Еміграція, заробітчанство

Знакомый купил во Флориде, в городе Бока-Ратон за 150 куе, но это апартмент.
Чем не вариант? Пока ты работаешь и мигрируещь за работой или за хорошими школами для детей - арендуешь, сундучищь деньги на СД и/или брокерских счетах в акциях, даже можно на пенсионном счете (покупка первой недвиги разрешает без пеналти использовать деньги с пенсионного аккаунта).
А когда уже выходишь на пенсию, а дети становятся самостоятельными и могут жить отдельно (хоть в другом штате), покупаешь 55+ за гораздо меньшие деньги, но не жертвую качеством жизни (зачастую такие комплексы или комьюнити имеют гораздо более комфортные условия проживания -бассейны, спортплощадки, паркинги, места совместного времяпрепровождения, обычно обслуживающий персонал, а также за небольшой мейнтаненс (150-300 долларов в месяц) будет включен мелкий ремонт).
Как такой сценарий?

Как такое чудо возможно? Лучшее ВСЁ и при этом существенно более низкая цена и покупки и содержания.

Я не лендлорд, не рієлтор, не можу коментувати допис вище, але мене часто турбує питання: будують, будують, будують, будують, ну реально - як в Україні - з «гімна та палок», залізобетону, радіоактивного щебня або з дурнуватого «пінобетону», а у власному житлі мешкають орієнтовно не більше 60% населення планети.
Виходить, що цей бізнес - лендлордів - буде жити вічно.
Важкі часи війни внесли корективи, коли люди мають суперприбутки.
Говорив з давньою знайомою: колись мешкала в Туреччині на березі Середземного моря, орендувала.
Поїхала провідати подругу в Німеччині - та мешкає на кордоні з Люксембургом - та там щ дочкою і залишилася.
А чого не залишитися?
Довірливі німці видали безкоштовно непогану квартиру, сплачує тільки за комуналку, десь 150€ на місяць.
Довірливі німці видають щомісяця непогані гроші.
Свою 1-к квартиру в Києві здає довірливим українцям.
З довірливим чоловіком - батьком дочки - розлучилася.
Ну щоби не заважав жити…