Психологія та саморозвиток

В общім почитав я сьогодні ще і гілку про еміграцію, і у мене склалась картинка, чому проповіді нашого аматора-психолога не тільки не зайшли , а і викликають відчуження з огидою.
Люди важко працюють, щоб в новій країні жити саме в тих локаціях, де підлітки не ховаються по підвалам, не просять їжу чи гроші , не крадуть айфони, де без «дядя трогав нижче пупця». Для людей це принципово важливо, вони переплачують за це.
І тут приходить непоймихто і каже «ви самі виросли нудними вдобними заУчками - олімпійцями, і дітей ви ростите неправильно. Он дивіться як я дітей соціалізую!»
Ну кому таке треба?

А ведь ваши позиции не так далеки друг от друга. Термин "удобные дети" оказался достаточно точным. И да, всем комфортно видеть рядом удобных детей.
Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).
Остаётся только договориться, кого считать социализированным, а кого асоциальным.

Сибарит

Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).

Ну у мене нема такого переконання чи спостереження.
Ок, армію викинемо, бо то структура специфічна.
Але авіакомпанія. Комерційна. Все завʼязано на гроші і отримання прибутку. Як всюди в комерції.
І там уживаються лише ті, хто готовий працювати лише по правилам. Забути , як «куйовнічав» на 3 метрах в армії. Вимагається максимальна безпека!! Мінімум ризиків. Суворе дотримання параметрів польоту. Суворе дотримання особистої дисципліни. Бунтарі і вільнолюди приносять авіакомпанії збитки, псують репутацію на міжнародній арені, що знов перетворюється в збитки. Тому вони не уживаються, покидають не допрацювавши свій контракт. Самі або зі штрафами насильно.
Я не виключаю, що чимало професій де треба креативність , «проти течії» , «нестандартність». Але все ж в більшості на першому місці вимагається надійність і передбачуваність. Тобто «вдобні».

Якось дуже соціалізований (на його думку) віталя розказував, як він все кидає, плани на сьогодні, на завтра, робота почекає, коли йому телефонує друг і каже «треба поїхати ввечері в Білорусь на кілька днів, там баришня дуже чекає зустрічі, у нас там почуття».
Я , «вдобний» на секунду став на його місце.. У мене завтра вранці виліт по контракту ООН, там десь в джунглях чекають 3 тони води і дизпаливо для генераторів. Але я дуже соціальний і невдобний, послав всіх нах і поїхав по *лядям.
Нах такий працівник потрібен?

Сибарит

Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).

Нах такий працівник потрібен?

Тут соглашусь целиком и полностью. Наемный работник должен быть удобным. По крайней мере, до тех пор, пока не появится шанс добиться самостоятельного успеха.

Самое страшное, что я читал в жизни это короткий рассказ о вечном пути Стивена Кинга, в котором люди научились телепортироваться. Для стороннего наблюдателя перемещение занимало миллиардную долю секунды, но, как оказалось, сознание проходило вечность, миллиардны лет.
Во время очередного перемещения на Марс, сын главного героя решает притвориться и не заснуть, чтобы посмотреть.
Я думаю после прочитанного у любого отца будет ком в горле.

Стивен Кинг, браво. Так интерпретировать квантовые уравнения. Высший пилотаж

мені в кінга більш всього подобається корпорація кидайте палити.

О, ща начну читать

Сибарит

Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).

Нах такий працівник потрібен?

Тут соглашусь целиком и полностью. Наемный работник должен быть удобным. По крайней мере, до тех пор, пока не появится шанс добиться самостоятельного успеха.

Колись раніше «вдобні»» діти не приговор щодо підприємництва і лідерства в дорослому житті. (Анрульні лише в 1.5 рази частіше стають лідерами)
І значно нижчі ризики стати «дном» (анрульні кратно вищі шанси мають стати криміналітетом)

Ризик криміналу:

Зручні діти
🔽 Дуже низький (~2–5%)
Незручні (схильні до порушень)
🔼 Високий (~30–40%)

Вірогідність стати лідером
Зручні
🔽 Невисока (~15–20%)

Незручні (схильні до порушень)
🔼 Вища (~20–25%)

📌 Висновок:
• Зручні діти — надійні, але не лідери за природою.
Вони рідко провалюються, але й рідко «злітають».
• Їхня сила — в стабільності, але не в інноваціях або проривному лідерстві.
• Лідерами вони стають переважно у сферах, де важлива структура, правила, дисципліна (держслужба, медицина, адміністрація).

І тут питання: а спільноті треба якомога більше лідерів, чи якомога менше криміналу?

[2]

Hotab, звідки дані?

Hotab, звідки дані?

Кілька різних досліджень
Harvard Study of Adult Development (одне з найдовших досліджень у світі):
Dunedin Study (Нова Зеландія):
Метаналітичне дослідження (Personality and Individual Differences, 2020):

[2]

В общім почитав я сьогодні ще і гілку про еміграцію, і у мене склалась картинка, чому проповіді нашого аматора-психолога не тільки не зайшли , а і викликають відчуження з огидою.
Люди важко працюють, щоб в новій країні жити саме в тих локаціях, де підлітки не ховаються по підвалам, не просять їжу чи гроші , не крадуть айфони, де без «дядя трогав нижче пупця». Для людей це принципово важливо, вони переплачують за це.
І тут приходить непоймихто і каже «ви самі виросли нудними вдобними заУчками - олімпійцями, і дітей ви ростите неправильно. Он дивіться як я дітей соціалізую!»
Ну кому таке треба?

А ведь ваши позиции не так далеки друг от друга. Термин "удобные дети" оказался достаточно точным. И да, всем комфортно видеть рядом удобных детей.
Вот только успеха достигают не те, кто удобен окружающим, а те, кто умеет плыть против течения (в какой-то мере и против социума).
Остаётся только договориться, кого считать социализированным, а кого асоциальным.

Вы достаточно часто говорите, что стоит предварительно уточнить терминологию.
Это, по-моему, как раз тот случай. Человеческий язык уж слишком неоднозначен. Не считаю, что термин "удобные дети" достаточно точен.
Что такое "удобные" дети?
Для кого-то удобный ребёнок такой, как Виталий описывал своё детство, - с 13 лет дать полную свободу и не беспокоиться о нём, сам выплывет.
В понимании Виталия любой ребенок, который хорошо учится и чем-то занят, а не "социализируется" в дурных стримах и выпрашивании 50 руб., это "удобный" и асоциальный.
"Удобный" ребёнок может быть, как вариант, затурканный тихоня. Из такого, скорее всего, действительно, получится, в лучшем случае, хороший исполнитель.
А может быть вполне инициативный ребёнок, которому просто интересно учиться, и его энергия и инициатива направлены на получение новых знаний. Не без того, чтобы иногда попроказничать, но в меру, т.к. его интересы направлены на другое. Он может стать кем угодно, в т.ч. и лидером.
Кроме того, как правильно написал Hotab, нужна ли обществу масса лидеров. В НИИ нужен 1 директор и масса учёных. Шансы получить учёного из "удобного" ребёнка, по-моему, значительно выше, чем из "анрульного". Да и хорошего рабочего тоже.
А, вообще, конечно, нужно разнообразие. Просто желательно обходиться без крайностей.
Не знаю, я и в детстве, и в студенческие годы встречал инициативных отличников уж точно не реже, чем инициативных "анрульных".

Шансы получить учёного из "удобного" ребёнка, по-моему, значительно выше, чем из "анрульного". Да и хорошего рабочего тоже.

Хороший рабочий - это вообще не про успех. Я ещё в прошлом сообщении оговорил, что говорю не о наемных работниках.
С учёными все совсем сложно. С одной стороны, требуемый уровень знаний предполагает очень усердную учебу. Но с другой, на самом верху нужен дух бунтаря, который позволит, в случае настоящего открытия, пробиться сквозь сопротивление того же директора и послушной части коллектива. Наикострах теперь, конечно, за ересь не сжигают, но и ковровые дорожки перед пионерами не стелят.

Мне не слишком нравится, что от понятия успех перешли к обсуждению лидерства. Оба термина плохо отражают суть, но лидерство как-то уж слишком далеко.
Даже собственный бизнес, если он не выделяется среди многих других, тоже вполне доступен удобным. А вот чтобы сделать совершенно несуразную вещь, продвинуть ее до состояния культовой и получить богатство и всемирную известность, нужно быть упоротым наркоманом. И да, много таких не нужно, но такие должны быть. Именно они двигают прогресс, хоть иногда и заводят не туда

А ещё я не очень понимаю, почему в споре со мной вы оба оспариваете тезисы Виталия? Я всего лишь указал на один аспект, в котором позиции сближаются. Откуда такая категоричность при обсуждении взрослыми людьми сложных вещей? Мне тоже не нравится попрошайничество.
И заметьте, Я намекнул, что не считаю обсуждаемые процессы социализацией. Социализация, в моем понимании, это именно умение быть удобным для окружающих. Я писал о необходимости некоторой степени асоциальности как элемента свободы личности.

У меня вопрос к этой суке - когда она успевает растить своих детей, родившихся после ее 50-летия?

Щось Ви так гостро реагуєте, наче дійсно загрожує демографічна мобілізація.

заздрість

flyman, ти б хотів, щоб твоя мама народила тебе у 66 років, десятою дитиною в сім'ї? Спробуй поміркувати з позицій десятої дитини про її майбутнє. Як тобі перспективи - донашувати речі/взуття за своїми братами-сестрами, отримувати їхні поюзані іграшки, велосипеди, мобілки, ноути тощо? Раніше за всіх залишитися без мами, заздрити одноліткам, що їх мами молоді.. і сподіватися на милість братів-сестер після смерті батьків, тому що спадщини явно не дістанеться, а влаштувати своє доросле життя навряд чи встигне поки мама жива.
Мене дратують мами, які не думають про долю своїх дітей, як у даному випадку. Чи це заздрість, flyman? Їж рибку, а не лише гриби.