Vadim_ написав:В юности увлекался немного фотографией , фотоаппарат ФЕД ( он со стеклянными линзами) , чорно-белые плёнки Свема, фотоувеличитель, красная лампа , проявители, фиксажи, закрепители с глянцевателями
те саме, тілька з 1981-1986 всі десь зникло, в цьому році ніс викидати пакет"мусора" від старого- побачив мій "червоний ліктар"(радянський, коштував десь 3 рубля, приніс собі до дому (на згадку про молодість)
prodigy написав:нищета наступила не из-за сгоревших сбережений
Та ну. В кого були заощадження - в тих ніякої "ніщети" не було. Ще скажіть, що Ви тримали заощадження на книжці, як мій дід, а не поміняли на $, дойчмарки чи, в крайньому, випадку золоті прикраси, як всі нормальні люди.
-поперше, в країні існували стільки валюти, щоб її було можно безпечно купити і в дастатньої кількості, навіть в Ужгороді/Мукачево в локаціях наближених до кордону валюти майже не було(якщо ми говоримо не за 1995рік , а за 1989/91)
пояснюю ще раз, в ссср у людей небуло заощяджень аж до 1989 року (грошей ледь вистачок на життя), середня зарплата інженера було 120р, директор заводу(порту) мав оклад 250грн(+премії 100-150), тобто 400руб -це були шалені гроші .........
Заощадження всё таки были. Особенно в конце Союза. Последние годы начали выплачивать послевоенные займы, мама получала и вносила на сберкнижку. Получилась довольно приличная по тем временам сумма. Эти выплаты, возможно, и спровоцировали инфляцию, по крайней мере, частично. Остальное согласен.
ніколи не було "паритетное урегулирование". й за ці роки Україна понесла втрати, але Московія ще більше втратила.
щось твоя позиція взагалі не зрозуміла, окрім в Україні все погано...
Шо именно?
втрати Московії - запаси зброї, як наслідок зростання втрат окупантів, як у них вдало палає багато що всередині країни. економіка в них теж вже працює лише на міноборони, а так проблем там вже чимало в економіці.
С тем, что там проблем хватает - никто и не спорит. Основной спор: они максимум недели 2-3 протянут, или до Инагурации протянуть смогут.
ЛАД написав:По-моему, вы слабо представляете себе, что такое диктатура. То, что у нас, даже близко не тянет.
Дуже рідко коли диктатура одразу стає повноцінною диктатурою: просто гляньте як москалі поступово закручували гайки, чи як зараз в Грузії. В нас теж все почалось ще в 2020 і поки що знаходиться десь на середині шляху.
Не буду спорить, Грузией особо не интересовался, но пока диктатуры там не вижу. В последнее время у нас (в мире?) есть тенденция обесценивать слова и понятия - диктатура, нацизм, геноцид,... Их употребляют к месту и не к месту, просто как ругательство, забывая их значение.
таке враження, що ця гілка замінили валютну для флуду вихідного дня. хто як пережив 90 роки - дуже цікава тема. народ, агов, який середній вік обговорювачів?
Shaman написав:таке враження, що ця гілка замінили валютну для флуду вихідного дня. хто як пережив 90 роки - дуже цікава тема. народ, агов, який середній вік обговорювачів?
Британський історик Тімоті Ґартон Еш у нещодавній колонці для Financial Times спростовує ймовірність німецького розвитку подій. Перш за все він звертає увагу на те, що українські обставини докорінно відрізняються. Німеччина була поділена в якості покарання за те, що розпочала Другу світову. Цю ж війну почала Росія. Тобто поділом каратимуть не державу-агресора, а її жертву.
І тут приходимо до ключової слабкої ланки німецького, корейського та фінського сценаріїв. У кожному з цих сценаріїв не йшлося про те, щоб стерти Німеччину, Корею чи Фінляндію з карти світу. Навіть при всіх обмеженнях, які накладав Кремль і комунізм на ці держави, ані німецькій, ані корейській, ані фінській ідентичності нічого не загрожувало. Тепер же Путіну йдеться саме про знищення української ідентичності. Доказ цього бачимо в активній русифікаційній політиці на окупованих українських землях.
Тому усі розмови про перемир’я з Росією є пустою фантазією. З таким самим успіхом можна було пробувати переконувати Гітлера у 1942 році припинити Голокост євреїв. Або теперішній ХАМАС — перестати воювати проти Ізраїлю. Перемовини з ними можливі лише з позиції сили. А варто визнати: ані в України, ані у Заходу зараз цієї сили немає. Принаймні поки що.
У сухому залишку лишається один сценарій — ізраїльський. Ми маємо навчитися, як Ізраїль жити в умовах перманентної війни, з більш або менш короткими перемир’ями, поки Росія більше не зможе чи не захоче вести війну.
Поклавши руку на серце, маємо визнати: ми уже живемо в такому режимі від 2014 року. Ми скаржимося, ми несемо втрати, ми кровавимо, ми втрачаємо рідних і близьких, ми живемо у тривозі й в травмі. Але це не той рівень насильства, який зазнали наші предки українці у 1919 чи 1942 роках.
Реально тяжко тим, хто на фронті. Але у тилу більшість з нас може вести нормальне життя, наскільки війна дозволяє нам таку нормальність. А це якраз і є той режим, у якому живе Ізраїль майже від самого початку свого існування — і попри старання ворогів, не зникає з карти світу.
Тому замість гадати про сценарії закінчення війни, готуймося до переведення нашого життя на рейки перманентної війни. Для того багато ще треба буде зробити у нашій економіці і нашій політиці. Але для початку до цього сценарію треба підготовитися ментально. І дай Боже, щоб я виявився неправим.
нерадісна перспектива. але до цього теж треба бути готовим. але зараз всі панічні обліківки почнуть - "треба тікати" (вибачте "емігрувати")...
Востаннє редагувалось Shaman в Нед 15 гру, 2024 14:42, всього редагувалось 2 разів.
Додано: Нед 15 гру, 2024 14:24
