Еміграція, заробітчанство

Вони самі в шоці, скільки грошей витратили за тижневий візит у Фінляндію до дочки та її родини.
Але тут треба врахувати:
- вперше побачили дочку та онуків з лютого 2022 року, коли всі реально в одних трусах - кинувши дві квартири - втекли з Херсона.
- вони реально пенсіонери з якимись смішними пенсіями типу 2600 гривень на місяць, але один з пенсіонерів - моряк - добре заробляв в рейсах - з того і живуть.
Ну а діти звісно, смокчуть з бабусі та дідуся грошву.
Знаєте таку приказку: «Ласкаве телятко двох маток ссе». Буквальний зміст її дуже простий: неноровисте теля в однієї корівки постояло, вим'я посмоктало. Потім, ніби ненароком, «соромливо» підійшло до іншої, постояло, потопталося на місці, потерлося поруч...

В школе детям промывают мозги, рассказывая как правильно сделал пуйло, что напал на Украину.
Мама ребенку сказала, что это не так и объяснила почему.
Ребенок набрался смелости и в классе повторил эти доводы.
Училка тут-же настучала куда следует и на семью завели дело.

Анекдот времён СССР:
Ребёнок пришёл из школы и пересказывает папе, что учитель рассказывала, как СССР запустили спутник … Папа говорит: Да … запустили и сельское хозяйство и здравоохранение и многое другое.
На следующий день ребёнок передаёт этот разговор учителю, на что тот отвечает: Передай пожалуйста папе, что у нас сажают не только картошку.

В школе детям промывают мозги, рассказывая как правильно сделал пуйло, что напал на Украину.
Мама ребенку сказала, что это не так и объяснила почему.
Ребенок набрался смелости и в классе повторил эти доводы.
Училка тут-же настучала куда следует и на семью завели дело.

Анекдот времён СССР:
Ребёнок пришёл из школы и пересказывает папе, что учитель рассказывала, как СССР запустили спутник … Папа говорит: Да … запустили и сельское хозяйство и здравоохранение и многое другое.
На следующий день ребёнок передаёт этот разговор учителю, на что тот отвечает: Передай пожалуйста папе, что у нас сажают не только картошку.

Да, я знаю этот анекдот в немного другом виде.
"-Никита Сергеевич, папа сказал, что вы запустили не только спутник, но и сельское хозяйство.
-Скажи папе, что я сажаю не только кукурузу"
На самом деле, очень печально.
Я тут смотрю один новостной канал на русском языке, канал финансируется правительством США, Настоящее время (бывшая редакция радиостанции Голос Америк, которые в ссср называли "Вражеские голоса"). Там бегущая строка с новостями с раши. Только и пишут - того посадили, тому срок дали, тех лишили родительских прав. За пост в соцсетях, за "разговоры на кухне" и тп.
На самом деле, выглядит так, что там уже не ссср времен застоя, я приближается 37-й год. Остается дождаться когда будут расстреливать.
При этом, был сюжет о потопах где-то в Екатеринбурге кажется - народ тупое быдло. Как в том анекдоте "....будем вешать каждого второго. - А мыло и веревку с собой приносить или профсоюз выдаст?".

Да, я знаю этот анекдот в немного другом виде.
"-Никита Сергеевич, папа сказал, что вы запустили не только спутник, но и сельское хозяйство.
-Скажи папе, что я сажаю не только кукурузу"
На самом деле, очень печально.
Я тут смотрю один новостной канал на русском языке, канал финансируется правительством США, Настоящее время (бывшая редакция радиостанции Голос Америк, которые в ссср называли "Вражеские голоса"). Там бегущая строка с новостями с раши. Только и пишут - того посадили, тому срок дали, тех лишили родительских прав. За пост в соцсетях, за "разговоры на кухне" и тп.
На самом деле, выглядит так, что там уже не ссср времен застоя, я приближается 37-й год. Остается дождаться когда будут расстреливать.
При этом, был сюжет о потопах где-то в Екатеринбурге кажется - народ тупое быдло. Как в том анекдоте "....будем вешать каждого второго. - А мыло и веревку с собой приносить или профсоюз выдаст?".

а чому сумно? руські хочуть Сталіна - так треба, щоб вони по-справжньому зрозуміли, що це таке. бо німці зрозуміли, що нацизм - це погано, а москалі про сталінізм схоже, що ні. ба більше, вони ще це й пропагують по повній. тому мають на власній шкурі відчути.

37го на жаль в них не буде, бо насправді сучасна Раша - це бліда копія срср, й побудувати таку репресивну машину, як НКВС, не зможуть, як й все складне. 37-38 роки - це лише один мільйон тільки страчених, якщо не помиляюсь.

а з іншого боку, як показує сучасність, купити набагато легше, ніж саджати в психушку. тому ми й не бачимо протестів в Раші, які були навіть за часів срср. плюс відкриті кордони грають свою роль. вони ще не зрозуміли, що їдуть якраз ті, хто може щосьстворювати. а так скоро вже й мультики нема кому малювати буде...

---- ІТ бобер -----
Я думав що буду дуже сумувати за батьківськім будинком у якому прожив більшість життя. За рідним містом Харків, яке я так нечасто залишав. Врешті-решт за Кримом і ще багатьма куточками України де відпочивав і подорожував.
Але коли я занурююсь у спогади — розумію що насправді ми сумуємо не за місцем! Ми сумуємо за минулим життям, за дитинством, молодістю, батьками.
Це просто перевірити: уявіть місце, де вам було дуже добре і де ви не були років 10. Уявіть що ми можете потрапити туди прямо зараз — ви б хотіли? Так? Але якби ви потрапили — то зрозуміли б що усе змінилося за ці 10 років! «В одну і ту ж річку не можна увійти двічі» — це саме про те. Змінилося місце, змінилися ви — не змінився тільки ваш спогад. Тому особисто я у такому випадку скоріше відчую розчарування і сум: бо вже нема людей з якими я тут був, бо вже нема тієї веселої молодості.
У минуле можна повернутися тільки у спогадах — тому ніколи не має сенсу сумувати за місцем а тим більше намагатися повернутися.
Набагато краще — іти вперед не озираючись. І от чому: Харків колись здавався мені чудовим місцем. І коли мені казали що у Харкові суворі люди, які не посміхаються на вулицях, що тут ментовсько — воровське місто я не розумів. Аби побачити це — треба пожити у інших містах і тоді буде з чим порівнювати.
Так саме із країнами. Колись на ДОУ писали що Україна — найкраща країна для ІТшників. Що тут вони живуть як еліта — а десь в США чи Європі можуть навіть до середнього класу не дотягувати.
Пам’ятаю як на питання чи варто ІТшнику переїздити до США відповідали про «старших ніщіх»:
www.youtube.com/watch?v=j_bEWsbgCjg
Зараз на Тенеріфе я маю можливість подивитися на життя в Україні «ззовні». Я свідомо не буду навіть згадувати війну — уявімо що зараз «золотий» для ІТ 2021 рік.
— Житло.
Я був впевнений що житло у Європі, а тим більше на райському острові, коштує якісь нереальні мільйони доларів, як десь у Долині. А тепер іноді заходжу на ХХ і бачу як люди продають квартири у Харкові. І навіть зараз ставлять $60К, $100К іноді навіть більше. Може це центр, може новобудова, євроремонт — але за таку суму можна придбати квартиру за 500 метрів від океану на райському острові! Про ціни на квартир у Києві я взагалі не уявляю: за такі гроші можна реально купити житло у більшості країн світу!
Звичайно в Україні можна знайти і дуже дешеве житло, якого в Європі не знайдеш. Але якщо є можливість обирати — то я розумію чому в Україні не скуповували житло багаті європейці. А навпаки — українська еліта скуповувала вілли десь на «лазурному узбережжі».
— Ціни в магазинах.
Якщо перерахувати по курсу хай 40 гривень за євро — то ще велике питання де ціни більші: у супермаркеті на Тенеріфе чи у Харкові (Київ не беру як виняток). Їжа — щось дорожче, щось дешевше, одяг — дешевше ніж на Барабашова, усіляка електроніка — однозначно дешевше. За авто не скажу — не дуже розбираюся і не цікавився.
— Комунальні платежі
Якщо порахувати то мінімум 50% комуналка в Україні — це нереальні тарифи за опалення (той самий Ротердам ++), які тільки ростуть кожного року. Отже тут за опалення платити просто не треба бо нема зими! Ми так звикли в Україні до «пережити зиму» (ще з часів газових воєн) і «чи вистачить газу» — що навіть не уявляли як люди живуть зовсім без зими, без опалення, без російського газу, без донбаського вугілля ... Справді — райський острів. Інтернет, мобільний зв’язок, електрика — дещо коштує дорожче. Але у порівнянні з Україною де родини віддають більше половини доходів за комуналку — тут це майже копійки.
— Безпека
Це мене завжди дуже лякало. Мабуть саме тому що я виріс у «блатному» Харкові іще і в часи, коли питали «з какого района?». Отже я уявляв себе Європа — це тільки у центрі міста, а поруч усякі «чорні квартали», чайна-таун, трущоби де якщо не туди зайшов — то вже не знайдуть.
Скажу за Тенеріфе: більш за все це нагадує Крим у сезон. Зустріти тут можна тільки банди відпочиваючих. Відчуття курорту — усюди «маньяна» та «хакуна-матата», усі на розслабоні. Групи молоді тусуються, щось пьють, слухають музику — на перехожих нуль уваги. Ніяких тобі «хей, стой — іди сюда»!
У невеличкому селі взагалі саме так як я і мріяв — десь половина місцевих пенсіонерів. Ще частина скористалися моментом і продали квартири коли ціни скакнули. Квартири купують переважно здавати — отже живуть туристи. Школи в селі нема — отже нема і школоти. Про окупасів не чув — їм мабуть облом жити так далеко від «цивілізації» — нікого не приваблює захопити квартиру у селі. Хіба що якусь віллу — але вілли тут окремий район.
Отже єдине про що я сумую — що не бачив раніше далі України і навіть свого міста. Якби знав — то переїхав би сюди ще років 10 — 15 тому. Так — були б проблеми з родиною, але краще б вивіз батьків, ніж разом з ними сидіти у Харкові і не бачити світу.
Сумно казати — но у порівнянні навіть з Чорногорією Україна (навіть станом на 2013 рік) має зовсім небагато переваг. І 5% податків навряд чи компенсують усе, чого не вистачає. Втім у кожного свої пріоритети — тут усяка думка буде дуже суб’єктивна. Від знайомих чув про родину де одна мати та 12 дітей — і якось живуть. У Європі стільки просто неможливо було б забезпечити. Не кажучи вже про надати нормальну освіту.

---- ІТ бобер -----
Я думав що буду дуже сумувати за батьківськім будинком у якому прожив більшість життя. За рідним містом Харків, яке я так нечасто залишав. Врешті-решт за Кримом і ще багатьма куточками України де відпочивав і подорожував.
Але коли я занурююсь у спогади — розумію що насправді ми сумуємо не за місцем! Ми сумуємо за минулим життям, за дитинством, молодістю, батьками.
Це просто перевірити: уявіть місце, де вам було дуже добре і де ви не були років 10. Уявіть що ми можете потрапити туди прямо зараз — ви б хотіли? Так? Але якби ви потрапили — то зрозуміли б що усе змінилося за ці 10 років! «В одну і ту ж річку не можна увійти двічі» — це саме про те. Змінилося місце, змінилися ви — не змінився тільки ваш спогад. Тому особисто я у такому випадку скоріше відчую розчарування і сум: бо вже нема людей з якими я тут був, бо вже нема тієї веселої молодості.
У минуле можна повернутися тільки у спогадах — тому ніколи не має сенсу сумувати за місцем а тим більше намагатися повернутися.
Набагато краще — іти вперед не озираючись. І от чому: Харків колись здавався мені чудовим місцем. І коли мені казали що у Харкові суворі люди, які не посміхаються на вулицях, що тут ментовсько — воровське місто я не розумів. Аби побачити це — треба пожити у інших містах і тоді буде з чим порівнювати.
Так саме із країнами. Колись на ДОУ писали що Україна — найкраща країна для ІТшників. Що тут вони живуть як еліта — а десь в США чи Європі можуть навіть до середнього класу не дотягувати.
Пам’ятаю як на питання чи варто ІТшнику переїздити до США відповідали про «старших ніщіх»:
http://www.youtube.com/watch?v=j_bEWsbgCjg
Зараз на Тенеріфе я маю можливість подивитися на життя в Україні «ззовні». Я свідомо не буду навіть згадувати війну — уявімо що зараз «золотий» для ІТ 2021 рік.
— Житло.
Я був впевнений що житло у Європі, а тим більше на райському острові, коштує якісь нереальні мільйони доларів, як десь у Долині. А тепер іноді заходжу на ХХ і бачу як люди продають квартири у Харкові. І навіть зараз ставлять $60К, $100К іноді навіть більше. Може це центр, може новобудова, євроремонт — але за таку суму можна придбати квартиру за 500 метрів від океану на райському острові! Про ціни на квартир у Києві я взагалі не уявляю: за такі гроші можна реально купити житло у більшості країн світу!
Звичайно в Україні можна знайти і дуже дешеве житло, якого в Європі не знайдеш. Але якщо є можливість обирати — то я розумію чому в Україні не скуповували житло багаті європейці. А навпаки — українська еліта скуповувала вілли десь на «лазурному узбережжі».
— Ціни в магазинах.
Якщо перерахувати по курсу хай 40 гривень за євро — то ще велике питання де ціни більші: у супермаркеті на Тенеріфе чи у Харкові (Київ не беру як виняток). Їжа — щось дорожче, щось дешевше, одяг — дешевше ніж на Барабашова, усіляка електроніка — однозначно дешевше. За авто не скажу — не дуже розбираюся і не цікавився.
— Комунальні платежі
Якщо порахувати то мінімум 50% комуналка в Україні — це нереальні тарифи за опалення (той самий Ротердам ++), які тільки ростуть кожного року. Отже тут за опалення платити просто не треба бо нема зими! Ми так звикли в Україні до «пережити зиму» (ще з часів газових воєн) і «чи вистачить газу» — що навіть не уявляли як люди живуть зовсім без зими, без опалення, без російського газу, без донбаського вугілля ... Справді — райський острів. Інтернет, мобільний зв’язок, електрика — дещо коштує дорожче. Але у порівнянні з Україною де родини віддають більше половини доходів за комуналку — тут це майже копійки.
— Безпека
Це мене завжди дуже лякало. Мабуть саме тому що я виріс у «блатному» Харкові іще і в часи, коли питали «з какого района?». Отже я уявляв себе Європа — це тільки у центрі міста, а поруч усякі «чорні квартали», чайна-таун, трущоби де якщо не туди зайшов — то вже не знайдуть.
Скажу за Тенеріфе: більш за все це нагадує Крим у сезон. Зустріти тут можна тільки банди відпочиваючих. Відчуття курорту — усюди «маньяна» та «хакуна-матата», усі на розслабоні. Групи молоді тусуються, щось пьють, слухають музику — на перехожих нуль уваги. Ніяких тобі «хей, стой — іди сюда»!
У невеличкому селі взагалі саме так як я і мріяв — десь половина місцевих пенсіонерів. Ще частина скористалися моментом і продали квартири коли ціни скакнули. Квартири купують переважно здавати — отже живуть туристи. Школи в селі нема — отже нема і школоти. Про окупасів не чув — їм мабуть облом жити так далеко від «цивілізації» — нікого не приваблює захопити квартиру у селі. Хіба що якусь віллу — але вілли тут окремий район.
Отже єдине про що я сумую — що не бачив раніше далі України і навіть свого міста. Якби знав — то переїхав би сюди ще років 10 — 15 тому. Так — були б проблеми з родиною, але краще б вивіз батьків, ніж разом з ними сидіти у Харкові і не бачити світу.
Сумно казати — но у порівнянні навіть з Чорногорією Україна (навіть станом на 2013 рік) має зовсім небагато переваг. І 5% податків навряд чи компенсують усе, чого не вистачає. Втім у кожного свої пріоритети — тут усяка думка буде дуже суб’єктивна. Від знайомих чув про родину де одна мати та 12 дітей — і якось живуть. У Європі стільки просто неможливо було б забезпечити. Не кажучи вже про надати нормальну освіту.

Поставил + " с чувством глубого удовлетворения" (Л.И.Брежнев).
Подобную-же точку зрения пытался донести касательно НЙ и США.

Какая-то жопа мира которая возможно и подойдёт, для какого-то гика ИТшника, где даже нет школы для детей. 😏

Какая-то жопа мира которая возможно и подойдёт, для какого-то гика ИТшника, где даже нет школы для детей. 😏

Таких мест на планете полно.
Со школами или без.
Просто чувак взял свою задницу в руки, перетащил ее в другое место и оказалось, что "есть жизнь на Марсе"(с).
Разговаривали с родственниками в Киеве, говорим, мы волнуемся за вас.
"Да чего там за нас волноваться, мы привыкли. Вот мы за вас волнуемся, у вас там гражданская война, в школах стреляют" Откуда они это берут?
Другие - "Блек Рок заплатил за Украину, но без украинцев".
Народ, что вы там курите?

есть жизнь на Марсе

Це якщо годують дистанційно.
При еміграції ключове - це джерело фінансів. І професій, які можуть так - не так уж і багато.

люди живуть по-різному. в когось все стабільно

У Мексиці вбили ще одного кандидата у мери

У Мексиці за два дні до виборів на політичному мітингу вбили ще одного кандидата у мери, пише Al Jazzera з посиланням прокуратуру.

Хорхе Уерту Кабреру застрелили у п'ятницю в місті Ізукар-де-Матаморос центрального штату країни Пуебла.
...
Вчора стало відомо про вбивство Хосе Альфредо Кабрери Баррієнтоса ‒ кандидата на пост мера міста Коюка де Бенітес.

Згідно з даними консалтингової компанії Integralia, кількість убитих кандидатів під час цьогорічної виборчої кампанії зросла до 37. Це на одну смерть більше ніж під час проміжних виборів 2021 року, коли було вбито 36 кандидатів.