Украинские вкладчики получили дополнительный инструмент для защиты своих финансовых прав, которые нарушались в период кризиса. Верховный суд постановил, что все банки обязаны выплачивать проценты не только за срок действия депозитных договоров, но и за весь период просрочки, если средства не были возвращены вовремя. Юристы говорят, что теперь сотни тысяч вкладчиков, вооружившись этим судебным решением, могут гарантированно получить упущенную прибыль.
Вкладчики, пострадавшие от бесплатного использования банками их денег, получили инструмент для взыскания компенсации за недополученные проценты. Верховный суд (ВС) вчера обнародовал свое решение, принятое 29 мая, согласно которому банки обязаны выплачивать вкладчикам проценты по привлеченным средствам за весь срок их использования, в том числе и за период, прошедший после окончания депозитного договора. Суд пришел к такому утверждению, руководствуясь ст. 1061 Гражданского кодекса, которая требует от банков начислять проценты по вкладу за весь период с момента получения денег клиента до их фактического возврата или списания с депозитного счета по другим причинам. Несмотря на то что эта норма содержалась в Гражданском кодексе, суды на свое усмотрение принимали взаимоисключающие решения — становились то на сторону вкладчиков, то на сторону банков.
|
|
Додано: П'ят 07 чер, 2013 10:47
Решение Верховного судаmst ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2013 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” (далі – банк “Надра”) про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до банку “Надра” про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, в с т а н о в и л а : У лютому 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 жовтня 2008 року між ними та банком “Надра” були укладені договори банківського вкладу на строк до 10 квітня 2009 року. На виконання умов договорів вони внесли на депозитні рахунки кошти у розмірі 1 млн. 100 тис. грн кожний. У вказаний у договорі строк відповідач кошти не повернув. Депозитні кошти на поточні рахунки позивачів були перераховані банком “Надра” лише 31 грудня 2009 року на виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 9 вересня 2009 року про повернення банківського вкладу. Однак із дня закінчення строку дії договору відповідачем не нараховувались та не сплачувались проценти за користування депозитними коштами. Позивачі просили суд стягнути з відповідача на їх користь проценти за користування вкладом за період з 13 квітня до 30 грудня 2009 року, а також 3 % річних та суму, виходячи з розрахунку індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 14 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Постановлено: стягнути з банку “Надра” на користь ОСОБА_1 проценти за користування коштами банківського вкладу в розмірі 180 912 грн 33 коп, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 23 597 грн 26 коп та інфляційні нарахування за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 66 550 грн; стягнути з банку “Надра” на користь ОСОБА_2 проценти за користування коштами банківського вкладу в розмірі 180 912 грн 33 коп, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 23 597 грн 26 коп та інфляційні нарахування за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 66 550 грн. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2012 року відмовлено банку “Надра” у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). У поданій до Верховного Суду України заяві банк “Надра” просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2012 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 625, 631, 1048, 1058 –1060 ЦК України. На підтвердження своїх доводів заявник наводить рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2013 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Судами встановлено, що 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та банком “Надра” були укладені договори банківського вкладу на строк до 10 квітня 2009 року. На виконання умов договорів позивачі внесли на депозитні рахунки банку кошти в розмірі 1 млн. 100 тис. грн кожний. Однак відповідач у вказаний строк кошти не повернув. 9 вересня 2009 року Центральним районним судом м. Сімферополя було ухвалено рішення про повернення банківського вкладу. Депозитні кошти на поточні рахунки позивачів були перераховані банком лише 31 грудня 2009 року. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що зобов’язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання. Оскільки внесені позивачами гроші на їх вимогу у визначені договорами строки не повернуті, то це дає право позивачам на отримання процентів за користування депозитними коштами за період з 13 квітня 2009 року до 30 грудня 2009 року, а також на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Разом із тим рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року (справа № 6-44415св11), яка надана для порівняння, рішення апеляційного суду скасовано в частині стягнення з банку процентів за користування депозитом та відмовлено в задоволенні позову в цій частині з тих підстав, що після закінчення строку дії договору можливість нарахування передбачених договором процентів на вклад втрачається. Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 625, 631, 1058, 1060 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Відповідно до частини п’ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. За умовами пункту 2.2 укладених між сторонами договорів банківського вкладу, строк дії вкладів складав 6 місяців від дати внесення вкладу на відповідний рахунок, тобто до 10 квітня 2009 року. Судами встановлено, що позивачі у день закінчення строку дії договорів – 10 квітня 2009 року, звернулися до банку із заявами про повернення банківських вкладів у розмірі 1 млн. 100 тис. грн кожний, чим засвідчили свої наміри припинити дію договорів. У зв’язку з цим банк був зобов’язаний повернути позивачам депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договорів – 10 квітня 2009 року. Проте банк “Надра” повернув кошти позивачам лише 31 грудня 2009 року, чим порушив свої грошові зобов’язання. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 необхідно стягнути проценти по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Відповідно до вимог частини другої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а : У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” відмовити. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України. Головуючий А.Г. Ярема Судді : Л.І. Григор’єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін Правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді справи № 6-39цс13 Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до частини п’ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Судами встановлено, що позивачі у день закінчення строку дії договорів – 10 квітня 2009 року, звернулися до банку із заявами про повернення банківських вкладів кожний, чим засвідчили свої наміри припинити дію договорів. У зв’язку з цим банк був зобов’язаний повернути вкладникам депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договорів – 10 квітня 2009 року, проте повернув кошти позивачам лише 31 грудня 2009 року, чим порушив свої грошові зобов’язання. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути проценти по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Додано: Вів 11 чер, 2013 21:10
«Західінкомбанк»: Вкладнику, врятуй себе сам!Рівненські вкладники «Західінкомбанку» оголосили про створення громадської організації, котра домагатиметься поновлення їхніх прав. Дехто з них упродовж чотирьох років не може забрати свій депозитний вклад, незважаючи на рішення судів. Сума заборгованостей «Західінкомбанку» своїм клієнтам по всій Україні становить 40 мільйонів гривень. Нині контрольний пакет акцій банку належить народному депутатові Юрію Іванющенку.
Не мали люди клопоту – віддали гроші в… «Західінкомбанк». Пенсіонерка Софія Мізга є клієнткою банку з часу його заснування. Коли захворіла, спробувала зняти свої кошти на лікування, на яке пішло чотири тисячі гривень. «Приходжу в банк, даю епікриз, розповідаю, що я позичила гроші – «Немає грошей», – розповідає вкладниця. Керівник Рівненської філії «Західінкомбанку» Олег Ящук запевнив, що вимоги повернути вклад наприкінці минулого року прозвучали з вуст лише трьох вкладників. Однак їхні докази виявились непереконливими для банкірів, котрі не змогли розпрощатися з грошима рівнян. Хвороба чи смерть близького для банкірів – не форс-мажорні обставини, зауважує банкір. Олег Ящук каже, що проблем з виплатами до минулого року не виникало. Суд банкірам не указ Однак вкладники, серед яких рівнянка Софія Войтюк, свідчать про інше. Ще в 2009 році вона не змогла забрати в банку свій депозит. «Батько отримав ті гроші за роботу в Німеччині. У 2009 році зверталася три рази – жодної реакції. Підійшла, вони сказали: «Грошей немає – ви їх не отримаєте. Все». Вирішила подати до суду. Судовий виконавець наклав арешт на рахунки, описав майно, будинки, офіс. Банк подає зустрічний позов на дії судового виконавця. І це тягнеться вже чотири роки». Наприкінці минулого року рівняни тричі виходили на пікети місцевої філії «Західінкомбанку» з вимогою віддати їхні кошти або хоча б виплатити по них відсотки. Обіцянки були, та справа майже не просунулась: замість півтисячі-тисячі гривень за відсотками по депозитах, заплатили лише по сто гривень. Тим часом голова розташованого в Луцьку правління «Західінкомбанку» Галина Скиба зауважує, що скрутні справи лише в окремих філіях. Сама ж робота філій будується за принципом самодостатності. Вона запевняє, що рівненське відділення до середини 2012 року самотужки вправлялося з обслуговуванням депозитів. Але керівник ініціативної групи організації «Захист» Володимир Ольшанський, котрий виграв судову справу щодо повернення вкладу ще в 2010 році, їх досі не отримав. А з травня минулого року банк перестав виплачувати відсотки. «Виконавча служба бездіяльна, або не може чи не хоче зробити те, що треба. Є рішення судів. Вони ідуть туди. Ті їм пред’являють документи, що в них немає коштів на балансі в філії, що вони орендують приміщення, машини, оргтехніку… Тільки тому, що вони свого часу подавали кредити позичальникам, і ті не повертають кредити», – розповідає ображений вкладник. Колекторський досвід пенсіонеру не завадить? Під час одного з пікетів ображених вкладників їх запросили до офісу й порекомендували… долучитися до «вибивання» грошей. Але на скільки це законно? Таке запитання Радіо Свобода адресувало голові правління Галині Скибі. «Є такий парадокс, що про свої проблеми вкладники галасують на кожному розі, а от позичальники, які мають борги, сидять тихо, як миші під віником, і нікому не розповідають, що вони заборгували банкові, – зазначає вона. – А, за законодавством, будь-яка інформація про клієнта, яка стала доступна банкові, є банківською таємницею. Тому в нас наразі немає можливості доносити до широкого загалу імена боржників і відповідні суми». Але в реєстрі судових рішень інформація про юридичних осіб-боржників таки присутня. Саме її надали вкладникам, котрі ладні рятувати свої кошти будь-яким шляхом. А вже ті за назвами фірм легко визначили, хто винуватець їхніх проблем. Створили організацію «Захист», найняли транспорт – і гайнули по боржниках, розповідає один із вкладників, пенсіонер Іван Ковалько. «Є люди в Рівному – позачинялись, побудували будинки, і на банк плюють, – каже він. – І ця організація ходить від хати до хати, просить їх… От сьогодні знахабніли там, собак на них спустили… А там треба міліцію. Адже до них уже два роки ніхто не вживає жодних заходів». Керівник ініціативної групи організації вкладників «Захист» Володимир Ольшанський зауважує, що цю організацію не варто ототожнювати з колекторською фірмою. Просто люди самоорганізувалися, бо бачать бездіяльність самих банкірів і правоохоронців. «Та я ж не таран якийсь, що я можу вибити в когось – у злодія, який забрав уже шість років назад і не повертає. Він їздить по місту, веде свій бізнес… Я у нього не виб’ю. А вони хочуть, щоб ми за банк робили їхню роботу», – зауважує . Гаврилишин став Пшонкою «через переслідування»? Нині банкіри намагаються не згадувати про те, що насправді їхні проблеми розпочалися з афер засновника і колишнього голови спостережної ради «Західінкомбанку» – лучанина Василя Гаврилишина, котрого ще в квітні 2009-го прокуратура звинуватила у заволодінні трьома мільйонами доларів США через кредити на підставних осіб. Гаврилишин більше року пробув у СІЗО, згодом його випустили. Днями у пресі з’явилися повідомлення про те, що банкір перебуває у Нідерландах. За цей час члени його сім’ї зуміли приватизувати банківську нерухомість, тож майна банку, на яке можна було б накласти стягнення, начебто й нема. Незважаючи на західінкомбанківські проблеми, рік тому власником контрольного пакету акцій став інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», який належить народному депутатові-мільйонеру Юрію Іванющенку, левова частка дісталася його бізнес-партнерові Іванові Аврамову. У п’ятницю акціонери збиралися в головному офісі у Луцьку з метою обговорити, як вони повідомили, «шляхи капіталізації банку». Волинське відділення Нацбанку вимагає в банкірів негайного вжиття заходів щодо виплати боргів кредиторам. Тим часом, як повідомили у Волинській обласній прокуратурі, виконання судових рішень призупинене через апеляційні скарги банку до Апеляційного адміністративного суду Львова. Відтак самооборона вкладників під назвою «Захист» лишається актуальною. До слова, рік тому син Василя Гаврилишина Роман змінив своє прізвище, за його словами, «щоб уникнути кримінальних переслідувань». З того часу львівський бізнесмен Роман Гаврилишин став Романом Пшонкою.
Додано: Сер 12 чер, 2013 13:41
Как всегда громкие слова, а реального эффекта от этого пшика - нуль. Если захербанк ложил с пробором на все судебные решения, точно так же положит и на эти проценты. Выгоду получат только судейские - свою мзду они соберут вовремя, пять лет ждать не будут. Ну и опять же вся эта бодяга даже не светит тем, кому енакиевские выкрутили руки и заставили подписать мировые соглашения.
Додано: П'ят 14 чер, 2013 02:39
 ВЫ НА УДИВЛЕНИЕ КАК ВСЕГДА ПРАВЫ... ЭТО ТАК И БУДЕТ ТОПТАНИЕ НА ОДНОМ МЕСТЕ. ДА И ПУСТЬ ПОПРОБУЕТ ПЭРЭСИЧНЫЙ ГРОМОДЯНИН ДИЙТЫ ДО ВЭРХОВНОГО СУДУ . ТАМ ЖЕ ПОСТАНОВА ПО НАДРАМ ....
Додано: П'ят 14 чер, 2013 09:17
шур Физическое лицо может подать на НБУ в административный суд по месту своего жительства. По крайней мере я так неоднократно делал. 10 июня проиграл в апелляции дело против НБУ по признанию Захида проблемным. Я на суде не был, но был адвокат. Рассказал, что суд 3 раза уходил в совещательную комнату, представителя НБУ возили носом по законам, та как ужаленная выбегала куда-то звонить. Но тем не менее вынес решение в пользу НБУ. Решение на руки отдадут после 17 июня. Интересно какие отмазки придумают.
Почитал статью "Врятуй себе сам". Интересно получается, они ищут пути капитализации банка, хотя на собрании принято решение об увеличении уставного фонда, т.е. увеличивать они его не собираются, а решение приняли для того, чтобы оттянуть кончину. Таким образом можно констатировать, что в НБУ либо ... либо коррупционеры.
Додано: Суб 15 чер, 2013 14:52
Re: ЗахідінкомбанкDIV
В банке закончилась проверка НБУ, где-то 11-12-го это месяца. Результаты проверки не известны...будут наблюдать еще месяц. Из Сумской филиала сделали отделение №28. Где-то в марте. Из помещения филиала выехали ускоренными темпами, это помещение сдается в аренду. Кому принадлежит...? А всЕ остальное... Была продажа кредитного имущества, обещали отдать часть депозита. Под это попросили внести наличку на тек. расчетный счет. Внес. Часть не отдали, ну хоть отдали с тек. р.с. и безналом...
Додано: Пон 17 чер, 2013 12:17
Не секрет, во сколько обошлось фиаско (включая услуги адвоката) ?
Ну, там безусловно и то и другое, но в данном случае все гораздо хуже. Вы же не думаете всерьез, что енакиевские примитивно дали НБУ-шникам на лапу ?
Додано: Сер 19 чер, 2013 15:04
Вот украдено с соседней ветки, у коллег по несчастью:
Там движение идет, люди пытаются отстоять свои права (хоть и призрачны надежды владельцев депосертификатов). А вокруг Западлобанка - кладбищенское молчание, все всем довольны, пятый год расслабляются и удовольствие получают ....
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
