада в "невыиграбельности" конфликта. RAND добавляет, что эскалация (включая ядерные угрозы) — это манипуляция рисками, но пока не привела к расширению конфликта из-за страха НАТО.
- **Внешние факторы и "западная ловушка"**: Некоторые авторы (например, из LSE Blogs) предполагают, что Запад провоцировал эскалацию, чтобы ослабить Россию через санкции и затяжной конфликт, аналогично Афганистану. Это теория "режимного изменения", где война выгодна для ослабления Москвы, но она спорна и основана на спекуляциях, без сильных эмпирических доказательств. Другие (CEPA) фокусируются на гибридных угрозах России как ответе на неудачи на фронте.
- **Возможные выходы**: Модели из Journal of Democracy показывают, что переговоры возможны, если изменить incentives (например, через усиление поддержки Украины или ядерные гарантии), но автократия Путина делает компромиссы сложными. Экономические сравнения (Wall Street Journal) подчеркивают, что процветание Украины угрожает России, но долгосрочный застой в войне может привести к внутреннему кризису.

#### Заключение
С научной точки зрения, война продолжается из-за комбинации внутренних угроз режиму (идеология, экономика, элиты) и внешних расчетов (attrition, манипуляция рисками), но это не "цугцванг" — динамика может измениться под влиянием военных исходов, санкций или дипломатии. Анализ подчеркивает уязвимости авторитарных систем, но также их адаптивность. Для более глубокого понимания рекомендую работы из RAND или Journal of Democracy, где используются эмпирические данные и модели, а не анекдоты. Если нужны конкретные статьи, уточните.

ясно что ничего не ясно.

Именно поэтому пауэрлифтеры ходят на 20 этаж легко. Выносливости дофига

Чому барабашов, у якого в анамнезі з його слів було якесь залізо, не може без задишки зайти на пʼєдестал в туалеті? І заздрить що я забігаю на свій 23-й кілька раз на день.
Може то якесь інше залізо було? Люки каналізаційні здавав на металолом?

фарма схоже інша була. тому він вже й інше робити не може

не верю, брехло !!!
я, как занимавшийся спортом(академгребля) 6/7 , в 18 не мог такое позволить

Чому барабашов, у якого в анамнезі з його слів було якесь залізо, не може без задишки зайти на пʼєдестал в туалеті? І заздрить що я забігаю на свій 23-й кілька раз на день.
Може то якесь інше залізо було? Люки каналізаційні здавав на металолом?

фарма схоже інша була. тому він вже й інше робити не може

не верю, брехло !!!
я, как занимавшийся спортом(академгребля) 6/7 , в 18 не мог такое позволить

бо в твої роки не було багато багатоповерхівок? в Харкові була лише одна 24 поверхівка, яка так й називалася.

чи ти фарму собі не міг дозволити? так цим тренера займаються

а в якому віці в назві спорту зникли дві букви?

може відволічемося від особистих накидів?

Давайте спробуємо сформулювати, на якому етапі в нас перемовини. Що саме не узгоджене? Головне – територіальне питання, й воно складне. Але дивиться, якби це було лише це модна обговорювати. Тут ЛАД в мене вимагає відповідь – відповім. Якби це давало гарантований мир – то можна говорити про передачу – або якусь іншу форму. Важливий нюанс – маємо вести розмову саме про Донецьку область, а не про Донбас – там може бути окрема пастка

Але велике АЛЕ. Раша відкидає будь-які гарантії. Й оце проблема. Бо більшість оцінює, що якщо віддати Краматорськ – то через півроку почнеться новий наступ? Й де він буде зупинений – Ізюм, Барвінкове, Павлоград? Ізюм та Барвінкове не певен. Тому це головний ризик. Але гарантії нам можуть надати й без згоди Раші – про що й йдуть перемовини.

Питання ЗАЕС. Дуже важливе питання. Бо в умовах перемир’я ми не зможемо завадити під’єднання ЗАЕС до руської енергосистеми. Поки руські звісно – ми захопили, воно наше. Але якщо їм так потрібен Слов’янськ – то є підстава для перемовин. Ми їм Донецьку область – вони нам ЗАЕС, або спільне користування.

Й давайте почнемо з початку. Ці акценти дуже важливі. Раша – агресор, який окупував наші території. Окупував й все, все інше вигадки – бо сильний, бо може. Й вже те, що ми згодні на окупацію територій – це ВЕЛИКА поступка Раші. Це якщо об’єктивно. Тому вимога по лінії фронту насправді дуже реалістична. Ну це подивимось. Й ще – Раша почала вимагати гарантій. Чого це? Бо розуміє – крадене є крадене. Й приклад Хорватії чи Азербайджану показує, що можливі варіанти по поверненню краденого.

Що ще – «язык» та РПЦ? Щоб не знущалися з ЛАДів, не змушували їх спілкуватися українською – це напевне буде. Церков – цікаво, а вимога називати правильно Український екзархат РПЦ – це хіба занадто? Й головне – якщо ми визнаємо руську церкву, може прийшов час визнати українську? оце у руських буде підрив

Важливе питання санкцій та репарацій – але про це інсайдів немає. Всі санкції знімати не можна, й гадаю цього не станеться – питання, що Раша виторгує. Як ринок, ЄС Раша втратила. Репарації гадаю теж не безнадійна справа. Схоже з арештованими активами Раша розпрощалася – то їх можуть пустити на репарації. Що вже намагаються зробити

Важливий нюанс. Перемовини мають бути перемовинами. Чому тут на мене дехто так накидає, коли я пишу про слабкість Раші – ІПСОшникам ці реалії взагалі не потрібні. Вони малюють Рашу як могутній срср, а Україну – як маленьку Фінляндію. Й в такому випадку, так треба думати про капітуляцію. АЛЕ… Раша не срср. Вона використала спадок срср – але він вже закінчується – щось закінчилося, щось на підході. Танків 200 штук ніхто не виробляє. З 0 Раша може робити ЛИШЕ Т-90. Й самі ж пишуть – на полі бою їх немає. Де ж ці 200 шт на рік? Хвалений Кінджал запускаєтсья з Міг-31, який не виробляться з 90х років. А Су-57 – це поки що потенційна розробка.

Тому по факту є снаряди з КНДР, а всі ці ракети та шахеди без постачання з Китаю – не вироблять. Срср міг виробляти зброю сам, йому Китай був не потрібен. Тепер інший закид на мене. З того, що я написав, зовсім не означає, що Раша не є звгрозою для нас. Вона є – Україна середня країна, яка будувала цивільну країну, а не вкладала гроші у війну. А Раша не є другою армією у світі, це лише рівень середнбої країни (ядерну зброю виносимо за дужки).

А ми не самі – нам забезпечують поставки зброї, яка є якіснішою за руську. Про економічну допомогу взагалі мовчу – потенціал наших союзників просто не співставний з Рашею. Власне, що ми й бачимо – вже кілька років лінію фронту рухається повільно в межах Донецької області.

Тепер ще важливий нюанс. Чому ці перемовини для Раші нецікаві? Зараз зрозуміло, що початок війни - це була помилка для Раші. Але особливості авторитарного режиму - цар не може виявити слабкість. «Акела промахнувся» - працювало й буде працювати в автократичних режимах. На поточний момент Раша понесла такі втрати – й людські, й військові, й репутаційні, й економічні, що здобуття взамін Донбасу – це піррова перемога. Раші треба було зупинятися в 2022 році.

Але поки йде війна – це ще можна обгрунтовувати – мовляв, коли захопимо більшу частину України, то це того варто. А будь-яке припинення – це програшна ситуація, бо здобутки фіксуються. Цугцванг.

Тому на зважаючи на фантастичну пропозицію Трампа, Раша все одно не погоджується. Вона гадає, що зможе змінити ситуацію. Хоча з кожним днем ситуація для Раші погіршується. Співвідношення захоплення – втрати, особливо економічні -вони просто непорівняні. Тим паче, що захоплюють випалену землю. Але в 202 році помились, хто каже, що зараз царю дають достовірну інфо? Ще одна особливість диктатур – ніхто не хоче нести погані новини, й головне цар не хоче їх слухати. Тих, хто так каже, що – відсторонюють. Кого там не так давно прибрали?

Висновок – на поточний момент вірогідність того, що про щось домовимося – менше 50%. Схоже ще півроку буде війна. Тому Україні треба вирішувати питання з мобілізацією та ротацією. А Нашим союзникам – впроваджувати додаткові обмеження, варіанти є. Інших варіантів не бачу.

Зараз набігуть деякі, які почне волати – «в окоп», інші особисті накиди, але своїх варіантів вони не запропонують - окрім здатися.

бо в твої роки не було багато багатоповерхівок? в Харкові була лише одна 24 поверхівка, яка так й називалася.

чи ти фарму собі не міг дозволити? так цим тренера займаються

а в якому віці в назві спорту зникли дві букви?

лифт был платным?