Ринок нерухомості. Ціни на квартири та земельні ділянки, аналітика, прогнози. Купівля та продаж нерухомості, оренда квартир та офісів, пропозиції комерційної нерухомості. Ріелтори та агентства нерухомості в Україні
Класно карає учасників Фінансового форуму України - навіть «підсадив» на відосики від психічно хворих - пан flyman.
Годинами «шарить» по мережі, відшукуючи всіляке лайно і тягне, і тягне, і тягне… Це все кара за те, що ніхто не погодився взяти його роботу за смішні в наш час 1/4 мільйона гривень на місяць.
Скільки ж в тебе вільно часу, що ти встигаєш слухати цю нудятину, ще й таку довжелезну.
Скорость воспроизведения можно увеличить. Вообще, я еще понимаю зачем это надо живущим в США - где-то узнать на что можно нарваться, ну а тем, кто уже нарвался - "послущать родственную дущу". Зачем это надо тем, кто с этим не сталкивается - хз.
BIGor написав:Так і є. І це не тільки в США, а і в Європі. Років 30-40 тому законодавчо і системно більша підтримка була у молоді, а зараз підтримка змістилася на старше покоління. І вийшло так, що це одне й те саме покоління, просто зараз йому вже 50-60+. На прикладі емігрантів в ЮК періоду 90х. Навіть багато з них змогли заволодіти декількома таунхаусами в Лондоні, не кажучи вже про місцевих. Бо співвідношення зп до цін на будинки тоді було зовсім інше, тож хто взяв до 30 років, часто вже гасив до 40 і брав ще одну іпотеку, вже для здачі в оренду. У випадку лендлорда мого однокласника, де я прожив пару днів, у нього в 58 років вже було 3 таунхауса. І кожен він розділив на кімнати і здавав окремо, дозволити собі цілий таунхаус в оренду ніхто вже не міг. Зараз реально лише в 40 років починають брати першу іпотеку, але такими темпами добре коли до пенсії повезе виплатити, не втрачаючи при цьому роботу.
Час від часу попадаються на очі відео на тему "глобальний перерозподіл богатства". Коротко, що бебібумери відходять і нащадки успадковують їх активи. Якщо в тебе батьки/діди в місті і мають нерухомість, а то в принципі, тобі рвати жили не потрібно, рано чи пізно вона сама прийде тобі в спадщину. Звісно, що це не про імігрантів з бідних країн, яким на перший внесок збирати і збирати
Не совссем так. Вопрос в том кто как кем и насколько напрягается на этот первый взнос. Ну и что хочет купить. НЕ хотел выкладывать, а потом уже и не найду, скорей всего. расиянка приехала по турвизе в США. То есть, разрешения на работу у нее не было, но пребывать в США она могла. Поехала во Флориду. Там нанялась на какую-то яхту не под американским флагом (территория не американская, а она и не резидент США). Зарплата что-то около 3600 в месяц. Но! Она на этой яхте и жила и ела. То есть, все деньги "в семье". Таким образом насундучила что-то около 70 куе. Купила ухайдоканый дом в южной Флориде, сама сделала ремонт, даже плитку клала сама. и на это ушли почти все ее деньги. Потом она этот дом сдала какой-то "даме с собачкой" за 1400 в месяц. Ну и планировала опять устраиваться на яхту. Таким образом, НЕ резидент США ЛЕГАЛЬНО заработала и купила НА ТЕРРИТОРИИ СЩА дом и теперь ЛЕГАЛЬНО получает доход на территории США. Я немного приофигел от такого в общем-то простого, но неочевидногго хода. Не буду искать
flyman написав:А хто казав, що вже є в масвиробництві та продається? Думаю, спочатку буде як з Теслою, по замовленню наперед, а через який час піде в ширнармаси, а потім і китайці підтягнуться.
До чого тут Тесла? Поки-що Теслу особисто я не планую купувать. Ти купив Теслу? Ось коли буде такий будинок продаватись, ось тоді і подивимось. Дерев`яні будинки можна купить, але нормальний ніяк не 10 тис. Модульні будинки, тіпа вагончик будівельника не розглядав такий варіант? Особисто мені подобається шось таке:
але в нас не розвинена інфраструктура для таких будинків, плюс ціна ніяк не 10 тис.
Gastarbaiter написав:У Києві вже кілька років не був, можливо там якось інакше все працює. Але оті QR-меню в Європі дуже незручні. Не розумію цієї економії на 10-20 заламінованих аркушах паперу (по 2-5 на кожну мову).
QR-меню в нас пішли з часів КОВІДу. В Європі дивлячись який ресторан, бувають і паперові, і QR.
flyman написав:А хто казав, що вже є в масвиробництві та продається? Думаю, спочатку буде як з Теслою, по замовленню наперед, а через який час піде в ширнармаси, а потім і китайці підтягнуться.
До чого тут Тесла? Поки-що Теслу особисто я не планую купувать. Ти купив Теслу? Ось коли буде такий будинок продаватись, ось тоді і подивимось. Дерев`яні будинки можна купить, але нормальний ніяк не 10 тис. Модульні будинки, тіпа вагончик будівельника не розглядав такий варіант? Особисто мені подобається шось таке:
але в нас не розвинена інфраструктура для таких будинків, плюс ціна ніяк не 10 тис.
Я дивився модульні будинки під дачу, то 35 м під ключ коштує біля 33 тис Євро. І це без земельної ділянки і без комунікацій! А тут хочуть продавати високотехнологічний будинок за 8 кує... Звичайно подивимся, але якщо його все-таки будуть продавати, це зруйнує багато економік, в тому числі економіку США де все тримається на мортгейджах на будинки з гівна і палок за 500 кує.
📌 Ключові тези / Стислий зміст відео 1. Повернення в Україну
Авторка — психологиня, психотерапевтка. Повернулася до Києва тиждень тому і проходить адаптацію: «У мене ніколи не стояло запитання повертатись чи ні. У мене завжди стояло коли повертатись.»
2. Відчуття від Києва Київ здається технологічним, майже як Токіо. В АТБ їздить робот-продавець. У Єві чеки — цифрові, папір не друкують. У закладах — QR-меню, онлайн-оплата, чайові, донати. Бізнеси активно ведуть соцмережі й рілси.
3. Порівняння з Європою В Європі дуже повільний сервіс: «Якщо ви пишете в неділю в Європі, і вам відповіли у середу — дякуйте». В Україні відповідають миттєво, навіть о 23:00 в неділю. У Європі всі магазини зачинено у вихідні — виник страх «не встигнути нічого купити».
4. Неможливість повністю інтегруватись за кордоном Почуття, що живеш «на чужій клумбі»: «Мене ніби взяли з мого лісу й пересадили до пальм — і тіло не прийняло цю пересадку». Мандрівки в 25+ країн не допомогли інтегруватися. За кордоном не проживається війна — «інше інфополе». Найскладніша емоція — оніміння через неможливість проживати біль.
5. Про Україну та емоційний зв’язок Життя за кордоном — «ніби з чужим чоловіком» або «життя в готелі». Справжній зв’язок — тільки з Україною: «Я тішуся лише за українців, коли вони перемагають». Символ неприйняття життя за кордоном — два роки не купувала товкушку для пюре: «Бо це означає — я тут лишаюся».
6. Русня за кордоном Її дуже багато, навіть у «хороших» країнах. Русня веде гуртки, бізнеси, займає посади. Європа до росіян толерантна.
Хобі авторки — «вибішувати русню»: – носити русофобський мерч, – переставляти книги про РФ у книгарнях, – ховати їх у глибині полиць, – ставити Гітлера поряд з книгами про путіна.
7. Сервіс в Україні Якість сервісу «шокує» після Європи. Манікюрний салон перепросив за 4 зірки та дав знижку 50%. Укрзалізниця відповіла за хвилини в неділю вночі.
8. Подорож додому Повернення з Хорватії: двоє котів, равлик, різні види транспорту. Емоційно важко, але бажання повернутися перекривало страхи: «Це треба так любити країну, щоб повернутись у війну».
9. Адаптація після повернення Психологічно важко звикнути, що все працює щодня. Старі європейські звички створюють тривожність («в неділю нічого не працює»). Потребує часу, щоб інтегрувати досвід та емоції.
🧩 Найяскравіші цитати
«Україна — не країна третього світу. Це найбільше наї*балово, яке я почула». «Я в шоці від того, як тут все технологічно». «Мене бісить не те, що вони не такі. Мене бісить, що вони — не Україна». «Життя за кордоном — це ніби життя з чужим чоловіком». «Я не можу інтегруватися в країну, до якої не хочу приєднуватися». «Я спала пів року на українській землі під подушкою».
ПС я би поспорив з 90% тезами, викладу трохи пізніше.
Сейчас будут пункты, это не ответы на Ваши пункты, а свои. 1. Я начал смотреть ролик, но мне не комфортно смотреть такого рода людей. Я имею ввиду слишком "творческих". Даже не дождался окончания плача и посмотрел что у не на канале вообще есть. Понял "с кем имею дело". Кстати, этот ролик годовой давности. Почему именно сейчас его смотреть - не знаю, меняются люди, меняется ситуация. 2. Не знаю как с этой барышней сейчас, но это уже не первый ролик о "возвращенцах". Одна из блогерш, которую иногда смотрел, Робинзона, тоже сидела в "своем" Мичигане, скучала по Украине, переехала в Чикаго, скучала по Украине, переехала в Польшу, скучала по Украине, переехала в Хорватию, скучала по Украине, ...вернулась в Украину, получила свою долю разных эмоций иии переехала в Испанию, чтобы дальше скучать по Украине. Еще одна блогерща, называет себя журналисткой, Олицька (давно перестал смотреть ее, не знаю уехала она или нет), приехав в США с сыном, сначала жила в типичном нйском жилье для иммигрантов - "кирпичный" билдинг с тараканами (это есть в той или иной степени в 80% нйских многоквартирных домов) постройки середины прошлого века. Начала брать интервью у разных людей в том числе у известных в украинской диаспоре предпринимателей и блогеров. Было несколько очень познавательных интервью у простых ю4юшников. Судя по роликам с сыном, на старте ей было довольно трудно финансово. Но в какой-то момент, она решила показать "успешный успех". Переехала в довольно недешевый комплекс (в аренду ессесно), взяла (в лиз или кредит - не знаю) Рендж Ровер. Скорей всего не потянула блогерством выплачивать и то и другое и начались стенания как она хочет вернуться в Украину, хотя до этого (в началае фазы "успешный успех") было о том, что никогда не вернеться. 3. Не могу сказать что происходит с беженцами из Украины в Европе, но в США беженцы по Ю4Ю (в большей степени) и ТПС (в меньшей) начали оставаться вне статуса и с заканчивающимися/закончившимися разрешениями на работу, а потом еше и с ежегодной данью. И начали смотреть на глобус - куда-бы податься? Ну да, некоторые (понятное дело, что не мужчины) смотрели и на Украину, но в бОльшей степени на Европу. 5. Да, нас тоже первое время...мягко говоря...удивляла американская неповоротливость и бюрократия в частном секторе. К примеру, то, что я не мог себе представить в Украине, когда мог до 4 утра быть на телефоне с клиентом, которому надо к 8 утра подготовить смету или в 2 часа ночи выезжая на объект, а в СЩА на меня вызверелся поставщик, которому я посмел отправить заявку текстом (СМС) в 5.06 рм . Или что надо хз сколько доков собрать, чтобы просто подключиться к мобильному оператору, а не просто зайти и открыть или купить симку в любом магазе на кассе(тут такого вообще нет). Что денег и доков недостаточно, чтобы открыть счет в банке. Но спустя эти годы, ко всему привыкаешь. Поэтому...посидела-бы эта мадама где она там была несколько лет и постепенно привыкла.
Додано: Суб 29 лис, 2025 16:37
