Політичні дискусії

Здобули разом: https://uainfo.org/blognews/1571240289- ... en-na.html

Кстати, а куда все пригожинские пропали.

Оплакують:

В авиакатастрофе погиб близкий друг и соратник Путина Евгений Пригожин
https://enovosty.com/news_abroad/full/1 ... -prigozhin

По привату також добра новина:

Вчора Апеляційний суд Лондона і Вельсу задовольнив апеляційну скаргу ПриватБанку на рішення Високого суду Лондона про невідповідність юрисдикції позову держбанку до Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова та шести компаній. Тепер колишніх власників Приватбанку очікує затяжна битва в суді, несхожому на Баришівський, Печерський або столичний окружний. https://nv.ua/ukr/biz/finance/sud-v-lon ... 47997.html

[2]

хворі люди, мислення хворе, "гнид" дуже багато у суспільстві

— Хто ти?— спитав маленький принц.— Ти такий гарний!
— Я лис,— відповів той.
— Пограйся зі мною,— попрохав маленький принц.— Мені так журно...
— Я не можу з тобою гратися,— мовив лис.— Я не приручений.
— О, даруй,— сказав маленький принц. Але подумав і додав: А що означає — приручити?
— Це поняття давно забуте,— мовив лис,— Воно означає: прихилити до себе...
— Прихилити до себе?
— Авжеж,— мовив лис.— Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, достоту такий, як сто тисяч інших. I ти мені не потрібний. I я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, достоту, як сто тисяч інших лисів. Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі...
Лис замовк і довго глядів на маленького принца. А потім попросив знову:
— Будь ласка... приручи мене!
— Я б радо,— відмовив маленький принц,— але в мене обмаль часу. Мені ще треба знайти приятелів і узнати багато всяких речей.
— Узнати можна лише те, що приручиш,— мовив лис.— Людям уже бракує часу щось узнавати. Вони купують готові речі в торгівців. Але ж немає таких торгівців, що продавали б приятелів, і тим-то люди не мають приятелів. Як хочеш мати приятеля — приручи мене!
— А що для цього треба зробити? — спитав маленький принц.
— Треба бути дуже терплячим,— відказав лис.— Спершу ти сядеш трошки далі від мене на траву, ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти мовчатимеш. Мова — це джерело непорозуміння. Але щодня ти сідатимеш трошки ближче...
Назавтра маленький принц прийшов знову.
— Краще, якби ти приходив о тій самій порі,— попросив лис. — Якщо ти прийдеш, скажімо, о четвертій дня, то я вже з третьої години відчуватиму себе щасливим. О четвертій я вже почну хвилюватися і непокоїтися. Я узнаю ціну щастю. А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце...
Так маленький принц приручив лиса. I коли настала пора прощатися, лис казав:
— О, я плакатиму по тобі.
— Сам винний,— мовив маленький принц.— Я ж не хотів тобі нічого лихого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив...
— Авжеж,— згодився лис.
— Але ж ти плакатимеш! — мовив маленький принц.
Він замовк. Потім додав:
— Піди ще поглянь на рожі. Ти зрозумієш, що твоя рожа — єдина на світі. А як вернешся попрощатися зі мною, я подарую тобі одну таємницю.
Маленький принц пішов глянути на рожі.
— Ви нітрохи не схожі на мою рожу,— мовив він їм.— Ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він нічим не різнився від ста тисяч інших лисів. Але я з ним заприятелював, і нині він — єдиний в усьому світі.
Рожі дуже зніяковіли.
— Ви дуже гарні, але порожні,— сказав іще маленький принц.— Задля вас не схочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою рожу подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона одна-єдина, над усе найдорожча. Я-бо полив її. Я-бо накрив її скляним ковпаком. Я-бо затулив її ширмою. Я-бо нищив задля неї гусінь, лишив тільки двох чи трьох, щоб повиводились метелики. Я чув, як вона нарікала і як хвалилась і навіть як замовкала. Рожа ця — моя.
I маленький принц вернувся до лиса.
— Прощавай...— мовив він.
— Прощавай,— відповів лис.— Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима.
— Найголовнішого не побачиш очима,— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати.
— Твоя рожа дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу.
— Моя рожа дорога мені...— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати.
— Люди забули цю істину,— мовив лис,— але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою рожу.
— Я відповідаю за свою рожу,— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати.

shapo, что вы там про Израиль рассказывали и его ликвидацию со стороны арабов ?

И я, и ЛАД уже надцать раз все это тебе подробно разъясняли.
Если до сих пор не понял, то уже никогда не поймешь.

Я удивляюсь, как в shapo уживаются любовь к Израилю и любовь к СССР и России и всему советскому/русскому. Какая-то разновидность Стокгольмского синдрома.

Я удивляюсь, как в shapo уживаются любовь к Израилю и любовь к СССР и России и всему советскому/русскому. Какая-то разновидность Стокгольмского синдрома.

Ничего удивительного - как для любого еврея/полуеврея НЕ ЖИВШЕГО В ИЗРАИЛЕ, сам Израиль является почти идеальным государством, осуществлением мечты (люди, пожившие там, воспринимают эту страну куда более здраво). А в СССР человек вырос/сформировался/прожил больше половины жизни. И, видимо, очень неплохой - отсюда и отношение (В СССР кроме плохого было ОЧЕНЬ МНОГО ХОРОШЕГО, чего в нынешних постсоветских странах просто нет).
А его критическое отношение к Украине вполне понятно именно с высоты советского опыта.

Нам нужен новый проект государства, а не тот, который реализуется с 2014 года (и не тот, который был в 1991-2014).

Кому это нам? Мне не нужен, как и большинству украинцев (социологию можете посмотреть на сайте Разумкова). У вас уже есть аж два государства - ЛыНыРы и ДыНыРы с границами, таможнями и прочим. Мало? Раечка необъятная, вот там и экспериментируйте с новыми проектами государств.

Просто напросто он немного не корректно выразился.
Здесь более профессионально изложено:

Суть в том, что организованный экономический и просто криминал насильно подводит к изменению Государственной системы Украины, как несостоятельной и наоборот вредной Украине и её населению.(Обратный процесс). Со стороны открытого Врага это звучит как "федерализация".
Т.Е. выросшие царювальники хотят дробить страну на мелкие княжества и пасти там "баранов", "разводить кроликов",... - форсировать размер внешнего влияния(через офшор), на Украину. Сам процесс уже даёт свои плоды - Украину уже превратили в "банановые земли"... - только населения осталось немножко лишнего умертвят пенсов - "всё будет в шиколаде". У "новых" пенсионный фонд заложен в "зарубежных фирмах", офшорах, ....
- А население работает... - на перемогу(уже 100 лет)
- Обратите внимание претензии населения уже сняты со "слуг народа"(это не о одноимённой партии - как бы оно цинично не звучало) - к "олигархам" - но народ остался в той же узде , и так же БЕЗ ПРАВ и средств производства. Официально проданная Земля, в наших условиях, будет означать конец проекта "Держава Украина", в том виде, как его представляют 95% граждан Украины

(В СССР кроме плохого было ОЧЕНЬ МНОГО ХОРОШЕГО, чего в нынешних постсоветских странах просто нет).
А его критическое отношение к Украине вполне понятно именно с высоты советского опыта.

У большинства ностальгирующих из хорошего во времена СССР была только молодость, со всеми вытекающими.
Сейчас ее нет и отношение соответствующее. Плюс люди склонны помнить хорошее забывая о плохом.
А так что тогда что сейчас бедное существования основной массы населения.
Немного отличаются причины этого, но сути это не меняет.

(В СССР кроме плохого было ОЧЕНЬ МНОГО ХОРОШЕГО, чего в нынешних постсоветских странах просто нет).
А его критическое отношение к Украине вполне понятно именно с высоты советского опыта.

У большинства ностальгирующих из хорошего во времена СССР была только молодость, со всеми вытекающими.
Сейчас ее нет и отношение соответствующее. Плюс люди склонны помнить хорошее забывая о плохом.
А так что тогда что сейчас бедное существования основной массы населения.
Немного отличаются причины этого, но сути это не меняет.

Не работает ваша теория про молодость. Точнее объясняет она далеко не все. Было бы так, как вы пишете, и по 90-м хватало бы плакальщиков. Но таковых не видно. Их на всю страну до 10 тыс человек, преуспевших на приватизации и при этом не убитых в разборках.

Поколение 60-70-х имеет сегодня все основания на "теплые воспоминания" времен своей молодости (потому что сейчас им в среднем 50), но ностальгируют они по 80-м, а не 90-м. Почему - сами знаете...

Поживем-увидим, конечно, но что-то мне подсказывает, что горевателей по 2000-м через 10 лет тоже будет немного. По крайней мере из оставшихся в Украине, а не разъехавшихся по забугорьям...