Еміграція, заробітчанство

.............
Похоже, Ваши предки до советской власти были "графьями". Тогда становится понятна Ваша классовая ненависть, которая слепит Вам глаза.

А как это назвать?
Тоже смахивает на классовую ненависть. Рабоче-крестьянскую.

1. Не смахивает.
Я нигде не призываю к восстановлению Союза и не облаиваю сегодняшнюю действительность. Хотя и говорю о существующих недостатках.
2. Согласитесь, что рабочие и крестьяне (точнее, сегодня наёмные работники) составляют явное большинство населения по сравнению с "графьями".
Или Вы считаете хорошей ситуацию в каких-нибудь африканских (и не только) государствах, где есть достаточно тонкая богатая прослойка и огромная масса реально нищего (или даже просто бедного) населения?

Нет, я не считаю что хорошо там, где есть бедные.
Но классовая ненависть к "графьям"....Вспомнился анекдот, который заканчивается словами
"А мой дедушка мечтал, чтобы не было бедных".
В США никто не завидует дорогой машине соседа.
Просто потому что "подавляющее большинство" людей может пойти в диллершип и выехать оттуда на такой-же, потратив недельную или чуть более зарплату.
При этом, никто не раскуркуливает "графьев". Никто не вешает "владельцев заводов, газет, пароходов" (с)

..........
Не воспринимайте все совсем уж буквально.
Между индейцами и хомо советикус была большая разница, но и общие черты тоже.
Не будем развивать эту тему, кажется, Вы на полном серьезе думаете, что я это сравниваю.

Не думаю.
Но, как Вы говорите "общие черты".

Я не имею большого желания повторяться, или искать тот свой пост, но Вы, я уверен, его помните. Про взаимоотношения между людьми и между государством и людьми.
ВВиду работы отца, нам пришлось поездить по союзу.
И, как мне не раз приходилось потом убеждаться, к моменту окончания школы, мне пришлось повидать намного больше человеческой мерзости, чем людям, прожившим всю жизнь в Киеве, питере, мацкве ... или Харькове.
И это я еще не попал на зону, которая называлась "совъетская армия"

.
Не очень понял тогда. Не понял связь этой "мерзости" с советской властью.
И вопрос - Вы уверены, что сегодня Вы бы со всей этой "мерзостью" не столкнулись? Вспомните, что последние годы Вы прожили, как понимаю, в том самом Киеве и не в том статусе, в котором тогда поездили с отцом. Так что вряд ли Вы можете сравнить "тогда" и "сейчас".
Об армии писать не буду именно потому, что в укр. армии не был, сравнить не могу.

Повторю, единственное, к чему я призываю, к объективности.
В Ваших постах о США Вы обычно это выдерживаете.

Если Вы захотите дать себе труд и найти тот пост, то вспомните что я имел ввиду.
Мне приходилось общаться как с начальством моего отца так и с подчиненными.
Присутствовал при многих разговорах.
Это мало напоминало "Моральный кодекс строителя коммунизма". Романтики и идеализма, который лил в мозги хомо советикуса аппарат товарища суслова, на самом деле не существовало.
Мне тоже приходилось вникать в тонкости отношений между взрослыми солидными дядями. С некоторыми такого-же рода людьми пришлось иметь дело в 90-е.
После всего этого я не понимаю как можно ностальгировать по совку только если не прожил всю жизнь в большом городе на теплом месте.
Вспомнился персонаж Гафта из "Забытой мелодии для флейты"...да и сам фильм замечательный. Так отхлестал по мордасам совок.


Кстати, я не совсем прав чуть выше, хомо советикус - это как раз тот человек, который в эту хрень и не верил, а был порождением системы. Циничным, лживым, подлым. Такое общество и такой строй и такое руководство страны.

Еміграція, заробітчанство

News from Canada

Світ дійсно є тісним: несподівано отримав повідомлення від Вайбер, що давній приятель - не бачилися реально років 10 - змінив номер телефона. З +38... на +1...
Перевірив: Канада.
Виявилося: прилетів у Ванкувер. Почати нове життя. Сказав, зо вибрав саме Ванкувер, бо тут його приятелі вже кинули якір.
До цього жив у Криму, займався супутниковим телебаченням.
Не питва, як йому вдалося вибратися з Криму, та інші подробиці.
Ну, полдивимося, що воно буде та ким буде працювати.
Перше про що заговорив: ТРЕБА ЗНАТИ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ.....

..........
Не воспринимайте все совсем уж буквально.
Между индейцами и хомо советикус была большая разница, но и общие черты тоже.
Не будем развивать эту тему, кажется, Вы на полном серьезе думаете, что я это сравниваю.

Не думаю.
Но, как Вы говорите "общие черты".

Я не имею большого желания повторяться, или искать тот свой пост, но Вы, я уверен, его помните. Про взаимоотношения между людьми и между государством и людьми.
ВВиду работы отца, нам пришлось поездить по союзу.
И, как мне не раз приходилось потом убеждаться, к моменту окончания школы, мне пришлось повидать намного больше человеческой мерзости, чем людям, прожившим всю жизнь в Киеве, питере, мацкве ... или Харькове.
И это я еще не попал на зону, которая называлась "совъетская армия"

.
Не очень понял тогда. Не понял связь этой "мерзости" с советской властью.
И вопрос - Вы уверены, что сегодня Вы бы со всей этой "мерзостью" не столкнулись? Вспомните, что последние годы Вы прожили, как понимаю, в том самом Киеве и не в том статусе, в котором тогда поездили с отцом. Так что вряд ли Вы можете сравнить "тогда" и "сейчас".
Об армии писать не буду именно потому, что в укр. армии не был, сравнить не могу.

Повторю, единственное, к чему я призываю, к объективности.
В Ваших постах о США Вы обычно это выдерживаете.

Если Вы захотите дать себе труд и найти тот пост, то вспомните что я имел ввиду.
Мне приходилось общаться как с начальством моего отца так и с подчиненными.
Присутствовал при многих разговорах.
Это мало напоминало "Моральный кодекс строителя коммунизма". Романтики и идеализма, который лил в мозги хомо советикуса аппарат товарища суслова, на самом деле не существовало.
Мне тоже приходилось вникать в тонкости отношений между взрослыми солидными дядями. С некоторыми такого-же рода людьми пришлось иметь дело в 90-е.
После всего этого я не понимаю как можно ностальгировать по совку только если не прожил всю жизнь в большом городе на теплом месте.
Вспомнился персонаж Гафта из "Забытой мелодии для флейты"...да и сам фильм замечательный. Так отхлестал по мордасам совок.


Кстати, я не совсем прав чуть выше, хомо советикус - это как раз тот человек, который в эту хрень и не верил, а был порождением системы. Циничным, лживым, подлым. Такое общество и такой строй и такое руководство страны.

Просто не было с чем сравнивать, и окружающее было нормальностью. С отщомв середине 80-х практически каждый год ездили в Москву на жопинг. Он брал на работе командировку в Глав КЭУ МО СССР. Львовский поезд приходил около 6-ти утра. Часиков на 9 приезжали в управление, батя отмечал сразу приьытик-убытие в командировке, ехали поселялись в гостиницу и 4-ре дня ездили по святым местам-ГУМ, ЦУМ, Детский мир и по магазинам от соцстран.. Потихоньку все возили в камеру хранения на Киевском вокзале, чтобы потом все сразу не переть. Довелось побывать в Киеве в середине 80-х, в магазинах по сравнению с Москвой было пусто(хотя и не так, как во Львове)

Еміграція, заробітчанство

Спроби зайти другий раз в річку під назвою @СРСР@ цікаві, але спробуємо повернутися до теми гілки.

News from Canada

В неділю провів черговий сеанс звʼязку з приятелями в різних країнах світу: Україна, США, Німеччина, Канада.
Зараз про те, як мешкає у місті Вінніпег родина, до відправлення та влаштування якої в Канаду я мав безпосереднє відношення.

Тато (52 роки), мама (48 років) та молодший син (здається, 12 чи 13 років) переїхали в Канаду в березні 2023 року.
Тато працює в будівельній фірмі (до цього працював одним з рієлторів Дніпра), більшу частину часу - на обʼєктах у відрядженнях в провінції Альберта, вдома буває рідко.
Мама працювала в Анталії - cleaning. Взагалі виїхали з України влітку 2021 року. Жили в орендованій квартирі в Анталії. Прийняли рішення виїхати по-перше, тому що в Анталії різко почала зростати вартість оренди. По-друге, з "моєї подачі". Були фактори, які переважили всі смаколики життя на курорті.
Саме цікаве: навчання молодшого сина. Це один з суттєвих факторів, який вплинув на рішення про переїзд.
Скажу вам, що мама - дуже специфічна пані, як говорять в Україні: "привередлива". Перед вселенням в орендовану квартиру в Канаді передивилися перемацали - не жартую - 107 квартир (це зайняло близько місяця). Все їй було "не таке" і "не так". Шукала, щоби було з гарним обладнанням (в Канаді як правило, пральна машина не в квартирі), та щоби орендодавці любили їх песика "Джо-рассел-терьєр". Ну і щоби школа була близько. Гадаю, тепер вас не будуть дивувати її "витребеньки" в деяких питаннях.

Текст майже без редагування, отримав по Телеграм.

- Доброго дня, до школи тут дітей возить спеціальний "жовтий автобус" (якщо далеко добиратися), а наш ходить пішки, школа в 15 хвилинах ходьби; йде через довжелезну вулицю - приватний сектор там спокійно і завжди багато білок і зайців бігає нехай дихає повітрям…
У школі все на «розслабоні», домашніх завдань немає та й загалом знань там немає, математика, англійська малювання фізкультура і все! 8 клас!
Багато «вільних уроків», коли ти сам вибираєш кабінет: в школі є спеціалізовані кабінети, наприклад, кабінет "Музичних інструментів", кабінет "Різьблення по дереву", кабінет "Малювання", кабінет спорту і т. д. І ось коли вільний урок - ти сам вибираєш кабінет і йдеш туди займаєшся чим хочеш.

В кожному кабінеті є черговий вчитель, який підкаже і допоможе, така свобода дій! Як вони говорять «Дитина повинна розвиватися і займатися чим йому подобається»...

Відразу було важко: приходив засмучений зі школи, він нічого не розумів, а зараз у нього англійська помітно просунувся вже і з друзями спілкується, він один українець в англомовному класі і ще один турок є зі Стамбула, решта всіх англомовних.
Ми не стали віддавати його в Україно-Канадську школу, як зробили багато наших (тут таких шкіл штук 5 у місті), віддали до Канадської англомовної - мені сподобалося, що вона поряд і не треба діставатися через все місто. Звісно, в Українських школах дітям простіше: говорять і викладають двома мовами, співають українські пісні і т. д.
А ми свого кинули в англомовне середовище з майже нульовою англійською - ну нічого, він справляється. Вони в школі зробили дуже хитро: відразу, як ми прийшли у них на школу, було три українських новеньких учні, вони їх тримали в окремому кабінеті.

Два місяці були тільки уроки англійської мови, Микиті дуже подобалося: він спілкувався зі своїми - було комфортно і легко і потім - після такої адаптації - їх «розкидали» в різні класи, ще й на різних поверхах, щоб вони не контактували (!!!) і вливалися в англомовне середовище.

Микита одразу був у шоці, приходив засмучений і говорив: «Я їх не розумію, мені нема з ким спілкуватися, чому ми не пішли в Українську школу?» А зараз уже легше розмовляє потихеньку практикує англійську, спілкується.
….Англійську він тут візьме але більше - нічого: як ми зрозуміли, ось такого рівня у них всі школи, я з багатьма нашими спілкувалася і розпитувала. На жаль, мій син не знає таких слів, як хімія, фізика, біологія, вірші вони теж не вчать, взагалі - як нам і сказали - спочатку «для дітей школи тут - у кайф» так воно і є, але знань ніяких.
З собою бере воду і ланчбокс, а там можна безкоштовно взяти сік і фрукти, в ящиках стоять мандарини, банани, яблука: можна брати протягом усього дня. От якось так.
Ще як тільки він виходить за територію школи - не знаю що там спрацьовує, мені - приходить ДМС та лист на пошту, що він залишив територію школи.
(Кінець цитат)
Гадаю, дуже корисна інформація, з "перших рук" реально.

Прихожу я так к собственнику особняка где-то в районе вест 35 улицы и 5-й авеню и говорю "Чувак, мне нужен мой первый дом в США. Деник сказал, что он ничего не стоит. Я покупаю твой дом. монетка в 5 центов у меня есть, у тебя сдача найдется?"

Не коштує - це не означає рахувати його як статок. Вас на органи теж можна дуже дорого продати і дружина стане мільйонером. Тільки Ви від цього багатшим не станете.

Прихожу я так к собственнику особняка где-то в районе вест 35 улицы и 5-й авеню и говорю "Чувак, мне нужен мой первый дом в США. Деник сказал, что он ничего не стоит. Я покупаю твой дом. монетка в 5 центов у меня есть, у тебя сдача найдется?"

Не коштує - це не означає рахувати його як статок. Вас на органи теж можна дуже дорого продати і дружина стане мільйонером. Тільки Ви від цього багатшим не станете.

помешкання можна орендувати, так що реал естате йде в еквіті,
а органи в оренду ще не думаю що можна.

тим більше сама назва "ріал етате" натякає, не папірові чи електронічні або криптошиткоєни чи який інший нонтангебле актів

з недавньої історії якраз той актив "який не рахується" успішно перейшов із СРСР в незалежно і переніс валуе на відміну від дерев"яного, чи хвамільного серебра чи що там в економічній школі Деніка вчили

п.с.

це щось із раннього Кусакі: власне житло в якому можуть жити не тільки лиш всі є пасив

я от скільки міркував так і не поняв геніальної думки, чому (навіть в формулі іпотека мінус ріал прайс є додаткове валуе переважну більшість часу), опруч парадигми кешфло, але ж і жити потрібно десь не в коробці зпід хододильника

А за что я ненавижу совок, я писал ранее. За отношения между людьми, за отношение государства к личности.

я считаю что между людьми отношения были лучше. Все были примерно одного уровня, те кто с авто чуть чуть выше.

В моём кругу никто не кичился деньгами, достатком, брэндовыми тряпками. Ни у кого этого не было.

Сейчас все зациклены на деньгах, авто, недвижимости, какими то статусами надуманными. Многие кто взлетели перестали со мной общаться, даже друзья детства - не их я круга птица теперь. Короче моральные ценности упали еще ниже совка. Хотя при совке нельзя сказать, что все их разделяли, но вид делали, чтобы не вздрючили по линии партии или комсомола.

В замкнутых системах вовсю царило право сильного, местами оно просачивалось в гражданскую жизнь в виде дедовщины, на рф больше (там при совке дедовщина и рэкет были даже в школах), у нас гораздо меньше. С меня старшие ни разу деньги не сбивали.

Гораздо интереснее другая сторона - как относится к "совку" молодёжь, правда, относительная, лет 40-50.
Которые, в общем-то, в "совке" не жили. Никак не пойму, это ограниченность мышления, хорошо "промытые" мозги или что-то ещё?
У Вас "ИТР" звучит примерно, как сейчас... дворник, что ли. Я был ИТР и совершенно не чувствовал себя ущербным.
...
Не надо "любить совок". Это глупо - любить то, что прошло и никогда не вернётся. Но и поливать его дерьмом и отрицать, что были у него и достоинства, тоже глупо. И многие социальные достижения Запада тоже связаны с существованием Союза. И вряд ли на Западе так уж недовольны их "коммунизмом", которым часто возмущаются здесь на форуме.

Надо всё же быть объективнее и трезвее оценивать жизнь.

оце вже щиро. єдине, чого немає - це об'єктивності, за що на словах виступає ЛАД

цитувати всі ці спогади, як раніше було добре сенсу немає. й ви ж теж не вважаєте психологію наукою. тому звісно не приймаєте доведений факт, що найліпші спогади залишаються з молодості - бо погано забувається, а краще пам'ятається. й так, в совку була лише психіатрія

по-перше, кому зараз 50 - якраз пожили у 80 роки, коли стало зрозуміло, що соціалізм зайшов в тупик. 70 роки не застали, де ще були якийсь надії.

тому людина, в якої зашорені "совком" мізки звинувачує інших в "промытых мозгах" - сюр. точніше реальність - прихильники Раші мене теж неодноразово звинувачували в цьому - що Європа мізки промиває, а от у Раші - справжня картина

ІТР й звучить так, що кваліфікований інженер почув себе на рівні двірника, нижче токаря чи сантехника - але це реалії совка.

ні слова ні про ГУЛАГ, ні про Голодомор, й інші ознаки срср, які перекреслюють всі ті досягнення, які ви так намагаєтесь знайти. 37-38 роки, коли лише смертних вироків було під мільйон. чого про це мовчок, де об'єктивність? й якщо почнете мені про сталінізм розповідати, то в які роки сиділи, й дехто й загинув, Джемілев, Стус, Чорновол, Шухевич-молодший? отож, поцінювач дешевої ковбаси та смачного морозива.

за твоєю логікою, ти маєш славити Гітлера - знаєш як він підняв рівень економіки в Німеччині в 1933-39 роках? чого ти це не визнаєш?

про агресивну сутність срср та її наслідниці раші вам вже розповіли.

рушійна сила країни - це середній клас, якого в срср просто не могло бути. тому будь які досягнення були й в інших країнах, нічого унікального срср не створив, переважну більшість позичив - скажемо так

тому не треба на українських форумах розповідати як гарно було при срср - не зрозуміють. було, та загуло - й щоб ніколи не повернулося

й по темі гілки - всі емігрують до розвинених капіталістичних країн, щось ніхто не емігрує ні на Кубу, ні в КНДР, ні навіть у Китай (окремі випадки є)

Но сейчас при власти один из худщих мэров НЙ и при этом популист.
Городу не хватает денег.

rjkz хоч щось починає визнавати, але сподівається, що місто в якому не вистачає грошей при підвищених відсоткових ставках буде майже на шару вчити його дітлахів.