Документальна стрічка "20 днів у Маріуполі" українських журналістів Мстислава Чернова, Євгена Малолєтки та Василиси Степаненко отримала "Оскар"
Сумне кіно документує захоплення росіянами українського міста — Чернов, Малолєтка та Степанова були останніми журналістами, які залишалися в Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Там багато крові, поту, сліз. І людей, які б мали жити довге і щасливе життя. Однак не факт, що мають навіть могилу.
"Я буду першим режисером, який скаже, що хотів би ніколи не виходити на цю сцену і щоб Росія ніколи не нападала на Україну", — сказав, отримуючи нагороду, режисер "20 днів у Маріуполі" Мстислав Чернов.
Прикметно, що усі троє українських авторів знають про війну з власного досвіду — Мстислав і Василиса харків’яни, а Євген Малолєтка родом із нині окупованого Бердянська. Саме тому їхні чорні вбрання на сцені були не просто скорботою через війну в Україні — це власний, зболений досвід.
Саме таке кіно потрібне тут і зараз. Не серіали Юрія Горбунова про уклоністів. І не "Свати" польською мовою на 1+1. І не постановчий "Юрик", який витискає сльозу у домогосподарок, але повністю викривляє дійсність, як насправді було в окупованому Маріуполі.
Багато хто уже написав, що навряд чи подивиться це кіно, бо надто боляче. Може впасти в депресію. Але це більше ніж кіно, це документальне свідчення — саме кадри наших журналістів із Маріуполя переламали хід війни. Вони змусили наших західних партнерів уперше заговорити про зброю для України. Так вперше в цій фазі війни світ пробачив, що Росія вбиває породіль у пологових і нищить дітей у драмтеатрі з написом на майданчику "Діти". І головне — що в тотально русифікованому Маріуполі ніхто не чекав Росію. Не було такого плану у містян стати росіянами й померти там.
Краще б не було такого фільму для першого українського "Оскара". Однак ми не можемо змінити той ранок 24 лютого. Ніяким чином не оживимо вбитих. Однак можемо змінити історію і поквитатися з убивцями.
Зараз ми не можемо оцінити масштаб події, бо надто свіжі рани. Однак це історичне кіно, за яким вчитимуть історію. І це важливо в умовах, коли росіяни розгорнули пропагандистську кампанію в стилі "ми відбудовуємо Маріуполь". І запускають фейки в стилі "італійська акторка Орнелла Муті відвідала Маріуполь". А те, що пенсіонерка італійського кінематографа насправді їздила на заробітки в Сочі, — неважливо.
...
"20 днів у Маріуполі" — той фільм, який варто подивитись і людям з міцними нервами, і тим, хто не очікував, що українців з їхньої землі вириватимуть з м’ясом. Тому найбільша відзнака для наших авторів — піти на цей фільм у кінотеатр, переглянути його на онлайн-платформі. І не посоромитися написати Мстиславу, Євгену та Василисі "Дякую".
Все інше? Ми не чекаємо від світу жалощів і доброти. Ми видряпаємо їх у той момент, коли багато хто махнув на нас рукою. Хто тією ж рукою примушує нас до капітуляції перед Росією.
Війни виграють ті, за ким правда. І вона за нами. Залишилось лише донести це фахово, як зробили наші три воєнні журналісти.
|
|
Додано: Сер 13 бер, 2024 23:11
Якщо у працівників Кабміну є відповідні факти, то в чому питання? Заява в прокуратуру і вперед. Якщо фактів йок- це наклеп. Тим паче держзрада. Чи ви вже не пісіятесь від фрази:"Придет весна- сажать будем"? А держзраду скоріше нинішньому припаяють.
Додано: Сер 13 бер, 2024 23:53
Да, так и есть. Свой карман дороже всяких идей про границы 91года и "КрымНаш" с будановским кофе
Додано: Чет 14 бер, 2024 00:01
А кто такой этот Дмитрий Снегирев, чтобы прислушиваться к его словам? Разные сайты указывают разные данные о его профессии, но ни одно не указывает, в каком ВУЗе он учился и какую специальность получил.
"
P.S. Вам еще не надоело постить сюда сомнительных личностей? Сейчас любой желающий объявляет себя "военным экспертом", зачастую не только не имея военного образования, но даже ни дня не служивший в армии даже в мирное время. Особенно мне нравится тиражируемый сейчас разными телеканалами и интернет изданиями "военный эксперт" экс-сержант "Айдара" 1914-го года, гидробиолог, защитивший диссертацию по донной растительности шельфа юго-восточного Крыма Евгений Дикий, уволенный из "Айдара" по причине натертости левого мизинца правой ноги  .
Додано: Чет 14 бер, 2024 00:09
І ні слова заперечення по суті відео. Цирк. Потрібно було у 2019 так аналізувати біографію Зе і сотень професійних безробітних слуг, то може війни б зараз не було. Востаннє редагувалось Schmit в Чет 14 бер, 2024 07:08, всього редагувалось 1 раз.
Додано: Чет 14 бер, 2024 00:18
Re: Напад росії і білорусі на Україну
Я не смотрю рассуждения от сомнительных личностей, мне жаль тратить на это свое время. Смысл практически всего, что вы постите здесь, можно выразить 4-мя словами: "Все пропало! Пора сдаваться!"
Додано: Чет 14 бер, 2024 00:23
Зате обираєте. Стільки посилань привели - просто смішно говорити про потрачений час.
Ні, потрібно сидіти у теплій ванні в рожевих окулярах - так точно переможемо. Востаннє редагувалось Schmit в Чет 14 бер, 2024 00:33, всього редагувалось 1 раз.
Додано: Чет 14 бер, 2024 00:24
А вообще реальная схема , если придется, перевезти СТО из Днепра на берег р.Збруч? Карман будет без потерь?
Поздравляю) (надеюсь цел) И спасибо за работу.
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
