Еміграція, заробітчанство

Скопіював з «київської гілки».
Не буду коментувати.
Ера «плінтусів прихованого монтажу», «модних МОПів» та сусального золота на стінах пройшла…

…
так то если разобраться, нафиг вообще жить в большом городе? толкаться с такими же в пробках на унылых дорогах и в метро? жить в человейнике, вокруг которого гаражи и заброшки? нюхать бесконечные выхлопы и сажу от корчей? возить детей в школу через полгорода?
бежать быстрее других, чтобы за полжизни накопить на ячейку в сотне таких же?
ну тут конечно каждому свое
может конечно формат жить в 40-60 км от города и ездить туда иногда с семьей за покупками и развлечениями, а остальное время кайфовать на природе, не так уж и плох, если есть такая возможность. заниматься каким то сельским хозяйством и тд

Кеша , вы несёте очередную теоретическую чуш.
это не совместимые вещи

В современных частных американских домах отопление водяное - теплый пол. Что как бы намекает кто был прав

Откровенно говоря, ни разу не встречал тут водяного теплого пола.
Ни в частных домах ни в не частных.
Допускаю, что оно есть, потому что тут есть все что угодно, но говорить о какой-то массовости не приходится.
Электрические теплые полы - есть, не спорю.
Опять-же, не массово.
Тут очень считают деньги, когда строят и не строят навека.
Прежде всего - картинка, которую надо продать, а начинка, которую не видно - то такое.

Практически все современные дома не для нищебродов имеют трубу приточки под потолком работающую как на охлаждение так и на нагрев, как правило не зашитую, и наливной пол теплый водяной. Никаких батарей ни паровых, ни водяных вы в таких домах не увидите

Скопіював з «київської гілки».
Не буду коментувати.
Ера «плінтусів прихованого монтажу», «модних МОПів» та сусального золота на стінах пройшла…

…
так то если разобраться, нафиг вообще жить в большом городе? толкаться с такими же в пробках на унылых дорогах и в метро? жить в человейнике, вокруг которого гаражи и заброшки? нюхать бесконечные выхлопы и сажу от корчей? возить детей в школу через полгорода?
бежать быстрее других, чтобы за полжизни накопить на ячейку в сотне таких же?
ну тут конечно каждому свое
может конечно формат жить в 40-60 км от города и ездить туда иногда с семьей за покупками и развлечениями, а остальное время кайфовать на природе, не так уж и плох, если есть такая возможность. заниматься каким то сельским хозяйством и тд

Желание сбежать из города понятно, но представление о загородной жизни не слишком конкретное.
Человек из человейника вряд ли сможет себя прокормить каким-то сельским хозяйством. По крайней мере на таком уровне, чтобы сохранить привычный комфорт. Вряд ли устроит жизнь в сельской хате, а построить комфортный дом стоит дороже, чем ячейка в человейнике.
Со школой все еще печальнее. Если приходится возить детей через полгорода, значит уровень школы рядом с домом не устраивает. Сельская школа точно лучше не будет. В результате придется ездить 40-60 км до города, а потом и через полгорода. Зарабатывать тоже, скорее всего, придется в городе.
Природа то будет, но времени кайфовать не останется.
Побег из города - хороший вариант для пенсионера или человека, доход которого не привязан к рабочему месту, с поправкой на уровень сервиса и доступность медицины.

Зауважу, що скопіював я текст не свій власний, а іншої людини. Яку навіть не знаю.


Цікавий допис пана Сибарит - я трохи далі дам коментар.

Спочатку скажу, що вчора говорив з приятелем з того міста, де живе Льолік-алкаш.
Людина працює багато років в Міськводоканалі, має квартиру на житловому масиві «Тополя» (я не дуже знаю, то цікава місцевість чи ні) - і раптом в розмові сказав, що за останні 4 роки був власній квартирі 1 (один) раз!

Виявилося, що ще 18 років тому купив хату в селі - якраз да 18 км до міста.
Ось там із жінкою і проживає.
Так ось і він, і дінка працюють і їздять на роботу із села.
Тобто свого роду тенденція, на яку звернув увагу дописувач на «київській гілці».
А я скопіював тому що прямо допис своєчасно зʼявився…

Человек из человейника вряд ли сможет себя прокормить каким-то сельским хозяйством. По крайней мере на таком уровне, чтобы сохранить привычный комфорт. Вряд ли устроит жизнь в сельской хате, а построить комфортный дом стоит дороже, чем ячейка в человейнике.
Со школой все еще печальнее. Если приходится возить детей через полгорода, значит уровень школы рядом с домом не устраивает. Сельская школа точно лучше не будет. В результате придется ездить 40-60 км до города, а потом и через полгорода. Зарабатывать тоже, скорее всего, придется в городе.
Природа то будет, но времени кайфовать не останется.
Побег из города - хороший вариант для пенсионера или человека, доход которого не привязан к рабочему месту, с поправкой на уровень сервиса и доступность медицины.

Як завжди у пана Сибарит самі цікаві думки та роздуми.
Світ багатогранний. Його роздуми правильні і цікаві.
Ось нижче текст на тему «Еміграція, заробітчанство»

News from France.

Моя оселя у Франції розташована на околиці старовинного містечка, де ж два палаци 17…19 сторіччя (один зараз продається за 1,5 мільйона євро, житловий, але потребує значного ремонту будівель та головне - парку, який заріс так, що палацу не видно. Другий викупили, житловий, проводять рестараційно-відновлювальні роботи), залишки жіночого монастиря 13-го сторіччя, та на відстані в 5 км один діючий житловий палац справжнього маркіза (відвідати можна тільки один раз на рік - у вересні), і дві церкви християнського «романського періоду».
До комплекса величезних магазинів, супермаркетів, станцій ТО та АЗС - 18 км майже лісової дороги з дозволеною швидкістю 80 км/год.

Саме цікаве, це саме моя вулиця.
Праворуч - величезний маєток колишнього мера міста, він був мером 19 років. Тепер має комплекс камʼяних будинків, власні гектари лісу, чудовий парк та головне - це пасовиська для коней. Коні в нього ті, на яких вчаться люди їздити по полях та ланах. Я все це бачу з вікна своєї веранди. Три рази на день приїжджають фахівці на авто - годують тих коней, бо сам він їх не годує.
Раз на 10 днів приїжджає робітник, який косить газони на тиж ланах, де будуть гуляти клієнти на конях.
Як бачите, і так можна жити.

Ще цікавіше - сусід ліворуч.
Книгу хочеться написати.
Йому 35 років, одружений, двоє синочків. Жінка працює в лікарні - в лабораторії.
Він справжній професійний фермер, а такий працьовитий, що має у місцевих назву «Скажений».
Він ще не мешкає в своєму новому двоповерховому будинку сучасної архітектури, будинок ще не закінчено: перед Новим роком всередині робив стяжку, зовні - доріжки і всяке інше.
На стінах будинка вже висять зовнішні блоки кондиціонерів. Під справжньою черепицею, вікна із ставнями (місцевий стиль: всі вікна квартир в будинках мають ставні, які закривають на піч). Все це красивого фарбування в одному стилі.
Цікава територія маєтку: ніяких городів щ картоплею та колорадськими жуками: газони, кулі та декоративні дерева в тому числі оливи та інжир.
Сам ще живе в іншому місці, точно не знаю де, але неподалік.
Зазвичай працює сам - в нього купа техніки всілякої, обслуговує поля в цьому регіоні.
Скупив десятки гектарів - кукурудза, соняшник, пшениця та соя.
Ніколи раніше такого не бачив: всі поля в нього обладнані системою поливу.
Соняшник влітку поливає майже цілодобово.
Ще цікаво: нижче наших будинків протікає невелика річка. Можливо, трохи нагадує нашу річку Оріль. У вихідні на березі сидять рибалки.
З неї той хлопець проклав водовід на вершину пагорба - там штучне озеро. Він туди закачую воду а потім та вода використовується для поливу ланів.
Я весь час дивуюся, як розумно все зроблено.
Шикарний технологічний сільськогосподарський процес.
Двоє хлопчиків ходять в місцеву школу.
Теж цікаво: шкіл тут три в різних будинках - в залежності від класу навчання.
Ну наприклад 1-4 клас вчаться в одному місці, в одному будинку, а інші класи - в іншій будівлі, в іншому місці: привозять або шкільні автобуси, або батьки.
Школярі в школі з 07:30 до 18:00. Все безкоштовно, в тому числі -,крім вчителів - мінімум два вихователя на кожні 25 учнів, які «підхватують» дітей під час перерв між уроками - а перерви по 1,5…2 години.

Цікаво, що школярів та вчителів кормлять обідом да рахунок мерії.
Ще цікаво: влітку, коли батько працює на полях, два його сина (мабуть 6 та 9 років) часто перебувають в кабіні трактора чи комбайну.
Це дуже зворушливо…

Ну ось і так можна жити…

P.S. Можливо, Льолік-алкаш, який вперся на цю гілку, до якої він не мав та не має відношення, і якого в шию виштовхали з «київської гілки» - а зараз линдає тут - він із славетного працьовитого Дніпра - але скажу правду: написано в Римі. Після того, як прокинувся після вчорашньої прогулянки вечірнім Римом та вечері в ресторані з нашими українцями української діаспори.
І в Римі люди живуть… на вулицях вчора два рази чув саме українську мову…

Скопіював з «київської гілки».
Не буду коментувати.
Ера «плінтусів прихованого монтажу», «модних МОПів» та сусального золота на стінах пройшла…

…
так то если разобраться, нафиг вообще жить в большом городе? толкаться с такими же в пробках на унылых дорогах и в метро? жить в человейнике, вокруг которого гаражи и заброшки? нюхать бесконечные выхлопы и сажу от корчей? возить детей в школу через полгорода?
бежать быстрее других, чтобы за полжизни накопить на ячейку в сотне таких же?
ну тут конечно каждому свое
может конечно формат жить в 40-60 км от города и ездить туда иногда с семьей за покупками и развлечениями, а остальное время кайфовать на природе, не так уж и плох, если есть такая возможность. заниматься каким то сельским хозяйством и тд

Так зазвичай розмірковують ті, хто ніколи так не жив та не "кайфував".

Человек из человейника вряд ли сможет себя прокормить каким-то сельским хозяйством. По крайней мере на таком уровне, чтобы сохранить привычный комфорт. Вряд ли устроит жизнь в сельской хате, а построить комфортный дом стоит дороже, чем ячейка в человейнике.
Со школой все еще печальнее. Если приходится возить детей через полгорода, значит уровень школы рядом с домом не устраивает. Сельская школа точно лучше не будет. В результате придется ездить 40-60 км до города, а потом и через полгорода. Зарабатывать тоже, скорее всего, придется в городе.
Природа то будет, но времени кайфовать не останется.
Побег из города - хороший вариант для пенсионера или человека, доход которого не привязан к рабочему месту, с поправкой на уровень сервиса и доступность медицины.

Як завжди у пана Сибарит самі цікаві думки та роздуми.
Світ багатогранний. Його роздуми правильні і цікаві.
Ось нижче текст на тему «Еміграція, заробітчанство»

News from France.

Моя оселя у Франції розташована на околиці старовинного містечка, де ж два палаци 17…19 сторіччя (один зараз продається за 1,5 мільйона євро, житловий, але потребує значного ремонту будівель та головне - парку, який заріс так, що палацу не видно. Другий викупили, житловий, проводять рестараційно-відновлювальні роботи), залишки жіночого монастиря 13-го сторіччя, та на відстані в 5 км один діючий житловий палац справжнього маркіза (відвідати можна тільки один раз на рік - у вересні), і дві церкви християнського «романського періоду».
До комплекса величезних магазинів, супермаркетів, станцій ТО та АЗС - 18 км майже лісової дороги з дозволеною швидкістю 80 км/год.

Саме цікаве, це саме моя вулиця.
Праворуч - величезний маєток колишнього мера міста, він був мером 19 років. Тепер має комплекс камʼяних будинків, власні гектари лісу, чудовий парк та головне - це пасовиська для коней. Коні в нього ті, на яких вчаться люди їздити по полях та ланах. Я все це бачу з вікна своєї веранди. Три рази на день приїжджають фахівці на авто - годують тих коней, бо сам він їх не годує.
Раз на 10 днів приїжджає робітник, який косить газони на тиж ланах, де будуть гуляти клієнти на конях.
Як бачите, і так можна жити.

Ще цікавіше - сусід ліворуч.
Книгу хочеться написати.
Йому 35 років, одружений, двоє синочків. Жінка працює в лікарні - в лабораторії.
Він справжній професійний фермер, а такий працьовитий, що має у місцевих назву «Скажений».
Він ще не мешкає в своєму новому двоповерховому будинку сучасної архітектури, будинок ще не закінчено: перед Новим роком всередині робив стяжку, зовні - доріжки і всяке інше.
На стінах будинка вже висять зовнішні блоки кондиціонерів. Під справжньою черепицею, вікна із ставнями (місцевий стиль: всі вікна квартир в будинках мають ставні, які закривають на піч). Все це красивого фарбування в одному стилі.
Цікава територія маєтку: ніяких городів щ картоплею та колорадськими жуками: газони, кулі та декоративні дерева в тому числі оливи та інжир.
Сам ще живе в іншому місці, точно не знаю де, але неподалік.
Зазвичай працює сам - в нього купа техніки всілякої, обслуговує поля в цьому регіоні.
Скупив десятки гектарів - кукурудза, соняшник, пшениця та соя.
Ніколи раніше такого не бачив: всі поля в нього обладнані системою поливу.
Соняшник влітку поливає майже цілодобово.
Ще цікаво: нижче наших будинків протікає невелика річка. Можливо, трохи нагадує нашу річку Оріль. У вихідні на березі сидять рибалки.
З неї той хлопець проклав водовід на вершину пагорба - там штучне озеро. Він туди закачую воду а потім та вода використовується для поливу ланів.
Я весь час дивуюся, як розумно все зроблено.
Шикарний технологічний сільськогосподарський процес.
Двоє хлопчиків ходять в місцеву школу.
Теж цікаво: шкіл тут три в різних будинках - в залежності від класу навчання.
Ну наприклад 1-4 клас вчаться в одному місці, в одному будинку, а інші класи - в іншій будівлі, в іншому місці: привозять або шкільні автобуси, або батьки.
Школярі в школі з 07:30 до 18:00. Все безкоштовно, в тому числі -,крім вчителів - мінімум два вихователя на кожні 25 учнів, які «підхватують» дітей під час перерв між уроками - а перерви по 1,5…2 години.

Цікаво, що школярів та вчителів кормлять обідом да рахунок мерії.
Ще цікаво: влітку, коли батько працює на полях, два його сина (мабуть 6 та 9 років) часто перебувають в кабіні трактора чи комбайну.
Це дуже зворушливо…

Ну ось і так можна жити…

P.S. Можливо, Льолік-алкаш, який вперся на цю гілку, до якої він не мав та не має відношення, і якого в шию виштовхали з «київської гілки» - а зараз линдає тут - він із славетного працьовитого Дніпра - але скажу правду: написано в Римі. Після того, як прокинувся після вчорашньої прогулянки вечірнім Римом та вечері в ресторані з нашими українцями української діаспори.
І в Римі люди живуть… на вулицях вчора два рази чув саме українську мову…

як дуже зайнята людина може писати такі простирадла ? или бизнес или ШИ вместе

Дякую да високу оцінку моїх дописів.
Написано той текст в центрі Рима після того, як прокинувся та випив філіжанку кави.
Дякую.
Я розумію, в якому вакуумі часто живуть люди.
Можливо, саме тому пишуть на цьому форумі дурниці та невірні висновки різного ґатунку.

Еміграція, заробітчанство

News from Italy

Можливо, комусь пригодиться для вибору спеціальності для дитини.
Я зараз перебуваю в Римі. Для входу в собор Святого Петра була довжелезна черга і зовсім випадково вийшло, що за мною в черзі стояло подружжя азіатів (я подумав, що японці), і зовсім випадково той азіат ледве не впав (черга розділялася на три потоки і так випадково сталося).
Я його практично врятував від падіння і тому трохи поспілкувалися.
Він з Кореї. Тут перше що було цікаво: він не говорив «з ПІВДЕННОІ КОРЕЇ», він сказав саме так: з Кореї, тобто комуністична для них не існує і не згадують.
Ми говорили англійською.
Так ось: виявилося, що він програміст. Computer science.
Я знаю, на цій гілці цю спеціальність ховали не один раз. Проклинали не один раз.
Але ось така правда: «Є така професія!»
І вона дозволяє людині з жінкою мандрувати із Сеула до Риму у відпустку.

В них одна дитина - синочок, якому 14 років - показували фото.
Ще з цікавого: жінка його вчитель в школі.
Виглядали на вік не більше 35 років. Але то азіати - нам важко вгадати вік - мабусь все ж таки їм по 40.
Обмінялися e-mail.
Ну ось і думайте, на кого буде вчитися ваша дитина.