Народний рейтинг українських банків, страхових компаній і компаній з управління активами і рівень обслуговування в них. Архіви народних рейтингів на Finance.UA.
sokatana написав:думаю, может стоит ему подарить свои вклады... хотела бы услышать мнения как за так и против.
Имхо финт с дарственной - примерно как вариант посмертной заочной выдачи гражданства например Гонгадзе, с последующим нанесением ядерного удара по паре-тройке городов в качестве сатисфакции (аля Little Boy + Fat Man за Пёрл-Харбор)... Что же касается непосредственного обращения к новому послу - в перспективности (как в плане осуществления, так и в вопросе результативности) сильно сомневаюсь, но и хуже наверняка не станет. Т.е. шансы (только не вернуть все, а более менее полно собрать задолженности, реализовать по рыночным ценам и не разворовать, etc.), имхо, хоть и стремятся к 0, но, все же присутствуют...
Отменили, потому что очередная, после "Таврики", авантюра НБУ но тиеперь уже с "законной" конфискацией чужой валюты мгновенно стала известна многим людям, в т.ч и за рубежем - в банках, украинских посольствах, учреждениях и международных компаниях. Даже моряки по смскам узнали об этой авантюре. В субботу 3 августа приняли, а 5 августа уже вступила в силу... Эти покращувачи дождутся, что никто в Украине не будет не то что за них голосовать, но и не будут давать денег ни для бизнеса, ни хранить деньги в банках, ни просто переводить сюда зарплаты. Об инвестициях вообще придется забыть - банк "Таврика" уж очень для всех наглядный пример чудовищного грабежа. А , если Н.Соловьева, как тут пишут еще и не вернет деньги, будет вообще означать, что государство без суда и следствия не только уничтожило банк, но и обокрало его вкладчиков.
Востаннє редагувалось Kiev21 в Пон 05 сер, 2013 17:12, всього редагувалось 1 раз.
02 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Антонюк М.С.
при секретарі Зайчук О.В.
з участю прокурора Свистуна О.В.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
провівши підготовче судове засіданні в м. Києві у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220 130 000 000 000 96 від 09.04.2013 року, відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ур** м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, який не має неповнолітніх дітей, не є інвалідом, працює радником голови правління КБ «Надра», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, яке надійшло до суду з угодою про визнання винуватості
В С Т А Н О В И В:
Обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, надійшов до Шевченківського районного суду м.Києва 17 червня 2013 року.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Шевченко А.Г. та підозрюваним ОСОБА_2 та винести вирок на підставі вказаної угоди.
Захисник ОСОБА_1 також просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_2 просив затвердити укладену між ним та прокурором угоду. Разом з тим пояснив, що він частково визнає свою вину у вчиненому, оскільки не погоджується з усіма фактичними обставинами, які викладені в обвинувальному акті та угоді. Так, ОСОБА_2 пояснив, що в грудні 2011 року він підписав договір відповідального зберігання та застави грошових коштів, які знаходились на кореспондентському рахунку, із «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» в односторонньому порядку, після чого вказаний договір був переданий австрійській стороні для погодження та підписання. В подальшому протягом грудня 2011 - січня 2012 року до моменту його звільнення з посади дані про підписання договору австрійською стороною не надійшли, тому він не здійснював облік зобов'язань за договором і не сформував резерв для покриття кредитного ризику. Після цього він був звільнений і не міг вплинути на результати звітності банку в 2012 році і формування резерву.
Крім того, обвинувачений пояснив, що вказану в угоді умову про зобов'язання сприяти органам досудового розслідування у проведенні кримінального провадження щодо нього, та у виявлені більш тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 він розуміє як зобов'язання дати показання про те, що договір з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» укладався у присутності ОСОБА_4, який є фактичним власником банку «Таврика».
Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, вивчивши угоду про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г. та підозрюваним, суд приходить до висновку про її невідповідність вимогам КПК та КК України, виходячи з наступного.
Згідно ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості, зокрема, зазначаються формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного, обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 всупереч умовам укладеної угоди не погоджується з усіма фактичними обставинами, які викладені в угоді, та частково визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення.
З обвинувального акту та угоди про визнання винуватості вбачається, що ОСОБА_2, виконуючи обов'язки голови правління ПАТ «Банк «Таврика» у період часу з 23.02.11 по 30.01.12 свої службові обов'язки за місцем роботи виконував недбало та неналежним чином, що в свою чергу спричинило настання тяжких наслідків, а саме завдання збитків державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 26 502 632,50 доларів США, яка за офіційним курсом національної валюти України, встановленому НБУ відносно долара США станом на 27.11.12, склала 211 837 947,47 гри. (5, 34 % загальних активів).
22.12.11 між «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та компанією «ВінтенТрейдинг Лтд» (юридична адреса: Бампулінас, 26, Афіну, П.С. 7600, м. Ларнака, Республіа Кіпр, код компанії 277417), укладено договір позики на суму 50 000 000 доларів США для фінансування будівельних проектів в Україні, які повинні були здійснюватися компанією ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» (код ЄДРПОУ 1380677).
Того ж дня, 22.12.11 ОСОБА_2, виконуючи обов'язки Голови правління ПАТ «Банк «Таврика», перебуваючи за місцем своєї роботи, за домовленістю з колишнім Головою наглядової ради ПАТ «Банк «Таврика» ОСОБА_4 уклав з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», в забезпечення виконання зобов'язань компанією «ВінтенТрейдинг Лтд», договір відповідального зберігання та застави грошових коштів, які знаходились на кореспондентському рахунку. Метою домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зобов'язання ОСОБА_4 виконати ряд дій щодо забезпечення погодження укладання договору відповідального зберігання та застави, що виключно належали до службових обов'язків ОСОБА_2
Тобто, ОСОБА_2, діючи недбало, переклав покладені на нього обов'язки на ОСОБА_4 а саме: погодити питання укладання договору відповідального зберігання та застави з Наглядовою радою ПАТ «Банк «Таврика», виконати вимоги «Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.07 та «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.00.
Разом з тим, ОСОБА_2 в силу своїх посадових обов'язків, які передбачені п.п. 32 п. 10.6 та п.п. 11 п. 11.13., п. 11.17 Статуту ПАТ «Банк «Таврика», не здійснив облік зазначеного вище зобов'язання за договором відповідального зберігання та застави, а також не сформував резерв для покриття кредитного ризику з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність компанію «ВінтенТрейдинг Лтд», тобто недбало віднісся до вищевказаних вимог Статуту.
Через несумлінне ставлення до своїх обов'язків ОСОБА_2 не забезпечив формування резерву за наданими гарантіями та поручительствами, тобто не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності.
Крім цього, ОСОБА_2 не забезпечив внесення до звітів за формами № 302 «Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності» та № 604 «Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків» відомості щодо відображення зобов'язання за договором відповідального зберігання та застави грошових коштів, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика», компанію «ВінтенТрейдинг Лтд» та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт».
Отже, ОСОБА_2, розраховуючи на усні зобов'язання ОСОБА_4, який, в свою чергу, маючи корисливий мотив на заволодіння вищевказаними грошовими коштами, недбало віднісся до своїх службових обов'язків, що виразились у настанні тяжких наслідків для держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, ОСОБА_2 не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, неналежно віднісся до своїх службових обов'язків, передбачених вимогами ст.ст.3, 30 та 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3.9. Інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.01 та п.п.32 п.10.6 та п.п.11 п.11.13., п.11.17 Статуту.
В результаті підписання ОСОБА_2 договору відповідального зберігання та застави грошових коштів, яке було пов'язане з високим кредитним ризиком та вимагало б формування резерву, призвело, у тому числі, до прийняття 20.12.12 НБУ постанови №548, якою ПАТ «Банк «Таврика» було віднесено до категорії неплатоспроможних, а також взяттям державою зобов'язань перед вкладниками банку шляхом здійснення виплат у сумі 211 837 947,47 грн. через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, ОСОБА_2, будучи службовою особою, працюючи на посаді виконуючого обов'язки голови ПАТ «Банк «Таврика», своїми діями за викладених вище обставин вчинив кримінальне правопорушення, а саме службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді завдання майнової шкоди Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 26 502 632,50 доларів США, яка за офіційним курсом національної валюти України, встановленому НБУ відносно долара США станом на 27.11.12 склала 211 837 947,47 грн., тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України.
З пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що останній частково визнає свою вину у вчиненому, оскільки вважає, що не мав об'єктивної можливості виконати обов'язки по забезпеченню формування резерву за наданими гарантіями та поручительствами, а також забезпечення внесення до відповідних звітів відомостей щодо відображення зобов'язання за договором відповідального зберігання та застави грошових коштів, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика», компанію «ВінтенТрейдинг Лтд» та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» у зв'язку із відсутністю даних про підписання вказаного договору з боку «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», тобто відсутністю підтвердження чинності вказаного договору.
Таким чином судом встановлено, що з боку обвинуваченого ОСОБА_2 відсутнє беззастережне визнання вини, а тому підстав для затвердження судом угоди про визнання винуватості, укладеної між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г. та підозрюваним ОСОБА_2 немає.
Крім того, судом звертається увага на неконкретність визначеного угодою обов'язку підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 з огляду на його неконкретність, що може призвести до неможливості виконання угоди в цій частині.
Таким чином, в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 10.06.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г. та підозрюваним ОСОБА_2, у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, необхідно відмовити. Враховуючи наведене кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування у загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 314, 474 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
В затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 10.06.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г. та підозрюваним ОСОБА_2, у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, відмовити та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування у загальному порядку.
Kiev21 Нет! Фактический владелец - Папа Римский! Правда у него в отличии от Сергея Викторовича нет австрийского паспорта, а ведь это так нужно, когда попивая кофе в Венском офисе Майнль банка, оформляешь кредит на 50млн$, под копеечные проценты, который даже при этом не собираешься отдавать. А типа подставился дед, банкир-корифей Толя Дробязко! Тока он не первый год замужем и Договора подписанного в глаза не видел
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
УХВАЛА
Справа № 910/11840/13 21.06.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"
до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"
про стягнення 30 748 468,83 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 30 748 468,83 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11840/13, слухання справи призначено на 12.07.2013 року.
Звертаючись із позовною заявою до Господарського суду міста Києва, позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі, у якій просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Київський Ювелірний Завод", що обліковуються на банківських рахунках - № 260070131911 - в національній валюті України, доларах США, Євро; № 26007010031911 - в російських рублях, золоті, № 26041010031911 - в національній валюті України, відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та на інших відкритих ним рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження в межах 30 817 288, 83 грн.;
- накласти арешт на товари в обороті, а саме вироби, які належать Публічному акціонерному товариству "Київський Ювелірний Завод" на праві власності, що знаходяться у торгівельних приміщеннях за адресами: м. Київ, вул. Голосіївська, 17, 18, 19; м. Київ, вул. Гончара-Дмитрівська, 79/4; м. Київ, вул. Володимирська, 20-А, м. Київ, м. Київ, 13-А, а також у місцях зберігання, доставки, складування та в інших місцях зазначених приміщень;
- накласти арешт на нежилі приміщення готельно-ділового комплексу "Панорама" № 82, 83, 84 загальною площею 478, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, які належать Публічному акціонерному товариству "Київський Ювелірний Завод".
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає про зниження поточних активів Публічного акціонерного товариства "Київський Ювелірний Завод" та збільшення його довгострокових зобов'язань, а також про повідомлення засобів масової інформації про спроби захоплення та привласнення заводу.
Також позивач зазначає, що на інтернет-ресурсах з купівлі-продажу нерухомості розміщені оголошення, з яких можливо зробити висновок про проведення Публічним акціонерним товариством "Київський Ювелірний Завод" тендеру з купівлі нерухомості, а саме: нежитлових приміщень для розміщення виробничих потужностей та магазинів з продажу ювелірних виробів, загальною площею від 3 000 кв.м. у Шевченківському районі міста Києва.
При цьому, позивачем надано роздруківки з мережі Інтернет, а саме: статтю із інтернет-сайту про зниження у 2012 році чистого прибутку Публічного акціонерного товариства "Київський Ювелірний Завод" на 34, 2 % порівняно з 2011 роком, а також про зниження активів товариства та збільшення його довгострокових зобов'язань порівняно з вказаним періодом.
Крім того, позивачем надано роздруківку із інтернет-сайту , на якому у розділі новин зазначається про скоєння рейдерської атаки на Публічне акціонерне товариство "Київський Ювелірний Завод" 28.04.2013 року.
Окрім того, на інтернет-сторінці розміщено оголошення Публічного акціонерного товариства "Київський Ювелірний Завод" про проведення тендеру з купівлі нерухомості для розміщення виробничих потужностей та магазинів з продажу ювелірних виробів, загальною площею від 3 000 кв.м. у Шевченківському районі міста Києва, про що Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" надано витяг із зазначеного сайту на паперовому носії.
Відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У відповідності до вказаної норми, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до змісту пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 року при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2011 року, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Згідно з пунктом 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 року у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Як випливає зі змісту позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії", спір між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Київський Ювелірний Завод" виник внаслідок невиконання останнім договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року в частині повернення кредитних коштів.
На підставі зазначеного, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, окрім тих, що є кореспондентськими, у розмірі ціни позову у даній справі, на думку суду, не може призвести до припинення його господарської діяльності.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що із наданих позивачем документів вбачається ймовірність списання грошових коштів із рахунку Публічного акціонерного товариства "Київський Ювелірний Завод", беручи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову, а саме: накладення арешту на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Київський Ювелірний Завод" в сумі 30 817 288, 83 грн., відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Київський Ювелірний Завод", що обліковуються на банківських рахунках, відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та на інших відкритих ним рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження в межах суми заявлених вимог.
Наразі, приймаючи до уваги збалансованість інтересів сторін, за висновками суду, вжиття вказаних заходів забезпечення пов'язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову у розглядуваній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів відповідача та позивача, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Що ж до заяви Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в частині накладення арешту на товари в обороті, а саме: вироби, які належать Публічному акціонерному товариству "Київський Ювелірний Завод" на праві власності, що знаходяться у торгівельних приміщеннях за адресами: м. Київ, вул. Голосіївська, 17, 18, 19; м. Київ, вул. Гончара-Дмитрівська, 79/4; м. Київ, вул. Володимирська, 20-А, м. Київ, м. Київ, 13-А, а також у місцях зберігання, доставки, складування та в інших місцях зазначених приміщень та накладення арешту на нежилі приміщення готельно-ділового комплексу "Панорама" № 82, 83, 84 загальною площею 478, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, які належать Публічному акціонерному товариству "Київський Ювелірний Завод", то суд відзначає, що позивачем не заявлено вимог щодо майна, на яке він просить накласти арешт та, при цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що обраний вид забезпечення позову не відповідає змісту позовних вимог.
За таких обставин, зазначений захід забезпечення позову суд визнає неадекватним по відношенню до заявлених позовних вимог та відмовляє у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в цій частині заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ :
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. З метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Київський Ювелірний Завод" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17, код ЄДРПОУ 00227229), що обліковуються на банківських рахунках, відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) та на інших, відкритих Публічним акціонерним товариством "Київський Ювелірний Завод" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17, код ЄДРПОУ 00227229) рахунках, у банківських установах, що будуть виявлені державним виконавцем під час виконання даної ухвали в межах 30 817 288, 83 (тридцять мільйонів вісімсот сімнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім грн. 83 коп.) грн.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
4. Стягувач: Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784).
5. Боржник: Публічне акціонерне товариство "Київський Ювелірний Завод" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17, код ЄДРПОУ 00227229).
6. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".
7. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття, тобто з 21.06.2013 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
8. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом одного року з моменту її прийняття.
НБУ судорожно ищет пути Ограбить людей , Валюта Валюта и еще раз Валюта , вот что мучает и спать ночами не дает , Как отобрать у Людей ? Они НБУ на мели полной , И Вкладчики это объект у которых нужно каким то путем отобрать " Конфисковать" , МВФ не дает ничего из за Беспредела власти , а Долг внешний ужасает ,,, И на выплаты по нему денег нет ,,, Не удивлюсь если завтра запретят депозиты в валюте ,,, И выдавать их начнут в гривне ... Нормально ???!
sokatana написав:думаю, может стоит ему подарить свои вклады... хотела бы услышать мнения как за так и против.
