Психологія та саморозвиток

[quote]
Для того чтобы у ребенка не возникла проблема школьной неуспеваемости, нужно помочь ему приспособиться к школе, крайне важно, чтобы это приспособление было осуществлено без серьезных внутренних потерь для ребенка. Без ухудшения самочувствия, настроения, самооценки, нужно помочь ему почувствовать себя в школе комфортно, высвободить имеющиеся у него интеллектуальные, личностные, физические ресурсы для успешного обучения и полноценного развития.
...........
проблеме неуспеваемости 100 лет в обед но пост-советские педагоги внятного решения предложить не могут. А оно - на поверхности. Нужно отказаться от каких либо стандартов и оценок, одновременно стимулируя познавательные интересы ребенка. Отказаться от оценок - непосильная задача, ведь это практически единственный инструмент устрашения/давления на ребенка. Неуверенный в себе, некомпетентный педагог не в состоянии заинтересовать детей предметом и обойтись без репрессивных мер воздействия.

Заява цікава, але:
- якщо немає оцінок, немає інструменту оцінювання успішності чи неуспішності. Ну в принципі мета досягнута, нема оцінок - нема неуспішності)))
- чи є статистично значимі приклади реалізації таких пропозицій?
Впевнений в собі, компетентний педагог теж не може гарантовано зацікавити всіх.
Плюс, чи взагалі не переоцінена проблема, якось неписемність подолали все таки

статистично значимих прикладів наверняка нет, т.к. такі пропозиції никогда не реализовывались полностью. Сейчас в младщих классах это реализуют - оценок нет. Соответственно, неуспеваемости тоже. Посмотрим, как это скажется дальше, в старших классах. Сильно подозреваю, что никак.
Проблема, по-моему, не переоценена. Начить читать-писать всё-таки проще. Это азы. Так же, как все выучивают элементарную арифметику - сложение-вычитание, порой даже таблицу умножения. А вот с алгеброй-геометрией уже начинаются проблемы.[/quote]У мене в першому класі так зробили, тобто оцінки по факту були, але скасували табелі. І що я запамʼятав, так те, що було неприємно, ніби знецінили всі зусилля:)
І якщо чесно не пригадую жодного однокласника, що реально потерпав би від низьких оцінок. Тож і є сумніви, а чи існує взагалі проблема
Так, то я звісно спростив, і дійсно були ті, кому ніяк не йшла тригонометрія з геометрією. Були відповідно двійочники по певним предметам. Були і були, один однокласник, що мабуть до старших класів читав по складах, працює собі водієм. І не пригадую, щоб депресував від низьких оцінок, здається, він і не усвідомлював, що то проблема:)

У Японии ничего такого даже близко не было, а то, что у США их тоже больше нет, японцы не знали.

Але США їх могли наклепати, а Японія ні. От на деякий час настав, як писав Фукуяма: "кінець історії"

Тогда ещё не могли.
Точнее могли, но не наклепать, а ме-е-едленно сделать, поштучно.

а тим часом імператорська армія би покращувала позиції, тупий імпаратор-капітулянт

У мене в першому класі так зробили, тобто оцінки по факту були, але скасували табелі. І що я запамʼятав, так те, що було неприємно, ніби знецінили всі зусилля:)
І якщо чесно не пригадую жодного однокласника, що реально потерпав би від низьких оцінок. Тож і є сумніви, а чи існує взагалі проблема
Так, то я звісно спростив, і дійсно були ті, кому ніяк не йшла тригонометрія з геометрією. Були відповідно двійочники по певним предметам. Були і були, один однокласник, що мабуть до старших класів читав по складах, працює собі водієм. І не пригадую, щоб депресував від низьких оцінок, здається, він і не усвідомлював, що то проблема:)

тобто вчився заради оцінок (понтів), а не тому що цікаво, або щоб отримати знання

У мене в першому класі так зробили, тобто оцінки по факту були, але скасували табелі. І що я запамʼятав, так те, що було неприємно, ніби знецінили всі зусилля:)
І якщо чесно не пригадую жодного однокласника, що реально потерпав би від низьких оцінок. Тож і є сумніви, а чи існує взагалі проблема
Так, то я звісно спростив, і дійсно були ті, кому ніяк не йшла тригонометрія з геометрією. Були відповідно двійочники по певним предметам. Були і були, один однокласник, що мабуть до старших класів читав по складах, працює собі водієм. І не пригадую, щоб депресував від низьких оцінок, здається, він і не усвідомлював, що то проблема:)

тобто вчився заради оцінок (понтів), а не тому що цікаво, або щоб отримати знання

В молодших класах мені дійсно не було цікаво, я вже вмів читати, писати і рахувати

Були і були, один однокласник, що мабуть до старших класів читав по складах, працює собі водієм. І не пригадую, щоб депресував від низьких оцінок, здається, він і не усвідомлював, що то проблема:)

с таким подходом если никто из ваших одноклассников не погиб в ДТП, это означает что проблема смертности на дорогах тоже преувеличена?

Суть месседжа в другом. У всех людей разные интеллектуальные возможности, кому то легко даются науки, другому никак. Оценки по своей сути измеряют соответствие ребенка каким то принятым стандартам. Но о каких стандартах речь, когда у всех разные возможности? Давай всех запишем в хор (балет) и тем кто не научится петь (танцевать) будем ставить двойки. Выглядит нелепо? Но в случае с физикой/химией/ин.языками и др дисциплинами так и делают. С тем что не каждому дано петь или танцевать или быть спортсменом никто не спорит. Но почему что с другими навыками несоответствие стандартам это сразу плохая оценка.

Если копнуть ещё глубже оценка делает ненужным самоанализ и саморазвитие. Зачем? за ребенка все решили, какие предметы ему учить и в каком объеме, какие оценки получать. В итоге от ребенка ждут не знаний, а оценок. Ценные знания подменяются ничтожными цифрами.

Со многими отличниками 5 минут было не о чем говорить и меня всегда это удивляло. По идее отличник - всесторонне развитый, эрудированный, начитанный человек. Но его развитие было заточено на получение оценки и за пределами этого они мало чем интересовались. В этом главное зло. Познавательные интересы подменили на гонку за оценками. А не в том что кто то там комплексует, поводов для комплексов намного больше и отмена оценивания ничего не изменит.

Стандарты стандартами, но хоть таблицу сложения освоить то нужно...

Стандарты стандартами, но хоть таблицу сложения освоить то нужно...

речь не идёт о том чтобы отменить школьную программу и вернуться в пещеры. Мотивировать не оценками, а ценностью знаний.

чи є статистично значимі приклади реалізації таких пропозицій?

До эпохи мобильной связи/интернета тоже не было статистически значимых примеров их реализации, какой вывод с этого делаем? Если не было, значит это невозможно/бессмысленно?

В оцінках і плюси і мінуси. Мінуси Віталя сказав.
Плюси: дітей треба хвалити. Необхідно! Особливо за реальні успіхи. Якщо учитель «сухар» і від нього гарного слова не почуєш, то який фідбек у дитини за старання і досягнення? Лише оцінка. Вона ж і мотивує бути ще кращим. Якщо в системі «без оцінок» вчитель не скупий на похвалу, то тоді може і не треба вони .

Стандарты стандартами, но хоть таблицу сложения освоить то нужно...

речь не идёт о том чтобы отменить школьную программу и вернуться в пещеры. Мотивировать не оценками, а ценностью знаний.

чи є статистично значимі приклади реалізації таких пропозицій?

я особо не интересовался, думаю гугл вам подскажет лучше меня.

в школі рівень знань на оцінку ніяк не недосяжний, все виставленоина середньостатистичного. Балет і спорт високих досягнень тут ви хватили лишнього. А за фізкультуру і музику (співи і чом б й не танці ) оцінки ставити можно.

В оцінках і плюси і мінуси. Мінуси Віталя сказав.
Плюси: дітей треба хвалити. Необхідно! Особливо за реальні успіхи. Якщо учитель «сухар» і від нього гарного слова не почуєш, то який фідбек у дитини за старання і досягнення? Лише оцінка. Вона ж і мотивує бути ще кращим. Якщо в системі «без оцінок» вчитель не скупий на похвалу, то тоді може і не треба вони .

в нас була бальна оціночна система, і залік по кращому. Оце була жорстка мотивація...