Хто такі зрадофіли?
|
|
Московський договір не визначав статус Східної Пруссії і конкретно не описував Калінінград. Він лише підтвердив принцип: “Кордон у Європі є непорушним, і територіальні претензії неприйнятні.” Це фактично означало, що Західна Німеччина де-факто визнавала і рішення щодо Східної Пруссії, але без конкретизації. 🔹 Чому цього договору було недостатньо? Бо Москва і Бонн могли домовитися лише між собою. Але: ✔️ Остаточно питання німецьких кордонів може вирішити тільки сама Німеччина як єдина держава — а вона на той момент була поділена. ✔️ Статус Німеччини формально регулювали чотири окупаційні держави (США, Британія, Франція, СРСР) — і їхню роль теж треба було юридично закрити. Тому Московський договір був дуже важливою політичною декларацією, але не остаточним юридичним документом. Саме тому в 1990 р. і знадобився Договір "Два плюс чотири", який уже: підписали обидві Німеччини, підписали всі чотири держави-переможниці, чітко закріпив сучасний кордон Німеччини і відмову від будь-яких претензій.
Роспропаганда ділила українців на сорти без особливого успіху, а от по-справжньому поділити українців на сорти вдалося саме зеленій владі. І поділ проходить просто по межі окупації. Від війни постраждали багато всюди, але є постраждалі першого сорту, це ті, чиє нерухоме майно зруйновано або отримало пошкодження на підконтрольних або звільнених територіях. Для них існують програми підтримки на ремонт, відбудову або придбання іншого житла. Може й не для всіх доступні, і не на всіх вистачає, але люди можуть подати заявку, і хтось щось отримує. Є другий сорт: це ті, чиє житло зруйноване на окупованих територіях. Такі також на щось мають право, але поки що суто теоретично, бо будь-яка спроба звернутися до такої допомоги наразі закінчується відповідю, що на вказаних територіях неможливо обстежити стан житла і надати відповідні документи, а без цього ніякі компенсації отримати неможливо, і навіть зареєструвати такі заявки неможливо. І є третій сорт -- хто виїхав з окупованої території, не втративши там житло. Про таких взагалі ніколи не згадують, і нічого не пропонують навіть теоретично. Хоча ці люди знаходяться в тому ж самому становищі, що і ті, хто житло втратили. Користі з нього ніякої. Постраждалим другого і третього сортів держава колись виплачувала якісь копійки допомоги як тимчасово переміщеним особам, але невдовзі і ці виплати скасували. Але у всіх першосотрних, і тіх, кого взагалі не зачепило, є стійке враження, що держава переселенців забезпечує всім необхідним, і вони вже отримали і житло, і компенсації, і допомогу їм дають. Я навіть повірити не міг, що хтось може бути такої високої думки про цю державу, коли мені це розповідали. До речі, ОПИТУВАННЯ - питання до тих, хто не з окупованих територій. Хто в курсі, що за зруйноване в окупації житло постраждалі не те, що жодної копійки не отримали компенсації, а навіть не можуть цю подію зареєструвати, щоб хоч до якоїсь там черги потрапити? Знову повертальщики. Зрозумійте вже дві не дуже складних речі: терін "повернення" не може бути застосованих до тих, хто виїхав із окупованих територій. Для них це ніяке не "повернення", а ще один переїзд, і цей умовний переїзд в Україну для них нічим не відрізняється від переїзду до будь-якої іншої місцевості, де цих людей згодні будуть бачити. І друге -- основна маса закордонних переселенців не будуть мати змоги самостійно вирішувати питання свого повернення (чи переїзду, в кого як), а будуть змушені виконувати рішення урядів різних країн. На нелегальному статусі, без житла і засобів до існування в будь-якій країні не прожити. Це в повній мірі стосується і України, яка наразі не пропонує нічого, крім легального статусу. Якщо країна перебування запропонує хоч трохи більше за це, то ніхто звідти не поїде, але питання в тому, чи знайдуться такі, і кому саме запропонують. Ось цим і буде визначатись відсоток тих, хто повернеться, а ніяк не бажаннями самих біженців.
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||