Політичні дискусії архів

Нам нужен новый проект государства, а не тот, который реализуется с 2014 года (и не тот, который был в 1991-2014).

Кому это нам? Мне не нужен, как и большинству украинцев (социологию можете посмотреть на сайте Разумкова). У вас уже есть аж два государства - ЛыНыРы и ДыНыРы с границами, таможнями и прочим. Мало? Раечка необъятная, вот там и экспериментируйте с новыми проектами государств.

[4]

А разумнее не пытаться никого дурить, в том числе и собственное население, и обьявить всем, что никто в Украине не собирается выполнять никакие минские соглашения и штайнмайеры, а после этого начать жить в новой обновленной реальности.

Населению-то объявить можно, подав это как перемогу над наследием кровавого мародера-барыги, а вот что делать с глубоко озабоченными западными партнерами ?

Ну так терпение западных партнеров и так заканчивается, Трамп смотрит на Зеленского как тигр на кролика и говорит вам надо договориться, Макрон носится с минскими договоренностями как кура с цыплятами.
Все равно попытка обещать выполнения минских договоренностей протянется еще полгода-год, дальше придется их выполнять или вот так прямо выйти к международной оьщественности и прямо заявить - не хотим. Ну больше вариантов реальных не будет.

Нам нужен новый проект государства, а не тот, который реализуется с 2014 года (и не тот, который был в 1991-2014).

Кому это нам? Мне не нужен, как и большинству украинцев (социологию можете посмотреть на сайте Разумкова).

И что там? Люди связывают надежды с новым президентом и ещ не успели в нем разочароваться. Он пришел на обещаниях переустройства Украины на новых основаниях, примирения украинцев, разделенных идеологиями. Помните его рекламный ролик с людьми, переходящими дорогу? Или одну из последних сценок сериала "Слуга народа" с братанием донецких и львовских?

А поддержка политиков, реализовывавших ваш любимый проект в 2014-19 годах - ниже любого плинтуса. Здесь даже говорить не о чем.

И что там? Люди связывают надежды с новым президентом и ещ не успели в нем разочароваться. Он пришел на обещаниях переустройства Украины на новых основаниях, примирения украинцев, разделенных идеологиями.

Нет, он пришел к власти на популизме, лжи и поливании помоями папередныкив при помощи Г+Г, бигусов, шабуниных, шариев и прочих.

[2]

так от, лайно (населення), яке там проживає нам зовсім не потрібне в Україні, бо це гальмо на десятиліття...

Ракову пухлину в здорове європейське суспільство інтегрувати, це однаково, що вирок на загибель держави Україна.

Практика - критерій істини. 5 років без "лайна" не призвели до одужання організму. Ракові пухлини перейшли в метастази. Організм хворий в цілому. І різати кінцівки, намагаючись зупинити метастази, не вихід. Перетворити хворого ще й на інваліда? Ти розумний: голова, два вуха, посередині хвостик... Придумай щось краще, га?

[1]

И что там? Люди связывают надежды с новым президентом и ещ не успели в нем разочароваться. Он пришел на обещаниях переустройства Украины на новых основаниях, примирения украинцев, разделенных идеологиями.

Нет, он пришел к власти на популизме, лжи и поливании помоями папередныкив при помощи Г+Г, бигусов, шабуниных, шариев и прочих.

Коротко і зрозуміло! Але на жаль не для всіх...
P.s. Я б ще доповнив за допомогою фільму "Слуга народу". Безмозкові в захваті від цього "шедевру"!

[2]

Безмозкові в захваті від цього "шедевру"!

Здобули разом: https://uainfo.org/blognews/1571240289- ... en-na.html

Кстати, а куда все пригожинские пропали.

Оплакують:

В авиакатастрофе погиб близкий друг и соратник Путина Евгений Пригожин
https://enovosty.com/news_abroad/full/1 ... -prigozhin

По привату також добра новина:

Вчора Апеляційний суд Лондона і Вельсу задовольнив апеляційну скаргу ПриватБанку на рішення Високого суду Лондона про невідповідність юрисдикції позову держбанку до Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова та шести компаній. Тепер колишніх власників Приватбанку очікує затяжна битва в суді, несхожому на Баришівський, Печерський або столичний окружний. https://nv.ua/ukr/biz/finance/sud-v-lon ... 47997.html

[2]

хворі люди, мислення хворе, "гнид" дуже багато у суспільстві

— Хто ти?— спитав маленький принц.— Ти такий гарний!
— Я лис,— відповів той.
— Пограйся зі мною,— попрохав маленький принц.— Мені так журно...
— Я не можу з тобою гратися,— мовив лис.— Я не приручений.
— О, даруй,— сказав маленький принц. Але подумав і додав: А що означає — приручити?
— Це поняття давно забуте,— мовив лис,— Воно означає: прихилити до себе...
— Прихилити до себе?
— Авжеж,— мовив лис.— Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, достоту такий, як сто тисяч інших. I ти мені не потрібний. I я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, достоту, як сто тисяч інших лисів. Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі...
Лис замовк і довго глядів на маленького принца. А потім попросив знову:
— Будь ласка... приручи мене!
— Я б радо,— відмовив маленький принц,— але в мене обмаль часу. Мені ще треба знайти приятелів і узнати багато всяких речей.
— Узнати можна лише те, що приручиш,— мовив лис.— Людям уже бракує часу щось узнавати. Вони купують готові речі в торгівців. Але ж немає таких торгівців, що продавали б приятелів, і тим-то люди не мають приятелів. Як хочеш мати приятеля — приручи мене!
— А що для цього треба зробити? — спитав маленький принц.
— Треба бути дуже терплячим,— відказав лис.— Спершу ти сядеш трошки далі від мене на траву, ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти мовчатимеш. Мова — це джерело непорозуміння. Але щодня ти сідатимеш трошки ближче...
Назавтра маленький принц прийшов знову.
— Краще, якби ти приходив о тій самій порі,— попросив лис. — Якщо ти прийдеш, скажімо, о четвертій дня, то я вже з третьої години відчуватиму себе щасливим. О четвертій я вже почну хвилюватися і непокоїтися. Я узнаю ціну щастю. А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце...
Так маленький принц приручив лиса. I коли настала пора прощатися, лис казав:
— О, я плакатиму по тобі.
— Сам винний,— мовив маленький принц.— Я ж не хотів тобі нічого лихого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив...
— Авжеж,— згодився лис.
— Але ж ти плакатимеш! — мовив маленький принц.
Він замовк. Потім додав:
— Піди ще поглянь на рожі. Ти зрозумієш, що твоя рожа — єдина на світі. А як вернешся попрощатися зі мною, я подарую тобі одну таємницю.
Маленький принц пішов глянути на рожі.
— Ви нітрохи не схожі на мою рожу,— мовив він їм.— Ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він нічим не різнився від ста тисяч інших лисів. Але я з ним заприятелював, і нині він — єдиний в усьому світі.
Рожі дуже зніяковіли.
— Ви дуже гарні, але порожні,— сказав іще маленький принц.— Задля вас не схочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою рожу подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона одна-єдина, над усе найдорожча. Я-бо полив її. Я-бо накрив її скляним ковпаком. Я-бо затулив її ширмою. Я-бо нищив задля неї гусінь, лишив тільки двох чи трьох, щоб повиводились метелики. Я чув, як вона нарікала і як хвалилась і навіть як замовкала. Рожа ця — моя.
I маленький принц вернувся до лиса.
— Прощавай...— мовив він.
— Прощавай,— відповів лис.— Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима.
— Найголовнішого не побачиш очима,— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати.
— Твоя рожа дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу.
— Моя рожа дорога мені...— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати.
— Люди забули цю істину,— мовив лис,— але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою рожу.
— Я відповідаю за свою рожу,— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати.