Еміграція, заробітчанство

Син, думаю, також не дуже радий перспективі, що батьки залишаться назовсім в нього на шиї

Це є одним з некоректних проявів міграції.
Раніше суспільна мораль була +- така, що як хтось доглядає за літніми батьками - той успадковує житло. В умовах життя останніх років 10 дуже часто процес виглядаї наступним чином (бачив в БТІ): як бабуся-божий одуванчик 80+ перепесує квартиру синові 55+-60, яка мабуть йому в цьому віці вже й не критично важлива, бо свої діти виросли.
Тобто цінність житла при успадкуванні за догляд є знеціненою. Хоча б взяти американський випадок, де сума утримання у будинку престарілих 100к на рік та вартість будинку 400к. Тобто будинок перекриває лише 2 роки утримання 2 старих батьків у будинку престарілих.

Тепер ще некоректні випадки міграції.

1.Батько дарує успадковану квартиру донці. Донька з чоловіком мігрує в США без жодних домовленостей з братом, який лишається жити в місті з батьками. Батьки просять брата допомогти із ремонтом квартири сестри, бо вона залишена в жахливому стані... Чи розуміє при цьому щось сестра - що при погіршенні здоров'я батька - їй доведеться забрати його в США?

2. До доньки з чоловіком в США приїжджає через "страшну війну в Україні" мати чоловіка із сестрою чоловіка. Мати без достатнього знання англійської та без спеціальності, яка дозволяє швидко працевлаштуватися у віці 50+. Потенційно ще є батько чоловіка, який М18-60 і при цьому ще сильно допомагає своїм батькам. Мати натякає, що вивчити сестру чоловіка в коледжі непогано було б в США...

Після цього я подумав, що людина невірно вибрала спеціальність: тут треба бути або віртуозом (якого я бачив в пʼятницю, але таких одиниці), або людиною, у якої руки виросли із правильного місця…

Вряд ли уместно говорить о неверном выборе профессии лет 40 тому назад, в музыку приходят очень рано, особенно, когда речь идет о такой профессии.
Даже с учетом нашего сегодняшнего знания о том, что музы замолчали, нет однозначного ответа на вопрос, что лучше? Всю жизнь заниматься любимым делом или заниматься чем попало, обеспечивая "достойный уважения" уровень жизни?
Увы, но совпадение интереса и доходности - везение, выпадающее единицам.
Да и невозможно "правильно выбрать профессию" на всю жизнь. Выбирая профессию, мы не только не знаем, будет ли она востребована через 30 лет, но и не знаем, во что эта профессия превратится.
Если вернуться к сложившейся ситуации, есть у меня подозрение, что поселившись в Канаде в месте, где большая диаспора, учитель музыки вполне сможет промышлять частными уроками среди своих. Да и в музыкальных магазинах часто есть вакансии для людей со слухом. Проблема здесь, судя по диалогу, не в профессии, а в том, что ему будет очень тяжело ориентироваться в незнакомой среде без посторонней помощи. Такую проблему как приобретение билета человек, решившийся на эмиграцию, должен быть способен решить самостоятельно.

В США уроки музыки даже групповые и даже онлайн от 50 долларов в час с ученика.

Тобто загальний висновок такий. В США добре здоровим та розумним (з освітою, що актуальна), особливо коли вона безкоштовно отримана в Україні чи десь в ЄС. США дасть таким більший будинок, більшу кількість великих нових тачок, більшу кількість китайського непотребу та більшу кількість палива (і часу), яку Ви спалите по дорозі на роботу/з роботи.

Ну і всі плюшки плюс-мінус діятимуть до наступної кризи в економіці США. До чого призведе криза - ХЗ. Мій прогноз - спосіб життя стане ближчим до ЄС. ЄС в свою чергу до Японії.

У випадку проблем зі здоров'ям буде дуже тяжко працювати до 67 років та неможливо знайти когось із рідних, хто зможе Вам допомогти, бо всі працюють або взагалі в іншому штаті.

Винтовая лестница решает проблему так как ее площадь 2.5*2.5м

І як воно по ній меблі було заносити?

, на 2м 3 спальни по 12м + 2 с/у, и на 3м этаже большая гостевая на 20м + с/у + 20м терраса.

Ну власне я б і розцінив кімнати по 12м як маленькі. Кімнату в 20м великою я б не назвав в наші часи

Раніше суспільна мораль була +- така, що як хтось доглядає за літніми батьками - той успадковує житло. В умовах життя останніх років 10 дуже часто процес виглядаї наступним чином (бачив в БТІ): як бабуся-божий одуванчик 80+ перепесує квартиру синові 55+-60, яка мабуть йому в цьому віці вже й не критично важлива, бо свої діти виросли.
Тобто цінність житла при успадкуванні за догляд є знеціненою. Хоча б взяти американський випадок, де сума утримання у будинку престарілих 100к на рік та вартість будинку 400к. Тобто будинок перекриває лише 2 роки утримання 2 старих батьків у будинку престарілих.

Не знаю, в кого така суспільна мораль, але я батькам допомагаю, бо це батьки, а не тому, що мені від них ще щось треба. Це якісь збочені відносини
Щодо наведеного американського прикладу - по-перше, сумніваюся, що прям тотально всюди в США утримання стареньких аж настільки дороге. Більш ніж впевнений, що на то є й якісь держпрограми. По-друге, чого в цьому балансі фігурує сама тільки нерухомість-спадщина, у стареньких є пенсійні накопичення (і просто накопичення), а не тільки гола дупа і нерухомість

Не знаю, в кого така суспільна мораль, але я батькам допомагаю, бо це батьки, а не тому, що мені від них ще щось треба. Це якісь збочені відносини

Є нажаль дуже тяжка допомога, коли хтось у віці 80+ важкохворий і лежить. Обов'язки у дітей по догляду за батьками рівні. Просто поїхати не звільняє від обов'язків.

Винтовая лестница решает проблему так как ее площадь 2.5*2.5м

І як воно по ній меблі було заносити?

, на 2м 3 спальни по 12м + 2 с/у, и на 3м этаже большая гостевая на 20м + с/у + 20м терраса.

Ну власне я б і розцінив кімнати по 12м як маленькі. Кімнату в 20м великою я б не назвав в наші часи

Хз, я же снимаю, тут все уже было ) я только кресло и пару столов докупил, их норм было заносить. Ну с кроватями наверное подолбались, но то такое, раз в 5 лет.
12м для спален в Европе считается норм. Сколько видел квартир, там вообще 2.5*3м, тупо кровать и шкаф. Ну и мини стол 40*60см. 20м спальня (гостевая) вообще ого-го. Ну и впринципе 90% времени все сидят на 1м этаже в гостиной (когда дома), поэтому размер спален не сильно критичен.

[2]

Тобто загальний висновок такий. В США добре здоровим та розумним (з освітою, що актуальна), особливо коли вона безкоштовно отримана в Україні чи десь в ЄС. .....

В ваших постах выделенное чуть ли не единственная бесспорная и верная мысль.
Всё остальное оторвано от реальности и/или противоречит ей.
В средние века была очень актуальна проблема - сколько ангелов поместится на кончике иглы. Часто похоже.

Пенсійна система в США по суті виключає можливість турботи за онуками або похилими батьками у випадку їх серйозних хвороб, бо в середньому у чоловіків після пенсії в 67 є 4 роки оплачуваного дожиття та роки 3 хвороб перед закінченням життя

Яркий пример того, что Вы либо совершенно не понимаете того, о чём пишете, или притворяетесь, чтобы обосновать неверные утверждения.
Что из этих 2 вариантов верно?
Похоже, второе.
Решение Вашего парадокса элементарно простое - у людей, уже доживших до 67 средний возраст жизни заметно выше, чем у всего населения.
И почему Вы пишете о "4 роки оплачуваного дожиття"?
Даже если брать цифру 73,5 года, которую Вы приводите по данным Всемирного банка, то "оплачуване дожиття" - 6,5 лет., а если ориентироваться на доковидные данные ООН 2019 года 76,3 года, то "оплачуване дожиття" почти 10 лет (точнее 9,3года). А с учётом того, что я написал выше для людей, доживших до 67 лет, этот срок ещё больше.

Повторю вопрос.
Никак не пойму, что Вы всё время хотите доказать - как плохо жить на Западе?
Если Вы правы, то зачем мы туда стремимся?
При сравнении с Украиной - у нас лучше?

Ну і всі плюшки плюс-мінус діятимуть до наступної кризи в економіці США. До чого призведе криза - ХЗ. Мій прогноз - спосіб життя стане ближчим до ЄС. ЄС в свою чергу до Японії.

До кого в такому разі стане ближча Україна?

Повторю вопрос.
Никак не пойму, что Вы всё время хотите доказать - как плохо жить на Западе?
Если Вы правы, то зачем мы туда стремимся?
При сравнении с Украиной - у нас лучше?

Уточните, пожалуйста:
1) О каком Западе идёт речь
2) Кто туда стремится?

В НЙ процедура эвикшн (выселение) займет примерно 9 месяцев. ЧЕрез суд.
Причем, после неоплаты 3 месяца можно подать в суд и все что потом до выселения не будет оплачено. То есть, полгода за счет лендлорда. Причем вместе с комуналью за вычетом счетов, которые оформлены на тенанта. Обычно ээ и иногда газ для плиты. А если суд решит, что нельзя выгнать семью с детьми на улицу, то совсем не весело лендлорду. Могут присудить, что тенант обязуется возобновить платежи как только найдет работу. Пострадает кредитный рейтинг, будет рекорд на 7 лет. Найти другое жилье будет сложно

это звиздец а если аренда единственный доход лорда что суд скажет?

Вангую и у нас такое будет , поэтому я сдаю только коммерцию. Там нет детей которых нельзя выкинуть на улицу.

А если объект еще и под мортгиджем?
Банку пофиг, он заберет через 3 месяца после первого просроченного платежа.
Собственно такая протекционисткая политика по отношению к теннантам и заставила меня задуматься о целесообразности покупки под аренду жилья в НЙ.
Если вдруг кто не знает, эйрбиэнби фактически заблокирована законодательно в НЙ.