И к вопросу о "Нептунах" и "срыве ракетной программы" Зеленским.
В укр. Вики довольно подробно описана история разработки и испытаний "Нептуна". Много написано об участии Турчинова (по крайней мере, о посещении им заводов и испытаний). Но почему-то упущен заключительный этап - принятие на вооружение и производство. Приходится обращаться к русской Вики:
23 августа 2020 года указом министра обороны Украины ракетный комплекс «Нептун» был принят на вооружение Вооруженными силами Украины[8].
20 октября 2020 года министр обороны Андрей Таран сообщил о перераспределении финансовых средств с целью закупки одного дивизиона «Нептун» в ближайшее время, до конца 2020 года[9].
15 марта 2021 года опытные образцы комплекса РК-360МЦ «Нептун» передали военно-морским силам Украины
Как понимаете 2020 это уже при Зеленском. При этом испытания были закончены только в мае 2020:
Черговий етап випробувань ракетного комплексу Р-360 «Нептун» із пусками крилатих ракет відбувся 2 квітня 2020 року на полігоні «Алібей» на півдні Одеської області.[29] «Нептун» оснащений інертною бойовою частиною, це перша демонстрація роботи всіх систем керування і наведення.[30]
27 квітня 2020 року відбулися випробування ракети РК-360МЦ «Нептун» в умовах радіоелектронної протидії противника — зі створенням реальних радіоперешкод для головки самонаведення ракети. До випробувань також залучили авіацію — літаки Су-27.[31]
З 27 до 30 травня 2020 року відбулися державні випробування ракети РК-360МЦ «Нептун» на полігоні «Алібей». Під час випробування здійснено залповий пуск двох ракет та успішне ураження двох надводних цілей на відстані близько 85 та 110 км, відстань між якими становила близько 20 км.[32]
Чергові випробування комплексу відбулися на полігоні «Алібей» 17 червня 2020 року. Ракету випробували з бойовою частиною.[33]
И напоследок об экспорте дронов. Несмотря на все проблемы, экспорт, вроде, продвигается.
Кейс Чехии (DeViRo / U&C UAS): Чешско-украинское предприятие, созданное разработчиками известного украинского БПЛА «Лелека-100», заключило официальные контракты на поставку разведывательных комплексов. Буквально в мае 2026 года стало известно о заключении контракта, по которому Чехия поставит эти разведывательные БАК подразделениям Сухопутных войск США, дислоцированным в Европе, для оперативного обучения и интеграции опыта
Не знаю объёмы, думаю, не очень большие. Но там есть и ещё:
. Контракт с Индией (TUNGA Aerospace Industries) Это соглашение было официально подписано 3 февраля 2026 года и имеет долгосрочный стратегический характер.
Стартовый объём: На первом этапе чешско-украинская U&C UAS осуществляет прямую экспортную поставку готовых образцов и узлов беспилотных комплексов в Индию.
Масштаб и трансфер технологий: Финансовая емкость контракта подкреплена тем, что это не просто разовая продажа бортов, а соглашение о развертывании совместного серийного производства на территории Индии. Украинская сторона через чешское юрлицо передает индийской компании TUNGA Aerospace лицензии, программное обеспечение и технологические карты для сборки сотен единиц БПЛА под нужды индийского оборонного сектора.
Главный итог чешского кейса: Использование Чехии как «безопасной гавани» позволило украинским разработчикам выйти на промышленные объемы экспорта, недоступные внутри Украины из-за постоянных рисков обстрелов заводов. Чешская площадка обеспечила юридическую чистоту сделок с такими гигантами, как США и Индия, без необходимости прохождения сложного американского экспортного контроля ITAR.
2. Крупные межгосударственные рамочные контракты Это долгосрочные договоры, которые уже подписаны правительствами и находятся на стадии финансирования и юридической отгрузки.
Исторический контракт с США ($10–30 млрд): После длительных переговоров финализировано масштабное рамочное соглашение между Украиной и США. Американская сторона официально закупает украинские технологии БПЛА (в первую очередь системы дальнего радиуса и ИИ-перехватчики). Для США это способ быстро перенять боевой опыт интеграции «машинного зрения» в условиях РЭБ, так как их собственные аналоги оказались слишком дорогими и уязвимыми.
Ближневосточный кейс (Саудовская Аравия и ОАЭ): В марте 2026 года состоялись визиты украинской делегации на Ближний Восток, которые Владимир Зеленский назвал «историческими». В частности, Саудовская Аравия финализировала сделку по закупке крупных партий украинских дронов-перехватчиков (включая комплексы типа Sting и Octopus-100) для защиты своей критической инфраструктуры и нефтеперерабатывающих заводов от атак дронов-камикадзе.
Кейс Японии: Весной 2026 года Япония заключила официальное соглашение о приобретении украинских беспилотных систем для собственных Сил самообороны, что даже вызвало резкую дипломатическую реакцию со стороны РФ (в МИД РФ вызывали японского посла). Для Японии это первые прямые контракты на закупку систем, прошедших реальную боевую обкатку.
3. Модель «Датского доната» (Финансирование производства) Отдельный вид договоров, по которому поставки идут... обратно в Украину, но за иностранные деньги.
Дания, Германия и Норвегия заключили прямые коммерческие контракты с украинскими производителями. Они платят деньги украинским заводам, заводы производят дроны, и эти дроны сразу идут на фронт. По условиям договоров (в частности, с Данией), после завершения боевых действий эти же заводы будут обязаны поставлять аналогичные модернизированные БПЛА уже для нужд датской армии.
Итог Реальный экспорт уже идет полным ходом. Главный дефицит на рынке сейчас — это дроны-перехватчики (борьба с крылатыми целями и разведчиками) и тяжелые ночные бомбардировщики. На них заключены твердые контракты с США, Японией и Саудовской Аравией, а физическая отгрузка осуществляется либо с зарубежных заводов-дублеров, либо под строгим контролем Госкомэкспорта Украины.
Если всё это правда, то очень неплохо. Посмотрим. Буду рад, если я ошибаюсь и наши дроны смогут занять достойное место на мировом рынке.
Волоконно-оптические беспилотники стали основным оружием «Хезболлы» против израильских солдат и мирных жителей по обе стороны ливанской границы и теперь рассматриваются как самая большая угроза в этом регионе, поскольку боевые действия продолжаются уже шесть недель после предполагаемого прекращения огня. .........Из 11 израильских солдат и одного гражданского сотрудника оборонного предприятия, погибших с момента вступления в силу режима прекращения огня, восемь были убиты беспилотниками, использующими волоконно-оптические кабели. .........С момента начала перемирия в апреле было зафиксировано более 100 атак беспилотников на населенные пункты внутри Израиля. .........Исследовательский центр «Альма» утверждает, что, по оценке израильских военных, у «Хезболлы» есть десятки обученных операторов беспилотников, и что она накопила значительный запас этих небольших, недорогих дронов, стоимость каждого из которых составляет около 300-400 долларов.
— Нафта подорожчала, надходження до бюджету зросли. Чи варто зараз взагалі продовжувати розмову про кризу в російській економіці? — Безумовно, тому що всі надії на дорогу нафту провалилися. Немає жодного експерта, який сказав би: проблеми, про які говорили раніше, розвʼязалися або хоча б відклалися завдяки високим цінам. За квітень-травень додаткові доходи від дорогої нафти склали десь 300−400 млрд рублів ($4−5,5 млрд). Це рівно стільки, скільки я прогнозував ще на початку березня. Жодних трильйонів.
— А яку роль тут відіграє Україна? — Ключову. Те, що нафтогаз «недобирає» сотні мільярдів, значною мірою результат ударів по нафтоекспортній інфраструктурі. У березні вибито порти Приморська, Усть-Луги, Туапсе. Зараз Новоросійськ, станція Грушевська, яка зберігала й відправляла на експорт великі обсяги нафти. По експортних обʼємах серйозні проблеми. А головне, усі забувають: нафтопродукти в структурі нафтового експорту Росії займають дуже велику частку, і Україна вибила більше половини цих доходів.
— На форумах підприємців РФ усе частіше відверто обговорюють існування рецесії. Чому російські промисловці не бояться про це говорити? — Бо як це приховати? Я щотижня роблю огляд по регіонах і підприємствах. Брянська область, яка минулого року зросла на 6%, за перший місяць 2026-го показала падіння промислового виробництва на 16%. Щоб це приховати, треба переробити звітність сотень підприємств. [Компанія] Сєвєрсталь каже: у нас падіння виплавки сталі ще на 8%, ми витратили всі резерви, починаються збитки. Магнітогорський металургійний бʼє рекорди за збитками. Вугільна галузь, лісова галузь, — усе гине.
Виходять виробники сільгосптехніки, спецтехніки, будівельної техніки й кажуть: ми звільняємо людей, закриваємо цехи, бо не можемо тягнути далі, падає попит. Тут немає жодних «фронд» проти Путіна чи проти війни. Люди просто щиро кажуть: у нас погано, і стає дедалі гірше. У великих мережах падіння трафіку на 2%, у Фікс Прайса [мережа роздрібних магазинів дрібних цін] на 6%. Ми всі ці цифри знаємо. А далі просто питання: як це буде продовжуватися і куди приведе?
— А що з реальними доходами в регіонах? — Реальна зарплата в регіонах 30 000−40 000 рублів ($420-$560). А не 120 000, як бреше Росстат. Рівень життя в регіонах значно нижчий навіть за те, що показує російська пропаганда. Статистика настільки викривлює картину, що на абсолютні цифри вже ніхто не дивиться, ми дивимося лише на динаміку. Тренди підтверджують падіння, ось що важливо.
— Чим пояснити великі воєнні витрати з початку року? — Війна перемістилася в іншу площину. Раніше це була залежність від власних виробничих потужностей: Уралвагонзавод, Сєвєрсталь, танки, БТР, артилерія. Тепер усе в площині дронів і ракет. А це повна залежність від імпорту. Росія не виробляє сама ні електроніку, ні комплектуючі, ні мідні проводи, ні моторчики, ні пропелери. Все купується. Ми бачимо, як зростає імпорт. І тримають вони курс рубля низьким, зокрема, щоб мати можливість підтримувати рівень випуску високоточної зброї. Це все видатки, видатки, видатки.
оце цікавий момент, чому вони тримають низький курс рубля...
— У великій статті, яка присвячена аналізу перспектив війни в Україні, The Economist написав, що президент Володимир Зеленський нібито наказав готуватися до ще двох-трьох років війни...
Тому що, дійсно, ми за один день почули з вами два абсолютно кардинально різних прогнози, які начебто йдуть з одного джерела. До пів року і, відповідно, три роки. Тому комунікувати потрібно, і це нормально.
Тут глибше питання. Дуже дивно виглядає поява такої статті якраз після зустрічі президента як з фракцією, так і з опозицією. І загалом, враховуючи всі останні події.
По-друге, відверто кажучи, не можна також виключати, що це могла бути і певна наша обережна інформаційна кампанія. Поясню, що маю на увазі.
Це певною мірою також тиск на росіян. Тобто Україна каже: «Ми готові ще до трьох років війни». Звичайно, це не зовсім відповідає нашим бажанням, нашим планам, але в якості такого інформаційного удару по росіянам, які виснажені, які розуміють, що вони не те, що три роки, вони не знають, як взагалі протягнути до кінця року у зв’язку з ситуацією в економіці та, відверто кажучи, з ситуацією на полі бою і з тими втратами, які існують. Тому такий варіант також можливий.
Але справа в тому, що обов’язково треба мати кінцеву ціль. І, звичайно, кінцева ціль — завершення війни якнайшвидше: може це не бути пів року, це може бути і швидше, або ж не пів року, а трошки довше. Але все одно ця кінцева ціль має бути, тому суспільство має її бачити і має розуміти, чому саме такий термін у нас існує.
Давайте подивимося на загальну ситуацію, яка відбувається сьогодні в російсько-українській війні. Фактично росіяни перебувають в найгіршому становищі від самого початку повномасштабного вторгнення.
Починаючи від ситуації на фронті. Жодних успіхів на фронті немає. Відверто кажучи, ми з вами бачимо також, що бути їх не може, нізвідки вони не візьмуться. Просувань немає, навпаки на деяких відтінках навіть йде відступ російської армії. Це перше.
Друге. Звичайно, ситуація з нашими далекобійними ударами. Ми знищуємо повноцінну нафтову переробку ворога. Ворог навіть закриває нафтові свердловини. Це дуже важливо, це дуже впливає на російську економіку.
Йдемо далі. Голова Центрального банку Росії відверто з трибуни вже говорить про те, що економіка перебуває фактично в найгіршому стані за весь період з моменту незалежності Росії, і незрозуміло, що робити далі. І це офіційна заява. Тобто це не якісь домисли, а відверто те, що каже керівник Національного банку.
Російське суспільство втомлюється. Російське суспільство бачить українські дрони в Москві. Це також впливає на підтримку.
І, до речі, навіть соціологія це показує. Станом на сьогодні, лише 10,5% росіян вважають, що країна рухається в правильному напрямку. А щодо тих, хто підтримує завершення війни якомога швидше, там різні дані, але точно більше, ніж 50%. Тому вже навіть політики в Росії починають з цим користуватися. І також з трибун. Навіть в Державній Думі говорять, що війна має закінчитися. Звичайно, мають досягти якихось незрозумілих цілей, але «треба закінчувати якнайшвидше».
Тільки єдине, що ніяк ти не закінчиш якнайшвидше в зв’язку з тим, що вони це почали. І мають абсолютно несправедливий погляд на закінчення. Відповідно, це все складається в загальну концепцію.
Ми з вами розуміємо, що російський диктатор Володимир Путін найбільше всього боїться втратити владу. Відповідно, продовження цієї тенденції, продовження українських далекобійних ударів, коли війна приходить в регіони, коли війна приходить в столицю…
А для регіонів, до речі, це ще більший показник. Одна справа, щось горить в Туапсе, а абсолютно інша справа, коли ось Москва. Для всіх росіян же Москва — це центр цивілізації. І центр всесвіту. І тут українські дрони. І це також певний внутрішній показник.
Суспільство російське починає задавати питання. І вже пропагандисти не зможуть пояснити, а для чого все це взагалі було і чому вже жодних успіхів немає останнім часом?
Чому той успіх, який вони подавали, а саме сухопутний коридор до Криму, сьогодні майже повністю перебуває під дроновим контролем нашої держави? І це вже не успіх, а це вже небезпечна ділянка, на яку відмовляються їхати цивільні. Неважливо, що вони везуть, який вантаж. Тут також треба наголошувати, тому що це дуже велике досягнення українських Сил оборони.
І це все комплексно, разом з економічним тиском з боку Сполучених Штатів і Європейського Союзу, впливає, звичайно, на можливості Росії продовжувати війну. Тому є певні прогнози. Якщо все так буде відбуватися й далі, то в певний період часу, беремо пів року, [все може закінчитися]. Я думаю, що президент набагато більше він володіє інформацією щодо того, що відбувається. Росія виснажується, і ресурсів вже немає звідки черпати.
й якось на форумі не обговорюється оце контроль над логістикою руських вглиб аж до Маріуполя.
За даними Reuters, Росія вклала близько 11,8 млрд доларів в інфраструктурні проєкти на окупованих територіях, зокрема в транспортну систему «Азовське кільце», яка мала забезпечити стабільний зв’язок між Росією та Кримом. Ця система нині є однією з цілей української дронової кампанії.
Втім, як пише Forbes, завдання України полягає не в тому, щоб знищити кожну окрему вантажівку. Значно важливіше — порушити потік пального, боєприпасів і запасних частин, від якого залежить функціонування російського угруповання на півдні.
Financial Times розглядає ці події як частину ширшої трансформації війни.
Видання зазначає, що масове виробництво безпілотників дозволило Україні частково компенсувати нестачу особового складу та змінити ситуацію на полі бою.
Співзасновник української компанії Fire Point Денис Штілерман розповів FT про нову тактику застосування безпілотників в окупованому Криму.
«Ми влаштовуємо засідки біля російських аеродромів».
За словами Штілермана, безпілотники FP-1 використовуються як носії для ударних квадрокоптерів, які можуть приховано чекати на появу літаків і атакувати їх безпосередньо на аеродромах.
Особливу увагу Financial Times звертає на розвиток безпілотників середньої дальності, здатних уражати цілі на відстані десятків і сотень кілометрів від лінії фронту.
pesikot написав:Ну а рашисти, вчергове, демонструють нам як вони "хочуть миру" ...
Рашисти то миру не хочуть. Але проблема в тому, що українці воювати не хочуть.
вчора їду по Фонтанський дорозі, 11станція, час близько до півдня напроти Дому актора тільки що висадився десант: два поліцейські(чоловік і жінка) і не менше 8 чоловік у військовій формі(група захвату)-локація зручна(побачити їх можна тільки за 60-70м, повернути вліво у Банний провулок не вийде, він вже 50м позаду), стоять за рогом, і там поспіль декілька "лежачих поліцейських", всі авто різко тормозять і можна вправно вискочити на дорогу і жезлом зупинити авто.
подумав, 10 чоловіків використовуються для захвату скажімо одного водія, а не краще скоротити ці "групи захвату" у двічі і відправити воювати десь 10-12 тисяч на допомогу
близько 18 500 — військовослужбовці, які були переведені сюди(в ТЦК) після виконання бойових завдань на фронті (серед них значна кількість має статус обмежено придатних).
хлопці всі до 40 років, молоді , кремезні...на обмежено придатних не схожі якщо їх улов на рік складає 100 тисяч(на що є сумнів), то зрозуміло, а якщо 20 тисяч), з яких 99% не бажають служити, то ... а як населення верещить, коли бачить сцену захвату, то вже ексцеси виконавців
Сбежавшего от колонии на «СВО» экс-заммэра Нижнего Новгорода уволили из армии из-за ожирения
Илью Штокмана подозревали в получении взятки в 55 млн рублей ($708 тыс.). Когда на него планировали завести уголовное дело, чиновник ушел воевать против Украины. Произошло это в 2022 году.
По информации нижегородского канала «Кстати», на фронте чиновник, который никогда ранее не служил в армии, получил должность начальника психологической службы полка. Журналисты отмечают, что за три года службы он дослужился до звания майора.
Спустя три года Штокмана демобилизовали из-за слишком большого веса для продолжения службы — 140 кг.(пишут, что было 115кг)
После увольнения из армии Штокман отправился в Сочи. Там его и задержали в конце сентября. Теперь экс-чиновнику грозит 15 лет лишения свободы, он находится в СИЗО.
