katso написав: quote="5735451:Bobua"] Там у 1917 ще й комуняки гадили. “Пролєтарієв всєх страх абьєдінялі” і всяке таке. Просто Канаді пощастило, а от у нас вони змогли закріпитись... Розкажіть щось про протести проти мобілізації в ссср. Дуже “інтєрєсно”...
“контрактне військо” у Зах.Європі, США у другій світовій? Ріллі?
[/quote
Мне нравится как я привожу опыт Запада а мне в ответ предлагают равнятся на СССР
Ви навели приклад Канади.
Про ту епоху я читав у книзі «Сліпий убивця» — роман канадської письменниці Маргарет Етвуд. І з натяків авторки зрозумів, що і туди москвини/комуняки запускали свої брудні лапи.
Так само як у Канаді тоді зривали мобілізацію, так зривають нині й у нас...
Во времена канадских кризисов с призывом СССР влиять на них не мог - в 1917 году СССРа вообще еще не было, а в 1944-м году СССР как-бы был союзник Канады чтоб там мобилизацию срывать
Логічно. Але не зовсім...
А комінтерни, а ротфронти...?
дає Порт-Тікондерозі змогу залишатися законослухняним містом, чистим від бунтів профспілок, жорстокості й кровопролиття, яке навіяв комунізм і яке забруднило інші міста, призводячи до знищення майна й травмування та загибелі людей.
...
Згадуючи гучний недільний мітинг на стадіоні «Мейпл-Ліф Ґарденс» у Торонто, коли 15 тисяч комуністів влаштували істеричну зустріч свого лідера Тіма Бака, якого ув’язнили за участь у змові й заколоті, однак у суботу умовно звільнили з тюрми «Портсмут» у Кінґстоні, містер Ґріффен висловив занепокоєння тим, що уряд «піддався тиску» у формі петиції з 200 тисячами підписів, залишеними «обдуреними скривавленими серцями». За його словами, політика «залізного підбора безжальності» містера Беннетта цілком справедлива, адже ув’язнення тих, хто прагне скинути обраний уряд і конфіскувати приватну власність, — єдиний спосіб упоратися з підривними елементами. Щодо десятків тисяч іммігрантів, депортованих згідно зі статтею 98, включаючи відісланих назад до таких країн, як Німеччина та Італія, де на них чекатиме табір для інтернованих, то вони схвалювали тиранію, а тепер скуштують її самі — заявив містер Ґріффен. Ведучи мову про економіку, він наголосив, що, попри високий рівень безробіття, за яким починається громадський неспокій, і попри те, що комуністи та їхні прихильники й далі користуються цим, надія є, і він упевнений, що Депресія закінчиться ще до весни. Тим часом єдина розумна тактика — дотримуватись обраного курсу й дати системі виправитися самостійно. Слід опиратися будь-якій схильності до м’якого соціалізму містера Рузвельта, адже такі дії можуть тільки погіршити стан економіки, що занепадає. Хоча страждання безробітних і викликають співчуття, багато хто з них має схильність до ледарства, і слід негайно й ефективно застосовувати силу щодо учасників нелегальних страйків та сторонніх агітаторів.
...
Учасників маршу Оттави обдурили за допомогою розумної схеми, запропонованої (за його словами) саме Річардом, який тоді вже обертався у високих колах. Лідерів маршу заманили до Оттави для «офіційних перемовин», а все кодло розташувалось у Реджайні. Як і планували, перемовини ні до чого не привели, але піднялися бунти: підривні елементи скаламутили воду, натовп вийшов з-під контролю, були поранені й убиті. За цим стояли комуністи, бо вони причетні до всіх сумнівних справ,
...
У своєму палкому зверненні до клубу «Емпайр» минулого четверга видатний промисловець Річард І. Ґріффен із «Королівського об’єднання Ґріффен — Чейз» попередив про потенційну небезпеку, що загрожує світовому порядку й мирному веденню міжнародної торгівлі через громадянський конфлікт, що нині відбувається в Іспанії. За його словами, республіканці отримують накази від червоних, а захоплення ними приватної власності, жорстокі вбивства мирних цивільних громадян та звірства проти релігії є цьому доказом. Чимало церков було спаплюжено й спалено, а вбивства черниць і священиків стали щоденними. Втручання націоналістів під проводом генерала Франко — очікувана реакція. Обурені відважні іспанці з усіх класів повстали на захист традицій і громадського порядку, і світ із тривогою спостерігає за тим, які це матиме наслідки. Тріумф республіканців означатиме більшу агресію з боку Росії, чимало невеликих держав можуть опинитися під загрозою. З європейських країн тільки Німеччина з Францією й до певної міри Італія достатньо сильні, щоб опиратися цій хвилі. Містер Ґріффен наполягає на тому, що Канаді варто взяти приклад із Британії, Франції та Сполучених Штатів і відсторонитися від конфлікту. Політика невтручання розсудлива, і слід вдатися до неї негайно, щоб не просити громадян Канади ризикувати життям у цій іноземній бійці. Однак запеклі комуністи вже потяглися з нашого континенту до Іспанії, і, хоча закон мав би заборонити їм це, країна має бути вдячна за таку можливість очиститися від підривних елементів без жодних витрат із боку платників податків.
...
Чоловікові щоранку привозили газети. — В Іспанії громадянська війна, — якось сказав він за обідом. — Що ж, цього давно слід було очікувати. — Як неприємно, — зауважила Вініфред. — Не для нас, — відповів їй брат. — Якщо будемо триматися осторонь. Нехай комуністи й нацисти повбивають одне одного — вони от-от зіштовхнуться.
...
Коли почалася війна, Річард був у скруті. Він мав надто тісні зв’язки з німцями у своїх справах, надто захоплювався ними у своїх промовах. Як чимало його товаришів, він надто вже заплющував очі на те, як брутально вони порушували правила демократії; тієї демократії, яку чимало наших лідерів проголошували неефективною, але зараз відчайдушно прагнули захистити. До того ж Річард втратив чимало грошей, адже не міг більше торгувати з тими, хто за ніч став ворогом. Довелося поплазувати, повклонятися; йому це не дуже личило, але він це робив. Річардові вдалося зберегти свій статус і знову опинитись у фаворі (він був не єдиним із брудними руками, тож інші вирішили не тицяти в нього своїми нечистими пальцями): скоро його фабрики працювали на повну, усе на потреби війни — і не було більшого за нього патріота. Саме так він і викрутився, коли Росія перейшла на бік союзників і Йосип Сталін раптово став усіма улюбленим дядечком. Так, Річард чимало поганого говорив про комуністів, але то було давно. Тепер усе це замели під килим, бо хіба ж ворог ворога нам не друг?
Якось так...
Протести проти мобілізації в Канаді в ті часи -- таки здаються для нас виправданими. Як не крути. Але найвигіднішими у 44р вони були саме для москвинів. І саме у них вже були “схеми” для зриву... Бо москвини, можливо, тоді вже розмріялись про окупацію всієї материкової Європи. А якби не Зах.фронт, якби інтелект.ресурси Зах.Європи опинились у рабстві у москвинів -- історія людства була би ще мерзеннішою аніж є...
А у нас зрив мобілізації -- це просто 5та колона, що працює на московію... 😒 Тут взагалі без варіантів. 😒
ЛАД написав:Почитал Амелина (и др. его статью ). Не могу воспринимать это иначе, чем "фантазии на тему". Есть трезвые мысли, но в целом... P.s. Кстати, поинтересовался у знакомых, у кого дети учились в школе во 2-й половине 80-х - никто не слышал о разбиении класса на 2 группы для изучения чего-нибудь, кроме англ. языка, и ни у кого такого не было. Во всяком случае, в Харькове.
Амелін та інші дають можливі прогнози які далеко не такі гіпероптимістичні, як озвучувало керівництво держави. Що вийшло з прогнозів державних мужів уже бачимо, притому, що вони якраз мали би володіти достовірнішою інформацією і знати щось таке, що простим і не дуже смертним недоступно. Але вернемось до Амеліна:
Анатолій Амелін Співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future: Повторю свій прогноз, даний ще минулого року: — Ключовий сценарій — це заморожування конфлікту восени 2024 року. — Україна отримає військову та фінансову допомогу лише після погодження зі США та іншими конфігураціями завершення війни. — Частиною цього пакету обов’язково будуть гарантії безпеки Україні та сотні мільярдів доларів інвестицій. — Ну і звісно, гарантії першим особам країни. Які? Які вони зможуть узгодити.
От особисто я оцінюю цей прогноз як занадто оптимістичний, але РПВ як бачите це ще треба поборотись. Ще роздуми "лідера думок" Ярослава Грицака:
"Я думаю, що більшість українців хоч і кажуть, що хочуть кордони 1991 року, але розуміють, що це – декларативно. Це – не про сучасну ситуацію. Нехай мене звинуватять у зраді, але я думаю, що це – раціональне мислення. Ми мусимо шукати якусь іншу розв'язку"
За більш менш прийняті умови перемир'я ще требе ого як поборотись, а мінські умови, за які клювали Порошенка, то взагалі малоймовірні для досягнення чогось рівноцінного чи кращого.
Бобуа Якась дивна логіка. Отже у вашій же цитаті чорним по білому: *Коли почалася війна, Річард був у скруті. Він мав надто тісні зв’язки з німцями у своїх справах, надто захоплювався ними у своїх промовах. Як чимало його товаришів, він надто вже заплющував очі на те, як брутально вони порушували правила демократії; тієї демократії, яку чимало наших лідерів проголошували неефективною, але зараз відчайдушно прагнули захистити. До того ж Річард втратив чимало грошей, адже не міг більше торгувати з тими, хто за ніч став ворогом. Довелося поплазувати, повклонятися; йому це не дуже личило, але він це робив. Річардові вдалося зберегти свій статус і знову опинитись у фаворі (він був не єдиним із брудними руками, тож інші вирішили не тицяти в нього своїми нечистими пальцями): скоро його фабрики працювали на повну, усе на потреби війни — і не було більшого за нього патріота. Саме так він і викрутився, коли Росія перейшла на бік союзників і Йосип Сталін раптово став усіма улюбленим дядечком. Так, Річард чимало поганого говорив про комуністів, але то було давно. Тепер усе це замели під килим, бо хіба ж ворог ворога нам не друг?* ______________________________
Річард мав тісні зв'язки, захоплювався націстами в своїх промовах; потім сам погодився, що коммі друзі.
До речі, чи змогли б оті коммі росімперії встояти проти всієї царської охранки, проти ресурсу росцарімперії, не маючи підтримки. Підтримки кого? Звідки бабло та підтримка роскоммі? Звідки гроші на оті інтернаціонали і т.д.?
За великим рахунком Німецька імперія (яка була другою після США найпотужнішою промисловою країною в світі) отим комуняцтвом валила росімперію і не тільки. _________________________________ В повільній мобілізації роль 5-ї колони другорядна... До речі, як ви уявляєте цю роль -- що саме конкретно вони роблять? _________________________________ Ой+ Імхо. Якщо існує проблема миру після війни, то єдине позитивне, що може утримати і об'єднати українців -- це вступ до ЄС.
Цікава стаття: Ефект накопичення в армії негативних явищ та ризик «прориву дамби». Американський приклад з В’єтнаму показав, що кількість психічних втрат наростала по гіперболі. І будь яка система не мала б можливості впоратись з таким зростанням. Наші військові зараз знаходяться в дуже виснаженому стані. Їх моральна стійкість майже вичерпана. Суспільство та політичне керівництво країни не здатно створити умови їх заміни на фронті і вони сприймають себе як приречених на смерть чи поранення. Відсутність умов демобілізації для наших військових так само токсично, як для американських військових став токсичним вплив соціальних чинників. І в даному випадку жодна психотерапія не допоможе, бо лікувати треба буде не конкретного вояка, а все суспільство.
Востаннє редагувалось detroytred в Вів 11 чер, 2024 07:56, всього редагувалось 1 раз.
Протести проти мобілізації в Канаді в ті часи -- таки здаються для нас виправданими. Як не крути. Але найвигіднішими у 44р вони були саме для москвинів. І саме у них вже були “схеми” для зриву... Бо москвини, можливо, тоді вже розмріялись про окупацію всієї материкової Європи. А якби не Зах.фронт, якби інтелект.ресурси Зах.Європи опинились у рабстві у москвинів -- історія людства була би ще мерзеннішою аніж є...
А у нас зрив мобілізації -- це просто 5та колона, що працює на московію... 😒 Тут взагалі без варіантів. 😒
Колективний захід тоді вирощував "послаблювача" РІ яка стала СРСР, але щось пішло не так. Історія повторюється, знову приходиться "закриваюти очі на брутальне порушення демократії".
Значення часу. Як кількість може різко перейти в нову якість: *Але у другій фазі війни у В’єтнамі почали відбуватися значні зміни з особовим складом американського контингенту. Особливо вражаючим було надзвичайне зростання показника евакуації з країни за психіатричними показаннями. До 1971 року цей щорічний показник залишався на рівні, нижчому за 4–5/1000. У період до липня 1971 року він сягнув позначки 42,3, а упродовж наступного року ‒ до липня 1972 року ‒ підскочив до 129,8. Іншими словами, на цей момент війни кожен восьмий солдат з тих, кого евакуювали, був евакуйований із психіатричних причин (переважно через залежність від героїну). Як наслідок, зріс також відсоток евакуацій із нейропсихіатричних причин серед усіх медичних евакуацій. Він залишався нижче 5 %, але піднявся до 30 % наприкінці 1971 року, а за рік ‒ наприкінці 1972 року ‒ до 61 %. У 1971 році солдатів частіше евакуювали з В’єтнаму через вживання наркотиків, аніж через бойові поранення.*
Це цифри евакуації -- кожний восьмий, а скільки тоді легших випадків, тобто без евакуації. На жаль не вказано головну причину отакезного різкого стрибка. Невже виснаження?
Треба з повітря мінувати рашопозиції не мінами з вибухівкою, а мінами з психотропами.
Нюанс -- термін служби у В'єтнамі був лише 1 рік. *Також на бойову спроможність вплинув синдром «коротко строковика», який проявлявся в тім, що за 4-6 тижнів до закінчення строку служби військового (яка у В’єтнамі тривала один рік) спостерігалася значна втрата бойового духу, зниження готовності виконувати накази через страх загинути чи бути пораненим саме в самому кінця перебування на війні.*
Так що пропозиції про чіткий термін служби (да ще й короткий) -- схоже не є обов'язковим вирішенням проблеми мобілізації та мотивації.
Ой+ написав:— Ключовий сценарій — це заморожування конфлікту восени 2024 року. — Україна отримає військову та фінансову допомогу лише після погодження зі США та іншими конфігураціями завершення війни. — Частиною цього пакету обов’язково будуть гарантії безпеки Україні та сотні мільярдів доларів інвестицій.
А в мене сумніви, що до івестицій. З кожним ударом по інфраструктурі ми катострофічно втрачаємо привабливість для інвістицій. Навіщо та кому тепер вкладати сюди гроші. Напевно там давно порахували на який економічний потенціал ми тепер можемо розраховувати, в залежності від кількості людей , залишків придатних теріторій та хочаб, наявності генерацій електрики. Навряд буде мета часних інвесторів відновлювати щось на кшталт смердючої Бурштинської тес для електрики на експорт. Були б варіанти, як би нас взяли у Євросоюз, щоб інтегрувати у свій ринок, але нах ми там кому здалися? Відновитит заради принципу, щоб зберегти обличчя на фоні того, як кинули нас у війні? Грошей не знайдуть як і на зброю, хіба що відстоки від заморожених руських грошей...
“многоходовочка” німців проти Антанти? Яка їм же ж потім і вийшла боком??
І навіть нема кого пожаліти у всьому цьому.
Крім українців... 😒
І щоденна рубрика “страх проти елоїв, чи елої проти страху?”
Ганна Семеренко
Помста невдахи.
# міркуванички Коли їдеш за кермом, доволі зручно думати. Є час, є можливість, є умови. Мені особисто дуже легко думається саме за кермом. І от які думки. А знаєте, дорогі військові і ветерани, що я вам скажу? Як ви думаєте, яке буде ставлення суспільства до нас в переважній більшості після перемоги? Повага? Та ні фіга. Чим більше мені доводиться спілкуватися з загальною масою населення, тим більше я розумію, що нас ненавидитимуть. Стоп, не спішіть, не сперечайтеся, дайте думці "відлежатися". А тепер дивіться. Соціум можна розділити на багато категорій в залежності від критерію. В контексті війни я б розділив так: - ті, хто воюють і допомагають воювати; - ті, кому начхати (ухилянти, ждуни, "какаяразніца"). Так от, як би нам не хотілося, а друга категорія - більша, і вона завжди була більшою. Сумно, але так вже є. І ті, хто відкосив, спостерігав за війною як за цікавим футбольним матчем, хто тікав за кордон через Тису - вони будуть нас ненавидіти. Вони та їхні родичі. Тому що підсвідомо ці люди знають реальну причину, підсвідомість обдурити важко. Ті, хто кажуть, що "я не буду воювати за цю владу", "я не піду воювати, бо я вільна людина", "я не піду, бо демократія, права людини, блаблабла" - всі вони знають, що дійсна причина одна: ЇМ СТРАШНО. Їм страшно воювати, їм страшно сидіти під обстрілами, їм страшно від ракет по містах. Не страшно тільки втікати. Так ось нас вони ненавидитимуть більше, ніж ворога. Бо від ворога вони свого часу вдало втікли, а тепер виявилося, що і від ТЦК треба тікати. І їхня ненависть буде просто проекцією їхніх страхів, бо насправді вони ненавидять себе. За те, що не змогли свій страх перебороти. Ми і зараз це спостерігаємо, масово. - Напишу образливий комент про ТЦК в ФБ, хай знають, падлюки, який я сміливий! - Не пропущу військового перед собою в черзі, хай стоїть, сволота! - Не пропущу військову машину у заторі, хай вдавляться! І таке буде всюди. Тому що той, хто "відпетляв", знає про себе все, що б він там не казав на загал і які б відмазки не ліпив. Він знає, що йому було страшно і він не пішов. Інші впоралися зі страхом і пішли, а тому вони, суто по-чоловічому, поступили нормально, а він ні. І це виллється у ненависть, я впевнений. Вже виливається.
Ночной Сталкер
Печалька...
А от із серіалу Озарк 3.8
145 00:16:04,170 --> 00:16:06,130 [Венді] Я працювала з багатьма політиками.
146 00:16:06,210 --> 00:16:07,840 І з часом, я...
147 00:16:07,920 --> 00:16:09,800 вивчила, що насправді хочуть люди.
148 00:16:10,590 --> 00:16:11,510 І що ж?
149 00:16:13,180 --> 00:16:14,050 Сміливості.
150 00:16:16,050 --> 00:16:16,930 Сміливості...
151 00:16:17,350 --> 00:16:20,390 Аби постояти за сім'ю, штат, країну.
152 00:16:20,520 --> 00:16:23,020 Думаю, якщо немає сміливості, то ти приречений.
То як там? Набрались сміливості внестись в резерв+? 🐌
Кляте керівництво 😒 і війська і країни... Якби від самого початку думали передусім про безпеку солдатів, про укриття, про якнайчастішу демобілізацію -- то могли би якось потроху здолати елоячий страх. І країна нині вже була би на іншому, вищому щаблі розвитку... Та й навіть тусовка вишів -- хіба не вони мали би, і то вже давно, розробляти концепції “правил поведінки з елоями у нашому щасливому ХХІст.”
UA написав:Хоч ТЦК та теперешню поліцію однаково ненавидять і у Харкові і у Львові і в Одесі х.з. як вийти з цієї катастрофи.
ТЦК как и полиция состоят из людей, которые все разные и имеют большое разнообразие жизненных ценностей. Если кому-то попался идиот на улице, то это совсем не значит, что улица состоит из сплошных идиотов.
Ухилянтов много не из-за того, что власть виновата, как мне кажется. Причина больше в другом - процент пока не призванных здоровых и пригодных для войны мужчин в Украине снизился до критического уровня. Естественно в ТЦК это видят и прекрасно понимают падение в целом боеспособности ВСУ с такими мобилизованными. Но с другой стороны перед ними лежат планы и срочные запросы из частей ВСУ, комплектация которых достигла 30-60%. Начальник каждого ТЦК понимает, что не выполнение плана мобилизации лично ему грозит отправкой на нуль. И от начинает превышать свои полномочия, своя жизнь ведь дороже для него, чем жизнь больного и непригодного для армии человека, который с большой вероятностью умрет прямо в учебке через пару дней.
Вторая причина ухилянства мужчин - отсутствие личного примера депутатов всех мастей и уровней в пролитии своей крови за Украину. Ведь каждый из нас без всяких сомнений думает, понимает или считает, что на депутатах, чиновниках, министрах и президентах больше всего лежит ответственность за потери украинских территорий, людей и других ценных стратегических активов (например ЗАЭС). Поэтому народная воля должна направить определенный процент депутатов всех уровней в ВСУ для прохождения службы на самых опасных направлениях фронта на общих основаниях. Депутат ведь это гордость народа, ему в страшные времена нужно это подтвердить и доказать своему народу. Думаю, что разумный процент будет в районе 30-40. Кто откажется - тому вечный позор, отмена статуса депутата, полная конфискация имущества и принудительные работы по строительству оборонительных укреплений на должности простых рабочих.
Марафон может и должен осветить такие события в наилучшем виде. Это поднимет патриотизма, снизит число ухилянтов по причине того, что справедливость в мобилизации на высоте.
Что касается полиции, то наезд на нее считаю не обоснованным. Хотя и для полиции можно было бы приподнять процент мобилизации для фронта, скажем так до 15-25%.
❗️СБУ може перевіряти людей та їх авто у центрі Києва: зараз проводяться безпекові заходи в урядовому кварталі та на прилеглих територіях
Під час проведення заходів можливі обмеження проходу та проїзду вулицями Києва, перевірка документів, огляд автомобілів.
Метою називають перевірку контрдиверсійного захисту державних об’єктів, а також посилення безпеки мешканців столиці та осіб, щодо яких здійснюється держохорона.
Силовики проводять огляд території та офісів, місць загального користування багатоквартирних житлових будинків, закладів сфери громадського обслуговування тощо для виявлення заборонених до обігу предметів.
Також здійснюється перевірка громадян, які перебувають на території урядового кварталу. ㅤ
katso написав:
