Проекти, події та конкурси на порталі Finance.UA. Фінанси України, курси валют, котирування акцій, ставки кредитів і депозитів, економічні новини в Україні та фінансовий аналіз.
detroytred написав:Чем, если не секрет, они аргументировали свою поддержку агрессии?
Почему спрашиваю? Потому что вменяемые хотя бы тупо отмораживаются - типа настамнет. А тут поддержка.
Мои знакомые оттуда тоже все однозначно поддержали, аргументация, думаю, у всех одинаковая: Крым вернулся на Родину, Хрущев незаконно отобрал, восстановление справедливости. Общение с ними сейчас как бы отсутствует, раньше приезжали в отпуска погреться на море, сейчас боятся бандеровцев, ездят отдыхать в другие места. Когда нет общих интересов, то общение само по себе затухает.
detroytred написав:freeze С *обоснованием* Крыма-то понятно ещё, а вот с агрессией на Донбассе (приведшей и идущей с массовыми гибелями и разрушениями), что глаголят?
расейские родственники жены, да и другие знакомые там, практически все уверены, что ВСУ убивают жителей дамбаса. ну и вся вина на Украине.
detroytred написав:freeze С *обоснованием* Крыма-то понятно ещё, а вот с агрессией на Донбассе (приведшей и идущей с массовыми гибелями и разрушениями), что глаголят?
Удивитесь, но Крым это одно, а тема Донбасса им не очень интересна была и года три назад, сейчас думаю вообще не вспоминают.
freeze написав:аргументация, думаю, у всех одинаковая: Крым вернулся на Родину, Хрущев незаконно отобрал, восстановление справедливости. .
Намагаючись посіяти розбрат та неспокій у суспільстві, збурити кримське населення, яке тільки почало оговтуватися від політичних і етнічних протистоянь, вони знову нав'язують своїм виборцям думку про неправомочність рішень вищих законодавчих органів СРСР, РРФСР та УРСР стосовно приєднання Кримської області, називають це "подарком Хрущёва", якого виставляють не те що симпатиком, а затятим українським націоналістом.
Аби внести певну ясність у це питання і покласти край політичним провокаціям, інсинуаціям, спекуляціям і пліткам ще раз повернемося до визначної події, яка відбулася у лютому 1954 року - прийняття рішення про введення Кримської області до складу Української РСР.
Ми свідомо не використовуємо авторитетні джерела, вирішивши поглянути на проблему зсередини, тобто із самого Криму. Для цього нам довелося вдатися до вивчення регіональних статистичних матеріалів та проглянути кримську пресу, що видавалася напередодні передачі області, тобто упродовж всього 1953 року і з початку наступного 1954-го до самого травня.
Опрацювавши ці джерела, дійшли висновку, що витоки рішення про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР потрібно шукати в трагічному для півострова 1944 році.
Для Криму Велика Вітчизняна війна скінчилася весною 1944-го. Безперечно, упродовж 1941-1944 років народне господарство країни зазнало величезних збитків, оскільки півостровом двічі прокочувалися руйнівні хвилі війни.
Руйнівні наслідки війни як в Криму, так і в інших регіонах України, Білорусії та в окупованих областях Росії істотно не відрізнялися. Всім їм протягом тривалого часу не вдавалося досягти довоєнного рівня виробництва. Але в Криму економічна та соціальна ситуація у повоєнну добу виявилася надзвичайно складною, навіть катастрофічною.
Значною мірою кризу економіки, особливо сільськогосподарського виробництва, тут спричинила масова депортація кримськотатарського народу, греків, вірменів, чехів та болгар. А в перші дні війни з Криму було вивезено ще й понад 50 тисяч німців, які мешкали тут ще з часів Катерини II.
Отже, загальна кількість вивезеного з Криму люду сягала близько 300 тисяч. Якщо ж урахувати, що доросле чоловіче населення воювало на фронтах і зазнало значних втрат, після депортації кримських татар та інших національних меншин півострів практично обезлюднів.
Офіційна статистика свідчить, що за час війни населення в Криму зменшилося вдвічі і до травня 1944 року становило 780 тисяч осіб, а після депортації кримських татар тут лишилося близько 500 тисяч.
Якщо говорити образно, то всіх післявоєнних мешканців Криму можна було зібрати на територіях сучасного Сімферополя та Феодосії.
Уже в перші дні і місяці після визволення Криму від фашистських окупантів сільське господарство, занедбане війною, зазнало величезних збитків. Сталінсько-беріївські опричники, ніби навмисне, приурочили виселення кримських татар до розпалу весняних робіт, коли повинні були закладатися основи майбутнього урожаю.
У більшості кримських сіл уже влітку не було кому зібрати й мізерні дарунки землі. По моторошно безлюдних, понищених та пограбованих татарських селищах та садибах бродили лише зголоднілі коти та собаки.
Перша хвиля переселенців до Криму з глибинних областей Росії не принесла бажаних наслідків. Люд із лісистої Росії важко приживався в степу і не міг адаптуватися до гірської місцевості.
Ще важче переселенцям давалася вельми складна й специфічна землеробська культура. Сади, виноград, ефіроноси, тютюн, технічні культури, навіть кукурудзу російські переселенці побачили в Криму вперше у своєму житті.
Якщо в 1940 році площа посівів у Криму становила 987,4 тисячі гектарів, то у 1950-му вона зменшилась майже на 100 тисяч (881,9 тис. га).
До війни степовий Крим спеціалізувався на вирощуванні високоякісних сортів цінних пшениць. Площа озимої пшениці в Криму в 1940 році складала 447,5 тис. га, а в 1950-му зменшилася майже вдвічі (257,5 тис. га). Значно скоротилися площі і технічних культур (72,9 тис. га в 1940 році і 53,6 тис. га в 1950 році).
У вельми занедбаному стані опинилися і такі провідні галузі кримської економіки, як садівництво, виноградарство та виноробство.
Порівняно з 1940 роком у всіх категоріях господарств площа садів зменшилась на 6 тисяч гектарів і становила в 1950 році 20 тис. га. На присадибних ділянках фруктові дерева вирубали через непомірні податки, які запровадив батько Сталін, а в колгоспах і радгоспах їх використали на дрова.
Ще невтішніша картина стану сільськогосподарського виробництва Криму у післявоєнні роки вимальовується при знайомстві з офіційними статистичними матеріалами щодо врожайності провідних культур.
Навіть досить побіжне ознайомлення зі статистикою для кожної неупередженої людини переконливо покаже справжню причину "щедрого дарунку Хрущова".
Найрішучішим заходом, виявляється, стало переселення у Крим працьовитих українських селян. Перебуваючи у складі РРФСР, Кримська область лишалася в економічному просторі України. Паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування та легка промисловість, залізничний транспорт України і Криму фактично були єдиними.
Україна ще до 1954 року надавала Кримській області велику допомогу у відродженні міст, відбудові заводів та фабрик, у вирішенні проблем водопостачання, будівництва. Ознайомившись із всімв приголомшливими документами, добре поміркуймо ось над чим: є передача Кримської області до складу УРСР "щедрим дарунком" чи накинутим економічним ярмом? Якщо говорити образно, у 1954 році на зруйновану війною Україну Кремль накинув, повторюся, ще одне економічне ярмо, змусивши відбудовувати ще й вкрай занедбаний Російською РФСР Крим.
Швидке економічне піднесення всіх галузей виробництва вже в перше десятиліття після передачі Криму Україні - найвагоміший доказ вирішального внеску українського народу в післявоєнне відродження півострова.
Тож орденом "на грудях планети", за висловом Пабло Неруди, він став уже в складі України.
lapay написав:Немає відповідного закона про амністію для силовиків. Ні позаминула, ні минула, на теперішня Рада його не прийняли. Очевидно тому, що суспільство до цієї амністії ще не готово.
А вот это как раз и плохо. Если общество "не готово", то пусть привыкает к мысли, что в случае какого-нибудь ОР"АБВГД"О (условно) силовики ничего делать не будут, помня, что их предшественники, выполняя устный приказ командира, в результате победы ОР"АБВГД"О тут же будут отправлены в СИЗО на долгое время. Ведь амнистия будет только для победивших!
Помнится тут была дискуссия, что военные в 2014-м (?) не выполняли приказ, не имея в кармане соответствующую "бумагу" с печатью и подписью командира. Сколько времени надо, чтобы размножить, проштамповать и подписать число "бумаг" для абсолютно каждого из участников? К тому времени, возможно, и выполнять приказ не будет смысла, время-то будет упущено...
detroytred написав:freeze С *обоснованием* Крыма-то понятно ещё, а вот с агрессией на Донбассе (приведшей и идущей с массовыми гибелями и разрушениями), что глаголят?
расейские родственники жены, да и другие знакомые там, практически все уверены, что ВСУ убивают жителей дамбаса. ну и вся вина на Украине.
Значит мои знакомые самые вменяемые))) Тупо морозятся -- ихтамнет.
Я думаю, если бы Сталин в 1922 году в момент образования СССР воткнул Крым в состав УССР, то вопросов по Крыму не было бы, Сталин для них авторитет и собиратель земель, Хрущев - шароварщик и клоун.
freeze написав:Я думаю, если бы Сталин в 1922 году в момент образования СССР воткнул Крым в состав УССР, то вопросов по Крыму не было бы, Сталин для них авторитет и собиратель земель, Хрущев - шароварщик и клоун.
Як би там не було в історіі, на момент розпаду СРСР, РФ визнала ті території українськими, платила за оренду бази флота... Після бійки кулаками не машуть. Якщо були територіальні претензії, то вирішувати їх треба було ще тоді. А тепер смірісь і нє дєрісь!
yanyura Вы пишете хорошо аргументированные и документированные посты. Тратите время. А смысл? Оппонентам плевать на аргументацию и элементарную логику.
Когда "канадо-украинский" мерзавец-провокатор из соцопроса, по кот. хорошо относятся к России 54% населения (при этом к руководству РФ отношение резко хуже - в феврале хорошо относились к России 77% украинцев, а к руководству только 13%), делает вывод - "половина країни дивиться, слухає та поділяє точку зору країни яка вбиває громадян цією країни". При том, что в самом исследовании по его ссылке () говорится:
І в Україні і в Росії позитивне ставлення до держави зумовлене, перш за все, позитивним ставленням до населення. Так, у лютому 2019 до росіян позитивно ставилося 77% українців, в той час як до керівництва Росії ставлення було різко негативне і лише 13% українців ставилося позитивно. Така сама ситуація зі ставленням росіян до України: 82% росіян (громадян Росії) позитивно ставилося до українців, і тільки 7% росіян – позитивно до керівництва України.
Когда pesikot с наивным видом пишет:
"Согласие - есть продукт, при полном непротивлении сторон" Но что-то другая сторона не согласна Другая сторона видит объединение, как - вы нам подчинитесь, а мы, может быть, подумаем. Ніт, объединяемся по общему согласию
"Совершенно незаметно" переходя от объединения внутри страны к объединению с Россией, о кот. никто не помышляет. А если под "другой стороной" он имеет ввиду "ватанов", то никто из них подчинения не требует. Скорее оппоненты требуют назвать центр. улицу Харькова именем Бандеры и поставить ему памятник - наверно, на площади Независимости (бывшей Дзержинского) вместо бывшего памятника Ленину.
Когда mephala с лёгкостью перекручивает любые слова, совершенно меняя смысл сказанного. И с freeze"ом, и с zРадио. Логики нет? Тем хуже для логики! Не буду приводить примеры, надоело.
Честно говоря не понимаю их и удивляюсь. Чего они добиваются? Какова их цель? Доказать, что По умничка и надо его оставить президентом? Так вроде выборы уже прошли, поезд ушёл. Доказать, что Зе клоун и дерьмо и его надо сместить? Так новые выборы ещё далеко. Или хотят организовать новый майдан? И не понимают, чем это может закончиться? Сомневаюсь, что не понимают. Единственное реальное объяснение - то, в чём они обвиняют оппонентов. Работа на Пу, стремление расколоть страну изнутри. То, чем занимались чуть ли не все наши политики во время избирательных компаний последние 20 лет, раскалывая страну на запад-восток вопросом языка и тем, кто кого кормит, и где бы***, а где селюки. Не хочется так думать. На ветке ДС дважды писал о том, что мне понравилось новогоднее поздравление Зеленского именно тем, что он выступил против раскола страны, за то, чтобы мы все признали друг друга украинцами, несмотря на различие взглядов и подходов. Там почему-то эти посты удалили. Не буду домысливать причины.
Після бійки кулаками не машуть. Якщо були територіальні претензії, то вирішувати їх треба було ще тоді. А тепер смірісь і нє дєрісь! 
