Ринок нерухомості. Ціни на квартири та земельні ділянки, аналітика, прогнози. Купівля та продаж нерухомості, оренда квартир та офісів, пропозиції комерційної нерухомості. Ріелтори та агентства нерухомості в Україні
класичне питанні про відміну оптиміста від песиміста. спроба оптимістичного погляду лонгрід, але реально цікаве інтерв'ю
для доступу до статті треба ввести email
Реакція українців на війну здивувала не тільки західних фахівців, але й мене. Ми всі думали, що неможливо за таких умов як в Харкові жити і працювати. Не можуть люди, як тільки закінчується тривога, відкривати свій бізнес. Це ненормально. Ненормально те, що я сиджу в цьому кабінеті, а поряд літають ракети. Коли летіли ракети на Охматдит, в мене з вікна було видно, а я сиджу і працюю. І питання тут не в звичці, а тому, що я називаю нашим специфічним гонором — «А чого це я маю лізти в підвал? Що я там забула? Я працюватиму, а він (Путін) хай застрелиться». І це домінує в нас. Погано це чи добре? Ясно, що з економічної точки зору — добре. Але це людська риса. Так, можливо, трохи більше жертв є і буде, але українці обрали вести себе саме так.
Ми дуже важко пережили 2023 рік, коли ми продовжили втрачати території та людей, коли затримувалася американська допомога, коли очікування швидкої перемоги і успіху не справдилися, але я практично не бачила, щоб хтось зламався. Є виснаження суспільства, але нема його зламу, а це говорить про нашу шалену стійкість та резильєнтність [вроджена здатність долати стреси конструктивним шляхом] — це тепер мій улюблений термін. Ми дуже довго говорили про економіку, що вона має бути sustainable [стійкою]. Так от тепер я говорю, що економіка має бути резильєнтною, миттєво реагувати на збурення. І оце в нас працює класно. Тому я не бачу підстав для хвилі масової міграції українців до кінця воєнного стану, навіть якщо ця зима не буде простою. Зима 2022−2023 років теж була не цукор. Тож масову міграцію я практично виключаю.
Я не хочу вживати високих слів як от «патріотизм», але направду це так. Але якщо переводити це на більш такі прагматичні рейки, ми розуміємо, що за кордоном ми будемо людьми другого сорту. Крім того, якщо ти вже людина 30+, то від'їзд обриває соціальні зв’язки, які втримують нас в суспільстві, підтримують наш статус, наші інтереси, є зв’язками дружби і спорідненості. Зрілі люди, як правило, переживають стан ізоляції в нових суспільствах. Направду, втрачається соціальний капітал, вбудованість в суспільство.
Але якщо користуватися іншими метриками і дивитися на тих, хто повертається, то це ті, кому є куди повертатися, хто має в Україні бізнес і житло, хто заробляє в Україні більше. Шансів, що повернуться ті, хто не зможе знайти тут гарної роботи, в кого зруйнований дім, значно менше.
Але згадана категорія або вже повернулася або повернеться найближчим часом. Медовий місяць з європейським життям вже закінчився. Це ж видно і по відгукам. Школи вже не такі. Медицина вже не така. Магазини і їжа не такі. Робота — я тут кандидат наук, доцент, лікар, мене всі поважають, а там в кращому випадку медбрат чи медсестра. І пішло-поїхало. От тому я думаю, що повернуться скоріше найбільш кваліфіковані.
Не дай Боже державі дати якісь преференції тим, хто повертається. Коли була така ідея, я криком кричала на нараді, кажу, що цього робити не можна, ми просто підірвемо соціальну єдність. Це не розкол суспільства, абсолютно ні, але поділ. Бо, ми розуміємо, є військові - учасники бойових дій. Друга страта — це ті, хто нікуди не виїжджав. Третя страта — це ті, хто виїжджав, але в межах України. І четверта — це ті, хто виїжджав за кордон. Ці чотири страти я бачу. І суспільство сьогодні абсолютно нормально сприйме великі префернції для першої страти, бо вони за нас проливають кров, вони нас захищають, і ми всі це розуміємо. Але дуже ризиковано давати щось в четвертій страті, тут мають працювати не фінансові важелі.
Ну, по-перше, давайте зрозуміємо, коли і як закінчиться війна. В якому стані буде наша економіка. Повністю зруйнована чи частково. По-друге, я абсолютно переконана, що буде план — чи це буде план Маршалла, чи це буде план Пенні Пріцкер, чи це буде якийсь ще план — я не знаю. Але Україні економічно допомагатимуть. Не тому, що вони так нас люблять, а тому що зрозуміли: Україна — це єдиний бар'єр між Росією і європейською цивілізацією. Іншого нема і бути не може. А Україна може стати нездоланим бар'єром лише за умови, якщо вона буде міцною. Якщо вона зможе сама виробляти зброю, а ту, якої їй не вистачає, купувати. Не сидіти і очікувати, щоб Європа допомогла, а сама це робити. Для цього Україна має економічно розвиватися дуже швидко. Тому, я думаю, що допомагати будуть. Якщо будуть допомагати, я вірю в те, що сюди приїдуть не тільки з Бангладешу, а, наприклад, з Голландії та з інших країн Європи. Бо в Україні можна буде реалізуватися, тут будуть наукоємні проєкти і гроші.
оце до речі теж фактор, про який чомусь не пишуть - у підприємливої людини тут дуже багато можливостей для реалізації. на Заході все більш формалізовано, є стандартні можливості, але вище стандартного - складно
Як ми будемо ставитися до зовсім інших людей, я не знаю. І цього ніхто зараз не знає. Ми не можемо сказати. Треба подивитися. Дуже багато залежить від того, чи зможемо ми пояснювати людям, для чого це, і чи зможемо ми виробити інструменти, які будуть адаптувати тих людей до нашого способу життя. Тому що я дуже не хочу взірця Лондону і Парижу, але до нас такі люди не поїдуть. Ми бідні. Ми їм не дамо того, що вони очікують. До нас поїдуть переважно ті, хто хоче працювати.
Потрібна пропаганда того, що нормальною є родина з двох дітей. І це треба пояснювати, що от ви підете, щоб ваша дитинка не залишилася сама, щоб в неї була рідна кровиночка ще на світі. Треба буде створити умови для того, щоб жінка могла поєднати роботу і народження дитини. Тому що сьогодні таких умов реально немає. І третє: щоб чоловік взяв на себе частину відповідальності за дітей. Тому що сьогодні чоловік допомагає дружині. Він не сам це робить. Він допомагає дружині, а відповідає за дитину дружина. Це неправильний підхід, як на мене. Потрібно ділити відповідальність
Медична система відповідальна за 10% смертності населення, тому що медицина, всі відкриття її, вони більшою мірою стосуються рідкісних випадків. А те, що стосується повсякдення — це спосіб життя. Це як люди себе поводять, що вони їдять, як вони по дорогах їздять, яка частина працює в небезпечних і шкідливих умовах і чи є в них звичка проходити діагностику. Нам як суспільству ще доведеться вчитися здоровому способу життя.
Востаннє редагувалось Shaman в Суб 07 вер, 2024 12:04, всього редагувалось 1 раз.
Пане Bolt! Взагалі практика того, що викладачі пропонують купити підручники власного авторства - розповсюджена в усьому світі. Від України до США. В США цікаво: всі книжки викладено на Амазоні. Купуй ЕЛЕКТРОННУ ВЕРСІЮ. Все питання - в авторах. Я би НЕ радив: - купувати такі «підручники»; - не звертатися до всіляких репетиторів. Не студентська то справа. Все що треба, є в бібліотеках та в Інтернеті. Просто треба зрозуміти, що перший курс - найважчий. Саме на ньому і «ламаються». Але треба пережити та вистояти. P.S. В сучасних умовах, коли студентів не відраховують навіть, якщо вони не бувають в університеті по 1/2 року - не «ламаються», а просто «пристосовуються» до реалій.
Востаннє редагувалось akurt в Суб 07 вер, 2024 12:12, всього редагувалось 1 раз.
Придумали ж поляки таке: початок навчання студентів другого курсу Варшавської політехніки - 1 жовтня. То сидить наш український студент у гуртожитку та сумує. Трохи відволіктися від суму допомагає дівчина, з якою відпочивав в Хорватіі. Хорватія сподобалася - і що цікаво: не замками або горами, а тим, що в Хорватіі дуже легко спілкуватися, якщо ти знаєш англійську. Хлопчина може порівнювати: перший рік еміграції у віці 16 років провів у Чехії: то там англійською і не починай: треба знати виключно чеську… Ну, англійську студент тепер вже другого курсу знає чудово: навіть у Варшавській політехніці відмовляється говорити польською: тільки англійською. Навчання ж англійською! Економічний бік: - за навчання сплатили 5200€ за рік; - за проживання в гуртожитку у Варшаві сплачує 100€ на місяць; - роботодавець польський сплачує українському студенту приблизно 1500$ на місяць. Робота в галузі компʼютерної графіки. Сума витрат на дівчину, яка допомагає менше сумувати, батькам не оголошується. Тому і не оприлюднюється.
Цікаво, як там син папа Bolt: вже перший студентський тиждень пройшов…
Пройшов. Навалили купу різних математик, а саме :дискретна, лінійну і матан. І оскільки після лекцій малому ніфіга не зрозуміло, якраз шукаю по нету потрібний матеріал, щоб по другому разу пісоя вузівського викладача все пояснювати. 😟
коли пояснював дітям шкільну математику з'ясував - що знати та пояснити - трохи різні речі, в репетитора це вийшло значно краще. має сенс звернутися до профі
а якщо серйозно, порада, яку ви не питали, але проситься. якщо були проблеми зі шкільним курсом математики, то може не треба мучити дитину, а пошукати щось інше, де математика викладається як загалом вища. в наш час заробляти гроші можна й не вивчаючи математичні дебрі
а матеріал можливо краще пояснювати на підставі тих підручників, які використовуються. до речі, коли я вчився, підручники то було російськомовні. цікаво, зараз українські автори написали свої чи переклали радянські ps про підручники бачу вже відповіли
Я не шукаю легких шляхів. Але думаю, що зможу потягнути і, вузівську математику. Зараз он втулили комплексні, числа, ми в маткласі свого часу вчили, зараз буде нагода освіжити знання. Загалом ВУЗівські підручники стали схожі на шкільні. Якісь кольорові картинки, багато ліричних відступів які відовлікають від основного змісту і незрозуміле викладення матеріалу. Короче треба шукати десь підручник з МАтану Бергмана.
akurt написав:О! Це правильні дії! О! Скоро операції з матрицями підуть! Свято тільки починається! Тримайтеся! Гадаю, всю додаткову інформацію та пояснення легко буде знайти в мережі, бо дядько Google знає все!
Там самі викладачі напарюють підручники свого авторства видавництва Львівської політехніки, взяв полистав - мрак, краще в Ютубі лекції подивитись. Я розумію, що ти всі в матриці в житті не пригодяться, але, принаймні, поставлять мізки на місце, щоб, наприклад, кредит в Швидкогрошах не брати.
а фізичні тренування покращать стан організму - але не всі можуть бігати марафон чи штангу від груді 150 кг
Я, 60 кг пральку, часом з 5 го поверху без ліфта зношу. Так, що додаткові тренування мені не потрібні. 😎
Bolt написав:[ Загалом ВУЗівські підручники стали схожі на шкільні. Якісь кольорові картинки, багато ліричних відступів які відовлікають від основного змісту і незрозуміле викладення матеріалу. Короче треба шукати десь підручник з МАтану Бергмана.
Коли син дійшов до вивчення матриць та операцій з ними - я сам почитав сучасні підручники та мені стало погано. Подзвонив приятелю - асистенту каф. Вищої математики. Він сказав: «Якщо можете підʼїхати до мене, то дам книжку гарну!» Я підʼїхав: людина винесла майже брошуру видання здається 1957 року. Досить затерту. Ото було найкраще. І все стало зрозумілим.
Shaman Это когда вы учились если учебники у вас были "ещё российськомовни"??? При союзе и лет наверно 5-7 никто массово на украинском учебники и не печатал А в ВУЗе и в начале нулевых всё новое(методички,практлабы,новые труды по теме) на русском выходило и издавалось Это я за электронику и электротехнику имею в виду, пошли малые мощные компы и новые системы управления техпроцессами на них и новые труды по ТАУ и АСУ как правило шли и к нам на заводы, и на Череповец с Магнитогорском и Осколом Может у экономистов и в 93м году учебники написанные Юхновским и Пинзеником были на украинском
Востаннє редагувалось барабашов в Суб 07 вер, 2024 12:30, всього редагувалось 1 раз.
akurt написав:Пане Bolt! Взагалі практика того, що викладачі пропонують купити підручники власного авторства - розповсюджена в усьому світі. Від України до США. В США цікаво: всі книжки викладено на Амазоні. Купуй ЕЛЕКТРОННУ ВЕРСІЮ. Все питання - в авторах. Я би НЕ радив: - купувати такі «підручники»; - не звертатися до всіляких репетиторів. Не студентська то справа. Все що треба, є в бібліотеках та в Інтернеті. Просто треба зрозуміти, що перший курс - найважчий. Саме на ньому і «ламаються». Але треба пережити та вистояти. P.S. В сучасних умовах, коли студентів не відраховують навіть, якщо вони не бувають в університеті по 1/2 року - не «ламаються», а просто «пристосовуються» до реалій.
Я теж вважаю, що в наймати репетитора для ВУЗу то вже перебор, Хоча чув, що існує така практика. Я думаю, що відрахування, якщо і будуть, то не будуть носити, якісь масовий характер зважаючи, хочаб на те, що на нашому напрямку було 200 бюджетних і 80 комерційних місць. А закінчилось тим,, що бюджетників набрали 180(чомусь вже під час подачі документів к-сть бюджетних місць зменшили на 20) і контрактників набрали десь до 30-ти, тобто недобір 70 чол.
барабашов написав:Shaman Это когда вы учились если учебники у вас ьыли "ещё российськомовни"??? При союзе и лет наверно 5-7 никто массово на украинском учебники и не печатал А в ВУЗе и в начале нулевых всё новое(методички,практлабы,новые труды по теме) на русском выходило и издавалось
барабашов написав:Shaman Это когда вы учились если учебники у вас ьыли "ещё российськомовни"??? При союзе и лет наверно 5-7 никто массово на украинском учебники и не печатал А в ВУЗе и в начале нулевых всё новое(методички,практлабы,новые труды по теме) на русском выходило и издавалось
в 90ті й вчився в універі
В самом конце 90х или как я с 92года и до 99го с академами?
